Рішення

від 27.09.2023 по справі 904/3087/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2023м. ДніпроСправа № 904/3087/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 20/21-5060-ТЕ-4 від 24.09.2020 у загальному розмірі 592 101,82 грн.

Представники:

від позивача: Пясецький Д.В., адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" (далі - відповідач) заборгованість за договором постачання природного газу № 20/21-5060-ТЕ-4 від 24.09.2020 у загальному розмірі 592 101,82 грн., що складається з: основний борг у розмірі 378 057,31 грн., пеня у розмірі 34 328,71 грн., 3% річних у розмірі 26 024,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 153 691,60 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 8 881,53 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 12.07.2023 о 11:30 год.

10.07.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСББ "САДОВИЙ" не визнає позовні вимоги частково та просить відмовити у задоволенні у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У призначене підготовче судове засідання 12.07.2023 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2023 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 14.09.2023 включно та підготовче судове засідання відкладено на 29.08.2023 о 12:00 год.

13.07.2023 від представника позивача на офіційну електронну адресу суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2023 заяву представника позивача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

14.07.2023 від представника позивача на офіційну електронну адресу суду надійшла відповідь на відзив.

21.07.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.07.2023 від відповідача до суду надійшла заява про долучення доказів відправлення.

У підготовчому судовому засіданні 29.08.2023 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.09.2023 о 12:00 год. та проводити в режимі відеоконференції, за участю представника позивача.

У призначене судове засідання з розгляду справи по суті 27.09.2023 представник відповідача не з`явився, 22.09.2023 надав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.09.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 378 057,31 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором № 20/21-5060-ТЕ-4 від 24.09.2020 щодо повної та своєчасної оплати поставленого останнім природного газу.

Позиція відповідача.

Відповідач визнає факт укладання між ним та Позивачем, а також зміст договору №20/21-5060-ТЕ-4 постачання природного газу від 24.09.2020 року (далі - Договір), відповідно до якого Позивач як Постачальник зобов`язується поставити Відповідачеві як Споживачу природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Крім того, Відповідач підтверджує наступні обставини:

1) відповідно до умов Договору та підписаних Сторонами Актів приймання-передачі природного газу (додані Позивачем до позовної заяви), за період жовтень 2020 року - травень 2021 року Позивачем був поставлений Відповідачу природний газ в обсязі 76,03 мЗ на загальну суму 572 353,37 грн;

2) Відповідачем вартість поставленого природного газу оплачено частково у сумі 194 296,06 грн;

3) наразі Відповідач має перед Позивачем заборгованість за поставлений природний газ у сумі 378057,31 грн.

Однак, Відповідач не визнає і заперечує проти нарахування Позивачем пені на суму 34328,71 грн, 3% річних на суму 26024,20 грн та інфляційних збитків на суму 153691,60 грн, мотивуючи тим, що Позивачем доводи щодо нарахування Відповідачу пені, 3% річних та інфляційних збитків, не враховують положення Закону № 530-IX, який є спеціальним по відношенню до статті 625 Цивільного кодексу України (загального припису), а отже, здійснення такого нарахування є неправомірним, помилковим та порушує норми матеріального права.

Відповідач зазначив, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створене фізичними особами - власниками квартир (побутовими споживачами житлово-комунальних послуг, населенням), укладає договори на постачання комунальних послуг із постачальниками від імені побутових споживачів як колективний споживач, і використовує поставлений газ виключно для власних побутових потреб мешканців будинку (виключаючи будь-яку комерційну чи професійну діяльність).

Відповідач також зазначає, що вимоги Позивача про стягнення пені (у розмірі 34 328,71 грн), 3% річних (у розмірі 26 024,20 грн) та інфляційних збитків (у розмірі 153 691,60 грн), зважаючи на діючі протягом періоду чинності договору та до моменту подання позовної заяви карантинні обмеження, а також триваючий досі воєнний стан на території України, є неправомірними, недоцільними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг та спричинюють додаткове фінансове навантаження на населення у сьогоденні важкі часи не тільки у військовому, але й в економічному плані.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договору постачання природного газу, умов, строку поставки газу та строків оплати за поставлений газ, встановлення факту неналежного виконання відповідачем договору в частині своєчасної оплати за поставлений газ.

Як вбачається з матеріалів справи, що 24.09.2020 між Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі постачальник, позивач) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" (далі споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 20/21-5060-ТЕ-4 (далі договір), в подальшому сторонами підписано Додаткові угоди № 1 від 26.10.2020, № 2 від 23.11.2020, № 3 від 22.12.2020, № 4 від 29.01.2021, № 5 від 26.01.2021, № 6 від 26.02.2021, № 7 від 26.03.2021, № 8 від 16.04.2021, № 9 від 28.04.2021, № 10 від 30.04.2021, № 11 від 20.05.2021.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).

Постачальник передає споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 70,0 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (п.2.1. договору).

Згідно пункту 3.8. договору приймання передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягу газу, які були використані споживачем у той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положення пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), а також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна за 1 000 куб метрів природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 14,2% річних (13,3% річних в редакції Додаткової угоди № 7 від 26.03.2021), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У пункті 9.3. договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становлять п`ять років.

Розділом 11 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач у період жовтень 2021 - травень 2021, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 572 353,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач свої зобов`язання за спірним договором щодо оплати за отриманий природний газ виконав не у повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 378 057,31 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково погасив заборгованість за поставлений за вказаним договором поставки природний газ, що і стало причиною виникнення спору та причиною звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ ЗА ПЕРВІСНИМ ПОЗОВАОМ.

Щодо правовідносин сторін

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем виконані зобов`язання з поставки природного газу в період жовтень 2021 травень 2021, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 572 353,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 194 296,06 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору.

З огляду на умови пункту 5.1. договору строк виконання зобов`язання з оплати поставленого природного газу є таким, що настав.

Станом на момент пред`явлення позову відповідач має основну заборгованість, в розмірі 378 057,31 грн, яка останнім не заперечується.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України ).

Відповідач проти суми заборгованості за спожитий газ не заперечує, доказів сплати заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 378 057,31 грн. не надав.

Таким чином, заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу в сумі 378 057,31 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого природного газу позивачем, заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 26.11.2020 по 30.04.2023 пеню у сумі 34 328,71 грн, 3% річних за загальний період з 26.11.2020 по 30.04.2023 у сумі 26 024,20 грн та інфляційні втрати загальний період грудня 2020 року по квітень 2023 року в сумі 153 691,60 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційний втрат.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений природний газ передбачена у пункті 7.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 14,2% річних (13,3% річних в редакції Додаткової угоди № 7 від 26.03.2021), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, посилався на приписи перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно із якими на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Таким чином, з огляду на умови договору та те, що відповідач є споживачем за договором постачання природного газу №1087/1920-ТЕ-41, а отже на правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Водночас, дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Окрім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

В умовах воєнного стану Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 05.03.2022 року №206 Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану.

Відповідно до абз.1 п.1 зазначеної Постанови, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Водночас слід звернутися до норм Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ЗУ Про ОСББ). Так, відповідно до абз.3 ст.1 зазначеного Закону, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.4, ч.7 ст.4 ЗУ Про ОСББ, Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Приписами частини 1 статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частин 2, 3 статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створене фізичними особами - власниками квартир (побутовими споживачами житлово-комунальних послуг, населенням), укладає договори на постачання комунальних послуг із постачальниками від імені побутових споживачів як колективний споживач, і використовує поставлений газ виключно для власних побутових потреб мешканців будинку (виключаючи будь-яку комерційну чи професійну діяльність).

Так, Закон України Про ринок природного газу виокремлює серед суб`єктів ринку природного газу виокремлює категорії побутового споживача та споживача:

1) побутовий споживач (відповідно до п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону) - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність;

2) споживач (відповідно до п.37 ч.1 ст.1 зазначеного Закону) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.

Тобто, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за усіма зазначеними критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його як фізичної особи.

Подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20, від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13.

Таким чином, з огляду на усе зазначене вище, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, має поширюватися на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Натомість, виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань, призводить до звуження обсягу прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також використовують поставлений газ (у даному випадку) виключно для побутових потреб, однак уклали договори на постачання газу із постачальником напряму. Таке звуження прав членів ОСББ протирічить самій меті створення ОСББ, а саме: забезпечення і захисту прав співвласників.

Тому суд зазначає, що вимоги Позивача про стягнення пені (у розмірі 34 328,71 грн), 3% річних (у розмірі 26 024,20 грн) та інфляційних збитків (у розмірі 153 691,60 грн), зважаючи на діючі протягом періоду чинності договору та до моменту подання позовної заяви карантинні обмеження, а також триваючий досі воєнний стан на території України, є неправомірними, недоцільними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг та спричинюють додаткове фінансове навантаження на населення у сьогоденні важкі часи не тільки у військовому, але й в економічному плані.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 34 328,71 грн, 3% річних у сумі 26 024,20 грн та інфляційні втрати у сумі 153 691,60 грн.

Щодо посилань Відповідача на дію форс-мажорних обставин, слід зазначити наступне.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні (далі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону, торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єкґів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 141 Закону, торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини та виключно Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту, сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТІШ України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відповідно до п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Аналізуючи наведені норми можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на веб-сайті ТПП загального офіційного листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1; такий лист ТПП не передбачений ані статтями 14 та 141 Закону, ані положеннями Регламенту, та не містить посилання на зобов`язання, неможливість виконання якого спричинено настанням таких форс-мажорних обставин.

Також, лист ТПП від28.02.2022 № 2024/02.0-7 Л не відповідає вимогам до оформлення сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставим, оскільки в порушення п. 6.11.6 та 6.11.7. Регламенту його не підписано першим віце-президентом ТТПТ або віце-президентом ТПП, відсутній також підпис особи, що прийняла рішення про настання форс-мажорних обставин, а також відсутня печатка ТПП на підписах вказаних осіб.

Окрім того, Регламент затверджено рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) і саме Президія ТПП має повноваження приймати рішення щодо спрощення процедури отримання сертифікату про форс-мажорні обставини та вносити зміни до Регламенту. Проте, як вбачається з листа ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, він оформлений не у вигляді рішення Президії ТПП, будь-яке посилання в листі на рішення Президії ТПП відсутнє.

Таким чином, лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, вищенаведеним нормам Закону і Регламенту не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою України Відповідачу, і, як наслідок, доказом дії обставин непереборної сили, що спростовує твердження Позивача про застосування в даному випадку п. 7.1 Договору.

Відповідно до пункту 10.4 Договору, Сторони зобов`язані негайно повідомляти про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.

Тобто, Сторони Договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання Відповідачем Позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили.

Суд звертає увагу, що Відповідач не надавав Позивачу жодної інформації та документів про початок дії для нього форс-мажорних обставин, не надані такі сертифікати також до суду.

Разом із цим, предметом спору є, зокрема, стягнення нарахувань та заборгованості за поставку в жовтні 2020 - травні 2021 року. Тобто, строки виконання зобов`язання настали 25.06.2021 (за зобов`язаннями травня 2021).

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сиди, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання Відповідача на дію для нього форс-мажору безпідставне, оскільки порушення строків оплати Відповідачем відбулось не через настання такого форс-мажору.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14і Закону, відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціпного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено:

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Таким чином, Відповідачем не доведено та не надано доказів дії обставин непереборної сила, що спростовує твердження Відповідача про застосування в даному випадку форс-мажору.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 5 670,86 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 52-Б; код ЄДРПОУ 36639473) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу в розмірі 378 057,31 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 670,86 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 06.10.2023.

Суддя В.Г. Бєлік