Постанова

від 05.09.2024 по справі 140/11919/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/11919/23 пров. № А/857/20872/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року (головуючий суддя Андрусенко О.О., м. Луцьк) ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторіну справі № 140/11919/23 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Волинська аграрна компанія» (далі ТОВ, товариство, позивач) звернулося із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.04.2023 №00/4608/0407, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 297 193,21 грн. та податкове повідомлення-рішення за №00/4624/03-20-04-07 від 20.04.023, яким збільшено суму грошового зобов`язання на суму 83 398,19 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 позов задоволено.

Суд зазначив, що позивач правомірно спочатку відобразив в податковій звітності за 2022 на підставі первинних документів податкові нарахування за 2022, які були ним сплачені у 2023, оскільки розрахунок мінімального податкового зобов`язання здійснюється у 2023 за наслідками 2022, тобто після здачі усіх річних декларацій та вирахування відповідної різниці. Відповідачем ні у відзиві, ні у акті перевірки взагалі не обґрунтовано в чому саме полягає суть порушення позивачем пункту 297-1.5 статті 297-1 ПК України, на підставі яких первинних документів встановлено заниження податкових зобов`язань, як і не зазначено господарських операцій та не надано документів на підставі яких здійснено такі висновки. Відповідач лише процитував норми Податкового кодексу і констатував факт завищення позивачем суми податків, взагалі не наводячи обставини, які призвели до порушення.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що розрахунок різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання за 2022 та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок по ТОВ відображено в додатку 1 до Акта камеральної перевірки від 21.03.2023 №3874/03-20-04-07-10/39516106. Однак, ТОВ у сплату податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок було включено суми податків сплачених у 2023, що суперечить нормам ст. 297-1.5 Кодексу. За даними ІКС «Податковий блок» ТОВ у 2022 земельний податок і рентну плату за спеціальне використання води не нараховувалась та не сплачувалась. Загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які у 2022 на правах оренди перебували у користуванні ТОВ, згідно додатку 3 до загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи становить 1473,4901 га. Відповідно до поданого до Турійської ДПІ додатку 3 до звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення по Турійській ТГ становить 1156,3127 га, що складає 78,5% від загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Відповідно до поданого до Ковельської ДПІ додатку 3 до звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення по Колодяженській ТГ становить 1156,3127 га, що складає 21,5% від загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення. ТОВ занижено різницю між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, яка є частиною податкового зобов`язання з єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників на загальну суму 380591,40 грн. (100%), в тому числі по Турійській ТГ на 297193,2 грн. (78,5%), по Колодяженській ТГ на 83398,19 грн. (21,5%), що відповідає висновкам вище зазначеного акту камеральної перевірки. Нормами Податкового кодексу не передбачено включення податків, зборів, платежів, сплачених у 2023 у рахунок погашення податкових зобов`язань з цих податків, зборів, платежів 2022. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Волинська аграрна компанія» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 27.11.2014. Основним видом діяльності за КВЕД є 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур».

21.03.2023 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75 1 статті 75 ПК України ГУ ДПС у Волинській області проведено камеральну перевірку податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, за результатами якої було складено акт №3874/03-20-04-07-10/39516106 (далі Акт)

Актом перевірки встановлено, що ТОВ занижено різницю між сумою загального мінімального зобов`язання та загальною сумою сплачених протягом 2022, яка є частиною податкового зобов`язання з єдиного податку сільськогосподарських товаровиробників за І квартал 2023: у загальній декларації на суму 380591,40 грн; у звітній декларації, поданій до Турійської ДПІ від 17.02.2023, реєстраційний номер 9027386932, на суму 297193,21грн.; у звітній декларації, поданій до Ковельської ДПІ від 17.02.2023, реєстраційний номер 9027390314, на суму 83398,19 грн., чим порушено вимоги пункту 297-1.5 статті 297-1 ПК України.

На підставі акту перевірки від 21.03.2023 №3874/03-20-04-07-10/39516106 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення за №00/4608/0407 від 20.04.2023 та податкове повідомлення-рішення за №00/4624/03-20-04-07 від 20.04.2023.

Позивач не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями звернувся із позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Законом України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» введено поняття мінімального податкового зобов`язання.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу Українивстановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Обов`язок зі сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності (користування) відповідною земельною ділянкою.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 №1914-IX введено поняття «мінімального податкового зобов`язання» - мінімальна величина податкового зобов`язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до цьогоКодексу. Сума мінімальних податкових зобов`язань, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним мінімальним податковим зобов`язанням (п.п.14.1.114-2 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників єдиного податку встановлено у статті 297-1 ПК України.

Пунктом 297-1.1 статті 297-1 ПК України визначено, що платники єдиного податку власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначаються: кадастрові номери земельних ділянок, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності, та для яких визначається мінімальне податкове зобов`язання, їх нормативна грошова оцінка та площа таких земельних ділянок; сума загального мінімального податкового зобов`язання, сума мінімального податкового зобов`язання щодо кожної земельної ділянки; загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов`язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно до пунктів 297-1.2, 297-1.3, 297-1.4 або 297-1.5, статті 297-1,витрат на оренду земельних ділянок (далі у цій статті - загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року; різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Пунктом 297-1.5 статті 297-1 ПК України визначено, що для платників єдиного податку четвертої групи (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно доЗакону України«Про фермерське господарство») різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок обчислюється шляхом віднімання від загального мінімального податкового зобов`язання загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться: єдиний податок; податок на прибуток підприємств (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної); податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються такими платниками для здійснення підприємницької діяльності (у разі переходу в податковому (звітному) році на спрощену систему оподаткування із загальної); рентна плата за спеціальне використання води (у разі її сплати); 20 відсотків витрат на сплату орендної плати за віднесені до сільськогосподарських угідь земельні ділянки, орендодавцями яких є юридичні особи, та/або які перебувають у державній чи комунальній власності.

У сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок не враховуються помилково та/або надміру сплачені у податковому (звітному) році суми податків, зборів, платежів.

Згідно підпункту 297-1.7 статті 297-1 ПК України встановлено, що при позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку другої або третьої групи зобов`язаний збільшити визначену в податковій декларації за податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

При позитивному значенні різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок платник єдиного податку четвертої групи зобов`язаний збільшити визначену в податковій декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму такого позитивного значення.

Для платників єдиного податку четвертої групи сума такого збільшення розподіляється між відповідними місцевими бюджетами та перераховується пропорційно частці земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих на території відповідної територіальної громади, у загальній площі таких земельних ділянок, власником або користувачем яких є платник податку.

Сума єдиного податку в частині позитивного значення такої різниці не враховується у загальній сумі сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок у наступному податковому (звітному) році.

Позитивне значення різниці між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок є частиною зобов`язань з єдиного податку (підпункт 297-1.8 статті 297-1 ПК України).

Відповідно до пункту 295-9.1. статті 295 ПК України платники податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 64 розділуXX «Перехідні положення» Податкового кодексу України першимроком, за який визначається мінімальне податкове зобов`язання, є 2022.

Згідно п.п.170.14.1. п.170.14 ст. 170 Податкового кодексу України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом.

До загальної суми сплачених протягом податкового (звітного) року податків, зборів, платежів для платника податку - фізичної особи включаються: податок на доходи фізичних осіб (далі - податок) та військовий збір з доходів від продажу власної сільськогосподарської продукції; земельний податок за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, що передбачено п.п.170.14.5 п. 170.14 ст. 170 Податкового кодексу України.

Згідно до пп.38-1.1.2 п.38-1.1 ст.38-1 Податкового кодексу Українимінімальне податкове зобов`язання (МПЗ) щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою:

МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

За п.67 підрозділу 10 розділу ХХПодаткового кодексу Українитимчасово, для розрахунку мінімального податкового зобов`язання за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт «К», визначений у підпунктах38-1.1.1і 38-1.1.2 статті38-1цьогоКодексу, застосовується із значенням 0,04.

Судом встановлено, що ТОВ при визначенні сум мінімального податкового зобов`язання за 2022 в декларації з єдиного податку за 2022 було враховано сплачені податки 2022, які сплачені на початку 2023, зокрема:

- ПДФО за виплату паїв за 2022 на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2493 від 24.01.2023;

- ПДФО за виплату паїв за 2022 на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №32494 від 24.01.2023;

- сплата військового збору з виплати паїв 2022 у сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2495 від 24,01.2023;

- єдиний податок за 4 квартал 2022 на суму 42 614,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2501 від 27.01.2023;

- єдиний податок за 4 квартал 2022 на суму 11 697,01 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2502 від 27.01.2023;

- сплата ЄСВ з заробітної плати за 4 квартал 2022 у сумі 84 716,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2512 від 02.02.2023;

- військовий збір за виплату заробітної плати за 4 квартал 2022 у сумі 5 723,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2513 від 02.02.2023;

- ПДФО за виплату зарплати за 2022 на суму 64 546,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2514 від 02.02.2023;

- рентна плата за користування надрами за 4 квартал 2022 у сумі 1 206,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2525 від 16.02.2023;

- плата боргу по орендній платі за 2022 у сумі 217,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2524 від 16.02.2023.

Відтак, ТОВ на підставі первинних документів, які свідчать про понесення витрат зі сплати податків за звітний 2022 і були ним сплачені у 2023, здійснило розрахунок мінімальних податкових зобов`язань та сформувала податкову звітність, оскільки розрахунок мінімального податкового зобов`язання здійснюється у 2023 за наслідками 2022, тобто після здачі усіх річних декларацій та вирахування відповідної різниці.

Таким чином, ТОВ «Волинська аграрна компанія» визначивши самостійно мінімальне податкове зобов`язання за звітний період 2022 у сумі 932 879,47 грн., але в зв`язку із нарахованими і сплаченими за звітний період податками, на підставі п.297-1.5 ст.291-1 Податкового кодексу України визначило від`ємне значення розміру мінімального податкового зобов`язання, оскільки сума сплачених за звітний період 2022 перевищує суму мінімального податкового зобов`язання.

Апеляційний суд не приймає до уваги покликання скаржника на те, що за результатами Акта камеральної перевірки від 21.03.2023 №3874/03-20-04-07-10/39516106, визначено «різниця між сумою загального мінімального податкового зобов`язання та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок» у розмірі 380591,40 грн. (932879,47-552288,07), де 932879,47 грн. загальне мінімальне податкове зобов`язання визначене ТОВ, оскільки ні у акті перевірки, ні у відзиві на позов, не було обґрунтовано в чому саме полягає суть порушення позивачем пункту 297-1.5 статті 297-1 ПК України, на підставі яких первинних документів встановлено заниження податкових зобов`язань, як і не зазначено господарських операцій та не надано документів на підставі яких здійснено такі висновки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що контролюючий орган процитував норми Податкового кодексу і констатував факт завищення позивачем суми податків, взагалі не наводячи обставини, які призвели до порушення.

З апеляційної скарги вбачається, що відповідачем було просто вираховано різницю між фактично сплаченими податками за звітний період у 2022 та у 2023. Саме так податковий орган обгартовує суму заниження податкового зобов`язання у розмірі 380 591,40 грн. (9328 79,47 грн. - 552 288, 07 грн.).

Разом з тим, мінімальне податкове зобов`язання визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не підтверджено висновки, встановлені під час перевірки, не надано належної оцінки документам наданим позивачем, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00/4608/0407 від 20.04.2023 та №00/4624/03-20-04-07 від 20.04.2023 підлягають скасуванню.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 рокуу справі № 140/11919/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар