Рішення

від 28.09.2023 по справі 397/675/20

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 397/675/20

н/п : 2/397/28/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28.09.2023 Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Максимовича І.В.,

секретаря судового засідання - Рум`янцевої О.І.,

за участю: позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - адвоката Попова Р.О.,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - адвоката Кулібаби М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника Попова Романа Олеговича , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Попов Р.О. звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати по справі стягнути з відповідача.

В обгрунтування первісного позову представником зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 09.09.1995 по 14.01.2020 перебували в зареєстрованому шлюбі.

У період шлюбу подружжям було набуто майно, що складається з житлового будинку загальною площею 43,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуном В.О., зареєстрованого в реєстрі за № 831, відповідач ОСОБА_2 за письмової нотаріальної згоди на придбання другого з подружжя - ОСОБА_1 придбав житловий будинок за АДРЕСА_1 , загальною плошею 43,9 кв.м. Продавцем згідно Договору є ОСОБА_5 , в інтересах якого діяла ОСОБА_1 . Це пояснюється тим, що ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_5 з оформленням права власності на вказану нерухомість з метою її викупу в подальшому за спільні кошти подружжя.

Оскільки, майно було набуте в період шлюбу, воно належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити його шляхом визначення за нею 1/2 частки будинку в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності.

У період шлюбу будинок було відремонтовано спільними зусиллями. За спільні кошти подружжя також придбавались меблі і побутова техніка. Оригінали квитанцій, актів виконаних робіт, інших розрахункових документів, а також гарантійних талонів та накладних знаходяться у відповідача.

Разом з первісним позовом ОСОБА_6 представником позивачки - адвокатом Поповим Р.О. подано заяву про забезпечення позову (том 1 а.с.19-33).

Ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2020 задоволено частково заяву представника Попова Романа Олеговича , який діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом представника Попова Романа Олеговича , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 до прийняття рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Зустрічне забезпечення не застосоване (том 1 а.с.43-47).

З постанови про закінчення виконавчого провадження ВП НОМЕР_7 від 19.06.2020, винесеної начальником відділу Олександрівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Піліпенко І.В., встановлено, що ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2020 про накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 виконана в повному обсязі; обтяження на нерухоме майно внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за номером 36954633 від 19.06.2020 (том 1 а.с.55-56).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Мирошниченко Д.В. від 20.08.2020 позовну заяву представника Попова Романа Олеговича , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя прийнято до рогляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Витребувано з Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області довідку про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано у приватного нотаріуса Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуна В.О. копію Договору купівлі продажу житлового будинку від 17.11.2016, зареєстрованого в реєстрі за №831 та документи про реєстрацію права власності на будинок. Витребувано у ОСОБА_2 оригінал Договору купівлі-продажу житлового будинку від 17.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуном В.О., зареєстрованого в реєстрі №831 (том 1 а.с.59-61).

07.10.2020 адвокатом Кулібабою М.І., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 до суду подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю (том 1 а.с.97-102).

Також адвокат Кулібаба М.І., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просить визнати право власності на цілий житловий будинок загальною площею 43,9 кв.м. в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (том 1 а.с.191-195).

Зустрічний позов обгрунтовано тим, що у період шлюбу ОСОБА_2 за особисті кошти був придбаний житловий будинок загальною площею 43,9 кв.м. в АДРЕСА_1 . Вказаний будинок придбаний та зареєстрований у приватну власність відповідача та не являється спільною сумісною власністю.

В 2016 році ОСОБА_2 була запропонована робота в ТОВ «Лісова коза» на посаді керівника господарства. Відповідно постало питання проживання в с. Підлісному Олександрівського району Кіровоградської області. В той період ні у ОСОБА_1 , ні у ОСОБА_2 не було коштів для придбання будинку в с. Підлісному, тому директором ТОВ «Лісова коза» ОСОБА_7 було запропоновано позичити кошти ОСОБА_2 та поступово їх повертати. Тільки за цієї умови, оскільки накопичених коштів не було, був підшуканий для покупки будинок за адресою АДРЕСА_1 , та досягнуто попередньої згоди з продавцем ОСОБА_5 щодо продажу будинку за 30000,00 грн.

20.09.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був підписаний договір позики та 20.09.2016 ОСОБА_2 отримав в позику 40000 грн., на підтвердження чого видав розписку від 20.09.2016. Цього ж дня продавець за кошти ОСОБА_2 розпочав виготовлення документації щодо виготовлення кадастрового номеру на земельну ділянку під будинком. Після присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці 17.11.2016 ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку. Строк повернення позики настав ще 31.12.2019, але до цього часу ОСОБА_2 не зміг повернути позики у зв`язку з відсутністю коштів.

В період шлюбу будинок було відремонтовано за кошти ОСОБА_2 . Для здійснення ремонту ОСОБА_2 02.02.2017 було укладено договір підряду № 2 з будівельною компанією ТОВ «Оліс-Груп». Товариством ТОВ «Оліс-Груп» за завданням ОСОБА_2 станом на сьогодні виконано ремонтні роботи на загальну суму 823367,22 грн. По договору підряду ОСОБА_2 в якості розрахунку не сплачено ТОВ «Оліс-Груп» ще жодної гривні, та обліковується борг в сумі 823367,22 грн.

ОСОБА_1 з початку 2014 року до дня розлучення без будь-якої на те вагомої причини не працювала, не мала самостійного доходу, ніде не навчалася, не хворіла, не доглядала дітей, не вела домашнього господарства. Будь-яких коштів в сім`ю не приносила, оскільки умисно не хотіла працювати.

ОСОБА_1 не заробляла коштів, які витрачені ОСОБА_2 на покупку будинку; не мала джерела надходження коштів, оскільки ніде не працювала і не хотіла працювати. Немає підстав, які б свідчили про неможливість ОСОБА_1 влаштуватись на роботу та отримувати хоч якийсь мінімальний дохід, про неможливість ведення домашнього господарства, інші обставини, які б перешкоджали заробляти кошти в інтересах сім`ї. ОСОБА_1 жила за рахунок ОСОБА_2 , на кошти які заробляв останній працюючи в ТОВ «Лісова Коза», при тому що ОСОБА_2 мав і по цей час має великі борги.

ОСОБА_2 16.06.2020 року вдруге одружився. 18.08.2020 року ОСОБА_2 усиновив дитину дружини - сина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який до усиновлення мав прізвище ОСОБА_9 , а після усиновлення - ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_2 народилася друга дитина. Позивач купував будинок собі у приватну власність і зараз використовує його для свого проживання та проживання своєї сім`ї.

Крім того від імені продавця договір підписувала ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 03.10.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Вказана стаття ЦКУ напряму чітко і однозначно забороняє ОСОБА_1 підписувати договір від імені Продавця з метою набуття права власності на спірний житловий будинок у спільну сумісну власність, а саме частково собі.

До укладення договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нотаріусом було роз`яснено ст. 57 СК України, про це вказано в договорі, та допущено ОСОБА_1 до підписання договору від імені Продавця, оскільки договір купівлі - продажу житлового будинку не вчинявся, навіть частково, в інтересах представника продавця ОСОБА_1 . Право власності за вказаним договором на будинок набувалось ОСОБА_2 у приватну власність, а не в спільну сумісну. Відповідно нотаріусом згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2016 року право власності на житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Ухвалою суду від 30.10.2020 прийнято зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок. Об`єднано в одне провадження вказаний зустрічний позов з первісним позовом представника Попова Романа Олеговича , який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (том 1 а.с.209-210).

15.02.2021 представником позивачки за первісним позовом - адвокатом Поповим Р.О. подано відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позов. Вказав, що ОСОБА_1 стверджує, що ні договору позики від 20.09.2016, ні розписки про отримання коштів від 20.09.2016, а також Договору будівельного підряду, що нібито був укладений 02.02.2017 насправді не існувало. На думку ОСОБА_1 , перелічені документи були сфабриковані відповідачем безпосередньо в процесі розгляду справи, після подачі позову. ТОВ «ОЛІС-ГРУП» не здійснювало ніяких ремонтних робіт у спірному будинку. Інформація про відсутність податкових накладних, що мали бути складені та зареєстровані ТОВ «ОЛІС-ГРУП» 24.10.2017, 25.09.2018, 30.09.2019 свідчитиме про фіктивність укладеного договору будівельного підряду, а також всіх актів виконаних робіт, кошторисів, довідок. ОСОБА_1 наголощує, що кошти на придбаний будинок за адресою: АДРЕСА_1 у повному обсязі було надано нею, про що свідчить відповідна розписка, надана продавцем за договором купівлі-продажу житлового будинку та складена при свідках (том 2 а.с.17-20).

Також, 15.02.2021 представником позивачки за первісним позовом - адвокатом Поповим Р.О. подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, з обгрунтувань, зазначених у відповіді на відзив (том 2 а.с.21-23, 192-195).

Ухвалою суду від 16.02.2021, за клопотанням представника позивача за первісним позовом Попова Р.О. , постановлено витребувати з ГУ ДПС у Кіровоградській області інформацію: чи були складені та зареєстровані ТОВ «Оліс-Груп» (код ЄДРПОУ 35193465) податкові накладні на дату виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість відповідно до акту звірки розрахунків між ТОВ «Оліс-Груп» та ОСОБА_2 : 24.10.2017 на суму 372062,64 грн.; 25.09.2018 на суму 172843,38 грн.; 30.09.2019 на суму 244161,89 грн. (том 2 а.с.27-29).

За повідомленням представника ГУ ДПС у Кіровоградській області від 05.03.2021 № б/н/11-28-05-10, відповідно до вимог п. 63.6 ст. 63 Податкового кодексу України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Враховуючи, що в ухвалі суду від 16.02.2021 по справі №397/675/20 не зазначено податковий номер ОСОБА_3 та не вірно зазначено податковий номер ТОВ «Оліс-Груп» (код 35193465), надати інформацію про складання (реєстрацію) ТОВ «Оліс-Груп» податкових накладних на дату виникнення податкових зобов`язань зі сплати ПДВ відповідно до акту звірки розрахунків між ТОВ «Оліс-Груп» та ОСОБА_3 не можливо (том 2 а.с. 61).

02.03.2021 представником відповідача за первісним позовом - адвокатом Кулібабою М.І. подано заперечення на відповідь на відзив та відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в яких вважає, що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов є таким, що може бути задоволений судом повністю. Вказав, що позивач за зустрічним позовом не має інформації чи належним чином ТОВ «ОЛІС-ГРУП» веде бухгалтерський облік чи ні, але це ніяк не впливає на наявність фактичного виконання ремонтних робіт. Спростувати або довести фактично виконані роботи належним чи неналежним веденням бухгалтерського обліку підрядником робіт неможливо. Щодо наданої копії розписки ОСОБА_1 на 80000,00 грн. вказав, що такий доказ не може бути залучений судом до матеріалів справи, оскільки в силу ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати всі наявні докази разом з поданням позовної заяви. Вказана розписка може свідчити лише про одне, що можливо ОСОБА_5 спочатку думав продати будинок ОСОБА_1 , але з якихось причин такий продаж не відбувся, оскільки договір купівлі-продажу укладений з ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 в цьому договорі виступала як представник продавця ОСОБА_5 на підставі нотаріальної довіреності від 03.10.2016. Частина 3 ст. 238 ЦК України напряму чітко і однозначно забороняє ОСОБА_1 підписувати договір від імені Продавця з метою набуття права власності на спірний житловий будинок у спільну сумісну власність, а саме частково собі. Крім того сума розписки не збігається з сумою, яка вказана в договорі купівлі-продажу будинку. ОСОБА_1 не спростувала та не надала суду доказів зворотнього про те, що вона не заробляла коштів, які витрачені ОСОБА_2 на покупку будинку. ОСОБА_1 не мала джерела надходження коштів, оскільки ніде не працювала і не хотіла працювати. Немає підстав, які б свідчили про неможливість останньої влаштуватись на роботу та отримувати хоч якийсь мінімальний дохід, про неможливість ведення домашнього господарства, інші обставини, які б перешкоджали заробляти кошти в інтересах сім`ї. ОСОБА_1 жила за рахунок ОСОБА_2 на кошти, які заробляв останній працюючи в ТОВ «Лісова Коза», при тому, що він мав і по цей час має великі борги (том 2 а.с.42-44, 45-47).

Ухвалою суду від 09.03.2021 задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом Попова Р.О. та витребувано у відповідача ОСОБА_2 оригінали Договору будівельного підряду №2 від 02.02.2017 та розписки про отримання коштів від 20.09.2016 (том 2 а.с.54-55).

17.03.2021 представником відповідача за первісним позовом - адвокатом Кулібабою М.І. подано пояснення щодо неможливості надання оригіналів документів за ухвалою суду від 09.03.2021 (том 2 а.с.76).

Ухвалою суду від 18.03.2021, за клопотанням представника позивача за первісним позовом, призначено у справі судову технічну експертизу давності документів (договору будівельного підряду №2 від 02.02.2017 та розписки про отримання коштів від 20.09.2016, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (том 2 а.с.80-82).

06.05.2021 на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових доказів по справі (том 2 а.с. 84-88).

Ухвалою судді від 12.05.2021 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання для вирішення клопотання експерта (том 2 а.с. 90-91).

У підготовчому судовому засіданні 02.07.2021 представник позивача за первісним позовом відмовився від клопотання про призначення судово-технічної експертизи та ухвалою суду від 02.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (том 2 а.с.105-106).

Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 37 від 01.10.2021 у зв`язку із закінченням повноважень судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Мирошниченка Д.В., проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (том 2 а.с.136).

01.10.2021 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Івченка П.О. та передано матеріали справи на розгляд (том 2 а.с.137-138).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Івченка П.О. від 04.10.2021 дану справу прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження зі стадії судового засідання (том 2 а.с.139).

Ухвалою суду від 29.11.2021, за клопотанням представника позивача за первісним позовом Попова Р.О. , постановлено витребувати з ГУ ДПС у Кіровоградській області інформацію: чи були складені та зареєстровані ТОВ «Оліс-Груп» (код ЄДРПОУ 35193085) податкові накладні на дату виникнення податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість відповідно до акту звірки розрахунків між ТОВ «Оліс-Груп» та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ): 24.10.2017 на суму 372062,64 грн.; 25.09.2018 на суму 172843,38 грн.; 30.09.2019 на суму 244161,89 грн. (том 2 а.с.175-176, 182-184).

За повідомленням представника ГУ ДПС у Кіровоградській області від 24.10.2021 № 8454/5/11-28-18-02-16, визначити в ЄРПН чи складалися та реєструвалися ТОВ «Оліс-Груп» (код ЄДРПОУ 35193085) податкові накладні на адресу ОСОБА_2 на дати з 24.10.2017 по 30.09.2019 не є можливим (том 2 а.с. 189-190).

Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області № 76 від 07.03.2023 у зв`язку із тимчасовим, до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження, відстороненням судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_11 від здійснення правосуддя, проведено повторний автоматичний розподіл даної справи (том 3 а.с.119).

07.03.2023 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Максимович І.В. та передано матеріали справи на розгляд (том 3 а.с.120).

Ухвалою судді Олександрівського районного суду Кіровоградської області Максимович І.В. від 15.03.2023 дану справу прийнято до свого провадження та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження (том 3 а.с.121-122).

Ухвалою суду від 15.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (том 3 а.с.173).

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - адвокат Попов Р.О. позовні вимоги підтримав повністю з обгрунтувань зазначених у позові. Заперечив щодо задоволення зустрічного позову, оскільки ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на наявне у нього право власності на будинок. Надані ОСОБА_2 договір підряду та розписка є сфальсифікованими та за ними не було здійснено жодних розрахунків.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що в 2016 був придбаний оспорюваний житловий будинок. На момент придбання будинку його власник не мав правовстановлюючих документів на будинок. Вона поговорила з ОСОБА_2 та вони прийняти рішення що вона буде займатися оформленням будинку. Був виготовлений весь пакет документів на будинок і в нотаріуса в смт. Олександрівка була затверджена угода купівлі будинку. При оформленні будинку вона не розуміла та не знала про наслідки укладення даної угоди. Як би вона була освідчена про вказані наслідки, вона б не робила цього. Між нею та власником будинку була складена розписка, в якій чітко зазначено, що вона надає кошти власнику будинку. Кошти за будинок передавала вона. Розписка складена при свідках. Розписка, надана ОСОБА_2 , не має ніякої законної основи. Дана розписка складена за згодою між свідком ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , є наклепом на неї та не має жодного юридичного значення. Вважає, що має право на половину вказаного будинку.

Представник відповідача за первісним позовом - адвокат Кулібаба М.І. первісний позов не визнав повністю, просив відмовити в його задоволенні. Вказав, що кошти на придбання будинку були надані ОСОБА_2 як працівнику ТОВ «Лісова Коза» (для придбання як службове житло). Від імені продавця ОСОБА_1 виступала як представник за нотаріальною довіреністю. Цивільне законодавство прямо забороняє представнику вчиняти правочин в своїх інтересах. Посвідчуючи договір купівлі-продажу нотаріус і сторони чітко розуміли, що будинок набувається у приватну власність ОСОБА_2 . На стадії підписання договору у ОСОБА_1 не було претензій та намірів, що будинок може бути спільною сумісною власністю. ОСОБА_1 не працювала, за дітьми не доглядала, не навчалася, не отримувала ніякого доходу без будь-яких на те підстав. Вважає, що будинок належить у приватній власності ОСОБА_2 . З вказаних підстав просить задовольнити зустрічний позов.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що працює головним технологом в ТОВ «Лісова Коза». Коли вони з ОСОБА_1 вирішили розлучитися, він запропонував їй залишитися в будинку. Однак вона вказувала, що будинок придбаний за його кошти, вона в ньому не залишиться, візьме власні речі та автомобіль і виїде. Він пропонував їй компенсацію за частину будинку, на той момент 50000 грн. і землю в Одесі, але вона не погодилася та поїхала. На сьогоднішній день він одружений, має двох дітей. Будинок дійсно придбаний за його кошти, він брав позики. Також приїздили будівельники, проводили роботи. На сьогоднішній день фактично не повернув ні копійки з наданої позики. По договору підряду фактично не розрахувався, кошти не віддав. Намагався домовитися з ОСОБА_1 . Коли вона дізналася, що він одружився та має двох дітей, йому відразу прийшла повістка в суд. Вважає, що позов подано на зло, тим паче, що ОСОБА_1 не збирається проживати в будинку. В рахунок компенсації ОСОБА_1 бажала отримати 10000 доларів США, але він не згоден з визначеним розміром.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що є власником ТОВ «Лісова Коза» та ТОВ «Оліс-Груп». 20.09.2016 між ним та ОСОБА_2 було підписано договір позики та складено розписку на придбання будинку. В 2016 році почали діяльність на підприємстві ТОВ «Лісова Коза», яка передбачала розведення кіз, тварин та відповідно переробку їх продукції (молока). Йому потрібні були працівники. На посаду завідуючого ферми була розглянута кандидатура ОСОБА_2 . А будинок він вважав та вважає до сьогодні як службове житло для надання місця проживання. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на той час перебували у шлюбі та проживали в Одеській області. Вказав, що є ще один будинок, придбаний ним, для розміщення ветеринара. Будинок ОСОБА_2 сприймає як практично його (він профінансував його), але було передано ОСОБА_2 як працівнику підприємства «Лісова Коза» для його розміщення. Він, як власник будівельної компанії ТОВ «Оліс-Груп» виконував ремонтні роботи в спірному будинку. Вони повністю переробляли дах, фасад, вікна, двері, внутрішнє оздоблення, опалення, воду, каналізацію. Роботи проводилися за кілька підходів, сумарно за 800000 гривень. Відповідач не повернув кошти за проведені роботи.

Кошти за розпискою передавалися готівкою, можливо в офісі в м. Кропивницькому або на території ферми «Лісова Коза» в с. Підлісне. Сума позики - 40000 гривень. Будинок підшукував він, а також він підключав своїх родичів. У нього батьки проживали в той момент в с. Підлісне. Звертався до знайомих. Також він уповноважив ОСОБА_2 . Рішення приймали спільно. Після ремонту сторони проживали в будинку. ТОВ «Оліс-Груп» не зверталося з вимогами про повернення коштів за договором будівельного підряду. Наявний акт виконаних робіт.

ОСОБА_2 давав свої особисті кошти як громадянин. А ремонти вже робили через підприємство, інвестували в нерухомість. Підставою є договір підряду, замовником за яким виступав ОСОБА_2 , виконавцем ТОВ «Оліс-Груп». ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знає більше 16 років, хрестив їх племінника ОСОБА_8 . Він з ОСОБА_1 є кумами.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, виходячи з принципу розумності та справедливості, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Позивач за первісним позовом просить провести розподіл спільного майна подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину будинку. А відповідач-позивач за зустрічним позовом вважає, що майно було придбано за особисті його кошти, які він позичив, про що свідчать надані договір та розписка, а тому просить визнати спірний будинок його особистою власністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.09.1995 по 14.01.2020, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 09.09.1995 щодо реєстрації шлюбу Степовою сільською радою народних депутатів Роздільнянського району Одеської області, актовий запис № 11 (а.с.10) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №1 від 14.01.2020 (а. с.11).

В період шлюбу, ОСОБА_2 , за договором купівлі продажу житлового будинку від 17.11.2016, укладеним між ОСОБА_5 , від імені якого діяла ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуном В.О., зареєстрованим в реєстрі за №831, придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №73197733 від 17.11.2016. Форма власності - приватна; розмір частки - 1; власник - ОСОБА_2 (том 1 а.с.14-18, 73-77, 103-104, 185-189).

Відповідно до копії Розписки від 03.10.2016, ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_1 80000 грн. (еквівалентно сумі 3076 у.о.) в якості повного розрахунку майбутньої купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За досягнутою домовленістю між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу має бути укладений до 03 жовтня. У разі не укладення вказаного договору з вини ОСОБА_1 завдаток залишається у ОСОБА_5 , у разі не укладення вказаного договору з вини ОСОБА_5 , завдаток повертається ОСОБА_1 у подвійному розмірі на протязі місяця. Розписка складена у присутності свідків - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (том 2 а.с. 20, 23).

Відповідно до Договору позики грошей від 20.09.2016, укладеного між ОСОБА_7 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 40000 грн. та зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у визначений договором строк; позика надається позичальнику для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві суму позики до 31.12.2019 готівкою. Після повернення грошей позикодавець видає позичальнику розписку про підтвердження цього факту. Наявність розписки про отримання коштів у позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку (том 1 а.с.110).

Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 20.09.2016, останній на підставі договору позики грошей №б/н від 20.09.2016 отримав позику 40000 грн.; зобов`язався повернути кошти в строк у відповідності до умов договору (том 1 а.с.111).

Відповідно до Договору будівельного підряду №2 від 02.02.2017, укладеного між ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «ОЛІС-ГРУП» (підрядник), в особі директора ОСОБА_19 , підрядник за завданням замовника на свій ризик своїми та залученими силами зобов`язується виконати та здати замовнику в установлений договором підряду строк закінчені роботи: ремонтно-будівельні роботи жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України. Загальна вартість робіт за Договором складається з усіх сум вартості робіт, погоджених Сторонами в Додатках до даного договору та прийнятих замовником по Актам здачі - прийняття виконаних робіт (типові форми №КБ-2в та №КБ-3). Договірна ціна робіт динамічна. (том 1 а.с.112-115).

Відповідно до Акту звірки розрахунків між ТОВ «ОЛІС-ГРУП» і ОСОБА_2 станом на 31.12.2019 заборгованість на користь ТОВ «ОЛІС-ГРУП» складає 789067,91 грн. (том 1 а.с.116).

Вартість виконаних будівельних робіт та витрат підтверджується довідками, актами, кошторисами, які є додатками вищевказаного Договору будівельного підряду (том 1 а.с.117-177).

16.06.2020 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровав шлюб з ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_20 ), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 від 16.06.2020, виданим Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №6 (том 1 а.с.105).

ОСОБА_2 має двох малолітніх дітей - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (том 1 а.с.106, 203)

Копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи, виданих Підлісненською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с.107-109, 204).

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ч.1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до роз`яснень п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Пленум Верховного Суду України у п. 23 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11 роз`яснив, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо .

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма ст. 368 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і особа не зобов`язана доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

При цьому належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Статтею 57 СК України визначено перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття.

За змістом ч. 1, 7 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що у ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Ч.1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Тобто ті, кошти, які отримує чоловік/дружина є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім`ї.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 643/4160/16-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18) та постанові Верховного Суду від 12.05.2022 року у справі № 126/1737/20 (провадження № 61-990св22).

При цьому, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61- 2446св18), від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, враховуючи вищезазначені норми законодавства та даючи оцінку поданим сторонами доказам, суд приходить до висновку про те, що спірний житловий будинок є спільним майном подружжя, оскільки ОСОБА_2 не доведено належними доказами того, що цей будинок був придбаний за його особисті кошти і особисту його власність.

Посилання сторони відповідача за первісним позовом на те, що спірний житловий будинок придбано за кошти, надані йому за договором позики та відповідною розпискою, а тому є його особистою власністю, є безпідставними, оскільки факт отримання коштів одного із членів сім`ї на купівлю майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному із подружжя.

Ті кошти, які отримує чоловік/дружина є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім`ї.

За змістом ч.3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо на час придбання в шлюбі майна використовувались запозичені кошти одним із подружжя, вони вважаються використаними в інтересах сім`ї і не є особистою власністю одного з подружжя.

Відповідна правова позиція визначена ухвалою ВССУ від 15 травня 2017 року у справі № 718/585/16-ц, за якою майно придбане за запозичені (кредитні) кошти та оформлене на одного з подружжя все одно є об`єктом спільної сумісної власності і підлягає поділу судом оскільки не входить до переліку майна, передбаченого ст. 57 СК України - майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

У цьому ж контексті Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №320/3072/18 (провадження № 61-5819св19) зазначає, що наявність боргів подружжя та виникнення зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого під час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім`ї, а саме на придбання цього майна. Доводи щодо внесення одним із подружжя коштів у рахунок погашення кредитних зобов`язань не мають правового значення, оскільки в розумінні вимог статті 57 СК України спірне майно не є особистою приватною власністю відповідача.

Також, суд звертає увагу на те, що запозичені за договором кошти позичальником не повернуті. Безпосередньо договір купівлі-продажу житлового будинку сторонами чи іншими особами не оспорений, а тому, суд вважає, що майно придбано в інтересах сім`ї та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Суд враховує правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №161/14048/19 та постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 646/7463/16-ц (провадження № 61-17601св20), де зазначено, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Факт того, що ОСОБА_1 не працювала та не отримувала доходів сам по собі не може бути підставою для визнання спірного майна особистою приватною власністю.

Ураховуючи зазначене, відповідачем за первісним позовом не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, що є його процесуальним обов`язком, тому суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, слід визнати за ОСОБА_1 право власності на частину вказаної нерухомості.

За наведених обставин, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення первісного позову - визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу майна подружжя визнання за позивачем права власності на 1/2 частину будинку. Зустрічна позовна заява не може бути задоволена, оскільки викладені в ній обставини не знайшли свого підтвердження під час слухання справи.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 понесено витрати на оплату судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн. (том 1 а.с.1) та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн. (том 1 а.с.19).

ОСОБА_2 понесено витрати на оплату судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 840,80 грн. (том 1 а.с.190).

Враховуючи задоволення первісного позову із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн. та заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн.

Понесені ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору за подання зустрічного позову в розмірі 840,80 грн. відшкодуванню не підлягають, оскільки в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2020 накладено арешт на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , тому заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 158, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 61, 69-71 СК України, 372, 392 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов представника Попова Романа Олеговича , який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 840 гривень 80 копійок та заяви про забезпечення позову в розмірі 420 гривень 40 копійок.

У задоволенні зустрічного позову представника ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок - відмовити.

Заходи забезпечення позову за ухвалою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 15.06.2020 у вигляді накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили.

На рішення суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 04.10.2023.

Позивач за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): адвокат Попов Роман Олегович, місце знаходження: 25006, м. Кропивницький, вул. Шевченка,38 офіс 26, ордер серія ВА №1004438 від 02.06.2020.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 : адвокат Кулібаба Михайло Іванович, місце знаходження: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 , ордер серія КР №142029 від 17.09.2020.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 : адвокат Островерхий Геннадій Миколайович, місце знаходження: 25030, м. Кропивницький, вул. Ж. Революції, 64А-40, РНОКПП - НОМЕР_2 , ордер серія ВА №1001859 від 18.08.2021.

Суддя: І.В. Максимович