Постанова

від 06.02.2024 по справі 904/3087/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3087/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєва І.М., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Пясецький Дмитро Васильович (в режимі відеоконференції)

представник відповідача у судове засідання не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 (повний текст складено та підписано 06.10.2023 суддя Бєлік В.Г.) у справі №904/3087/23

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ", м.Дніпро

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 20/21-5060-ТЕ-4 від 24.09.2020 у загальному розмірі 592 101,82 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" (далі - відповідач) заборгованісті за договором постачання природного газу № 20/21-5060-ТЕ-4 від 24.09.2020 у загальному розмірі 592 101,82 грн., що складається з: основний борг у розмірі 378 057,31 грн., пеня у розмірі 34 328,71 грн., 3% річних у розмірі 26 024,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 153 691,60 грн., а також просить стягнути судові витрати, які складаються з 8 881,53 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/3087/23 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" задоволено частково.

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 378 057,31 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 670,86 грн.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем виконані зобов`язання з поставки природного газу в період жовтень 2021 травень 2021 року та передано у власність Відповідача природний газ на загальну суму 572 353,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

Оплату за переданий газ Відповідач здійснив частково лише на суму 194 296,06 грн, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 5.1 Договору. З урахуванням чого, заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу в сумі 378 057,31 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, з огляду на умови договору та те, що відповідач є споживачем за договором постачання природного газу №1087/1920-ТЕ-41, а отже на правовідносини сторін, на думку суду першої інстанції, розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за усіма зазначеними критеріями підпадає під визначення побутового споживача, окрім визначення його як фізичної особи ( подібний правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 910/15687/20, від 02.05.2018 у справі № 910/11650/17 та у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 916/2197/13).

Виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань, на думку суду першої інстанції, призводить до звуження обсягу прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також використовують поставлений газ (у даному випадку) виключно для побутових потреб, однак уклали договори на постачання газу із постачальником напряму. Таке звуження прав членів ОСББ протирічить самій меті створення ОСББ, а саме: забезпечення і захисту прав співвласників.

Відповідно, вимоги Позивача про стягнення пені (у розмірі 34 328,71 грн), 3% річних (у розмірі 26 024,20 грн) та інфляційних збитків (у розмірі 153 691,60 грн), зважаючи на діючі протягом періоду чинності договору та до моменту подання позовної заяви карантинні обмеження, а також триваючий досі воєнний стан на території України, за висновком суду першої інстанції є неправомірними, недоцільними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг та спричинюють додаткове фінансове навантаження на населення у сьогоденні важкі часи не тільки у військовому, але й в економічному плані. Вищенаведене стало підставою для відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 34 328,71 грн, 3% річних у сумі 26 024,20 грн та інфляційні втрати у сумі 153 691,60 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/3087/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог у стягненні пені в розмірі 34 328,71 грн, трьох процентах річних в розмірі 26 024,20 грн та інфляційних втратах в розмірі 153 691,60 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Відмовляючи в позові в частині стягнення нарахувань, суд послався на положення підпункту 4 пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)» від 17.03.2020 року № 530-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України віл 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та фактично відніс Відповідача до категорії побутових споживачів.

Скаржник вважає, що приймаючи рішення суд не встановив всі обставини справи та не вірно застосував норму права.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами спірний Договір, в тому числі і в частині пункту 7.2 Договору, був укладений на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.04.2016 № 357.

Також Скаржник вказує на те, що в даному випадку Позивач не надавав, а Відповідач не отримував житлово- комунальні послуги за спірним Договором про постачання природною газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, і огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні.

У зв`язку з чим також безпідставне посилання Суду на дію для Відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавіруеної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ.

Окремо Скаржник зазначає, що за умовами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Однак, пунктом 7.2 спірного Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 14,2% річних (13.3% річних в редакції Додаткової угоди № 7 від 26.03.2021), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, Скаржник вважає, що уклавши Договір Сторони досягли усіх істотних умов Договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами Договору, який за своєю суттю не є Договором про надання житлово-комунальних послуг.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, Скаржник зазначає, що норми цієї Постанови не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.

Отже, сторони мають керуватися нормами права, дійсними на момент виникнення спірних відносин. А відтак, Постанова не може застосовуватись до спірних договірних відносин.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до суду, просить

залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 року у справі №904/3087/23, залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 року у справі №904/3087/23.

В обгрунтування своїх заперечень, відповідач зазначає на тому, що суд першої інстанції цілком правильно зробив висновок про те, що: «вимоги Позивача про стягнення пені (у розмірі 34 328,71 грн), 3% річних (у розмірі 26 024,20 грн) та інфляційних збитків (у розмірі 153 691,60 грн), зважаючи на діючі протягом періоду чинності договору та до моменту подання позовної заяви карантинні обмеження, а також триваючий досі воєнний стан на території України, є неправомірними, недоцічьними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг та спричинюють додаткове фінансове навантаження на населення у сьогоденні важкі часи не тільки у військовому, але й в економічному плані. Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 34 328,71 грн, 3% річних у сумі 26 024,20 грн та інфляційні втрати у сумі 153 691,60 грн».

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним, обгрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а також ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Тому підстави для скасування судового рішення, передбачені ч.1 ст.277 ГПК України відсутні.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023 року у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дармін М.О. (доповідач), судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до над №904/3087/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/3087/23.

13.11.2023 року матеріали справи №904/3087/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/3087/23. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.02.2024 о 10:00 годин.

06.02.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

24.09.2020 між Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі постачальник, позивач) та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "САДОВИЙ" (далі споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 20/21-5060-ТЕ-4 (далі договір), в подальшому сторонами підписано Додаткові угоди № 1 від 26.10.2020, № 2 від 23.11.2020, № 3 від 22.12.2020, № 4 від 29.01.2021, № 5 від 26.01.2021, № 6 від 26.02.2021, № 7 від 26.03.2021, № 8 від 16.04.2021, № 9 від 28.04.2021, № 10 від 30.04.2021, № 11 від 20.05.2021.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договору).

Постачальник передає споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 70,0 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях (п.2.1. договору).

Згідно пункту 3.8. договору приймання передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягу газу, які були використані споживачем у той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положення пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), а також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 4.2. договору передбачено, що ціна за 1 000 куб метрів природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Пунктом 5.1. договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами, шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 14,2% річних (13,3% річних в редакції Додаткової угоди № 7 від 26.03.2021), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У пункті 9.3. договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становлять п`ять років.

Розділом 11 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, позивач у період жовтень 2021 - травень 2021, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 572 353,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач свої зобов`язання за спірним договором щодо оплати за отриманий природний газ виконав не у повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 378 057,31 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково погасив заборгованість за поставлений за вказаним договором поставки природний газ, що і стало причиною виникнення спору та причиною звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції щодо встановлення обставин того, що позивачем виконані зобов`язання з поставки природного газу в період жовтень 2021 травень 2021років, який, відповідно, передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 572 353,37 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. Оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 194 296,06 грн. Заявлена позивачем вимога про стягнення основного боргу в сумі 378 057,31 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Предметом апеляційного оскарження є рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 34 328,71 грн, 3% річних в розмірі 26 024, 20 грн та інфляційних втрат у розмірі 153 691, 60 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№530-1Х) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.

Згідно ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання. Об`єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Громадяни, мешканці будинку 52-Б по вул. Старокозацькій у місті Дніпро, створили неприбуткову організацію "Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Садовий" з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.

В порядку частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, апелянтом підтверджено відсутність в його розпорядженні належних і допустимих в розумінні статтей 76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, алей й суб`єктами господарювання.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у справі виступає у спірних відносинах з позивачем саме як колективний споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників) та договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово комунальних послуг належної якості та у встановлений строк, тому доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених 3% річних, інфляційних втрат та пені як з юридичної особи є помилковими.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в частині: «… Відмовляючи в позові в частині стягнення нарахувань, суд послався на положення підпункту 4 пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОУЮ-19)» від 17.03.2020 року № 530-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України віл 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та фактично відніс Відповідача до категорії побутових споживачів.

Позивач вважає, що приймаючи рішення суд не встановив всі обставини справи та не вірно застосував норму права.

Так. статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що…

… Згідно з частиною третьою статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів …

… Частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що …

… Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами спірний Договір, в тому числі і в частині пункту 7.2 Договору, був укладений на підставі примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 29.04.2016 № 357.

Примірний договір це договір, який …

… Сторони, укладаючи договір постачання природного газу за взаємною згодою визначили його умови на власний розсуд, з урахуванням примірного договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що не суперечить вимогам чинного законодавства. При цьому, сторонами не заперечується, що Позивачем в повному обсязі виконано умови Договору, а Відповідачем частково здійснено таке виконання зі свого боку та оплачено не весь обсяг поставленого позивачем газу, а інші оплати були здійснені з пропуском строку, тобто відповідачем здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного Договору, а відповідно і прийняття на себе зобов`язання щодо порядку та умов проведення розрахунків та відповідальність за невиконання або неналежне виконання цих умов Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким …

… Відповідно до преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей Закон регулює відносини, то виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

За положеннями частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" …

… Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом його регулювання є …

… Відповідно до частин 1.2,4 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на …

… Положеннями частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що …

… Відповідно до ч. 1,2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до …

… В даному випадку Позивач не надавав, а Відповідач не отримував житлово- комунальні послуги за спірним Договором про постачання природною газу, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, І огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні.

У зв`язку з чим також безпідставне посилання Суду на дію для Відповідача положень пункту 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавіруеної хвороби (СОУШ-19)» № 530-ІХ.

Окремо слід зазначити, що за умовами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Однак, пунктом 7.2 спірного Договору визначено, що у разі прострочення Відповідачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору, він зобов`язується сплатити Позивачу пеню у розмірі 14,2% річних (13.3*% річних в редакції Додаткової угоди № 7 від 26.03.2021), але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Враховуючи вищенаведене, вважаємо, що уклавши Договір Сторони досяглії усіх істотних умов Договору та відповідно взяли на себе зобов`язання, визначені умовами Договору, який за своєю суттю не є Договором про надання житлово-комунальних послуг.

Щодо застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання, то слід зазначити, що норми цієї Постанови не підлягають застосуванню у даних правовідносинах виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 Постанови, до припинення чи скасування воєнного стану и Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-кому нальні послуги.

В той же час, Відповідач не є населенням в розумінні Закону України «Про житлово- комунальні послуги» та Постанови, а є юридичною особою у відповідності до статті 1 Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Більш того, відповідно до п. 2 цієї Постанови, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

В той час як зобов`язання з оплати вартості спожитого Відповідачем природного газу виникли протягом жовтня 2020 - травня 2021. тобто до набрання чинності і Постановою.

У рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № І-рп/1999 наведено наступні правові висновки:

«За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вони починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно- правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів V випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.»

Отже, сторони мають керуватися нормами права, дійсними на момент виникнення спірних відносин. А відтак, Постанова не може застосовуватись до спірних договірних відносин.

Окремо слід зазначити, що Позивачем нараховано пеню за загальний період з 26,11.2020 по 25.12.2021. три проценти річних - з 26.11.2020 по 30.04.2023, інфляційні втрати - з 01.12.2020 по 30.04.2023.

Підпунктом 4 пункту 3 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19)» від 17.03.2020 року № 530-1X визначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Однак. Позивач нарахував Відповідачу починаючи з 26.1 1.2020 також інфляційні втрати та три проценти річних, які не є неустойкою (штрафом, пенею) та не підпадають під дії вищезазначеної норми Закону.

Разом із ним, пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Проте, як зазначалось вище, відповідно до пункту 2 цієї Постанови, ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом положень підпункту 4 пункту З розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID -19)» від 17.03.2020 року № 530-1Х та постанови Кабінету Міністрів України віл 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» безпідставне з дати початку нарахувань санкцій, а також призвело до безпідставної відмови в таких нарахуваннях.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є безпідставним га таким, що не ґрунтується на нормах права, які регулюють спірні правовідносини, не відповідає вимогам статті 179, 184 ГК України, Закону України «Про ринок природного газу» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тому підлягає скасуванню…» як такі, що грунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/3087/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 4816,00 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/3087/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2023 у справі №904/3087/23 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4816,00 грн покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.03.2024.

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус