Постанова

від 11.12.2023 по справі 320/8596/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8596/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, суддя Балаклицький А.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хозхімсервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2021 №0000040/7.8-19-02 та від 30.06.2021 №0000041/7.8-19-02.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем у зв`язку з ненаданням документів про походження товарів з країн Європейського союзу, що надають право на застосування пільгової ставки мита під час їх імпорту, проте позивач вважає такий висновок необґрунтованим, оскільки товариством під час митного оформлення були надані сертифікати походження EUR.1, які доводять походження товару з країн Європейського Союзу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Окрім того, апелянтом заявлено клопотання про заміну відповідача - Київську митницю Держмитслужби на Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» від 18.12.2018 року №1200 передбачено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року №227 затверджено положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України, а 16.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10741350000086387 про утворення юридичної особи - Державної митної служби України.

Постановою Кабінету міністрів України від 02.10.2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» вирішено реорганізувати Київську митницю Державної фіскальної служби шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №217-р «Питання Державної митної служби» здійснення функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, з 08.12.2019 року покладено на Державну митну службу України.

Так, з 08.12.2019 року саме на Київську митницю Держмитслужби, як правонаступника Київської митниці Державної фіскальної служби, покладено виконання функцій і повноважень територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» від 30.09.2020 року №895 вирішено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, в тому числі і Київську митницю Держмитслужби.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №895 установлено, що територіальні органи Державної митної служби, що реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Наказом Держмитслужби від 19 жовтня 2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворено Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України: код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А.

Згідно наказу Державної митної служби України від 30 червня 2021 року № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Київську митницю Держмитслужби на його правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС», у відповідності до митних декларацій від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678 здійснило митне оформленнянаступних товарів:

- сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна - дизель;

- сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_2 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна -дизель.

Для митного оформлення вищевказаних товарів ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» надано необхідні документи та здійснено всі платежі, а за результатами митного оформлення митним органом було завершено усі митні процедури та випущено у вільний обіг товар, що імпортувався.

12 травня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» отримало письмовий запит від Київської митниці Держмитслужби за вихідним номером №7.8-1/19/11/9235 від 12.05.2021 року, щодо надання пояснень та належним чином завірених копій документів, які стосуються тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410 під час митного оформлення транспортних засобів марки MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678.

19 травня 2021 року, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» надіслало на адресу Київській митниці Держмитслужби інформацію та належним чином засвідчені копії документів на підтвердження правомірності застосування тарифної пільги (тарифної преференції) по сплаті ввізного мита за кодом 410 під час митного оформлення транспортних засобів (лист вих. № 245 від 19.05.2021).

24 травня 2021 року, позивач отримав від Київській митниці Держмитслужби повідомлення від 13.05.2021 №7.8-19-02/16 про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» вимог законодавства України з питань митної справи під час декларування товарів за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678, тривалістю 3 (три) робочих дні, починаючи з 19.05.2021.

На підставі наказу Київської митниці Держмитслужби від 13.05.2021 № 118 була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ «ХОЗХІМСЕРВ1С» вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД № UA205040/2018/029680 від 23.10.2018 та № UA205040/2018/029678 від 23.10.2018.

За результатами перевірки складено акт № 21/21/7.8-19-02/24/24157485 від 04.06.2021 та встановлено порушення:

- вимог частини 1 статті 16 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі - Протокол І), частини І статті 257. частини 2 статті 44 МКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 106 535,70 грн;

- вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 21 307,14 грн.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 127 842,84 грн (у тому числі: ввізне мито 106 535,70 грн та податок на додану вартість 21 307,14 грн).

15 червня 2021 року, не погоджуючись з висновками та встановленими порушеннями, визначеними в Акті, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» підписало його з запереченнями, які направлені в адресу Держмитслужби за вихідним номером №317 від 15.06.2021 року.

29 червня 2021 року Київською митницею Держмитслужби здійснено розгляд заперечень ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» до Акту №21/21/7.8-19-02/24/24157485 від 04.06.2021 року, за результатами якого у задоволенні вимог позивача було відмовлено.

Повідомлення про результати розгляду заперечень (вих.№7.8-1/19/11/12885 від 29.06.2021) отримано Позивачем 05.07.2021 року.

08 липня 2021 року, ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» отримало від Київської митниці Держмитслужби податкові повідомлення рішення:

- №0000040/7.8-19-02 від 30.06.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем мито на товари на загальну суму - 117 182,28 грн, що складається з суми збільшеного зобов`язання з плати за мито в сумі - 106 535,70 грн та штрафних санкцій в розмірі - 10 653,58 грн;

- №0000041/7.8-19-02 від 30.06.2021 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму - 23 437,86 грн, що складається з суми збільшеного зобов`язанням зі сплати податку на додану вартість в сумі - 21 307,14 грн та штрафних санкцій в розмірі - 2 130,72 грн.

Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішенням та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частина сьома статті 336 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) визначає, що митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи (частина перша).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина друга).

Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території (частина третя).

Під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки (частина четверта).

Відшкодування збитків та/або шкоди, заподіяних посадовими особами митного органу підприємству під час проведення перевірки, здійснюється у порядку, встановленому законом (частина п`ята)

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України (частина шоста).

У разі виявлення митним органом під час проведення перевірки ознак порушень митних правил або контрабанди посадові особи митного органу вживають передбачених законом заходів (частина сьома).

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок регламентовано статтею 351 Митного кодексу України, згідно якої предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств (частина перша).

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частина друга).

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу (частина третя).

Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (частина четверта).

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова (частина п`ята).

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу (частина шоста).

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті (частина сьома).

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права: 1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки; 2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки; 3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків (частина восьма).

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом (частина дев`ята).

З матеріалів справи вбачається, що Київською митницею Держмитслужби проведено документальну не виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД № UA205040/2018/029680 від 23.10.2018 та № UA205040/2018/029678 від 23.10.2018, про що складено акт № 21/21/7.8-19-02/24/24157485 від 04.06.2021.

Зі змісту акту перевірки слідує, що контролюючим органом встановлено порушення ТОВ «Хозхімсервіс» вимог частини 1 статті 16 Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністрування співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі - Протокол І), частини 1 статті 257, частини 2 статті 44 МКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 106 535,70 грн; вимог пункту 190.1 статті 190 ПКУ, у результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 21 307,14 грн.

До вказаних висновків відповідач дійшов на підставі того, що листом Волинської митниці Держмитслужби від 07.09.2020 №7917-7.3-15 проінформовано Київську митницю щодо результатів верифікації сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726, яка проводилась уповноваженим органом Бельгії.

Відповідно до результатів перевірки, достовірність сертифікатів перевезення товару EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726 підтверджено, однак уповноваженим органом Бельгії не підтверджено преференційне походження товару, зазначеного у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726, в зв`язку із тим, що експортером не надано доказів преференційного походження товарів.

Статтями 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Частиною 1 статті 271 МК України встановлено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито (пункт 2 частини першої названої статті).

Пунктом 1 частини 1 статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

У пункті 1 частини 1 статті 289 МК України зазначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Відповідно до частини п`ятої статті 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 281 Митного кодексу України передбачено можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до частини першої, другої, шостої статті 36 Митного кодексу України, країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (не преференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини першої статті 43 Митного кодексу України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

У відповідності до положень частини третьої статті 43 Митного кодексу України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Отже, наведеними вище приписами нормативно-правих актів встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких визначено сертифікат про походження товару. Тобто, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Частиною восьмою статті 43 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Згідно частини дев`ятої статті 43 Митного кодексу України, додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Положеннями частин першої, другої статті 44 Митного кодексу України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною першою статті 45 Митного кодексу України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 16 вересня 2014 року №1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 "Підтвердження походження" Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Як свідчить зміст акту перевірки від 04.06.2021 №21/21/7.8-19-02/24/24157485, висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Бельгії від 26.05.2020 № 2018/OPS/CC/D1/00352/2, в якому зазначено, що преференційне походження товару, вказаного у преференційному Документі (сертифікат з перевезення товару EUR.1), не підтверджено.

Разом з тим, вказаний лист Уповноваженого митного органу Королівства Бельгія не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Надана Уповноваженим митним органом Королівства Бельгія інформація не містить документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів або відсутності інформації про недостовірність відомостей, що містяться в цих документах.

Окрім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, до матеріалів акту перевірки, а також до суду надано лист уповноваженого органу Бельгії від 26.05.2020 мовою оригіналу.

Таким чином, за відсутності офіційного перекладу вказаного документу, незрозуміло, яким чином відповідачем були зроблені висновки, відображені в акті перевірки.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Бельгії до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим чи недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази про визнання недійсним сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

У імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікату. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві).

Так, 01 липня 2021 року, з метою підтвердження інформації про країну походження транспортних засобів марки MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , що ввезені ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678, позивач звернувся до ТОВ «ТЕХНОФОРУМ» (ЄДРПОУ 13422398), яке є офіційним дилером MAN TRUCK AND BUS в Україні з запитом (вих.№348 від 01.07.2021) про надання інформації, щодо підтвердження країни походження вказаних транспортних засобів.

02 липня 2021 року ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» отримало від ТОВ «ТЕХНОФОРУМ»- офіційного дилера MAN TRUCK AND BUS в Україні, відповідь на запит щодо країни походження транспортних засобів (вих.06/2 від 02.07.2021) у якому зазначено наступне:Сідельний тягач MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 - країна виробництва Польська Народна Республіка;Сідельний тягач MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама НОМЕР_2 - країна виробництва Федеративна Республіка Німеччина.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що транспортні засоби марки MAN, моделі TGX 18.440, шасі/рама - НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вироблені країнами-членами Європейського Союзу.

Як було зазначено вище, сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Водночас, позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару.

Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Таким чином, позивачем сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сертифікати про походження товару EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726 є чинними та не скасованими.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про походження товару - сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_1 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна - дизель та сідельний тягач, бувший у використанні, дві осі, марка - MAN, модель TGX 18.440, шасі НОМЕР_2 , загальна кількість місць включаючи водія -2, призначення автомобіля - для перевезення напівпричепів, тип двигуна -дизель, митне оформлення яких здійснено за митними деклараціями від 23.10.2018 року №UA205040/2018/029680 та №UA205040/2018/029678, на підставі сертифікату EUR.1 від 10.10.2018 №А 2.146.725, від 10.10.2018 № А 2.146.726, з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 30.06.2021 № 0000040/7.8-19-02 та № 0000041/7.8-19-02 є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Допустити заміну відповідача Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП: 43997555).

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.