Постанова

від 21.09.2023 по справі 910/10219/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2023 р. Справа№ 910/10219/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Корнієнко І.А. за ордером;

від відповідача: Жмарьова О.М. за довіреністю;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: не з`явився;

від третьої особи 3: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 (повний текст складено 30.08.2021)

у справі №910/10219/21 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Приватне підприємство "Транс-Атлас"

2. Компанія "EU Profit Sp Z o.o."

3. Компанія "TVM Transport Logistics"

про стягнення 202 354 грн,

УСТАНОВИВ:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" (далі - відповідач) та просило стягнути з відповідача 202 354 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договору № ЛТ00046 від 04.07.2017 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполучені, внаслідок чого у пункті розвантаження смт.Калинівка Броварського району Київської області в автомобілі з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 замість вантажу позивача знаходився вантаж, який був адресований іншому вантажоодержувачу.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що вантаж не був втрачений, а помилково доставлений іншому одержувачу (місто Іркутськ, РФ) і чинним законодавством не встановлено обов`язок експедитора повернути вантаж, місцезнаходження якого відоме власнику; дія Договору № ЛТ00046 від 04.07.2017 закінчилась 31.12.2017; перевезення у міжнародному сполученні на різних етапах здійснювалось різними перевізниками і відповідальним за збитки, спричинені доставкою вантажу неналежному одержувачу, є фактичний перевізник, однак для останнього відповідальність є позадоговірною і відповідач не може бути відповідальним за нього; позивачем не подано документів, які засвідчують дату розвантаження та відмови від прийняття товару; податок на додану вартість безпідставно включено до складу збитків, заявлених до стягнення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2021 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" - 202354 гривні 00 коп. завданих збитків, 24 000 гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 3 035 гривень 31 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню положенню Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів; суд мав залучити до участі у справі третіми особами перевізників вантажу; позивачем не надано належних доказів прийняття вантажу перевізником на території України, частина наданих доказів не мають перекладу; є хибним висновок суду про те, що Договір продовжував діяти у 2020 році, оскільки він продовжений лише до 31.12.2018, а посилання на договір у рахунку не свідчить про його продовження; для перевезення вантажу з Угорщини до Польщі відповідач уклав транспортну заявку з резидентом Польщі EU Profit Sp Z o.o., яким було зафрахтовано транспорт у TVM Transport Logistics, однак останнє замінило вантажний автомобіль на інший автомобіль, спірний вантаж було передано на проміжний склад перевізника, з якого передано на склад підрядника "Geis PL Sp.z", звідки його відправили іншому одержувачу у місто Іркутськ, а позивачу відправили інший вантаж, і вказана помилка відбулась внаслідок недбалості перевізника "TVM Transport Logistics". Частину спірного перевезення з Польщі до м.Києва виконувало ПП "Транс Атлас", водій якого не перевірив маркування вантажу, а 26.10.2020 вантаж, від прийняття якого позивач відмовляється, було прийнято на склад; відсутні підстави для стягнення суми ПДВ, оскільки сплата ПДВ позивачем пов`язана не зі спірним перевезенням, а з операцією імпорту; позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки він має заявити вимогу про повернення спірного вантажу від одержувача; розмір витрат на правову допомогу не відповідає реальному обсягу наданих послуг, тому він не може перевищувати 6000 грн.

Також відповідачем було заявлене клопотання про залучення третіх осіб - ТОВ "Транс-Атлас", EU Profit Sp Z o.o. та TVM Transport Logistics, до якого додано ряд додаткових доказів, зокрема претензії позивача від 12.11.2020, адресованої EU Profit Sp Z o.o.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що рішення суду не може вплинути на права зазначених відповідачем осіб; лише чотири доданих до позову документа складені іноземною мовою, але їх зміст продубльовано у інших документах, складених державною мовою; позивач надав суду ті документи щодо перевезення, які були надані йому відповідачем, як експедитором; твердження про припинення дії договору 31.12.2018 не відповідають дійсності, оскільки у цьому та іншому перевезеннях сторони посилались на цей договір, що свідчить про його пролонгацію; відповідачем надано підроблену претензію позивача від 12.11.2020, адресовану EU Profit Sp Z o.o., оскільки позивач не подавав жодних претензій залученим відповідачем перевізникам; тягар відповідальності по відшкодуванню збитків, у тому числі і суми сплаченого позивачем ПДВ, лежить саме на відповідачу; доводи про обрання неналежного способу захисту є безпідставними, оскільки експедитор несе відповідальність за дії чи недогляд осіб, залучених до виконання договору, місто Іркутськ, до якого доставлено вантаж, знаходиться на території держави-агресора, за 6000 км від місця знаходження позивача і позивач не має жодного відношення до особи, яка одержала вантаж; просить долучити додаткові докази, які підтверджують його доводи, викладені у відзиві та стягнути з відповідача 12000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката у апеляційному суді.

Також позивачем були подані заперечення на заяву про залучення третіх осіб, у яких вказує, що рішення суду не встановлює жодних обов`язків зазначених осіб, позивач з ними не укладав будь-яких угод, а всі обставини і угоди, на які посилається відповідач, стосуються безпосередньо його правовідносин із перевізниками.

До апеляційного господарського суду звернулось ПП "Транс-Атлас" із клопотанням про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - ПП "Транс-Атлас", яке здійснювало перевезення спірного вантажу частиною маршруту і його розмитнення, та ПрАТ "Страхова компанія "Перша", якою застрахована відповідальність перевізника за збереження вантажу.

У додаткових поясненнях від 29.11.2021 відповідач навів додаткові обґрунтування щодо підстав залучення третіх осіб, неналежності доказів, складених іноземними мовами, щодо актів здачі-приймання виконаних робіт, які містять посилання на договір від 04.07.2017; щодо безпідставності вимоги з відшкодування ПДВ відповідачем. До пояснень додані копія транспортної заявки з ПП "Транс-Авто" та докази оплати перевезення збірного вантажу ПП "Транс-Авто".

У клопотанні від 29.11.2021 відповідач просить, у разі задоволення позову, зменшити відшкодування витрат на послуги адвоката до 6000,00 грн, а в разі часткового задоволення пропорційно зменшити 6000,00 грн.

Листом від 13.09.2022 позивач надав додаткові докази щодо обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача ПДВ в сумі 33338,32 грн.

Листом від 21.09.2022 позивач надав переклади окремих документів, які були додані до позовної заяви та складені іноземними мовами (навантажувальний ордер, пакувальний лис, транспортний документ, рахунок-фактуру (інвойс), експортну декларацію).

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе прийняти та дослідити подані обома сторонами додаткові докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "Транс-Атлас" (Україна), компанію "EU Profit Sp Z o.o." (Польща) та компанію "TVM Transport Logistics" (Польща); відкладено розгляд справи, зобов`язано відповідача надати переклад документів по справі та вирішено звернутись до Міністерства юстиції Польщі із судовим дорученням.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із наданням сторонам часу для перекладу документів та зверненням із судовим дорученням про вручення судових документів третім особам - нерезидентам в порядку, визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965.

26.06.2023 від Районного суду у м.Пщина (Польща) надійшло підтвердження про вручення судових документів компанії "TVM Transport Logistics".

15.08.2023 від Районного суду Середмістя-Варшави у Варшаві (Польща) надійшов лист щодо виконання судового доручення про вручення судових документів компанії "EU Profit Sp Z o.o.", у додатках до якого стоїть відмітка, що адресат не прийняв його добровільно.

Таким чином, апеляційним господарським судом було дотримано порядок вручення судових документів учасникам справи - нерезидентам.

Третя особа 1 - ПП "Транс-Атлас" також неодноразово належним чином повідомлялась про розгляд справи, зокрема остання ухвала про перерву у судовому засіданні була отримана нею 12.09.2023 (поштове відправлення 0411636905801).

Неявка у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

За клопотанням представника відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі та просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 11.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна", як покупцем, та Живодан Интернешнл СА (Швейцарія), як продавцем, був укладений Договір купівлі-продажу, дія якого Додатковою угодою від 17.12.2019 була продовжена до 31.12.2020.

04.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна", як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна", як експедитором, був укладений договір №ЛТЛ00046 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні (надалі за текстом також - Договір №ЛТЛ00046), згідно пункту 2.1. якого, експедитор зобов`язується за плату і за рахунок клієнта організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних із перевезенням вантажів автомобільним, морським та/або авіаційним транспортом у міжміському і міжнародному сполученні.

Відповідно до пункту 1.3 Договору №ЛТЛ00046, виконуючи умови цього договору експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта, заключає договори пов`язані з перевезенням вантажів клієнта.

Згідно пункту 2.2 Договору №ЛТЛ00046, умови виконання конкретних перевезень, а також перелік операцій, які необхідні для здійснення перевезень узгоджуються сторонами в заявках. Заявка є невід`ємною частиною даного договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов за даним договором, пріоритетними є умови зазначені в заявці. Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою.

Факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (пункту 2.4. Договору №ЛТЛ00046).

У пунктах 9.1. та 9.2 Договору №ЛТЛ00046, сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то цей договір вважається продовженим ще на один календарний рік, на тих самих умовах.

У жовтні 2020 року позивач придбав у компанії Живодан Интернешнл СА товар - суміш запашних речовин, що використовується у харчовій промисловості, у вигляді порошку - ароматизатор фундука.

13.10.2020 позивач, відповідно до пункту 2.2 Договору №ЛТЛ00046, подав відповідачу заявку на послуги з організації перевезення вантажу - ароматизатора HAZELNUT NN 23050 (надалі за текстом - вантаж) у кількості 250 кг (нетто), загальною вартістю вантажу згідно інвойсу виробника 4 770 євро.

Відповідач підтвердив прийняття заявки підписавши її та скріпивши своєю печаткою, що свідчить про прийняття заявки до виконання.

Маршрут виконання замовлення: м. Мако (Угорщина) - смт. Калинівка, Броварського району, Київської області (Україна).

З метою виконання перевезення відповідачем було укладено транспортну заявку з резидентом Польщі EU Profit Sp Z o.o., яким було зафрахтовано транспорт у TVM Transport Logistics, також частину перевезення з Польщі до м.Києва, за замовленням відповідача, виконувало ПП "Транс Атлас".

15.10.2020 вантаж був завантажений у м. Мако в наданий відповідачем автомобіль та в подальшому був перевантажений у Республіці Польща в автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 та направлений позивачу.

21.10.2020 вантажний автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 перетнув польсько-український кордон в пункті пропуску "Яготин" де відбулося розмитнення вантажу без його огляду (МД UA 100300_2020_456878).

26.10.2020 автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 / АС 7120 прибув в пункт розвантаження (смт. Калинівка, Броварського району, Київської області) де було виявлено відсутність вантажу позивача, а замість нього знаходився вантаж адресований іншому вантажоодержувачу (ТОВ "ТФС Груп", м.Іркутськ, російська федерація), який і був розмитнений.

12.11.2020 позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією (вих. № 01/20) в якій просив, у строк до 25.11.2020, здійснити доставку відправленого вантажу (ароматизатора HAZELNUT NN 23050 в кількості 250 кг) або відшкодувати позивачу збитки, що завдані втратою вантажу у розмірі його вартості.

У відповіді на претензію відповідач повідомив позивача про наміри звернутися із позовом до перевізника, що помилково пересортував вантажі й таким чином втратив вантаж позивача.

23.02.2021 позивач надіслав відповідачу письмову претензію вих. № 02-23/21 у якій вказував, що в порушення умов Договору №ЛТЛ00046 та прийнятої до виконання заявки, відповідач не здійснив належного надання транспортно-експедиторських послуг, що призвело до втрати вантажу, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків, які позивач просив відшкодувати до 20.03.2021.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки у визначений строк відповідач не здійснив доставку вантажу та/або не відшкодував завдані збитки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь завданих збитків у розмірі 202 354,00 грн, у тому числі: митна вартість вантажу з урахуванням транспортних витрат до кордону України (7210 грн) - 166 691,61 грн, при розмитненні з цієї суми був сплачений 20% ПДВ в розмірі 33333,32 грн та за митне розмитнення, здійснене ТОВ "СВ-Брок".

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що товар не був втрачений, а був доставлений іншому одержувачу і чинним законодавством не встановлено обов`язок експедитора повернути вантаж, місцезнаходження якого відоме власнику; дія Договору № ЛТ00046 від 04.07.2017 закінчилась 31.12.2017; перевезення у міжнародному сполученні на різних етапах здійснювалось різними перевізниками і відповідальним за збитки, спричинені доставкою вантажу неналежному одержувачу, є фактичний перевізник, однак для останнього відповідальність є позадоговірною і відповідач не може бути відповідальним за нього.

За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що Договір № ЛТ00046 від 04.07.2017 діяв на час спірного перевезення, факт втрати вантажу підтверджується наявними у справі доказами, а умовами Договору передбачено, що саме відповідач несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажу позивачу.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору № ЛТ00046 від 04.07.2017 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполучені, який за правовою природою є господарським договором про надання транспортно-експедиторських послуг.

Статтею 3 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (далі - ГК України), законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Договір укладений належним чином, містить всі істотні умови, передбачені ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним.

Згідно статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У пунктах 9.1 та 9.2 Договору №ЛТЛ00046, сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017. Якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявить письмового бажання його розірвати, то цей договір вважається продовженим ще на один календарний рік, на тих самих умовах.

Матеріали справи не містять доказів того, що сторони договору направляли письмові повідомлення про бажання розірвати договір і не продовжувати його на наступний рік.

Доводи відповідача про те, що вказаними положеннями передбачено продовження договору лише один раз, до 31.12.2018, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вказані доводи спростовуються наявними у справі доказами, як щодо виконання спірного перевезення, оскільки у рахунку на оплату № ЛТ1389 від 20.10.2020 міститься посилання у графі "Договір" на договір з реквізитами - "ЛТЛ00046 від 04.07.2017", так і у рахунках на оплату і актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо інших перевезень, які підписувались позивачем і відповідачем у 2019-2020 роках і які також містять посилання на Договір №ЛТЛ00046 від 04.07.2017, що свідчить про те, що дія договору продовжувалась на кожний наступний рік - до 31.12.2019 та, відповідно, до 31.12.2020.

Згідно зі статтею 929 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.316 ГК України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (частини 2 та 3 статті 929 ЦК України).

Статтею 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Експедитори за дорученням клієнтів, у тому числі, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно підпункту 3.1.7 Договору №ЛТЛ00046 відповідач, як експедитор, зобов`язувався організувати перевезення, або організувати виконання інших пов`язаних з перевезенням робіт і послуг, якщо вони погоджені в заявці.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі Договору від 04.07.2017 №ЛТЛ00046 про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні та заявки від 13.10.2020 на послуги з організації перевезення вантажу, відповідач прийняв на себе зобов`язання з організації перевезення вантажу позивача - ароматизатора HAZELNUT NN 23050 у кількості 250 кг (нетто), за маршрутом з м. Мако (Угорщина) до смт.Калинівка, Броварського району, Київської області (Україна).

Зобов`язання відповідача перед позивачем з організації перевезення вантажу також підтверджуються наявними у матеріалах справи, доказами, зокрема довідкою відповідача про транспортні витрати від 20.10.2020 вих .№ 78287 та виставленим відповідачем рахунком на оплату послуг № ЛТ1389 від 20.10.2020, що були надані позивачу.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та ч. 1 ст. 932 ЦК України встановлено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Відповідно до пункту 1.3 Договору №ЛТЛ00046, виконуючи умови цього договору експедитор виступає перед третіми особами, діє в інтересах і за рахунок клієнта, заключає договори пов`язані з перевезенням вантажів клієнта.

З метою виконання вказаного перевезення відповідачем було укладено транспортну заявку з компанією EU Profit Sp Z o.o., якою було зафрахтовано транспорт у TVM Transport Logistics, а також перевезення з Польщі до м.Києва, за замовленням відповідача, виконувало ПП "Транс Атлас".

Вказані дії відповідача, щодо залучення третіх осіб для виконання перевезення, відповідають як наведеним нормам чинного законодавства, так і умовам Договору.

Однак, як вірно встановив суд першої інстанції та не спростував відповідач, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань із організації перевезення вантажу та приймання вантажу позивачем у пункті розвантаження, натомість матеріалами справи підтверджується, що замість придбаного позивачем товару (суміш запашних речовин, що використовується у харчовій промисловості, у вигляді порошку - ароматизатор фундука) на адресу позивача доставлений вантаж адресований іншому вантажоодержувачу (ТОВ "ТФС Груп", м.Іркутськ, російська федерація).

Також у своїй відповіді на претензію від 12.11.2020 (вих. №01/20) відповідач визнає факт допущення помилки залученого ним перевізника, в результаті чого вантаж позивача був втрачений.

Згідно частини 2 ст. 932 ЦК України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

У відповідності до статті 934 ЦК України, за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Статтею 618 ЦК України встановлено правило, що боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

За замістом пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, відшкодування збитків.

Таким чином, у випадку порушення експедитором обов`язків транспортного експедирування, які передбачені законом або договором, наступає майнова відповідальність у вигляді стягнення збитків.

Згідно статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Отже, вказаними правовими положеннями встановлена відповідальність експедитора: 1) перед клієнтом - за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, та невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом; 2) перед іншими особами (крім клієнта) - за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і Законом, а також за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідальність експедитора за дії третіх осіб необхідно розуміти як дії, які направлені на виконання саме договору транспортного експедирування, а не перевезення.

Отже, чинним законодавством встановлена відповідальність експедитора за втрату вантажу при перевезенні перевізником лише у випадку вказівки про це у договорі транспортного експедирування, а також за наявності випадку, встановленого статтею 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Пунктом 5.7 Договору №ЛТЛ00046 визначено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за помилки недогляд осіб, залучених ними до виконання цього договору у розмірах і на умовах, передбачених чинним законодавством і даним договором, як за свої власні.

Відповідно до пункту 5.8 Договору №ЛТЛ00046, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу. В разі його втрати експедитор зобов`язаний відшкодувати клієнту збитки, окрім конфіскації вантажу за порушення митних правил, які виникли не з вини експедитора, або третіх осіб, залучених ним до виконання цього договору.

За встановлених обставин, оскільки Договором визначено, що відповідальність за збереження вантажу несе експедитор і він же зобов`язаний відшкодувати збитки.

Доводи відповідача на те, що до спірних правовідносин позивача і відповідача підлягає застосуванню Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів і відповідальним за збитки, спричинені доставкою вантажу неналежному одержувачу, є фактичний перевізник, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки умовами Договору передбачена відповідальність за завдані збитки саме експедитора, а не залучених ним осіб.

Посилання відповідача копію претензії позивача вих.№01/20 від 12.11.2020, адресованої EU Profit Sp Zo.o. (том 1 а.с.148), відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки позивач заперечує факт складання ним зазначеної претензії, а зміст цієї претензії майже повністю відтворює зміст претензії вих.№01/20 від 12.11.2020, яка додана до позовної заяви та адресована ТОВ "ЛТЛ Сервіс Україна" (відповідачу), зокрема у наданій відповідачем копії зазначено, що "04 липня 2017 року між ТОВ "Бреннтаг Україна", надалі Клієнт, та "EU Profit Sp zoo.", надалі Експедитор, укладений Договір про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполучені….", хоча матеріалами справи підтверджується, що вказаний договір був укладений позивачем саме із ТОВ "ЛТЛ Сервіс Україна", а не з EU Profit Sp Zo.o.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що саме відповідач є особою, яка відповідно до укладеного з позивачем Договору про надання транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполучені несе відповідальність перед позивачем за не доставку залученими ним перевізниками вантажоодержувачу товару, прийнятого до перевезення.

