Постанова

від 25.01.2024 по справі 397/675/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2024 року м. Кропивницький

справа № 397/675/20

провадження № 22-ц/4809/222/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справуза апеляційною скаргою адвоката Кулібаби Михайла Івановича, який представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2023 року у складі судді Максимовича І. В. і

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовної заяви

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила визнати за нею право власності на частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 09.09.1995 по 14.01.2020 перебували у зареєстрованому шлюбі.

У період шлюбу сторонами було набуто майно, що складається із житлового будинку загальною площею 43,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

За період перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами будинок було відремонтовано спільними зусиллями, а за спільні кошти подружжя також купувались меблі та побутова техніка.

Оскільки, майно було набуте в період шлюбу, воно належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, тому позивач мала намір поділити його шляхом визначення за нею 1/2 частки будинку в порядку поділу майна, як наслідок, звернулась до суду з позовом.

Короткий зміст зустрічної позовної заяви

В жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просив визнати за ним право власності на цілий житловий будинок загальною площею 43,9 кв. м. в АДРЕСА_1 .

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що у період шлюбу ОСОБА_2 за особисті кошти був придбаний спірний житловий будинок, який зареєстрований у приватну власність відповідача та не являється спільною сумісною власністю.

В період шлюбу будинок було відремонтовано за кошти ОСОБА_2 та виконано ремонтні роботи на загальну суму 823 367,22 грн.

ОСОБА_1 не заробляла коштів, які витрачені ОСОБА_2 на покупку будинку, та не мала джерела надходження коштів, оскільки ніде не працювала і не хотіла працювати.

ОСОБА_2 16.06.2020 вдруге одружився, 18.08.2020 усиновив дитину дружини - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася друга дитина, а спірний будинок використовується для проживання сім`ї відповідача.

Крім того, ОСОБА_1 не мала права підписувати договір від імені продавця з метою набуття права власності на спірний житловий будинок у спільну сумісну власність, а саме частково собі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі840 грн 80 коп та заяви про забезпечення позову в розмірі 420 грн 40 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, що є його процесуальним обов`язком, а тому спірний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на частину спірної нерухомості.

Короткий зміст апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Кулібаба М. І., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить сксувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки містить в собі невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та прийняте при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що кошти на придбання будинку в розмірі 40000 грн, отримані ОСОБА_2 в інтересах сім`ї, адже вказані кошти були отримані для особистих цілей для придбання житла з метою роботи в ТОВ «Лісова Коза», що підтверджується свідченнями свідків.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав оцінки аргументу відповідача про те, що ОСОБА_1 не мала права підписувати договір від імені продавця з метою набуття права власності на спірний житловий будинок у спільну сумісну власність, а саме частково собі.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 31200 грн, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2023 становило 268 400 грн, станом на 01.01.2024 становить 302800 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367ЦПКУкраїни межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.09.1995 по 14.01.2020.

В період шлюбу, ОСОБА_2 , за договором купівлі продажу житлового будинку від 17.11.2016, укладеним між ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуном В. О., зареєстрованим в реєстрі за № 831, придбано житловий будинок АДРЕСА_1 .

03.10.2016 ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_1 80 000 грн (еквівалентно сумі 3076 у.о.) в якості повного розрахунку майбутньої купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За досягнутою домовленістю між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу має бути укладений до 03 жовтня. У разі не укладення вказаного договору з вини ОСОБА_1 завдаток залишається у ОСОБА_4 , у разі не укладення вказаного договору з вини ОСОБА_4 , завдаток повертається ОСОБА_1 у подвійному розмірі на протязі місяця.

20.09.2016 між ОСОБА_5 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, за змістом якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 40 000 грн та зобов`язаввся повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у визначений договором строк; позика надається позичальнику для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві суму позики до 31.12.2019 готівкою. Після повернення грошей позикодавець видає позичальнику розписку про підтвердження цього факту. Наявність розписки про отримання коштів у позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 20.09.2016, останній на підставі договору позики грошей № б/н від 20.09.2016 отримав позику 40 000 грн; зобов`язався повернути кошти в строк у відповідності до умов договору.

Відповідно до Договору будівельного підряду № 2 від 02.02.2017, укладеного між ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «ОЛІС-ГРУП» (підрядник), в особі директора ОСОБА_6 , підрядник за завданням замовника на свій ризик своїми та залученими силами зобов`язується виконати та здати замовнику в установлений договором підряду строк закінчені роботи: ремонтно-будівельні роботи жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України. Загальна вартість робіт за Договором складається з усіх сум вартості робіт, погоджених Сторонами в Додатках до даного договору та прийнятих замовником по Актам здачі прийняття виконаних робіт (типові форми № КБ-2в та № КБ-3). Договірна ціна робіт динамічна.

Відповідно до Акту звірки розрахунків між ТОВ «ОЛІС-ГРУП» і ОСОБА_2 станом на 31.12.2019 заборгованість на користь ТОВ «ОЛІС-ГРУП» складає 789 067,91 грн.

Вартість виконаних будівельних робіт та витрат підтверджується довідками, актами, кошторисами, які є додатками вищевказаного Договору будівельного підряду.

16.06.2020 ОСОБА_2 зареєстровав шлюб з ОСОБА_7 (після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_8 ).

ОСОБА_2 має двох малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 01.10.2020 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15Цивільного кодексуУкраїни (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно з частиною третьоюстатті 368 ЦК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положеньстатті 60 СК Українимайно,набуте подружжямза часшлюбу,належить дружиніта чоловіковіна праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першоюстатті 69 СК Українивизначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина першастатті 71 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями 69-72 СК Українитастаттею 372 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція нормистатті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду Українивід 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положеннястатті 60 СК Українита визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК Українивважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Згідно зістаттею 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першоюстатті 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.09.1995 по 14.01.2020, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 09.09.1995 щодо реєстрації шлюбу Степовою сільською радою народних депутатів Роздільнянського району Одеської області, актовий запис № 11 (том 1 а. с. 10) та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданим Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 1 від 14.01.2020 (том 1 а. с. 11).

В період шлюбу ОСОБА_2 за договором купівлі продажу житлового будинку від 17.11.2016, укладеним між ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Олександрівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Ковтуном В. О., зареєстрованим в реєстрі за № 831, придбано житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 73197733 від 17.11.2016. Форма власності приватна; розмір частки 1; власник ОСОБА_2 (том 1 а. с. 14-18, 73-77, 103-104, 185-189).

Відповідно до копії розписки від 03.10.2016 ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_1 80 000 грн (еквівалентно сумі 3076 у.о.) в якості повного розрахунку майбутньої купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За досягнутою домовленістю між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 договір купівлі-продажу має бути укладений до 03 жовтня. У разі не укладення вказаного договору з вини ОСОБА_1 завдаток залишається у ОСОБА_4 , у разі не укладення вказаного договору з вини ОСОБА_4 , завдаток повертається ОСОБА_1 у подвійному розмірі на протязі місяця. Розписка складена у присутності свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (том 2 а. с. 20, 23).

Відповідно до Договору позики грошей від 20.09.2016, укладеного між ОСОБА_5 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник), позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 40 000 грн та зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) у визначений договором строк; позика надається позичальнику для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві суму позики до 31.12.2019 готівкою. Після повернення грошей позикодавець видає позичальнику розписку про підтвердження цього факту. Наявність розписки про отримання коштів у позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку (том 1 а. с. 110).

Відповідно до розписки ОСОБА_2 від 20.09.2016, останній на підставі договору позики грошей № б/н від 20.09.2016 отримав позику 40 000 грн; зобов`язався повернути кошти в строк у відповідності до умов договору (том 1 а. с. 111).

Відповідно до Договору будівельного підряду № 2 від 02.02.2017, укладеного між ОСОБА_2 (замовник) та ТОВ «ОЛІС-ГРУП» (підрядник), в особі директора ОСОБА_6 , підрядник за завданням замовника на свій ризик своїми та залученими силами зобов`язується виконати та здати замовнику в установлений договором підряду строк закінчені роботи: ремонтно-будівельні роботи жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов`язується прийняти від підрядника належним чином виконані роботи та оплатити їх в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України. Загальна вартість робіт за Договором складається з усіх сум вартості робіт, погоджених Сторонами в Додатках до даного договору та прийнятих замовником по Актам здачі прийняття виконаних робіт (типові форми № КБ-2в та № КБ-3). Договірна ціна робіт динамічна (том 1 а. с. 112-115).

Відповідно до Акту звірки розрахунків між ТОВ «ОЛІС-ГРУП» і ОСОБА_2 станом на 31.12.2019 заборгованість на користь ТОВ «ОЛІС-ГРУП» складає 789 067,91 грн (том 1 а. с. 116).

Вартість виконаних будівельних робіт та витрат підтверджується довідками, актами, кошторисами, які є додатками вищевказаного Договору будівельного підряду (том 1 а. с. 117-177).

16.06.2020 ОСОБА_2 зареєстровав шлюб з ОСОБА_7 (після укладення шлюбу прізвище ОСОБА_8 ), що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 16.06.2020, виданим Олександрівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 6 (том 1 а. с. 105).

ОСОБА_2 має двох малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (том 1 а.с.106, 203).

Копіями довідок про реєстрацію місця проживання особи, виданих Підлісненською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області підтверджується, що ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 107-109, 204).

Аналізуючи встановлені судом обставини та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не доведено належними доказами того, що спірний будинок був придбаний за його особисті кошти в приватну власність, а тому він є спільним майном подружжя.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №161/14048/19 та постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року в справі № 646/7463/16-ц (провадження № 61-17601св20), де зазначено, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя, а тому посилання ОСОБА_2 на те, що спірний житловий будинок зареєстрований у приватну власність відповідача, на заслуговують на увагу суду.

Той факт, що після розіврання шлюбу з позивачем, ОСОБА_2 було створено нову сім`ю, члени якої зареєстровані у спірному доволодінні, не спростовують презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу, та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача про визнання а нею права власності на частину будинку.

При цьому посилання відповідача на те, що спірний житловий будинок придбано за кошти, надані йому за договором позики та відповідною розпискою, а тому є його особистою власністю, є безпідставними, оскільки факт отримання коштів одного із членів сім`ї на купівлю майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному із подружжя.

Ті кошти, які отримує чоловік/дружина є їхньою особистою власністю лише в тому випадку, якщо їх отримання не було спрямовано на витрату в інтересах сім`ї.

За змістом ч. 3ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 4ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого із подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо на час придбання в шлюбі майна використовувались запозичені кошти одним із подружжя, вони вважаються використаними в інтересах сім`ї і не є особистою власністю одного з подружжя.

У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14 (провадження № 61-12957св19) зазначено, що спірне майно придбане за кредитні кошти, отримані подружжям за час шлюбу, відтак, право на це майно у рівних частках набули позивач і відповідач, при цьому боргові зобов`язання є спільними для обох із подружжя, незалежно від того, із ким із подружжя укладений кредитний договір. У зв`язку із зазначеним вище відсутні підстави для відступлення від засад рівності часток у спільному майні подружжя.

Наявність боргів подружжя та виникнення зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, не змінює статусу спільності набутого за час шлюбу майна за позичені кошти, які були використані в інтересах сім`ї, а саме на придбання цього майна. Доводи щодо внесення одним із подружжя коштів у рахунок погашення кредитних зобов`язань не мають правового значення, оскільки у розумінні вимогстатті 57 СК Україниспірне майно не є особистою приватною власністю відповідача, а останній не позбавлений можливості, за наявності правових підстав, ставити питання щодо повернення за рахунок позивача половини сплачених ним після розірвання шлюбу коштів у рахунок погашення кредиту, як солідарного боржника (постанова Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 320/3072/18 (провадження № 61-5819св19).

За таких обставин, спірне нерухоме майно, набуте подружжям за час шлюбу і за кошти, які отримані за договором позики, укладеного 20.09.2016, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які останнім використано в інтересах сім`ї, а тому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що що кошти на придбання будинку в розмірі 40000 грн, отримані ОСОБА_2 для особистих цілей для придбання житла з метою роботи в ТОВ «Лісова Коза».

Крім того, факт того, що ОСОБА_1 не працювала та не отримувала доходів сам по собі не може бути підставою для визнання спірного майна особистою приватною власністю відповідача.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не мала права підписувати договір від імені продавця з метою набуття права власності на спірний житловий будинок у спільну сумісну власність, з огляду на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 17.11.2016, укладений між ОСОБА_4 , від імені якого діяла ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 є чинним, у судовому порядку недійсним не визнавався, а законність його укладення не є предметом розгляду у справі, що переглядається.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, що є його процесуальним обов`язком, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що спірний житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, необхідно визнати за ОСОБА_1 право власності на частину вказаної нерухомості, як наслідок, обгруновано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375ЦПК України судапеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382ЦПК України судапеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргуадвоката КулібабиМихайла Івановича,який представляєінтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбаченихст.389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник