Рішення

від 05.10.2023 по справі 320/8596/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року № 320/8596/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2021 №0000040/7.8-19-02 та від 30.06.2021 №0000041/7.8-19-02.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у зв`язку з ненаданням документів про походження товарів з країн Європейського союзу, що надають право на застосування пільгової ставки мита під час їх імпорту. Вважає такий висновок необґрунтованим, адже ним під час митного оформлення були надані сертифікати походження EUR.1, які доводять походження товару з країн Європейського Союзу.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що уповноваженим органом Бельгії не було підтверджено преференційне походження товару, зазначених у сертифікатах перевезення товару EUR.1, відтак є недійсними для застосування тарифної пільги по сплаті ввізного мита за кодом 410.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС», у відповідності до митних декларацій від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678 здійснило митне оформленнянаступних товарів:

- сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна - дизель;

- сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_2 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна дизель.

Для митного оформлення вищевказаних товарів ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» надано необхідні документи та здійснено всі платежі, а за результатами митного оформлення митним органом було завершено усі митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.

12 травня 2021 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» отримало письмовий запит від Київської митниці Держмитслужби за вихідним номером №7.8-1/19/11/9235 від 12.05.2021 року, щодо надання пояснень та належним чином завірених копій документів, які стосуються тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410 під час митного оформлення транспортних засобів марки MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678.

19 травня 2021 року, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» надіслало на адресу Київській митниці Держмитслужби інформацію та належним чином засвідчені копії документів на підтвердження правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410 під час митного оформлення транспортних засобів (лист вих. № 245 від 19.05.2021).

24 травня 2021 року, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» отримало від Київській митниці Держмитслужби повідомлення від 13.0502021 №7.8-19-02/16 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» вимог законодавства України з питань митної справи під час декларування товарів за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678, тривалістю 3 (три) робочих дні, починаючи з 19.05.2021.

На підставі наказу Київської митниці Держмитслужби від 13.05.2021 № 118 була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ХОЗХІМСЕРВ1С» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД № UA205040/2018/029680 від 23.10.2018 та № UA205040/2018/029678 від 23.10.2018.

За результатами перевірки складено акт № 21/21/7.8-19-02/24/24157485 від 04.06.2021 та встановлено порушення:

- вимог частини 1 статті 16 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі - Протокол І), частини І статті 257. частини 2 статті 44 МКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 106 535,70 гривень;

- вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 21 307,14 гривень.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 127 842,84 гривні (у тому числі: ввізне мито 106 535,70 гривень та податок на додану вартість 21 307,14 гривень).

15 червня 2021 року, не погоджуючись з висновками та встановленими порушеннями, визначеними в Акті, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» підписало його з запереченнями, які направлені в адресу Держмитслужби за вихідним номером №317 від 15.06.2021 року.

29 червня 2021 року Київською митницею Держмитслужби здійснено розгляд заперечень ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» до Акту №21/21/7.8-19-02/24/24157485 від 04.06.2021 року, за результатами якого у задоволенні вимог позивача було відмовлено.

Повідомлення про результати розгляду заперечень (вих.№7.8-1/19/11/12885 від 29.06.2021) отримано Позивачем 05.07.2021 року.

08 липня 2021 року, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» отримало від Київської митниці Держмитслужби податкові повідомлення рішення:

-№0000040/7.8-19-02 від 30.06.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари на загальну суму 117 182,28 гри., що складається з суми збільшеного зобов`язання з плати за мито в сумі 106 535,70 грн. та штрафних санкцій в розмірі 10 653,58 грн.;

-№0000041/7.8-19-02 від 30.06.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 23 437,86 гри., що складається з суми збільшеного зобов`язанням зі сплати податку на додану вартість в сумі 21 307,14 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2 130,72 грн.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Основним нормативним актом, що регламентує питання митної справи, є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини сьомої статті 336 Митного кодексу України, митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Згідно приписів статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки (частина четверта).

Відшкодування збитків та/або шкоди, заподіяних посадовими особами митного органу підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом (частина п`ята)

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина шоста).

У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів (частина сьома).

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок регламентовано статтею 351 Митного кодексу України, згідно якої предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (частина перша).

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частина друга).

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя).

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (частина четверта).

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова (частина п`ята).

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу (частина шоста).

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті (частина сьома).

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права: 1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки; 2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки; 3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків (частина восьма).

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом (частина дев`ята).

Як встановлено судом, Київською митницею Держмитслужби проведено документальну не виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс » щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД № UA205040/2018/029680 від 23.10.2018 та № UA205040/2018/029678 від 23.10.2018, про що складено акт № 21/21/7.8-19-02/24/24157485 від 04.06.2021

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 04.06.2021, документальною невиїзною перевіркою обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування митними платежами під час митного оформлення товару-сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна - дизель;сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_2 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна дизель встановлено порушення ТОВ «Хозхімсервіс» вимог частини 1 статті 16 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі - Протокол І), частини І статті 257. частини 2 статті 44 МКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 106 535,70 гривень;вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 21 307,14 гривень.

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що листом Волинської митниці Держмитслужби від 07.09.2020 №7917-7.3-15 проінформовано Київську митницю щодо результатів верифікації сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726, яка проводилась уповноваженим органом Бельгії.

Відповідно до результатів перевірки, достовірність сертифікатів перевезення товару EUR.1від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726 підтверджено, однак уповноваженим органом Бельгії не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726, в зв`язку із тим, що експортером не надано доказів преференційного походження товарів.

Таким чином, спірні право відносини виникли з приводу встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України на підставі митних декларацій від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678, та як наслідок наявності чи відсутності у позивача права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару.

Положеннями статей 257, 266 Митного кодексу України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Згідно пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 278 Митного кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 271 Митного кодексу України визначено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито.

Пунктом 1 частини першої статті 276 Митного кодексу України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Згідно приписів пункту 1 частини першої статті 289 Митного кодексу України, обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Відповідно до частини п`ятої статті 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 Митного кодексу України передбачено можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до частини першої, другої, шостої статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини першої статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до положень частини третьої статті 43 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Отже, наведеними вище приписами нормативно-правих актів встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких визначено сертифікат про походження товару. Тобто, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Частиною восьмою статті 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Згідно частини дев`ятої статті 43 Митного кодексу України, додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Положеннями частин першої, другої статті 44 Митного кодексу України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 45 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію передбачено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною першою статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: 1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; 2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Згідно частини першої статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: 1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1; 2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 передбачено статтею 17 розділу 5 «Підтвердження походження» Протоколу 1, згідно якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути видано митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Відповідно до статті 28 Протоколу І, до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, «interalia» (переклад - також), в тому числі: (a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку; (b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни; (d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом; (e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Як свідчить зміст акту перевірки від 04.06.2021 №21/21/7.8-19-02/24/24157485, висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Бельгії від 26.05.2020 № 2018/OPS/CC/D1/00352/2, в якому зазначено, що преференційне походження товару, вказаного у преференційному Документі (сертифікат з перевезення товару EUR.1), не підтверджено.

Суд звертає увагу, що до матеріалів акту перевірки, а також до суду надано лист уповноваженого органу Бельгії від 26.05.2020 мовою оригіналу.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що за відсутності офіційного перекладу вказаного документу, незрозуміло, яким чином відповідачем були зроблені висновки, відображені в акті перевірки. Таким чином, суд вважає вказаний доказ недопустимим, оскільки зміст даного документу невідомий.

Крім того, на переконання суду, вказаний лист уповноваженого органу Бельгії не можуть бути єдиним та беззаперечним доказом порушення позивачем митних правил, оскільки до митного оформлення позивачем надано всі документи, визначені чинним законодавством, які надано експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Бельгії до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом на підставі якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, такий документ може бути визнано не чинним, підробленим чи недійсним лише у встановленому законом порядку.

Водночас, судом встановлено відсутність факту визнання не дійсним сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 10.10.2018 року. Також, як у матеріалах справи, так і у матеріалах перевірки, за наслідками якої винесено спірні рішення, відсутні докази надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності вказаного сертифіката, недостовірність відомостей, що містяться в ньому.

01 липня 2021 року, з метою підтвердження інформації про країну походження транспортних засобів марки MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що ввезені ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678, позивач звернувся до ТОВ «ТЕХНОФОРУМ» (ЄДРПОУ 13422398), яке є офіційним дилером MAN TRUCK AND BUS в Україні з запитом (вих.№348 від 01.07.2021) про надання інформації, щодо підтвердження країни походження вказаних транспортних засобів.

02 липня 2021 року ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» отримало від ТОВ «ТЕХНОФОРУМ»- офіційного дилера MAN TRUCK AND BUS в Україні, відповідь на запит щодо країни походження транспортних засобів (вих.06/2 від 02.07.2021) у якому зазначено наступне:Сідельний тягач MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 - країна виробництва Польська Народна Республіка;Сідельний тягач MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама НОМЕР_2 - країна виробництва Федеративна Республіка Німеччина.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що транспортні засоби марки MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вироблені країнами-членами Європейського Союзу.

Відтак, зважаючи на наведені обставини, суд вважає, що позивачем дотримано умови режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосовано тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1 від 10.10.2018, виданим митним органом Бельгії, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення імпортованого позивачем товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивачем надано митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур, щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги « 410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Також, судом враховано факт сплати позивачем в повному об`ємі всіх обов`язкових митних платежів, подання всіх необхідних документів для митного оформлення ввезеного товару, факту чинності сертифікату про походження товару EUR.1 від 10.10.2018 та відсутності офіційної інформації від митного органу Бельгії про не підтвердження автентичності вказаного сертифіката, або не достовірність відомостей, що містяться в ньому.

Таким чином, суд дійшов висновку про походження товару - сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна дизель та сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_2 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна дизель, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678, на підставі сертифікату EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726, з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Відтак, податковіповідомлення-рішеннявід30.06.2021 № 0000040/7.8-19-02 та № 0000041/7.8-19-02, винесені на підставі акту перевірки № 21/21/7.8-19-02/24/24157485 від 04.06.2021, висновки якої про порушення позивачем вимог митного та податкового законодавства спростовано під час судового розгляду, є протиправними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позов задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до матеріалів справи, при зверненні позивача до суду було сплачено судовий збір у розмірі2270,00 грн., відповідно до платіжногодоручення№90613286/1 від 16.07.2021 року.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволення, то сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 30.06.2021 № 0000040/7.8-19-02 та № 0000041/7.8-19-02.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» (код ЄДРПОУ 24157485) сплачений судовий збір у розмірі 2270,00грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.