Порушенням зобов`язання у відповідності до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 225 ГК України встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Згідно приписів ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний відшкодувати на вимогу суб`єкта завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної бездіяльності, яка полягала у відсутності належного та своєчасного контролю за діями залученого відповідачем перевізника, наявністю збитків позивача у виді вартості втраченого вантажу та додаткових витрат, які поніс позивач у зв`язку з перевезенням та розмитненням втраченого вантажу, наявністю причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача та завданими збитками, а також встановленої судом вини відповідача.

Апеляційний господарський суд погоджується з наданим позивачем розрахунком завданих збитків, які складаються з вартості втраченого вантажу у розмірі 166 515,93 грн., що є еквівалентом 4 770 Євро (за офіційним курсом НБУ станом на 11.01.2021), сплаченого позивачем при розмитнені вантажу ПДВ (20%) у розмірі 33 338,32 грн., що підтверджується митною декларацією IM-40-EA №UA100300/2020/456878 від 21/10/2020, платіжним дорученням №7779 від 16.10.2020, яке підтверджує попереднє перерахування суми у розмірі 600000 грн як переоплати на рахунок ДМСУ і витягом з Веб-порталу "Єдине вікно", де зазначено, що згідно ВМД №UA100300/2020/456878 від 21/10/2020 було списану суму ПДВ в розммірі 33338,32 грн, а також здійсненої позивачем, згідно платіжного доручення №1228 від 05.11.2020, оплати за митне оформлення вантажу у розмірі 2 500,00 грн. Отже, загальний розмір завданих позивачу збитків становить: 202 354,25 грн. (166 515,93 грн. + 33 338,32 грн. + 2 500,00 грн.).

Твердження відповідача стосовно того, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права і замість відшкодування завданих збитків позивач повинен був звернутися із позовом про витребування свого майна від незаконного володільця обґрунтовано відхиленні судом першої інстанції, оскільки таким чином відповідач намагається перекласти негативні наслідки своєї протиправної бездіяльності на позивача.

Також судом першої інстанції було вірно враховано, що згідно умов Договору №ЛТЛ00046, експедитор несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу, а в разі його втрати експедитор зобов`язаний відшкодувати клієнту збитки, тому заявлення позову до відповідача, як експедитора, про відшкодування завданих збитків є належним та ефективним способом захисту, в той час як встановлення фактичного володільця вантажу на території Російської Федерації видається малоймовірним.

Посилання відповідача на те, що частина доданих до позовної заяви документів не має перекладу українською мовою, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки відповідач до відзиву на позов також додав окремі документи без перекладу, проте наявні у матеріалах справи докази, складені українською мовою, дозволяють встановити зміст та обсяг зобов`язань сторін, а в процесі апеляційного перегляду справи були надані переклади цих документів українською мовою.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не залучення судом першої інстанції до участі у справі осіб, яких відповідач залучив для здійснення перевезення, не є підставою для скасування рішення, оскільки оскаржуваним судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки цих осіб не вирішувалося.

Позивач також у позовній заяві просив стягнути з відповідача 24000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а відповідач у апеляційній скарзі вважає, що розмір витрат на правову допомогу не відповідає реальному обсягу наданих послуг, тому він не може перевищувати 6000 грн.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Оскільки позов було задоволено у повному обсязі, пов`язані з розглядом справи судові витрати покладаються на відповідача.

За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не подавались заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: Договір про надання правової допомоги та Додаток №1 від 28.04.2021 до Договору із узгодженням фіксованого розміру адвокатської винагороди у сумі 24 000,00 грн. Також матеріали справи містять свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1424 від 27.01.2000 адвоката Корнієнко І.А., ордер на надання правової допомоги серія КВ № 365024 від 27.04.2021, акт приймання-передачі послуг від 17.06.2021 на загальну суму 24 000,00 грн., платіжне доручення №2708 від 29.04.2021 на суму 12 000,00 грн. та платіжне доручення №7890 від 19.05.2021 на суму 12 000,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції при розгляді вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було вірно враховано, що заявлений позивачем розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТЛ Сервіс Україна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 30 серпня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.10.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук