Постанова

від 08.02.2024 по справі 520/19392/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 р. Справа № 520/19392/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/19392/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж"

до Харківської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т Престиж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці Державної митної служби України №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т Престиж" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023, прийняті Харківською митницею Державної митної служби України.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т Престиж» за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 4 294,40 (чотири тисячі двісті дев`яносто чотири гривні 40 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що 18.04.2023 року до митного поста «Барабашово» Харківської митниці TOB «Т Престиж» (код 34955200) була подана до митного контролю та митного оформлення електронна митна декларація (далі - МД) № UA807200/2023/004268 на товар: №1 «1. Жир рослинного походження ... код товару 1516209813», що надійшов на адресу ТОВ «Т Престиж». За зовнішньоекономічним контрактом з ААК Sweden AB, SE-374 82 Karlshamn Sweden Vastra Kajen.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД від 18.04.2023 № UA807200/2023/004268, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статтями 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Під час здійснення співробітником підрозділу митного оформлення митного контролю ЕМД від 18.04.2023 № UA807200/2023/004268 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодами: 105-2 По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: «Наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству. Необхідно посилити контроль правильності визначення митної вартості. Проаналізувати зазначене рішення на предмет можливості застосування при поточному оформленні зазначеного товару».

У Харківської митниці виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції. За результатом аналізу інформації та співставлення вказаних документів було встановлено наступне:

1. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби (стосовно МД від 18.04.2023 № UA807200/2023/004268) показав, що рівень митної вартості ідентичних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений. Це підтверджується доданими до відзиву витягами з ЦБД ЄАІС Держмитслужби із зазначенням рівня цін, номерів митних декларацій, умов поставки, країни походження та ін.

2. Співробітниками ВКМВ УМПКМВМТРЗЕД по результатам вивчення запиту були встановлені наступні обставини:

2.1 наявні факти митних оформлень за ідентичними та подібними товарами містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2.2. декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат (в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація, щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість не додання всіх складових до розрахунку митної вартості.

2.3. код товару зазначений у експортної митної декларації не відповідає коду товару у митній декларації, що подана до митного оформлення.

Враховуючи виявлені розбіжності в частині заявлених рівнів митної вартості в порівнянні з наявною в митниці ціновою інформацією за фактами митних оформлень подібних товарів ЄАІС Держмитслужби у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів, у відповідності з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ) декларанта було повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів.

18.04.2023 декларантом підприємства було надіслано лист, в якому було зазначено про неможливість надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, та вимога щодо прийняття митницею рішення.

Таким чином, митницею було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 59 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару № UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023, за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів). При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься ціновій базі ЄАІС про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено.

Підстави обрання другорядного методу визначення митної вартості, джерела та інша необхідна інформація зазначені у графі 33 рішення про коригування митної вартості.

Вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023, винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ «Т ПРЕСТИЖ» зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ЄДРПОУ 34955200 та здійснює господарську діяльність за основним КВЕД - 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання.

Між ТОВ «Т Престиж» (Покупець) та компанією "AAК Sweden AB" (Швеція) (Продавець) було укладено контракт №31062837 від 23.02.2017 та також низку додатків до нього.

Відповідно до Специфікації №14 від 07.12.2022 до контракту № 31062837 від 23.02.2017, сторони погодили поставку товару рослинний жир "CEBES MC 80" вагою 20,800 т, за ціною 2480,00 доларів США за тонну, загальною вартістю 51 584,00 доларів США. Згідно специфікації сторони погодили умови поставки: FCA Карлегамн, Швеція згідно Інкотермс-2010 та строк поставки січень-травень 2023 року. Також, сторонами погоджено умови оплати: 20% від загальної вартості товару сплачується протягом 3 днів від дати, коли інвойс було встановлено; 80% (баланс) - сплачується за 6 днів до запланованого відвантаження товару.

Згідно заявки на перевезення вантажу в міжнародному сполученні №1574 від 06.04.2023 доставка товару здійснювалась в квітні 2023 року.

Згідно довідки №1441 від 12.04.2023 вбачається, що транспортні витрати з транспортування вантажу автомобілем за маршрутом м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м. Харків, Харківська область, Україна (2480 км), автомобілем DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , складають загалом 104 697,00 грн., в т.ч. за межами митної території України: м.Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м/п Краковець-Корчова (1377км) 57 855,00 грн. та по території України: м/п Краковець-Корчова м. Харків, Харківська область, Україна (1103км) 46 842,00 грн., в тому числі транспортно-експедиторські витрати 500,00 (п`ятсот) гривень 00 копійок (без ПДВ). Страхування вантажу не відбувалося, відвантаження здійснювалася за рахунок вантажовідправника.

Для розмитнення товару позивачем була подана митна декларація №23UA807200004268U4 від 18.04.2023.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023.

В оскаржуваному рішенні, яке було прийнято відповідачем 18.04.2023 про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2, зазначено, що у відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Результати проведеної консультації наведено у електронному повідомленні, направленому декларанту. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58 Митного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: в наявності рішення про коригування митної вартості подібних товарів по даному підприємству; декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат (в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація, щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість недодання всіх складових до розрахунку митної вартості); код товару зазначений у експортній митній декларації не відповідає коду товару у митній декларації, що подана до митного оформлення; надані декларантом прайс-лист та калькуляція без терміну дії тощо), а також у зв`язку з ненаданням декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи, щодо митної вартості та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. Джерелом інформації для даного рішення по товару є: МД №UA209170/2023/20367 від 15.03.2023. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар 1) 2,67 дол. США/кг.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023, прийняті Харківською митницею Держмитслужби, є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п. 4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України форми та обсяги контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження митної вартості згаданих товарів позивачем до митного оформлення разом з митною декларацією № 23UA807200004268U4 від 18.04.2023 відповідно до вимог МК України подано наступний перелік наявних у нього документів: контракт № 31062837 від 23.02.2017; специфікацію № 14 від 07.12.2022 року; додаткову угоду № 4 від 30.12.2021 року; додаткову угоду № 5 від 19.10.2022 року; додаткову угоду № 6 від 31.01.2023 року; інвойс № 5290390563 від 12.04.2023 року; банківський платіжний документ № 230314/002129742 від 14.03.2023 року; банківський платіжний документ № 230410/002154434 від 10.04.2023 року; сертифікат якості № б/н від 12.04.2023 року; міжнародну товарно-транспортну накладну № б/н від 12.04.2023 року; санітарний сертифікат № МВV-20 від 05.04.2023 року; технічний опис від 14.12.2021 року; сертифікат про походження товару SЕ В 1657058 від 12.04.2023 року; декларацію про походження товару № 5290390563 від 12.04.2023 року; пакувальний лист № 81311473 від 12.04.2023 року; попередня митна декларація UA807000.2023.900866. від 13.04.2023 року; рахунок перевізника № 1574 від 12.04.2023 року; довідку про транспортні витрати № 1441 від 12.04.2023 року; заявку на перевезення вантажу № 1574 від 06.04.2023 року; прайс-лист виробника від 07.12.2022 року; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 14.04.2023 року; калькуляцію вартості від 07.12.2022 року; договір про надання послуг митного брокера від № 22/1 від 04.01.2022 року; договір на перевезення вантажу № 199-3 від 16.01.2019 року; заяву про відсутність ГМО від 12.05.2021 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю № 98062388 від 16.04.2023 року; митну декларацію країни відправлення № 23SEE57PSM02V16GJ1 від 12.04.2023 року.

З метою доведення обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару, було замовлене дослідження за результатами якого ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" надало висновок від 14.04.2023 року № 478, де зазначається про таке: «рівень ціни на рослинний жир "СЕВЕS МС 80" за ціною 2480,00 долари США за тонну на умовах поставки FСА Карлегамн, Швеція, що імпортується згідно зі специфікацією № 13 від 07.12.2022 року до контракту № 31062837 від 23.02.2017 року відповідає поточній кон`юнктурі ринку».

Позивачем визначено митну вартість товару за першим методом, а саме декларантом зазначено митну вартість - 1944209,66 грн., що складає загальну визначену контрактом вартість товару - 1886354,66 грн. (51584,00 дол. США за курсом 36,5686) + транспортні витрати м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) - м/п Краковець-Корчова - 57855,00 грн.

Проте, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Як вже зазначалося вище, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості № UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023, відповідач, зокрема, посилається на те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності. Зокрема: в наявності рішення про коригування митної вартості подібних товарів по даному підприємству; декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат (в наданому рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація, щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість недодання всіх складових до розрахунку митної вартості); код товару зазначений у експортній митній декларації не відповідає коду товару у митній декларації, що подана до митного оформлення; надані декларантом прайс-лист та калькуляція без терміну дії тощо), а також у зв`язку з ненаданням декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, та відмовою декларанта надати додаткові документи, щодо митної вартості та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості. Джерелом інформації для даного рішення по товару є: МД №UA209170/2023/20367 від 15.03.2023. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (за ціною угоди щодо ідентичних товарів) у відповідності до статті 59 МКУ. Розрахунок митної вартості: товар 1) 2,67 дол. США/кг.

Щодо наявності рішень про коригування митної вартості подібних товарів по даному підприємству, то колегія суддів зазначає, що наявність попередніх рішень щодо коригування митної вартості товарів за тим саме декларантом не є законодавчо визначеною підставою для коригування митної вартості за поточними митними деклараціями, тому суд першої інстанції правомірно не прийняв вказаний довід відповідача як підставу для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо недоведення декларантом правильності розподілу транспортних витрат, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідач в оскаржуваному рішенні вказує, що в наданому декларантом рахунку на оплату транспортних послуг відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, що свідчить про можливість недодання всіх складових до розрахунку митної вартості та про недоведення декларантом правильності розподілу транспортних витрат.

Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем було надано до контролюючого органу документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі, рахунок-фактуру перевізника № 1574 від 12.04.2023 та довідку про транспортні витрати № 1441 від 12.04.2023.

Згідно довідки №1441 від 12.04.2023 вбачається, що транспортні витрати з транспортування вантажу автомобілем за маршрутом м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м. Харків, Харківська область, Україна (2480 км), автомобілем DAF НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , складають загалом 104 697,00 грн., в т.ч. за межами митної території України: м. Карсхамн, Швеція (Karlshamn Sweden) м/п Краковець-Корчова (1377км) 57 855,00 грн. та по території України: м/п Краковець-Корчова м. Харків, Харківська область, Україна (1103км) 46 842,00 грн., в тому числі транспортно-експедиторські витрати 500,00 (п`ятсот) гривень 00 копійок (без ПДВ). Страхування вантажу не відбувалося, відвантаження здійснювалася за рахунок вантажовідправника.

Тобто, у вказаній довідці прямо зазначені витрати на транспортування по території України та за межами території України, що спростовує доводи відповідача про ненадання позивачем інформації щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України.

Щодо неспівпадіння коду товару в експортній митній декларації та митній декларації, суд зазначає наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що код товару у експортній митній декларації №23SEE57PSMO2V16GJ1 від 12.04.2023 співпадає з кодом товару у митній декларації №23UA807200004291U4 від 18.04.2023.

Так, у експортній митній декларації №23SEE57PSMO2V16GJ1 від 12.04.2023 заявлено код товару: 15162098, який співпадає з кодом товару, який зазначено у митній декларації №23UA807200004291U4 від 18.04.2023, а саме: 15162098, тобто код є ідентичним.

Отже, твердження відповідача про відмінність коду товару в експортній митній декларації №23SEE57PSMO2V16GJ1 від 12.04.2023 та у поданій митній декларації №23UA807200004291U4 від 18.04.2023 не знайшло підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо твердження відповідача про те, що надані декларантом прайс-лист та калькуляція не містять терміну дії, то суд першої інстанції правомірно вказав на те, що жодним нормативним актом не визначено зобов`язання встановлювати терміни дії для калькуляцій чи прайс-листів виробника.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що подані декларантом прайс-лист та калькуляція складені станом на час укладення відповідної специфікації, що визначала вартість партії товару та умови його поставки, що є достатнім та належним підтвердженням визначення митної вартості за ціною контракту.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2020 року у справі №810/690/17 зазначив що безпідставними є сумніви митного органу в достовірності відомостей про митну вартість товарів, які спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані митному органу під час проведення митних процедур. "Посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що, по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

У спірному випадку, судом з матеріалів справи встановлено, що декларантом надано до контролюючого органу усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною угоди і суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості. В свою чергу, відповідачем, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач також не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.07.2020 у справі №803/916/17, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували ідентичність або аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР та наявність в ЄАІС іншої цінової інформації про ідентичні або подібні товари не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом, визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи підтверджують вартість товару.

Спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ "Т Престиж" було надано. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

Отже, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням другорядного методу (за ціною угоди щодо ідентичних товарів), який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування рішення Харківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2023/000176/2 від 18.04.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2023/000195 від 18.04.2023, оскільки вони не відповідають критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Т Престиж» є такими, що підлягають задоволенню.

Доводів щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу апеляційна скарга не містить, тому рішення Харківського окружного адміністративного суду в даній частині перегляду не підлягає.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року по справі № 520/19392/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 по справі № 520/19392/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва