Постанова

від 06.10.2023 по справі 911/204/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2023 р. Справа№ 911/204/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"

на рішення господарського суду Київської області від 01.05.2023

у справі № 911/204/23 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про стягнення 169 569,12 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Балістика" (далі - ТОВ "Балістика"; позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ТОВ ДП МА "Бориспіль"; відповідач) про стягнення 169 569,12 грн в рахунок відшкодування збитків.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов договору зберігання вантажу, доставленого за авіаційною вантажною накладною 615 TLV 07244252 на склад тимчасового зберігання відповідача, в частині повідомлення про прибуття вантажу, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків у вигляді додаткових витрат на оплату послуг у розмірі 169 569,12 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.05.2023 у справі №911/204/22 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльність) відповідача та витратами, які він поніс на оплату послуг відповідача.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 01.05.2023 у справі № 911/204/23, ТОВ "Балістика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права (ст.ст. 1166 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 7, 13, 74 ГПК України), ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що доказів надсилання повідомлення про прибуття вантажу поштовою установою відповідачем не надано, в той час, як саме такий обов`язок було покладено на нього за встановлених обставин відповідно до Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг, які затверджені наказом генерального директора ДП МА "Бориспіль" від 07.10.2016 № 01-07-98.

Позиції інших учасників справи

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, зазначаючи при цьому, що інформування вантажоотримувача не є визначальним фактором, що в даному випадку впливає на час перебування на складі тимчасового зберігання, оскільки вантаж перебував під митним контролем і не міг бути отриманим зі складу зберіганні аеропорту "Бориспіль".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Балістика" по справі № 911/204/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 витребувано з господарського суду Київської області матеріали справи № 911/204/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Балістика" на рішення господарського суду Київської області від 01.05.2023 до надходження матеріалів із суду першої інстанції.

Після надходження до суду матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Балістика" на рішення господарського суду Київської області від 01.05.2023 по справі № 911/204/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 270 ГПК України).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі проформи інвойсу №803802/22 від 15.02.2022 для ТОВ «Балістика» було відправлено вантаж - нетканий нарізаний поліетилен G21, шириною 160 см, до аеропорту Бориспіль на умовах СІР.

21.02.2022 згідно з інвойсом №93570 складено авіаційну вантажну накладну 615-TLV07244252, перевізником у якій вказано EUROPEAN AIRTRANSIT, за якою вантаж прибув до аеропорту «Бориспіль»,

Зазначені відомості було вказано відповідачем у листі від 01.08.2022 №06-22-318, із зазначенням, що вантаж прибув 24.02.2022 о 01год 27хв та розміщений на склад тимчасового зберігання.

Листом від 21.06.2022 №21-06-2022-Б позивач просив відповідача надати інформацію щодо прибуття вантажу за авіаційною накладною 615TLV07244252 до аеропорту та калькуляцію вартості зберігання вантажу, на який відповідачем надано відповідь вищезазначеним листом від 01.08.2022 №06-22-315

У відповідь на звернення позивача від 21.06.2022 №21-06-20022-Б, відповідач у зазначеному вище листі від 01.08.2022 №06-22-318 повідомив, що з моменту розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання до введення воєнного стану намагався за номером телефону, який вказано у відповідній авіаційній вантажній накладній повідомити позивача про надходження вантажу, оскільки електронної адреси у такій накладній не вказано, проте здійснити повідомлення не вдалося, так як в цей час мали місце перебої в роботі зв`язку.

Доказів у підтвердження сповіщення 24.02.2022 про надходження вантажу відповідачем під час розгляду справи не надано.

24.06.2022 Київською митницею прийнято рішення про пропуск вантажу ДФС №ПМК 45/125, про що свідчить митна декларація №UA100340/2022/513298.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру №8/420 від 27.06.2022 за надані послуги термінального зберігання та обслуговування вантажу, який надійшов відповідно до зазначеної накладної, на суму 179 808,84 грн із розрахунку зберігання 132 дні, які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення №3782 від 27.06.2022.

28.06.2022 спірний вантаж було отримано уповноваженою особою позивача, про що сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №317301 від 28.06.2022, у якому позивач підтвердив, що не має претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг).

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що відповідачем йому заподіяно збитків у вигляді додаткових витрат на оплату послуг відповідача із зберігання вантажу додатково за 122 дні у розмірі 169 569,12грн, оскільки відповідач повідомив його про прибуття вантажу лише 15.06.2022, тому має право нараховувати плату за зберігання вантажу лише починаючи з 18.06.2022 та по 28.06.2022 і фактична загальна вартість його послуг має становити 10 239,72 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з вимогами статтей 509, 526 ЦК України, статтей 173, 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (ч. 4 ст. 611 ЦК України).

Збитками, в силу вимог статті 22 ЦК України є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).

Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За умовами частин 1 - 4 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Виходячи з наведеного та в силу ст. 74 ГПК України, саме позивач повинен довести факт протиправної поведінки, спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою винної особи та збитками потерпілої сторони.

Матеріалами справи підтверджено, що з урахування умов поставки, визначених в проформі інвойсу та інвойсі № 93570, право власності на товар до позивача переходить в момент доставлення товару в аеропорт Бориспіль. При цьому, як вірно визначено місцевим господарським судом, відповідач не є учасником відносин, які виникли у позивача з третьою особою - відправником, у зв`язку з поставкою відповідного товару, що доставлений в аеропорт Бориспіль перевізником Компанією EUROPEAN AIRTRANSIT.

У зв`язку з тим, що відповідний товар переміщувався через митний кордон України, він мав пройти митну процедуру, яка у відповідності з п.21 ч.1 ст.4 МК України визначена як зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Згідно з ч.1 ст. 201 МК України (у редакції, чинній на момент прибуття та видачі вантажу) товари з моменту пред`явлення їх митному органу до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем; тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

Відповідно до п. 7.4 розділу VІІ Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.2012 № 613, прийняте посадовою особою митного органу рішення про розміщення товарів на СТЗ засвідчується відбитком штампа «Під митним контролем» посадової особи митного органу.

Про перебування спірного вантажу під митним контролем свідчить відмітка на вантажній накладній «під митним контролем», здійснена 23.02.2022 Київською митницею ДФС.

Частиною 1 ст.204 МК України передбачено, що загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів та протягом відповідного строку в силу п.1 ч.4 вказаної статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму.

Пунктом 4.2.1 Правил застосування тарифів на вантажному терміналі при наданні послуг, затверджених наказом генерального директора ДП МА "Бориспіль" від 07.10.2016 № 01-07-98, встановлено, що оплата за зберігання імпортного вантажу загального призначення за 3 (три) дні (не враховуючи вихідні та святкові дні) з дати надання повідомлення вантажоодержувачу про прибуття вантажу або з дати розміщення вантажу (у разі відмови клієнта щодо повідомлення вантажоодержувача або за умови надходження вантажу без супроводжувальних документів) здійснюється перевізником в межах стандартної угоди наземного обслуговування.

При цьому, в силу п.4.2.5 Правил дата розміщення вантажу на складі тимчасового зберігання визначається відповідно до інформації АРМ АСУ ТП.

Відповідно до п.4.2.7 Правил розрахунок оплати за зберігання залежить від характеру вантажу, зокрема, партія з вагою понад 50 кг (включно) тарифікується за кожний кілограм партії згідно встановленої вартості послуг вантажного терміналу.

Вартість послуг відповідачем розрахована у відповідності з вказаними Правилами та опублікованою вартістю тарифів, за якими відповідач надає послуги необмеженому колу осіб.

Згідно п.2 Правил "повідомлення" - це інформування вантажоодержувача про надходження на його адресу вантажу шляхом відправки телеграми за адресою визначеною в авіаційній вантажній накладній, або здійснення інформування за телефоном/факсом (у разі якщо в авіаційній вантажній накладній не зазначена адреса вантажоодержувача при наявності номера телефону, факсу, тощо).

З огляду на зазначене вище, а також те, що спірний вантаж прибув до аеропорту "Бориспіль" в перший день повномаштабної військової агресії проти України і відділення зв`язку Укрпошта на певний час зупинили надсилання кореспонденції, в подальшому вантаж перебував під митним контролем та не міг бути отриманий із складу тимчасового зберігання аеропорту "Бориспіль" без відповідного рішення Київської митниці ДФС, а проведення митних процедур не входить до обов`язку відповідача, відповідачем митне оформлення вантажу здійснено лише у червні 2023 року, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльність) відповідача та витратами, які він поніс на оплату послуг відповідач.

До того ж, факт надання відповідних послуг, їх обсяг та вартість, а відповідно і відсутність претензій щодо їх якості позивачем засвідчено шляхом підписання акту прийому-передачі робі (надання послуг) від № 317301 від 28.06.2022.

Таким чином, вмотивованим є висновок місцевого господарського суду про відмову в позові.

У рішенні від 10.02.2010 зі справи "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 01.05.2023 у справі №911/204/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова