Рішення

від 02.10.2023 по справі 583/3503/23

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/3503/23

2/583/692/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Яценко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті ОхтиркаСумської областіу спрощеномупровадженні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Відділуосвіти Охтирськоїміської радиСумської областіпро визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2023 позивачка звернулася із зазначеним позовом до суду, згідно якого просить: визнати незаконним та скасувати наказ № 40-к від 11.07.2023 начальника відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області Антюх О.В. про звільнення ОСОБА_1 з посади директора закладу дошкільної освіти «Калинка»; поновити ОСОБА_1 на посаді директора закладу дошкільної освіти «Калинка» з 12.07.2023; стягнути з відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Свої вимогипозивачка вмотивовуєтим,що відповіднодо наказувідділу освітиОхтирської міськоїради від25.11.2009№ 592-к ОСОБА_1 прийнято напосаду завідуючоїдошкільним навчальнимзакладом (ясла-садок)«Калинка»,найменування якоїв подальшомузамінено «директор».16.11.2022 наказомначальника відділуосвіти Охтирськоїміської ради ОСОБА_2 від 15.11.2022 № 66-к ОСОБА_1 було безпідставно звільнено із займаної посади за, нібито, грубе порушення посадової інструкції. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2023 по справі № 583/1617/22, провадження № 2/583/148/23, яке на даний час набрало законної сили, скасовано наказ начальника відділу освіти Охтирської міської ради від 15.11.2022 № 66-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Позивачка зазначає, що з метою невиконання вказаного рішення суду від 01.03.2023, яким ОСОБА_1 поновлено на роботі, начальник відділу освіти Охтирської міської ради видала наказ №17-к від 07.03.2023, в якому навмисно, з метоюподальшого поновленняособи ОСОБА_3 на посадів судовомупорядку,не зазначає будь-яких правових підстав для звільнення останньої з посади директора ЗДО «Калинка». За вказаним фактом Охтирською окружною прокуратурою розпочато кримінальне провадження за ст. 366 ч. 1 КК України. 07.07.2023 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі № 583/1622/23, провадження № 2/583/455/23, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 , які були визнанні відповідачем по справі - відділом освіти Охтирської міської ради, поновлено ОСОБА_3 на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області. В подальшому начальником відділу освіти Охтирської міської ради було винесено завідома незаконний наказ № 40-к від 11.07.2023, яким ОСОБА_1 12.07.2023безпідставно звільнено із займаної посади директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка», нібито, на виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.07.2023 року по справі № 583/1622/23, провадження 2/583/455/23. На переконання позивачки посилання начальника відділу освіти Охтирської міської ради у наказі № 40-к від 11.07.2023 про звільнення ОСОБА_1 на положення п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є протиправним, оскільки ОСОБА_3 не являється працівником, який раніше виконував роботу директора ЗДО «Калинка», що прямо підтверджується наказами № 16-к від 03.03.2023 та № 17-к від 07.03.2023. Позивачка вказує на те, що з липня 2022 року через незаконні дії службових осіб Охтирської міської ради Сумської області та відділу освіти Охтирської міської ради, направлені на її незаконне звільнення, вона перебуває в постійному нервовому напруження та стресовому стані, через яке стан здоров`я ОСОБА_1 значно погіршився. З огляду на викладене позивачка змушена витрачати додаткові зусилля для організації свого життя, з метою не втратити єдине джерело доходу, що завдало їй значної моральної шкоди.

27.07.2023 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання по справі.

18.08.2023 від начальника відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області надійшов відзив на позовну заяву. При цьому відзив поданий відповідачем без дотримання порядку, передбаченого ст.178 ЦПК України, відповідно до якої копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, а документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справа додаються до відзиву.

В той же час, відповідачем не подано до суду належних доказів направлення позивачці відзиву та доданих до нього доказів, що, в свою чергу, порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників провадження можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.

Чинним ЦПК України не передбачено можливості повернення судом відзиву та доданих до нього доказів, поданих без додержання вимог ч.ч.4,5 ст.178 ЦПК України, тому правових підстав їх повернення відповідному учаснику справи суд не має. Зважаючи на вищевикладене, з огляду на те, що відповідачем не подано до суду доказів на підтвердження направлення іншим учасникам провадження відзиву та доданих до нього доказів, суд долучає до матеріалів справи відзив та додані до нього докази, проте не приймає його до уваги.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановлений законом спосіб, про причини неявки не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази в межах заявлених позовних вимог, виходить з наступного.

Встановлено, що згідно наказу Відділу освіти Охтирської міської ради № 592-к від 25.11.2009 ОСОБА_1 прийнято на посаду завідуючої дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) «Калинка» по переводу з посади завідуючої дошкільним навчальним закладом (ясла-садочок) «Ластівка» (а.с. 9).

Наказами Відділу освіти Охтирської міської ради від 31.08.2016 № 295 та від 02.01.2018 № 07-к внесено зміни до назв посади керівників закладів дошкільної освіти, посаду «директор (завідувач)», змінено на «директор» (а.с. 10, 11).

Відповідно до наказу начальника Відділу освіти Охтирської міської ради від 15.11.2022 за № 66-к, згідно з актом службового розслідування від 26.10.2022 про виявлення факту бездіяльності директором центру розвитку «Калинка» ОСОБА_1 , відповідно до розділу 4 п. 4.23, п. 4.24 посадової інструкції директора центру розвитку дитини «Калинка», на підставі ст. 147 КЗпП наказано звільнити ОСОБА_1 з посади директора центру розвитку дитини «Калинка» з 16.11.2022 за грубе порушення посадової інструкції директора центру розвитку дитини «Калинка» (а.с. 12).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так,відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень заочним рішеннямОхтирського міськрайонногосуду Сумськоїобласті від01.03.2023по справі№ 583/1617/23,провадження №2/583/148/23,яке набралозаконної сили,визнано незаконнимта скасованонаказвідділу освітиОхтирської міськоїради Сумської області від 15.11.2022 № 66-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області. Стягнуто з відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.11.2022 по 01.03.2023 в сумі 74127,75 грн., розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 21249,87 грн. (а.с. 17-23).

Вмотивовуючи своє рішення суд виходив з того, що в оспорюваному наказі чітко не зазначено, які конкретно порушення трудової дисципліни та/або невиконання яких конкретно посадових обов`язків допустила позивачка, перебуваючи на займаній посаді директора Центру розвитку дитини «Калинка» Охтирської міської ради, і коли саме. Матеріали справи не містять, а відповідачем не доведено вчинення позивачкою одноразового грубого порушення трудових обов`язків, та наявність причинного зв`язку між порушенням нею трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення та стали підставою для звільнення з займаної посади відповідно до вимог п. 1 ч. 1ст. 41 КЗпП України. Отже, звільнення позивачки відбулося без законної підстави, що свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно наказу начальника Відділу освіти Охтирської міської ради від 03.03.2023 за № 16-к, на виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.03.2023 по справі № 583/1617/23, провадження № 2/583/148/23, в частині негайного виконання рішення щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, згідно п. 7 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, скасовано наказ від 15.11.2022 № 66-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді директору закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області з 16.11.2022, внесено запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 та зміну назви закладу дошкільної освіти. Наказано бухгалтерській службі закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області в межах бюджетних повноважень, як розпорядника коштів нижчого рівня та затверджених кошторисних призначень здійснити виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 21249,87 грн. (а.с. 24).

У зв`язку з тим, що на посаду директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради, яку до незаконного звільнення обіймала ОСОБА_1 , було призначено ОСОБА_3 , наказом начальника відділу освіти Охтирської міської ради від 07.03.2023 за № 17-к відповідно до Статуту закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» останню звільнено з директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради з 07.03.2023. При цьому підставу звільнення зазначено Статут закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» (а.с. 25).

07.07.2023 рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області по справі, №583/1622/23, провадження № 2/583/455/23 частково задоволено позов ОСОБА_3 до Відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області, третя особа:Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради,поновлено ОСОБА_3 на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області. Стягнуто з відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6442,99 грн. та 500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с. 31-33).

Ухвалюючи зазначене рішення суд виходив з того, що у підстави для припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем установлені КЗпП. При цьому у наказі відділу освіти Охтирської міської ради про звільнення ОСОБА_3 зазначена підстава звільнення: Статут закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка». Однак в наказі відсутнє посилання на пункт і статтю КЗпП, яка передбачає розірвання трудового договору за даною підставою, що позбавляє суд можливості з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника і перевірити такі підстави на їх відповідності закону. Логічно було б допустити, що звільнення ОСОБА_3 відбулося на підставі п.6 ч.1 ст.40 КЗпП у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Суд виснував, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. В даному ж випадку, відповідачем подано до суду заяву про визнання позову. Таким чином відповідач погоджується з тим, що звільнення ОСОБА_3 було незаконним.

Наказом начальника відділу освіти Охтирської міської ради № 40-к від 11.07.2023 на підставі п. 6 ст. 40 КЗПП України, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.07.2023 по справі, №583/1622/23, провадження № 2/583/455/23 ОСОБА_1 звільнено з посади директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради 12.07.2023. Наказано бухгалтерській службі закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради здійснити розрахунки та виплати ОСОБА_1 в порядку та строки визначенні чинним законодавством (а.с. 34).

Відповідно дост. 2 КЗпП Українидержавою забезпечується право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Положеннями ст. 21 КЗпП Українизакріплено рівність трудових прав громадян України.

В ч. 6 ст. 43 Конституції Українигарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений устатті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. Право на працю є основним конституційним правом громадян України.

Згідно п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.07.1992 № 9 роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

З системного аналізу зазначених правових норму їх сукупності з положеннямист. 43 Конституції Українивбачається, що за змістом ч. 1ст. 235 КЗпП Українипрацівник підлягає поновленню на попередній роботі у разінезаконного звільнення, під якимслід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, яку ратифікованоПостановою Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3933-ХІІ.

За приписами ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

Положеннями ст.ст. 8, 9 Конвенції Міжнародної Організації Праці № 158 передбачено, що працівник, який вважає, що його звільнили необґрунтовано, має право оскаржити це рішення, звернувшись до такого безстороннього органу, як суд, трибунал у трудових питаннях, арбітражний комітет чи до арбітра. Щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, методами, зазначеними в статті 1 цієї Конвенції, передбачено першу або другу чи обидві такі можливості: а) тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві; b) згадані в статті 8 цієї Конвенції органи наділяються повноваженнями виносити рішення про причину звільнення з урахуванням поданих сторонами доказів та відповідно до процедур, передбачених національними законодавством і практикою.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.02.2021 у справі № 573/546/19 (провадження № 61-16215св19) вказано, що право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті2,36,40,41 КЗпП України). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Положеннями п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян іпідлягають виконанню на всій території України, а у випадках,установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950, ратифікованоїЗаконом України«Про ратифікаціюКонвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950року,Першого протоколута протоколів№ 2,4,7та 11до Конвенції» від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Згідно вимог п. 6 ч. 1ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

За приписами ч. 2 ст.40КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, розірвати трудовий договір на підставі п. 6 ч. 1ст. 40 КЗпП України можливо тільки в разі одночасного виконання двох умов, а саме за умови поновлення на роботі звільненого раніше працівника, та за умови, якщо неможливо перевести новоприйнятого працівника за його згодою на іншу роботу.

Тобто, звільнення за п. 6ст. 40 КЗпП Українизастосовується лише у в крайніх випадках, коли у роботодавця об`єктивно немає можливості перевести працівника за його іншу роботу, або у разі, якщо працівник відмовиться від такого переведення.

Суд зазначає, що роботодавець є таким, що належно виконав вимоги ч. 2ст. 40КЗпП Українищодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Саме працівнику, виходячи зі змісту ч.2ст.40 КЗпПУкраїни надається можливість реалізувати своє право на працевлаштування шляхом відмови від запропонованих роботодавцем вакантних посад, що відповідно повністю виключає можливість роботодавця якимось чином наперед передбачати таку відмову, тобто фактично вирішувати це за працівника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачку ОСОБА_1 звільнено із займаної посади директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради з посиланням, як підставу звільнення, на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07.07.2023 по справі, №583/1622/23, провадження № 2/583/455/23 про поновлення ОСОБА_3 на вказаній посаді, тобто поновлення працівника на роботі, який раніше виконував цю роботу, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Разом з тим, при перевірці дотримання відділом освіти Охтирської міської ради Сумської області вимог ч.2ст. 40 КЗпПУкраїни при звільнені позивачки з роботи судом встановлено, що відповідач не запропонував останній вакантних посад і надав докази про неможливість її працевлаштування.

Таким чином, відповідачем не було вжито жодних заходів, спрямованих на реальне працевлаштування позивачки, шляхом пропозиції їй працевлаштуватися на вакантних посадах, що свідчить про порушення відповідачем вимог трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що поновлення ОСОБА_3 на посаді за рішенням суду не може звільнити роботодавця від обов`язку покладеного на нього ч. 2ст.40КЗпП України, оскільки положення цієї норми поширюється на випадок, передбачений п. 6 ч. 1ст. 40 України.

Як уже зазначалося поновляючи ОСОБА_3 на посаді суд виходив з того, що при її звільненні роботодавець не послався на норму КЗпП України, на підставі якої її було звільнено, хоча з матеріалів справи установлено, що її звільнення відбулося фактично у зв`язку з поновленням на посаді працівника ОСОБА_1 , яка раніше обіймала цю посаду та яку було незаконно звільнено і факт незаконності такого звільнення встановлений судовим рішенням.

Разом з тим суд, поновляючи на посаді ОСОБА_3 не з`ясовував, з яких підстав проведено звільнення останньої.

З наведеного можна зробити висновок, що ОСОБА_3 поновлено на посаді не у зв`язку з порушенням її трудових прав, а у зв`язку з помилковим зазначенням у наказі підстави її звільнення, а тому поновивши останню на посаді логічно б було у належний правовий спосіб оформити її звільнення, із зазначенням передбачених КЗпП України підстав.

Не виконання таких вимог роботодавцем призвело до нівелювання трудових прав позивачки, які на переконання суду потребують захисту та поновлення.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно достатті 27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100(даліПорядок). Зокрема, згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженогоПостановою КМУ №100 від 08.02.1995 року- середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд не приймає до уваги розрахунок наведений представником позивачки, оскільки вважає його некоректним.

За таких обставин суд наводить власний розрахунок виплат, які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно довідки № 01-20/131 від 28.09.2023, виданої закладом дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області розмір заробітної плати ОСОБА_1 за два місці перед звільненням становить: за травень 2023 року 18577,81 грн та за червень 2023 року 19422,27 грн, тобто за 45 робочих днів перед звільненням ОСОБА_1 нараховано 38000,08 грн.

Таким чином середньоденна заробітна плата позивачки складає 844,45 грн (38000,08:45=844,45).

Отже заперіод з13.07.2023по 02.10.2023відповідач повиненсплатити позивачцісередній заробітокза часвимушеного прогулу,який складає48978,10грн.(58х844,45=48978,10),де 58 кількістьробочих днівза періодз 13.07.2023по 02.10.2023(деньухвалення рішеннясуду),844,45-середньоденна заробітнаплата позивачки. Розрахунок проведено без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах проприсудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Разом з тим, суд зазначає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 Закону України«Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудового законодавства.

З огляду на викладене рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць негайному виконанню не підлягає.

Положеннями ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4 роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Враховуючи, що положення КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи.

Так, внаслідок порушення законних прав позивачка зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв`язки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. При вирішенні питання про розмір компенсації суд враховує характер правопорушення, що виразилося у незаконному звільненні позивачки із займаної посади керівника закладу освіти, яку вона обіймала тривалий час, глибину душевних страждань позивачки, що незаконне звільнення позивачки з роботи мало місце вдруге після її поновлення на займаній посаді та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а також вимоги розумності та справедливості, у зв`язку з чим справедливим розміром компенсації за завдану моральну шкоду суд вважає суму у 30000,00 грн.

Вирішуючи долю судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі не подання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ.До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2157,20 та витрати за професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано договір про надання правової допомоги б/н від 13.07.2023, Додаток № 1 замовлення про надання правової допомоги від 13.07.2023, ордер серія КВ № 462362 від 13.07.2023, квитанцію від 21.07.2023 на суму 2000,00 грн., квитанцію від 21.07.2023 на суму 2000,00 грн., квитанцію від 21.07.2023 на суму 4000,00 грн., акт приймання-передачі виконаної роботи до Договору про надання професійної правової допомоги від 13.07.2023, відповідно до яких ОСОБА_1 сплатила адвокату Саєнку Б.О. за надання правничої допомоги 10000,00 грн (а.с. 40-46).

За приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно дост. 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплатівідповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконанихадвокатом робіт (наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, надаючи оцінку наявним у справі доказам, а також відсутність зі сторони відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, чи про їх не співмірність, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу 10000,00 грн.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1ст.430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області від 11.07.2023 № 40-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Калинка» Охтирської міської ради Сумської області.

Стягнути з відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.07.2023 по 02.10.2023 в сумі 48978 (сорок вісім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 10 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі.

Стягнути з відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 30000 (тридцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з відділу освіти Охтирської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 12157 (дванадцять тисяч сто п`ятдесят сім) гривень 20 копійок: 2157 (дві тисячі сто п`ятдесят сім) гривень 20 копійок судовий збір та 10000 (десять тисяч) гривень витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 06 жовтня 2023 року.

Позивачка: - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Відділ освіти Охтирської міської ради Сумської області, місцезнаходження: вул. Гафановича, 12, м. Охтирка, Сумська область, ЄДПРОУ 05399691.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області Н.Г.Яценко