П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/13411/23
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.,
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Швейне виробництво ТеоДора до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення валютного законодавства,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю Швейне виробництво ТеоДора звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23.
В обґрунтування позову позивач вказував, що в акті перевірки перевіряючими зроблений висновок про те, що угода про залік зустрічних однорідних вимог, яка була укладена між ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD та TOB Швейне виробництво ТеоДора 02.08.2022 р. на суму 21642,00 доларів США не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки таке зарахування є неоднорідним та різним за змістом (а саме відсутність вимог, які випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цією операцією). Однак, позивач вважав, що цей висновок не відповідає фактичним обставинам справи та наданим під час проведення перевірки документам, оскільки документи, які складені між ТОВ Швейне виробництво ТеоДора та ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD відповідають умовам пп. 5 п. 10 Інструкції №7: оскільки існували взаємні зобов`язання між сторонами; вимоги сторін одна до однієї були однорідними та зустрічними (грошові, строк яких настав, безспірні); між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. Позивач вказує, що на момент укладання 02.08.2022. угоди про залік однорідних вимог ніяких заборон щодо можливості стороні зовнішньоекономічної діяльності укладати такі угоди не було, а угода про залік однорідних вимог від 02.08.2022 не визнана недійсною в судовому порядку, відповідно на неї розповсюджується презумпція правомірності правочину.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Швейне виробництво ТеоДора до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23 - задоволена.
Скасоване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23.
Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Швейне виробництво ТеоДора сплачений судовий збір у розмірі 3454,54 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області (відокремлений підрозділ ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування наведених в апеляційній скарзі доводів апелянт зазначає, що майнова вимога за контрактом, укладеним позивачем з компанією ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD. та подальше припинення зобов`язань шляхом взаємного зарахування грошових вимог між ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD. та ТОВ «Швейне виробництво «Теодора» не є однорідними. Також до перевірки не надано документів про припинення зобов`язань між позивачем та ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD. за контрактом, оскільки нерезидентом не виконано зобов`язання по поставці товару.
Також, апелянт вказує, що по даній справі, фактично, відбулось одне судове засідання, проте в калькуляції витрат на професійну правничу допомогу відсутні докази на підтвердження реальності затраченого часу та їх складність.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, послається на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Швейне виробництво ТеоДора зареєстроване та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області як платник податків.
Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 16.02.2023 року по 22.02.2023 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Швейне виробництво ТеоДора з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 (дата здійснення операції - 18.11.2021 року) за період з 01.05.2020 року по дату закінчення перевірки, за результатами якої складений акт від 28.02.2023 року №3165/15-32-07-07-18.
Позивач не погодився з висновками акту перевірки від 28.02.2023 року №3165/15-32-07-07-18 та подав на них заперечення, однак такі заперечення Головним управлінням ДПС в Одеській області залишені без задоволення та за результатами перевірки позивачу направлено податкове повідомлення-рішення від 23.03.2023 року №4520/15-32-07-07-23, яким за порушення п. 1, 3 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №5, застосовано штрафні фінансові санкції (штраф) у сумі 230302,53 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, за невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що позивач не вижив заходів щодо дотримання правил та норм валютного законодавства, в результаті чого не дотримано термінів розрахунків за імпортними операціями по контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 укладеному з ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD. (Китай) у сумі 21642,00 дол. США (791417,64 грн.) за період з 18.11.2022 року по 22.02.2023 року, тобто прострочена дебіторська заборгованість у сумі 21642,00 дол. США (791417,64 грн.) становить 97 календарних днів (з 18.11.2022 року по 22.02.2023 року).
З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2020 року між ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD та ТОВ Швейне виробництво ТеоДора укладено контракт №Z-T-001-20 на постачання тканини для виробництва спецодягу.
На виконання умов вказаного контракту 13.11.2021 року ТОВ Швейне виробництво ТеоДора замовило тканину та отримало проформу інвойс №LYU21-11-13 на суму 72140 доларів США, відповідно до якої умови оплати були визначені наступним чином: платежі за товар за даним Контрактом можуть бути у вигляді 100%, або часткової передоплати шляхом перерахування грошових коштів покупцем суми, визначеної в Інвойсі на рахунок, вказаний продавцем, так і на умовах оплати, як 30% до відправлення товару, та 70% оплати балансу, повинні бути перераховані після отримання копії коносаментів і до приходу судна в порт призначення.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 17.11.2021 року №7 ТОВ Швейне виробництво ТеоДора сплатило перший платіж (попередню оплату) у розмірі 30% в сумі 21642,00 доларів США.
Як вказує позивач, 23.02.2022 року контейнер з товаром був завантажений на лінійний контейнеровоз з орієнтовною датою прибуття в порт м. Одеса 14.03.2022 року, однак 24.02.2022 року з причини військового нападу Росії на Україну подальше пересування товару до порту м. Одеса виявилося неможливим та транспортна компанія відмовилась доставляти вантаж через Чорне море, в зв`язку з чим 16.03.2022 року товар був вивантажений в терміналі порту Об`єднаних Арабських Еміратів KING ABDULLAH PORT.
У зв`язку з зазначеним, 14.04.2022 року сторонами контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 прийнято рішення щодо повернення контейнера з тканиною продавцю, про що підписана Додаткова угода №1, відповідно до якої ТОВ Швейне виробництво ТеоДора відмовилось від отримання товару відвантаженого ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD, а продавець зобов`язався протягом 120 банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди повернути покупцю суму отриманої від нього попередньої оплати у розмірі 21642,00 доларів США; сторони дійшли згоди про те, що покупець доручає, а продавець приймає на себе зобов`язання здійснити усі необхідні заходи та дії для повернення вказаного вище товару продавцю, а саме укласти Договори фрахтування та інші Договори, сплатити фрахт, демередж, портові збори та податки та інші необхідні для цього платежі; покупець зобов`язується протягом 30 банківських днів з моменту надання продавцем підтверджуючих документів компенсувати продавцю усі зроблені ним витрати для повернення товару; сума компенсації буде узгоджена сторонами шляхом підписання додаткової угоди до контракту; за відмову покупця від отримання вищевказаного товару, яка прийнята продавцем, покупець зобов`язаний сплатити продавцю штраф розмір якого буде узгоджений сторонами шляхом підписання додаткової угоди до контракту; за домовленістю сторін можливе зарахування зустрічних однорідних вимог.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
ТОВ Швейне виробництво ТеоДора надало ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD 25.07.2022 року інвойс щодо компенсації витрат на повернення товару у сумі 18987,91 доларів США.
ТОВ Швейне виробництво ТеоДора та ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD підписали акт звіряння, яким визначили, що за контрактом від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 станом на 31.07.2022 року заборгованість відсутня.
В зв`язку із зазначеним, 02.08.2022 року сторони контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 підписали акт зарахування зустрічних однорідних вимог, яким визначили, що в результаті проведеного заліку грошові зобов`язання сторін погашаються.
02.08.2022 року ТОВ Швейне виробництво ТеоДора та ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD уклали угоду про залік зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої сторони уклали цю угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно Контракту №Z-T-001-20 від 01.05.2020 року та Додаткових угод №1 від 14.04.2022 року, №2 від 25.07.2022 року до Контракту №Z-T-001-20 від 01.05.2020 року, та дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог, а саме погашенні заборгованості Сторони 2 перед Стороною 1 на суму 21642,00 доларів США та погашенні заборгованості Сторони 1 перед Стороною 2 на суму 21642,00 доларів США.
Отже, станом на 02.08.2022 року не сплинув граничний термін в 365 календарних днів надходження товару (17.11.2022 року) з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті від 17.11.2021 року №7 на суму 21642,00 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з пп. 5 п. 10, пп. 5 п. 12 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 року №7, банк, крім підстав, передбачених у пункті 9 розділу III цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів, зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.
Зменшення суми грошових коштів, які мають надійти на користь резидента від нерезидента як оплата за експорт товару або вартості товарів, що імпортуються, допускається за умови, якщо протягом виконання зобов`язань за договором відбувається повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму цих коштів.
З урахуванням зазначеного, в даному випадку наявні необхідні умови для припинення зобов`язань у сторін контракту №Z-T-001-20 від 01.05.2020 року у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями, вимоги однорідні, строк виконання за зустрічними вимогами настав, між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що угода про залік однорідних вимог від 02.08.2022 року визнана судом недійсною.
Суд враховує, що Постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 року №18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (в редакції, що діяла станом на 02.08.2022 року) не забороняла здійснення заліку зустрічних однорідних вимог між сторонами зовнішньоекономічних контрактів та завершення здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, як і не зазначив аргументованих доводів, які дають суду підстави вважати, що угода про залік зустрічних однорідних вимог, яка була укладена між ZIBO LIANYU TEXTILES CO, LTD та ТОВ Швейне виробництво ТеоДора 02.08.2022 року на суму 21642,00 доларів США не відповідає вимогам чинного законодавства.
За висновком Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 31.01.2020 року у справі №1340/3649/18, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені). Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
У постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №817/1200/15 також закріплено правовий висновок, відповідно до якого у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами законодавства для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.
Таким чином, чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.
Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 19.09.2023 року у справі №804/15956/15.
Отже, в даному випадку висновки відповідача про порушення позивачем п. 1, 3 ст. 13 Закону України Про валюту і валютні операції з урахуванням п. 21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 р. №5, є необґрунтованими та безпідставними, що здійснені без належного аналізу первинних документів та з невірним тлумаченням норм діючого законодавства.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що після підписання сторонами контракту від 01.05.2020 року №Z-T-001-20 додаткової угоди №2 від 25.07.2022 року виникло грошове зобов`язання ТОВ Швейне виробництво ТеоДора перед ZIBO LIANYU TEXTILES CO., LTD щодо сплати грошових коштів в якості компенсації витрат на повернення товару продавцю та сплати штрафу за відмову від отримання товару протягом 30 банківських днів, тобто до 05.09.2022 року.
Доводи апеляційної скарги наведеного жодним чином не спростовують.
Відповідно до приписів ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід врахувати, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально (реально понесені) чи заявлених розмір відповідає визначеним приписами КАС України критеріям та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору, а не автоматично стягувати увесь заявлений стороною до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем наданий до суду договір про надання правової допомоги №02/06/23 від 02.06.2023 (а.с. 91), калькуляцію винагороди (гонорару) виконавцю (а.с. 92), платіжну інструкцію №360 від 08.06.2023 (а.с. 94), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Апеляційний суд констатує та погоджується з судом першої інстанції про те, що з наданих документів вбачається, що позивачем прийнято у повному обсязі правничу допомогу у вигляді надання юридичних послуг з підготовки та супроводження позовної заяви.
Так, у контексті аспекту складності даної справи (спір не є складним, розглядався у спрощеному провадженні), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав підстави для висновку, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв`язку з чим, розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Відповідач/апелянт заперечує щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки вважає, що заявлена суми таких витрат не відповідає складності справи, не підтверджена належними доказами, є завищеною, втім, колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта є суб`єктивними, фактичне понесення витрат підтверджується матеріалами справи, до того ж, судом першої інстанції було зменшено заявлено суму за критеріями, наведеними в КАС України.
Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розподіл судових витрат.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (відокремленого підрозділу ДПС України без статусу юридичної особи публічного права) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі № 420/13411/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 16.01.2024
Суддя-доповідач С.Д. ДомусчіСудді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.01.2024 |
Оприлюднено | 19.01.2024 |
Номер документу | 116364209 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Домусчі С.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні