Рішення

від 05.10.2023 по справі 420/13411/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/13411/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2023 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне виробництво «ТеоДора» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейне виробництво «ТеоДора» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що в акті перевірки перевіряючими зроблений висновок про те, що угода про залік зустрічних однорідних вимог, яка була укладена між ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD та TOB «Швейне виробництво «ТеоДора» 02.08.2022 р. на суму 21642,00 доларів США не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки таке зарахування є неоднорідним та різним за змістом (а саме відсутність вимог, які випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цією операцією). Однак, позивач вважає, що цей висновок не відповідає фактичним обставинам справи та наданим під час проведення перевірки документам, оскільки документи, які складені між ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» та ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD відповідають умовам пп. 5 п. 10 Інструкції №7: існували взаємні зобов`язання між сторонами; вимоги сторін одна до однієї були однорідними та зустрічними (грошові, строк яких настав, безспірні); між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Позивач вказує, що на момент укладання 02.08.2022 р. угоди про залік однорідних вимог ніяких заборон щодо можливості стороні зовнішньоекономічної діяльності укладати такі угоди не було, а угода про залік однорідних вимог від 02.08.2022 р. не визнана недійсною в судовому порядку, відповідно на неї розповсюджується презумпція правомірності правочину.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає та вказує, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» та нерезидентом ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD (Китай) згідно Договору про залік грошових вимог від 02.08.2022 року щодо повернення передоплати, яка не надійшла на рахунок «Швейне виробництво «ТеоДора» у розмірі 21642,00 дол. США не відповідає вимогам діючого законодавства, а саме Закону України від 21 червня 2018 р. №2473-VII «Про валюту і валютні операції» та Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7. За даними перевірки станом на 22.02.2023 р. (дата завершення перевірки) встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості у сумі 21642,00 дол. США по розрахункам за контрактом від 01.05.2020 р. №Z-T-001-20, укладеним з нерезидентом ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD. (Китай). Відповідач вказує, що перевіркою встановлено порушення пунктів 1, 3 ст. 13 Закону України від 21.06.2018 р. №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», з урахуванням пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №5, по контракту від 01.05.2020 р. №Z-T-001-20, укладеним з нерезидентом ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD. (Китай) (дата здійснення операції - 18.11.2021 р.). Відповідач вважає правомірним податкове повідомлення-рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача, заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Швейне виробництво «ТеоДора» зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.

Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 16.02.2023 року по 22.02.2023 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 (дата здійснення операції - 18.11.2021 року) за період з 01.05.2020 року по дату закінчення перевірки, за результатами якої складений акт від 28.02.2023 року №3165/15-32-07-07-18.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки від 28.02.2023 року №3165/15-32-07-07-18 та подав на них заперечення, однак такі заперечення Головним управлінням ДПС в Одеській області залишені без задоволення та за результатами перевірки позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23, яким за порушення п. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №5, застосовано штрафні фінансові санкції (штраф) у сумі 230302,53 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивачем не вижито заходи щодо дотримання правил та норм валютного законодавства, в результаті чого не дотримано термінів розрахунків за імпортними операціями по контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 укладеному з ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD. (Китай) у сумі 21642,00 дол. США (791417,64 грн.) за період з 18.11.2022 року по 22.02.2023 року, тобто прострочена дебіторська заборгованість у сумі 21642,00 дол. США (791417,64 грн.) становить 97 календарних днів (з 18.11.2022 року по 22.02.2023 року).

Позивач не погодився з правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, а тому звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, однак скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, в зв`язку із чим він звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з п. 21 Розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2020 року між ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD та ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» укладено контракт №Z-T-001-20 на постачання тканини для виробництва спецодягу.

На виконання умов вказаного контракту 13.11.2021 року ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» замовило тканину та отримало проформу інвойс №LYU21-11-13 на суму 72140 доларів США, відповідно до якої умови оплати були визначені наступним чином: платежі за товар за даним Контрактом можуть бути у вигляді 100%, або часткової передоплати шляхом перерахування грошових коштів покупцем суми, визначеної в Інвойсі на рахунок, вказаний продавцем, так і на умовах оплати, як 30% до відправлення товару, та 70% оплати балансу, повинні бути перераховані після отримання копії коносаментів і до приходу судна в порт призначення.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 17.11.2021 року №7 ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» сплатило перший платіж (попередню оплату) у розмірі 30% в сумі 21642,00 доларів США.

Як вказує позивач, 23.02.2022 року контейнер з товаром був завантажений на лінійний контейнеровоз з орієнтовною датою прибуття в порт м. Одеса 14.03.2022 року, однак 24.02.2022 року з причини військового нападу Росії на Україну подальше пересування товару до порту м. Одеса виявилося неможливим та транспортна компанія відмовилась доставляти вантаж через Чорне море, в зв`язку з чим 16.03.2022 року товар був вивантажений в терміналі порту Об`єднаних Арабських Еміратів KING ABDULLAH PORT.

У зв`язку з зазначеним, 14.04.2022 року сторонами контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 прийнято рішення щодо повернення контейнера з тканиною продавцю, про що підписана Додаткова угода №1, відповідно до якої ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» відмовилось від отримання товару відвантаженого ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD, а продавець зобов`язався протягом 120 банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди повернути покупцю суму отриманої від нього попередньої оплати у розмірі 21642,00 доларів США; сторони прийшли до згоди про те, що покупець доручає, а продавець приймає не себе зобов`язання здійснити усі необхідні заходи та дії для повернення вказаного вище товару продавцю, а саме укласти Договори фрахтування та інші Договори, сплатити фрахт, демередж, портові збори та податки та інші необхідні для цього платежі; покупець зобов`язується протягом 30 банківських днів з моменту надання продавцем підтверджуючих документів компенсувати продавцю усі зроблені ним витрати для повернення товару; сума компенсації буде узгоджена сторонами шляхом підписання додаткової угоди до контракту; за відмову покупця від отримання вищевказаного товару, яка прийнята продавцем, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф розмір якого буде узгоджений сторонами шляхом підписання додаткової угоди до контракту; за домовленістю сторін можливе зарахування зустрічних однорідних вимог.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що після підписання сторонами контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 додаткової угоди №1 від 14.04.2022 року виникло грошове зобов`язання ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD перед ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» щодо повернення отриманих грошових коштів за товар протягом 120 банківських днів, тобто до 29.09.2022 року.

Згідно Додаткової угоди №2 від 25.07.2022 року до контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 сторонами узгоджена сума компенсації витрат продавця на повернення йому товару у зв`язку з відмовою покупця від отримання товару у розмірі 18987,91 доларів США, які покупець повинен сплатити продавцю протягом 30 днів з дати підписання цієї додаткової угоди на підставі наданого продавцем інвойсу; за відмову покупця від товару, яка прийнята продавцем, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 2654,09 доларів США, які покупець повинен сплатити продавцю протягом 30 днів з дати підписання цієї додаткової угоди.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з позивачем, що після підписання сторонами контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 додаткової угоди №2 від 25.07.2022 року виникло грошове зобов`язання ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» перед ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD щодо сплати грошових коштів в якості компенсації витрат на повернення товару продавцю та сплати штрафу за відмову від отримання товару протягом 30 банківських днів, тобто до 05.09.2022 року.

ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» надало ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD 25.07.2022 року інвойс щодо компенсації витрат на повернення товару у сумі 18987,91 доларів США.

ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» та ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD підписали акт звіряння, яким визначили, що за контрактом від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 станом на 31.07.2022 року заборгованість відсутня.

В зв`язку із зазначеним, 02.08.2022 року сторони контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 підписали акт зарахування зустрічних однорідних вимог, яким визначили, що в результаті проведеного заліку грошові зобов`язання сторін погашаються.

02.08.2022 року ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» та ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD уклали угоду про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони уклали цю угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно Контракту №Z-T-001-20 від 01.05.2020 року та Додаткових угод №1 від 14.04.2022 року, №2 від 25.07.2022 року до Контракту №Z-T-001-20 від 01.05.2020 року, та дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог, а саме погашенні заборгованості Сторони 2 перед Стороною 1 на суму 21642,00 доларів США та погашенні заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 на суму 21642,00 доларів США.

Отже, станом на 02.08.2022 року не сплинув граничний термін в 365 календарних днів надходження товару (17.11.2022 року) з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 17.11.2021 року №7 на суму 21642,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з пп. 5 п. 10, пп. 5 п. 12 «Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів», затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №7, банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів, зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів.

З урахуванням зазначеного, в даному випадку наявні необхідні умови для припинення зобов`язань у сторін контракту №Z-T-001-20 від 01.05.2020 року у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями, вимоги однорідні, строк виконання за зустрічними вимогами настав, між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що угода про залік однорідних вимог від 02.08.2022 року визнана судом недійсною.

Суд враховує, що Постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (в редакції, що діяла станом на 02.08.2022 року) не забороняла здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами зовнішньоекономічних контрактів та завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, як і не зазначив аргументованих доводів, які дають суду підстави вважати, що угода про залік зустрічних однорідних вимог, яка була укладена між ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD та ТОВ «Швейне виробництво «ТеоДора» 02.08.2022 року на суму 21642,00 доларів США не відповідає вимогам чинного законодавства.

За висновком Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.01.2020 року у справі №1340/3649/18, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені). Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №817/1200/15 також закріплено правовий висновок, відповідно до якого у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами законодавства для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Таким чином, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19.09.2023 року у справі №804/15956/15.

Отже, в даному випадку висновки відповідача про порушення позивачем п. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» з урахуванням п. 21 розділу ІІ «Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №5, є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.

Враховуючи викладені обставини, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23 є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне виробництво «ТеоДора» обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, зокрема, сплаченого судового збору, він підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у відповідності до приписів ст. 139 КАС України.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 12000,00 грн., то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем наданий до суду договір про надання правової допомоги №02/06/23 від 02.06.2023 р., калькуляцію винагороди (гонорару) виконавцю, платіжну інструкцію №360 від 08.06.2023 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Суд звертає увагу, що ця справа є справою незначної складності, яка розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вона не містить великої кількості документів, які потребують вивчення та їх аналізу.

Виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне виробництво «ТеоДора» (вул. Преображенська, 58, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 41907103) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Швейне виробництво «ТеоДора» (вул. Преображенська, 58, м. Одеса, 65045, код ЄДРПОУ 41907103) сплачений судовий збір у розмірі 3454,54 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛеонід СВИДА