Рішення

від 06.10.2023 по справі 520/19392/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2023 р. № 520/19392/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його безпідставним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023, винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. При цьому, відповідачем зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених товарів не підтверджується поданими документами, а за результатами аналізу задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями Держмитслужби раніше.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ТОВ «Т ПРЕСТИЖ» зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 34955200 та здійснює господарську діяльність за основним КВЕД - 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.

Між ТОВ «Т Престиж» (Покупець) та компанією "AAК Sweden AB" (Швеція) (Продавець) було укладено контракт №31062837 від 23.02.2017 та також низку додатків до нього.

Відповідно до Специфікації №14 від 07.12.2022 до контракту №31062837 від 23.02.2017, сторони погодили поставку товару рослинний жир "CEBES MC 80" вагою 20,800 т, за ціною 2480,00 доларів США за тонну, загальною вартістю 51 584,00 доларів США. Згідно спеціфікації сторони погодили умови поставки: FCA Карлегамн, Швеція згідно Інкотермс-2010 та строк поставки січень-травень 2023 року. Також, сторонами погоджено умови оплати: 20% від загальної вартості товару сплачується протягом 3 днів від дати, коли інвойс було встановлено; 80% (баланс) - сплачується за 6 днів до запланованого відвантаження товару.

Згідно заявки на перевезення вантажу в міжнародному сполученні №1574 від 06.04.2023 доставка товару здійснювалась в квітні 2023 року.

Згідно довідки №1441 від 12.04.2023 вбачається, що транспортні витрати з транспортування вантажу автомобілем за маршрутом м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м. Харків, Харківська область, Україна (2480 км), автомобілем DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , складають загалом 104 697,00 грн., в т.ч. за межами митної території України: м.Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м/п Краковець-Корчова (1377км) 57 855,00 грн. та по території України: м/п Краковець-Корчова м. Харків, Харківська область, Україна (1103км) 46 842,00 грн., в тому числі транспортно-експедиторські витрати 500,00 (п`ятсот) гривень 00 копійок (без ПДВ). Страхування вантажу не відбувалося, відвантаження здійснювалася за рахунок вантажовідправника.

Для розмитнення товару позивачем була подана митна декларація №23UA807200004268U4 від 18.04.2023.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023.

В оскаржуваному рішенні, яке було прийнято відповідачем 18.04.2023 про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2, зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленОМУ декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: в наявності рішення про коригування митної вартості подібних товарів по даному підприємству; декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат (у наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація, щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість недодання всіх складових до розрахунку митної вартості); код товару зазначений у експортній митній декларації не відповідає коду товару у митній декларації, що подана до митного оформлення; надані декларантом прайс-лист та калькуляція без терміну дії тощо), а також у зв`язку з ненаданням декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості .

Джерелом інформації для даного рішення по товару є: МД №UA209170/2023/20367 від 15.03.2023. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар 1) 2,67 дол. США/кг.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав:

- спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше;

- невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: у наявності рішення про коригування митної вартості подібних товарів по даному підприємству; декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат (у наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація, щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість недодання всіх складових до розрахунку митної вартості); код товару зазначений у експортній митній декларації не відповідає коду товару у митній декларації, що подана до митного оформлення; надані декларантом прайс-лист та калькуляція без терміну дії тощо);

- ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та відмова декларанта надати додаткові документи щодо митної вартості.

Так, щодо спрацювання ризиків, згенерованих АСАУР та наявність у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Харківської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо наявності рішень про коригування митної вартості подібних товарів по даному підприємству, то суд зазначає, що наявність попередніх рішень щодо корегування митної вартості товарів за тим саме декларантом не є законодавчо визначеною підставою для корегування митної вартості за поточними митними деклараціями, тому суд не приймає вказаний довід відповідача як підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо недоведення декларантом правильності розподілу транспортних витрат, суд зазначає наступне.

Так, відповідач в оскаржуваному рішенні вказує, що в наданому декларантом рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість недодання всіх складових до розрахунку митної вартості та про недоведення декларантом правильності розподілу траспортних витрат.

Однак, як встановлено судом з матеріалів справи, то позивачем було надано до контролюючого органу документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі, рахунок-фактуру перевізника №1574 від 12.04.2023 та довідку про транспортні витрати №1441 від 12.04.2023.

Згідно довідки №1441 від 12.04.2023 вбачається, що транспортні витрати з транспортування вантажу автомобілем за маршрутом м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м. Харків, Харківська область, Україна (2480 км), автомобілем DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , складають загалом 104 697,00 грн., в т.ч. за межами митної території України: м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м/п Краковець-Корчова (1377км) 57 855,00 грн. та по території України: м/п Краковець-Корчова м. Харків, Харківська область, Україна (1103км) 46 842,00 грн., в тому числі транспортно-експедиторські витрати 500,00 (п`ятсот) гривень 00 копійок (без ПДВ). Страхування вантажу не відбувалося, відвантаження здійснювалася за рахунок вантажовідправника.

Тобто, у вказаній довідці прямо зазначені витрати на транспортування по території України та за межами території України, що спростовує доводи відповідача про ненадання позивачем інформації щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України.

Щодо неспівпадіння коду товару в експортній митній декларації та митній декларації, суд зазначає наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що код товару у експортній митній декларації №23SEE57PSMO2V16GJ1 від 12.04.2023 співпадає з кодом товару у митній декларації №23UA807200004291U4 від 18.04.2023.

Так, у експортній митній декларації №23SEE57PSMO2V16GJ1 від 12.04.2023 заявлено код товару: 15162098, який співпадає з кодом товару, який зазначено у митній декларації №23UA807200004291U4 від 18.04.2023, а саме: 15162098, тобто код є ідентичним.

Твердження відповідача про відмінність коду товару в експортній митній декларації №23SEE57PSMO2V16GJ1 від 12.04.2023 та у поданій митній декларації №23UA807200004291U4 від 18.04.2023 не знайшло підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо твердження відповідача про те, що надані декларантом прайс-лист та калькуляція не містять терміну дії, то суд зазначає, що жодним нормативним актом не визначено зобов`язання встановлювати терміни дії для калькуляцій чи прайс-листів виробника.

Суд зазначає, що подані декларантом прайс-лист та калькуляція складені станом на час укладення відповідної специфікації, що визначала вартість партії товару та умови його поставки, що є достатнім та належним підтвердженням визначення митної вартості за ціною контракту.

Крім того, у правовій позиції Верховного суду (постанова від 23.10.2020 року у справі №810/690/17) викладено, що безпідставними є сумніви митного органу в достовірності відомостей про митну вартість товарів, які спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані митному органу під час проведення митних процедур. "Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару. Ураховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погодилася з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Всупереч частині другій статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами) контролюючий орган не довів належними, достатніми та неспростовними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору".

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ніш митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, якя стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесеного рішення про коригування митної вартості.

Стосовно доводів відповідача, викладених у спірних у даній справі рішеннях, щодо непідтвердження декларантом документально всіх складових митної вартості товарів та надання документів, які містять розбіжності, що послугувало підставою для запиту додаткових документів в порядку, передбаченому ч. 3 cт. 53 Митного кодексу України, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржуване рішення є необґрунтованим та прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023, прийняті Харківською митницею Держмитслужби, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Т Престиж».

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

У відповідності до частини 3 статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що розмір витрат на правничу допомогу складає 20000 грн., однак до позовної заяви позивач не надав доказів понесення витрат на правничу допомогу та доказів розміру таких витрат.

За викладеного, суд зазначає, що факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу та розмір таких витрат не є підтвердженими, тому суд не вбачає підстав для розподілу витрат на правничу допомогу.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

ТОВ «Т Престиж» понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 4294,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.

Враховуючи задоволення позову, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову 4294,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" (вул. Лозівська, буд. 5, м. Харків, 61017, ЄДРПОУ 34955200) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16Б, м. Харків, 61003, ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Престиж» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 4 294,40 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Волошин