Рішення

від 02.10.2023 по справі 320/3152/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року № 320/3152/20

Київський окружний адміністративний суд, у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" до Головне управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінії Контрактів" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 08.11.2019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішення про опис майна у податкову заставу вважає протиправним, податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення про опис майна у податкову заставу, не отримував, відтак був позбавлений можливості оскаржити їх.

Ухвалою суду від 18 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що на момент винесення рішення про опис майна у податкову заставу, у позивача був наявний податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, порушення норм обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, відтак оскаржуване рішення є правомірним і скасуванню не підлягає.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

В березні 2019 відповідачем було проведено фактичну перевірку за місцем здійснення діяльності позивача в с. Білогородка, Київської області. За результатами перевірки було складено Акт від 22.03.2019г №0548/1036/14/41078267.

На підставі вказаного Акту було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 09.04.2019 №0010201406, яким нараховано штрафних санкцій на суму - 491 255,00 грн.;

-від 09.04.2019 №0010191406, яким нараховано штрафних санкцій на суму - 32 201,00 грн.;

-від 09.04.2019 №0010211406, яким нараховано штрафних санкцій на суму - 510,00 грн.

Також, в березні 2019 посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку за місцем здійснення діяльності позивача в с. Гнатівка, Києво-Святошинського району. За результатами перевірки було складено Акт від 22.03.2010 №0549/1036/14/41078267.

На підставі вказаного Акту було винесено наступні податкові повідомлення рішення:

-від 09.04.2019 №0010121406, яким нараховано штрафних санкцій на суму 26681,00 грн;

- від 09.04.2019 №0010141406, яким нараховано штрафних санкцій на суму 510,00 грн.

Крім того, в березні посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку за місцем здійснення діяльності позивача в с. Семиполки, Броварського району.

За результатами перевірки було складено Акт від 13.03.2019 №0454/1036/14/41078267.

На підставі вказаного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0008571406, яким нараховано штрафних санкцій на суму - 326 081,00 грн.

11 листопада 2019 року позивачем було встановлено, що за бухгалтерським обліком Товариства існує заборгованість суми податкового боргу, штрафні санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 877 238,00 грн. (вісімсот сімдесят сім тисяч двісті тридцять вісім гривень) 00 коп.

18.11.2019 року директор ТОВ «Лінії Контрактів» отримав рішення про опис майна у податкову заставу та податкову вимогу від 29 травня 2019 № 107662-56 про те, що станом на 28 травня 2019 року сума податкового боргу вказаного платника податків становить 551157, 00 грн., у тому числі: основний платіж 0,00 грн. ; штрафні (фінансові санкції штрафи) 551157,0 грн.; пеня 0,00 грн.

Незгода позивача із рішенням про опис майна у податкову заставу зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 ПК України).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 ПК України).

Відповідно до п.89.1 ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає:

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

- у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Згідно з п. 89.2. ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 89.3, 89.4 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Згідно з п. 89.6, 89.8 ст. 89 ПК України, якщо майно платника податків є неподільним і його балансова вартість більша від суми податкового боргу, таке майно підлягає опису у податкову заставу у повному обсязі.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до ст. 90 ПК України, пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Порядок застосування податкової застави контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 № 586 (далі - Порядок № 586).

Згідно з п. 8 Розділу І Порядку №586, день виникнення права податкової застави визначається на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 586, опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначає, що податкових повідомлення-рішення, які стали підставою для винесення оскаржуваного рішення, не отримував, про здійснення перевірок позивачу було невідомо, в зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості оскаржити такі рішення. Позивач вказує, що в зв`язку із тим, що йому було невідомо про факти перевірок та винесені ппр, він звернувся до відповідача 07.11.2019 року із запитом про надання копій актів перевірок та податкових повідомлень-рішень.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, не приймає вказані доводи позивача до уваги, з огляду на наступне.

В березні 2019 посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку за місцем здійснення діяльності позивача в с. Білогородка, Київської області. За результатами перевірки було складено Акт від 22.03.2019г №0548/1036/14/41078267, копія якого була отримана позивачем наручно.

На підставі вказаного Акту було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:від 09.04.2019 №0010201406, від 09.04.2019 №0010191406, від 09.04.2019 №0010211406, докази відправлення яких містяться в матеріалах справи.

Також, в березні 2019 посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку за місцем здійснення діяльності позивача в с. Гнатівка, Києво- Святошинського району. За результатами перевірки було складено Акт від 22.03.2010 №0549/1036/14/41078267, який було отримано наручно.

На підставі вказаного Акту було винесено наступні податкові повідомлення-рішення: від 09.04.2019 №0010121406, від 09.04.2019 №0010141406, докази направлення яких на адресу позивача містяться в матеріалах справи.

Крім того, в березні посадовими особами контролюючого органу було проведено фактичну перевірку за місцем здійснення діяльності позивача в с. Семиполки, Броварського району.

За результатами перевірки було складено Акт від 13.03.2019 №0454/1036/14/41078267, який було отримано наручно.

На підставі вказаного Акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2019 №0008571406, копія якого отримана за довіреністю 05.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Решта податкових повідомлень-рішень були направлені позивачу та не отримані останнім з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та поштовим конвертом.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього кодексу.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення - рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно із п.п. 42.2. ст. 42 Податкового Кодексу України , документи вважаються належним чином врученими ,якщо вони надіслані у порядку визначеному п. 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до вимог п. 1 розділу III Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, після підписання податкове повідомлення-рішення (крім податкового повідомлення-рішення за формою «Ф») не пізніше наступного робочого дня надсилається (вручається) платнику податків.

Згідно з п. 2 розділу ПІ Порядку № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення були належним чином вручені позивачу, в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, а відтак у силу положень Податкового кодексу України, вважається узгодженим.

Про законність винесенні рішення про опис майна у податкову заставу свідчать і наступні обставини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за позивачем обліковується податковий борг на загальну суму 877 238,00 грн. що також не заперечується сторонами.

З огляду на наявність податкового боргу Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області було винесено рішення від 08.11.2019р. про опис майна у податкову заставу, яким відповідно до ст. 89 розділу ІІ ПК України майно, яке перебуває у власності позивача було вирішено описати у податкову заставу.

З аналізу вищевикладеного, суд зазначає, що рішення про опис майна у податкову заставу нерозривно пов`язано з наявністю податкового боргу та його розміром. При цьому, податковий борг - це не лише сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, це також і непогашена пеня, нарахована у порядку, визначеному цим Кодексом.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов`язку несе платник.

Таким чином, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що право податкової застави виникає в силу закону та не потребує письмового оформлення, опис майна проводиться на підставі рішення контролюючого органу, а акт опису майна лише фіксує певний перелік майна.

Отже, з огляду на те, що позивачем не оскаржувались податкові-повідомлення-рішення, у останнього був наявний податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, порушення норм обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, тому відповідачем було правомірно прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 08.11.2019 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.