Рішення

від 06.10.2023 по справі 140/11919/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/11919/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (далі ТзОВ «Волинська аграрна компанія», позивач) звернулося із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2023 №00/4608/0407 та №00/4624/03-20-04-07.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Волинська аграрна компанія» 25.04.2023 поштовим відправленням отримало податкове повідомлення-рішення за №00/4608/0407 від 20.04.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 297193,21 грн. та податкове повідомлення-рішення за №00/4624/03-20-04-07 від 20.04.2023, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 83398,19 грн. Дані податкові повідомлення-рішення було винесено на підставі акту ГУ ДПС у Волинській області за результатами камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи №3874/03-20-04-07-10/39516106 від 21.03.2023.

Позивач не погоджується із винесеними ГУ ДПС у Волинській області податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, незаконними та такими, що порушують права останнього з огляду на таке.

Так, ТзОВ «Волинська аграрна компанія» при визначення сум мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік в декларації з єдиного податку за 2022 рік було враховано сплачені податки у 2022 році та сплачені на початку 2023 року, зокрема: ПДФО за виплату паїв за 2022 рік на суму 20 000,00 грн.; ПДФО за виплату паїв за 2022 рік на суму 20 000,00 грн.; сплата військового збору з виплати паїв 2022 року у сумі 2000,00 грн.; єдиний податок за 4 квартал 2022 року на суму 42 614,74 грн.; єдиний податок за 4 квартал 2022 року на суму 11 697,01 грн.; сплата ЄСВ з заробітної плати за 4 квартал 2022 року у сумі 84 716,31 грн.; військовий збір за виплату заробітної плати за 4 квартал 2022 року у сумі 5 723,42 грн.; ПДФО за виплату зарплати за 2022 рік на суму 64 546,48 грн.; рентна плата за користування надрами за 4 квартал 2022 року у сумі 1 206,18 грн.; сплата боргу по орендній платі за 2022 рік у сумі 217,99 грн.

Податковий орган прийшов до висновку про те, що враховані позивачем податки за 2022 рік, які сплачені на початку 2023 року, не можуть входити при визначенні мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік.

Однак, позивач зазначає, що він як суб`єкт господарювання та платник податків при формуванні декларації не міг не включити їх до витрат, враховуючи що він їх нарахував і сплатив саме за звітний період 2022 року.

Крім того, визначальним фактором при визначенні мінімального податкового зобов`язання є відповідний податковий (звітний) рік та сплата такого податку із зазначенням відповідного звітного періоду. До того ж, жодною нормою податкового законодавства не встановлено протилежного.

Відтак, позивач не порушував норм чинного законодавства, включивши при визначення МПЗ за 2022 рік сплачені податки саме за звітний період 2022 року.

З урахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не погоджується із доводами позовної заяви та зазначає, що ГУ ДПС у Волинській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 сттатті 20 та пункту 75 1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, за результатами якої було складено акт від 21.03.2023 №3874/03-20-04-07-10/39516106. Під час перевірки встановлено, що згідно даних ІКС «Податковий блок» ТзОВ «Волинська аграрна компанія» в додатку З Розрахунок мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2022 рік завищило суми сплачених податків у 2022 році, в результаті чого виникло заниження різниці між сумою загального мінімального зобов`язання та загальною сумою сплачених протягом 2022 року податків (з урахуванням суми 523,20 грн. сплаченої орендної плати у 2021 році в рахунок податкових зобов`язань 2022 року) на суму 380591,40 грн. по Турійській ТГ на суму 297193,21 грн. та Колодяженській ТГ на суму 83398,19 грн., чим порушено вимоги пункту 297-1.5 статті 297-1 ПК України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волинська аграрна компанія» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.11.2014. Основним видом діяльності за КВЕД є 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

21.03.2023 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 сттатті 20 та пункту 75 1 статті 75 ПК України ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, за результатами якої було складено акт №3874/03-20-04-07-10/39516106.

Актом від 21.03.2023 №3874/03-20-04-07-10/39516106 встановлено, що ТзОВ «Волинська аграрна компанія» занижено різницю між сумою загального мінімального зобов`язання та загальною сумою сплачених протягом 2022 року, яка є частиною податкового зобов`язання з єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників за І квартал 2023 року: у загальній декларації на суму 380591,40 грн; у звітній декларації, поданій до Турійської ДПІ від 17.02.2023, реєстраційний номер 9027386932, на суму 297193,21грн.; у звітній декларації, поданій до Ковельської ДПІ від 17.02.2023, реєстраційний номер 9027390314, на суму 83398,19 грн., чим порушено вимоги пункту 297-1.5 статті 297-1 ПК України.

На підставі акту перевірки від 21.03.2023 №3874/03-20-04-07-10/39516106 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення за №00/4608/0407 від 20.04.023, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 297 193,21 грн. та податкове повідомлення-рішення за №00/4624/03-20-04-07 від 20.04.023, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 83 398,19 грн.

Незгода позивача із податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для його звернення із позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» введено поняття мінімального податкового зобов`язання.

Підпунктом 14.1.114-2 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що мінімальне податкове зобов`язання мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПК України. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить, зокрема, одній юридичній особі є загальним мінімальним податковим зобов`язанням.

Мінімальне податкове зобов`язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, та мінімальне податкове зобов`язання щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулами наведеними у статті 38-1 ПК України.

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників єдиного податку встановлено у статті 297-1 ПК України.

Пунктом 297-1.1 статті 297-1 ПК України визначено, що платники єдиного податку власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначаються:

кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов`язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок;

сума загального мінімального податкового зобов`язання, сума мінімального податкового зобов`язання щодо кожної земельної ділянки;

загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4 або 297-1.5, статті 297-1,витрат на оренду земельних ділянок (далі у цій статті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року;

різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Пунктом 297-1.5 статті 297-1 ПК України визначено, що для платників єдиного податку четвертої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно доЗакону України«Про фермерське господарство») різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов`язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться:

єдиний податок; податок на прибуток підприємств (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної);

рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати);

20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Згідно підпункту 297-1.6. статті 297-1 ПК України у разі використання земельної ділянки на праві емфітевзису податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, сплачені під час здійснення виплат за таким договором емфітевзису, щорічно враховуються у частці, розрахованій пропорційно до річної суми нарахованої амортизації на нематеріальний актив у вигляді права користування земельною ділянкою за договором емфітевзису.

Підпунктом 297-1.7 статті 297-1 ПК України встановлено, що при позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов`язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку четвертої групи зобов`язаний збільшити визначену в податковій декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

Для платників єдиного податку четвертої групи сума такого збільшення розподіляється між відповідними місцевими бюджетами та перераховується пропорційно частці земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної територіальної громади, у загальній площі таких земельних ділянок, власником або користувачем яких є платник податку.

Сума єдиного податку в частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов`язань з єдиного податку (підпункт 297-1.8 статті 297-1 ПК України).

Відповідно до пункту 295-9.1. статті 295 ПК України платники податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волинська аграрна компанія» при визначення сум мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік в декларації з єдиного податку за 2022 рік було враховано сплачені податки 2022 року, які сплачені на початку 2023 року, зокрема:

ПДФО за виплату паїв за 2022 рік на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2493 від 24.01.2023;

ПДФО за виплату паїв за 2022 рік на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №32494 від 24.01.2023;

сплата військового збору з виплати паїв 2022 року у сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2495 від 24,01.2023;

єдиний податок за 4 квартал 2022 року на суму 42 614,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2501 від 27.01.2023;

єдиний податок за 4 квартал 2022 року на суму 11 697,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2502 від 27.01.2023;

сплата ЄСВ з заробітної плати за 4 квартал 2022 року у сумі 84 716,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2512 від 02.02.2023;

військовий збір за виплату заробітної плати за 4 квартал 2022 року у сумі 5 723,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2513 від 02.02.2023;

ПДФО за виплату зарплати за 2022 рік на суму 64 546,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2514 від 02.02.2023;

рентна плата за користування надрами за 4 квартал 2022 року у сумі 1 206,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2525 від 16.02.2023;

плата боргу по орендній платі за 2022 рік у сумі 217,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2524 від 16.02.2023.

Відтак, ТзОВ «Волинська аграрна компанія» на підставі первинних документів, які свідчать про понесення витрати зі сплати податків за звітний 2022 рік, здійснило розрахунок мінімальних податкових зобов`язань та сформувала податкову звітність.

Відповідно до пунктів 64, 65, 66 та 67 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України першим роком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022 рік.

Штрафні санкції, передбачені статтею 123 цього Кодексу, при визначенні податкових зобов`язань платників податків з урахуванням мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік, а також штрафні санкції, передбачені статтею 124 цього Кодексу за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, розрахованого контролюючим органом з урахуванням загального мінімального податкового зобов`язання за 2022 рік, не застосовуються.

При обчисленні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок за 2022 рік до загальної суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, визначених підпунктами 141.9.2, 141.9.3 пункту 141.9 статті 141, пункту 177.15 статті 177, пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4, 297-1.5 статті 297-1 цього Кодексу, включаються суми податків, зборів, платежів, сплачених у 2021 році в рахунок податкових зобов`язань з цих податків, зборів, платежів 2022 року.

Тимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов`язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, застосовується із значенням 0,04.

Враховуючи наведені вище положення ПК України, є цілком логічними дії позивача, які полягали спочатку у відображенні в податковій звітності за 2022 рік на підставі первинних документів податкові нарахування за 2022 рік, які були ним сплачені у 2023 році, оскільки розрахунок мінімального податкового зобов`язання здійснюється у 2023 році за наслідками 2022 року, тобто після здачі усіх річних декларацій та вирахування відповідної різниці.

Суд звертає увагу, що відповідачем ні у відзиві, ні у акті перевірки взагалі не обгрунтовано в чому саме полягає суть порушення позивачем пункту 297-1.5 статті 297-1 ПК України, на підставі яких первинних документів встановлено заниження податкових зобов`язань, як і не зазначено господарських операцій та не надано документів на підставі яких здійснено такі висновки. Відповідач у акті перевірки, як і у відзиві, лише процитував норми Податкового кодексу і констатував факт завищення позивачем суми податків, взагалі не наводячи обставини, які призвели до порушення. Відтак, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00/4608/0407 від 20.04.023, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 297 193,21 грн. та №00/4624/03-20-04-07 від 20.04.023, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 83 398,19 грн

Відповідно до частин першої та другоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що відповідачем не підтверджено висновки, встановлені під час перевірки, не надано належної оцінки документам наданим позивачем, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00/4608/0407 від 20.04.023 та №00/4624/03-20-04-07 від 20.04.023 підлягають скасуванню, оскільки їх правомірність не знайшла підтвердження при розгляді справи судом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно достатті 244 КАС Українисуд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно частини першоїстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у розмірі 2684,00 грн. згідно із платіжною інструкцією від 22.05.2023 №6.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнитиповністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №00/4608/0407 від 20 квітня 2023 року та №00/4624/03-20-04-07 від 20 квітня 2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» судовий збір у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (44860, Волинська область, село Озеряни, вулиця Шкільна, 21, ідентифікаційний код 39516106).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 44106679).

Суддя О. О. Андрусенко