Постанова

від 09.10.2023 по справі 911/607/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2023 р. Справа№ 911/607/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач"

на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 (дата складання та підписання повного тексту рішення 12.06.2023)

у справі №911/607/23 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач"

про стягнення 79 877,85 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" (далі - відповідач) про стягнення 79877,85 грн, з яких 57035,24 грн основний борг, 19759,74 грн інфляційні втрати, 3082,87 грн 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 22.09.2020 № 20/21-1037-БО-17 щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ, згідно перелічених в позовній заяві актів приймання-передачі природного газу в установлений договором строк.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" (вул. Каштанова, 23Г, м. Обухів, Київська обл., 08704, ідентифікаційний код 40752790) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) 57035 (п`ятдесят сім тисяч тридцять п`ять) грн 24 коп. основного боргу, 19759 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 74 коп. інфляційні втрати, 3082 (три тисячі вісімдесят дві) грн 87 коп. 3 % річних, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування підстав, які на його думку є підставою для відмови в позову та звільняють його від відповідальності за допущене прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу, не є підставою для відмови в позові та звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного грошового зобов`язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" подало апеляційну скаргу, в якій просять прийняти апеляційну скаргу ТОВ "Теплоенергопостач" до розгляду; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" 57035 (п`ятдесят сім тисяч тридцять п`ять) грн 24 коп. основного боргу, 19759 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 74 коп. інфляційні втрати, 3082 (три тисячі вісімдесят дві) грн 87 коп. 3% річних, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн витрат по сплаті судового збору; розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що судом не було прийнято до уваги загальновідомий факт затвердження місцевих тарифів на теплопостачання на рівні, нижчому собівартості, що позбавляє відповідача не тільки отримувати прибуток від власної діяльності, але і не дає змогу покривати витрати на виробництво комунальних послуг, крім того відповідач не маж змоги за власним рішенням змінювати тарифи на власні послуги, позаяк указані повноваження належать органам місцевого самоврядування, також не може припинити постачання теплової енергії незалежно від будь-яких зовнішніх факторів, у тому числі і при наявності заборгованості кінцевих споживачів за отримане тепло. Відповідач зазначав, що бюджетні організації завжди отримують бюджетне фінансування видатків, невиконання бюджетними споживачами обов`язку по своєчасній оплаті послуг з централізованого опалення та постачання (підігріву) води призводить до порушення права відповідача на своєчасне та повне отримання плати за надані послуги, та як наслідок, своєчасної оплати за використаний газ позивачу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" у справі №911/607/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/607/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/607/23.

27.07.2023 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23. Відкрито апеляційне провадження у справі №911/607/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на безпідставність доводів відповідача у скарзі, які не спростовуються матеріалами справи.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна установити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як убачається із матеріалів справи, 22.09.2020 № 20/21-1037-БО-17 (далі - договір) між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу від, відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов`язується поставити відповідачу - споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Згідно з п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України.

В п. 2.1 договору сторони визначили обсяг природного газу, який постачальник передає споживачу.

Положеннями п. 3.1 договору визначено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.8 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 4.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.

Відповідно до п. 4.4 договору загальна вартості договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У відповідності до п. 5.4 договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконанням; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

Згідно з п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору в редакції додаткової угоди від 04.04.2018 № 2 до договору).

Між сторонами у справі були укладені наступні додаткові угоди до договору: від 26.10.2020 № 1, від 23.11.2020 № 2 до договору, від 22.12.2020 № 3, від 29.01.2021 № 4, від 26.02.2021 № 5, від 26.03.2021 № 6.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивач у період з листопада 2020 року по березень 2021 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 57035,24 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2020 на суму 3557,09 грн, від 31.12.2020 на суму 6994,45 грн, від 31.01.2021 на суму 1243,51 грн, від 28.02.2021 на суму 42317,69 грн, від 31.03.2021 на суму 2922,50 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Звертаючись із позовом, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначало, що всупереч умов укладеного між сторонами договору відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ по переліченим актам приймання-передачі природного газу у строк визначений договором, в зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в сумі 57035,24 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не Установлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів зазначає, що проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, в зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 57035,24 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України установлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ураховуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення з відповідача 57035,24 грн заборгованості за поставлений природний газ.

Беручи до уваги те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за переданий природний газ у строк визначений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 01.01.2021 по 31.12.2022 складають 19759,74 грн.

Згідно з розрахунком позивача 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 29.12.2020 по 31.12.2022 складають 3082,87 грн

Суд зазначає, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірним, відповідає указаним нормам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині позову є доведеною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач звертаючись із апеляційною скаргою просив суд зменшити розмір загальних сум нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних на 90%. Також, відповідач звертався із даною вимогою до суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Оскільки нараховані позивачем інфляційні втрати та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, а тому їх стягнення з відповідача має компенсаційний характер, і у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, яке міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву, щодо зменшення заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначала, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки (пені та штрафу), так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд зазначає, що зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних нарахованих відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України не передбачено положеннями чинного законодавства, а можливість зменшення відсотків річних передбачено виключно судовою практикою Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, яку суд не застосовує в даному випадку з огляду на те, що в справі № 902/417/18, позивачем була заявлена до стягнення з відповідача сума річних у визначеному сторонами за договором розмірі від простроченої суми, який був значно більший 3% річних (договірний розмір річних), а у даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України (розмір річних передбачений нормою права), у зв`язку з чим, спірні правовідносини у справах не є подібними.

Обґрунтування апеляційної скарги відповідача, зводяться до того, що прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу виникло у останнього унаслідок невиконання бюджетними споживачами обов`язку по своєчасній оплаті послуг з централізованого опалення та постачання (підігріву) води, що призвело до порушення права відповідача на своєчасне та повне отримання плати за надані послуги, та як наслідок, своєчасної оплати за використаний газ позивачу та крім того відповідач ураховуючи положення Постанови КМУ від 18.06.2014 № 217 у редакції чинній на момент виникнення правовідносин не впливає на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, оскільки він отримує грошовий ресурс для розрахунку з позивачем лише після надходження коштів від кінцевих споживачів природного газу, які в свою чергу вчасно не розраховуються, не приймаються судом до уваги при вирішенні спору та відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Умовами укладеного між сторонами договору визначено обов`язок відповідача здійснювати розрахунок за отриманий природний газ у установлений договором строк та його виконання не стоїть в залежності від третіх осіб.

Ураховуючи викладене, обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування підстав, які на його думку є підставою для відмови в позову та звільняють його від відповідальності за допущене прострочення оплати вартості поставленого позивачем природного газу, не є підставою для відмови в позові та звільнення відповідача від відповідальності за порушення ним договірного грошового зобов`язання.

З огляду на зазначене та ураховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також ураховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 57035,24 грн основного боргу, 19759,74 грн інфляційних втрат, 3082,87 грн 3 % річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач", наведених у апеляційній скарзі, про невмотивованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Європейський суд з прав людини у справах "Руїс Торіха проти Іспанії", "Суомінен проти Фінляндії", "Гірвісаарі проти Фінляндії" неодноразово наголошував на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову, тому твердження скаржника про їх невмотивованість є безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/607/23.

4. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергопостач".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран