Постанова

від 09.10.2023 по справі 911/2619/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р. Справа№ 911/2619/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.

учасники справи 04.10.2023 не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2023 (повне рішення складене 04.05.2023)

у справі №911/2619/22 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД"

до Приватного акціонерного товариства "КИЇВГІДРОМОНТАЖ"

про визнання недійсним договору оренди від 01.12.2021 № 02-12/2021АР

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" про визнання недійсним договору оренди № 02-12/2021АР від 01.12.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2619/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що підстави, зазначені позивачем у позові, не знайшли свого належного підтвердження в поданих суду доказах. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди № 02-12/2021АР від 01.12.2021.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" подало апеляційну скаргу, в якій просило апеляційну скаргу прийняти до розгляду; відкрити апеляційне провадження у господарській справі; задовольнити апеляційну скаргу повністю; скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 10 квітня 2023 року у господарській справі №911/2619/22, та ухвалити нове рішення у формі постанови, якою позовні вимоги позивача задовольнити повністю, тобто визнати договір оренди від 01.12.2021 №02-12/2021АР недійсним; стягнути з відповідача здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3721,50 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. При цьому апелянт зазначає, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору оренди № 02-12/2021АР від 01.12.2021, установлених ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, а саме - не зазначено вартість майна (об`єкта оренди) з урахування її індексації, орендну плату зазначено без урахування її індексації, не передбачено порядок використання амортизаційних відрахувань, а також не вказано щодо відновлення орендованого майна та умов його викупу. Указані обставини, на думку апелянта, свідчать про наявність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним у судовому порядку.

Відповідачем було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу у якому просив суд рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач посилається на обґрунтованість рішення та безпідставність вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2619/22, розгляд справи призначено на 20.09.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у зв`язку із нез`явленням у судове засідання представників сторін розгляд справи було відкладено до 04.10.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" (орендар) та Приватним акціонерним товариством "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" (орендодавець) було укладено договір оренди № 02-12/2021АР, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає орендарю в оренду нежитлове приміщення загальною площею 50,0 кв.м. - частину приміщення М № 11 згідно плану розміщення будівель та споруд ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" та технічного паспорту (надалі - об`єкт оренди), яке належить орендодавцю на підставі договору № 23 від 04.08.1993, Свідоцтва про власність № 19 від 13.10.1993 та розташоване за адресою: м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4.

Згідно з п. 1.2 договору об`єкт оренди передається в оренду орендарю для використання під офіс (розміщення персоналу та офісної техніки, меблів).

У відповідності з п. 1.3 договору передача в оренду об`єкта оренди оформляється відповідним актом прийому-передачі, що є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача об`єкта оренди орендареві провадиться за актом прийому-передачі, підписаним уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до п. 2.2 договору орендодавець передає орендарю об`єкт оренди протягом восьми робочих днів з моменту підписання цього договору за актом приймання-передачі.

Вступ орендаря в користування об`єктом оренди наступає з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору щомісячна орендна плата за вказаний в п. 1.1 договору об`єкт оренди складає: 2100,00 грн, ПДВ - 420,00 грн, всього з ПДВ - 2520,00 грн, виходячи з розрахунку 50,40 грн за 1 (один) кв.м.

Згідно з п. 3.2 договору орендар перераховує орендну плату на рахунок орендодавця щомісячно до 10 числа кожного наступного місяця.

На виконання умов договору оренди, сторони склали та підписали акт приймання-передачі від 01.12.2021, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне тимчасове користування об`єкт оренди: нежитлове приміщення загальною площею 50,0 кв.м, розташоване за адресою: м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4 (частину приміщення М № 11 згідно плану розміщення будівель та споруд ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" та технічного паспорту).

Згідно з п. 2 акта приймання-передачі стан об`єкта, що орендується, на момент передачі в оренду задовільний.

Відповідно до п. 3 акта приймання-передачі недоліки об`єкта, що орендується, відсутні.

На виконання умов договору оренди ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" передало ТОВ "ВАВИЛОН БУД" рахунки на оплату № 263 від 31.12.2021, № 11 від 31.01.2022, № 29 від 28.02.2022, № 40 від 31.03.2022, № 51 від 30.04.2022, № 63 від 31.05.2022, № 71 від 30.06.2022, № 84 від 31.07.2022, № 95 від 31.08.2022, № 115 від 30.09.2022, № 132 від 31.10.2022, № 147 від 30.11.2022, а також акти надання послуг № 271 від 20.12.2021, № 29 від 28.02.2022, № 39 від 31.03.2022, № 50 від 30.04.2022, № 65 від 31.05.2022, № 77 від 30.06.2022, № 93 від 31.07.2022, № 108 від 31.08.2022, № 126 від 30.09.2022, № 144 від 31.10.2022, № 158 від 30.11.2022.

ТОВ "ВАВИЛОН БУД" здійснило часткову оплату орендної плати в сумі 420,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 864 від 14.01.2022 із призначенням платежу: "Оплата за оренду нежитлового приміщення згідно рахунку № 263 від 31.12.2021 в т.ч. ПДВ 20% 70 грн".

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначає, що договір оренди № 02-12/2021АР від 01.12.2021 підлягає визнанню недійсним через відсутність в ньому істотних умов, а саме - не зазначено вартість майна (об`єкта оренди) з урахування її індексації, орендну плату зазначено без урахування її індексації, не передбачено порядок використання амортизаційних відрахувань, а також не вказано про відновлення орендованого майна та умови його викупу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Як зазначено у ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 2, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними. Без доведення цих обставин суд не має підстав для задоволення позову.

Аналіз змісту частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка в тому числі була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

Як на підставу недійсності договору оренди № 02-12/2021АР від 01.12.2021 позивач вказує на те, що в ньому не погоджено усі передбачені законодавством істотні умови, а саме - не зазначено вартість майна (об`єкта оренди) з урахування її індексації, орендну плату зазначено без урахування її індексації, не передбачено порядок використання амортизаційних відрахувань, а також не вказано про відновлення орендованого майна та умови його викупу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічне правове положення закріплено у ч. 2 ст. 180 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

За змістом ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до норм ЦК України та ГК України не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Наведена правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 26.11.2019 у справі № 910/7407/18.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом). Не може бути визнаний недійсним, а також і, відповідно, вважатись нікчемним в силу закону договір, який не вчинено (не укладено).

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/2374/18.

При цьому, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема, в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовами виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладання договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 506/450/19.

При цьому у даній справі встановлений судом факт укладення договору та його подальшого виконання, з огляду на підписання сторонами на виконання умов договору оренди № 02-12/2021АР від 01.12.2021 акту приймання-передачі від 01.12.2021, відповідно до п. 1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у платне тимчасове користування об`єкт оренди: нежитлове приміщення загальною площею 50,0 кв.м, розташоване за адресою: м. Вишгород, вул. Шлюзова, 4 (частину приміщення М № 11 згідно плану розміщення будівель та споруд ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" та технічного паспорту).

Також, на виконання умов договору оренди за виставленим на його підставі рахунком ТОВ "ВАВИЛОН БУД" здійснило часткову сплату орендної плати в сумі 420,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 864 від 14.01.2022 із призначенням платежу: "Оплата за оренду нежитлового приміщення згідно рахунку № 263 від 31.12.2021 в т.ч. ПДВ 20% 70 грн", що у своїй сукупності свідчить про те, що цей договір виконувався сторонами.

Доказів повернення ТОВ "ВАВИЛОН БУД" ПрАТ "КИЇВГІДРОМОНТАЖ" орендованого майна за договором № 02-12/2021АР від 01.12.2021 матеріали справи не містять, як і доказів невідповідності наявних умов договору (пунктів) приписам ст. 203 ЦК України.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме права та охоронювані законом інтереси позивача були порушені укладанням договору оренди, який не містить умов, зазначених позивачем, з огляду на виконання сторонами даного договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, позивачем належними засобами доказування не доведено наявності передбачених чинним законодавством України підстав, із якими закон пов`язує недійсність договорів. За таких обставин місцевим господарчим судом прийнято правильне рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди від 01.12.2021 № 02-12/2021АР.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД", у розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2619/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2619/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки під час ухвалення постанови 04.10.2023 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 09.10.2023.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД" на рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2619/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/2619/22 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАВИЛОН БУД".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран