Постанова

від 28.09.2023 по справі 902/1055/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року Справа № 902/1055/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача 1 - не з`явився

відповідача 2 - не з`явився

третьої осіб - не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2023, повний текст складено 16.05.2023, у справі №902/1055/22 (суддя А.А. Тварковський)

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Неля Валеріївна та Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк"

про витребування 100% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ-АГРО"

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.05.2023 у справі №902/1055/22 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 09.05.2023 у справі №902/1055/22 позивач звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2023 у справі №902/1055/22 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі. Судові витрати стягнути з відповідачів.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції вважаючи, що звернення стягнення на частку в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" відбулось у відповідності до норм закону, фактично дійшов до такого висновку без з`ясування усіх обставин справи.

Також вказує, що судом не враховано, що відбувалось позасудове звернення стягнення на предмет застави, а тому факт існування чи припинення існування відкладальної обставини мав перевірити Приватний нотаріус, що судом не перевірено, а тому вважає, що висновок суду є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, не перевірений доказами та грунтується на припущеннях.

Скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції, встановлюючи відповідність процедури звернення стягнення на заставне майно фактично встановив обставини, які притаманні для судової процедури звернення стягнення та фактично не встановив чи були надані приватному нотаріусу під час здійснення спірної реєстраційної дії усі документи, які давали можливість встановити, що станом на 24.12.2021 року заставодавцем та боржником не були виконані грошові зобов`язання за кредитним договором.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/1055/22/3566/23 від 07.06.2023 витребувано матеріали справи №902/1055/22 з Господарського суду Вінницької області. 21.06.2023 матеріали справи №902/1055/22 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2023 у справі №902/1055/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на "12" вересня 2023 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано відповідачам у строк до 04.08.2023 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Запропоновано третім особам, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору у строк до 04.08.2023 надати суду письмові пояснення з приводу поданої апеляційної скарги та докази надсилання копії таких пояснень та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направлено сторонам поштою з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 94, т. 2).

11.08.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від керівника третьої особи-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2023 у справі №902/1055/22, в яких останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подачу відзиву чи письмових пояснень з приводу поданої апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "28" вересня 2023 р. об 14:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

В судове засідання 28.09.2023 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

З метою забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Діва-Агролан" як Позичальником зобов`язань за Кредитним договором №КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 між Акціонерним товариством "ПУМБ" та ОСОБА_1 (Заставодавець, позивач) укладено Договір застави № КІЕ-ЧСК-10395/1 (частки у статутному капіталі товариства) від 24.09.2021, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С., зареєстрований в реєстрі за №1053 (Договір застави), відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в заставу Акціонерному товариству "ПУМБ" належну їй частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "САТ-АГРО" (код ЄДРПОУ 37565654) номінальною вартістю 500 гривень, що становить 100% від розміру статутного капіталу цього товариства, а також належні Заставодавцю корпоративні (майнові) права, які випливають з права власності Заставодавця на вищевказану частку у статутному капіталі товариства (Предмет застави).

Відповідно до пп. 1 п. 6.1. Договору застави Заставодержатель вправі звернути стягнення на Предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця у випадку невиконання чи неналежного виконання Основного зобов`язання; будь-якого порушення умов Кредитного договору, будь-якого порушення Заставодавцем умов Договору (незалежно від настання строку виконання Основного зобов`язання).

За змістом п. 6.2. Договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір Заставодержателя:

(1) за рішенням суду;

(2) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

(3) шляхом позасудового врегулювання відповідно до законодавства України.

24.09.2021 на виконання умов Договору застави частки в статутному капіталі товариства, між сторонами Договору застави складено Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства (під відкладальною обставиною), підписи сторін на якому було засвідчено нотаріально приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С.

Відповідно до п. 2 вказаного Акту під відкладальною обставиною, з настанням якої до Заставодержателя переходить право власності на Предмет застави, Сторони розуміють невиконання Основного зобов`язання в повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на Предмет застави Заставодержателем. При цьому в разі невиконання Основного зобов`язання в повному обсязі на 31 (тридцять перший) календарний день з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на Предмет застави Заставодержателем до Заставодержателя переходить право власності на Предмет застави відповідно до цього Акту.

02.11.2021 Заставодержателем АТ "ПУМБ" направлено на адресу Заставодавця ОСОБА_1 та Позичальника ТОВ "Діва-Агролан" письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання за вих. №КНО-61.1.1/113 від 02.11.2021 з вимогою усунути таке порушення у 30-денний строк з дня реєстрації Банком відповідного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та попередженням про звернення стягнення на Предмет застави шляхом набуття його у власність у разі невиконання Заставодавцем такої вимоги (а.с. 159-167, т. 1).

Реагування позивача на таке повідомлення матеріали справи не містять.

25.11.2021 між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" укладено Договір про відступлення прав вимоги №117//61, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. за реєстровим № 2034, згідно з яким AT "ПУМБ" частково відступило на користь ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" належні йому права вимоги до Позичальника ТОВ "Діва-Агролан" за Кредитним договором №КІЕ-ТФ-10395 від 06.10.2020 в розмірі 775 327 грн, а також права вимоги за всіма договорами застави часток у статутному капіталі товариств, що забезпечували виконання зобов`язань за Кредитним договором, у тому числі всі права вимоги за Договором застави № КІЕ-ЧСК-10395/1 від 24.09.2021 частки у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО".

25.11.2021 у зв`язку із відступленням права вимоги за Договором застави на нового Заставодержателя ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. здійснено реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна змін щодо обтяжувача (Заставодержателя) Предмета застави з AT "ПУМБ" на ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" (а.с. 179, т. 1).

30.11.2021 АТ "ПУМБ" на адресу ОСОБА_1 та ТОВ "Діва-Агролан" направлено письмове повідомлення №КНО-61.1.1/128 від 30.11.2021 про перехід права вимоги за Договором застави до ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" (а.с. 180-184, т. 1).

Товариством з обмеженою відповідальністю "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" як новим Заставодержателем звернуто стягнення на предмет застави, внаслідок чого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В. 24.12.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано за ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" право на частку у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" (реєстраційний запис за №1001741070015018455 від 24.12.2021).

Вказана реєстраційна дія була оскаржена позивачем до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, однак у задоволенні скарги відмовлено (а.с. 22-28, т. 1).

Вважаючи звернення на предмет застави незаконним ОСОБА_1 звернулася із відповідним позовом до суду.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, позаяк позивачем не доведено протиправності вибуття з її власності 100 % частки у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО".

Також судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 09.05.2023 у справі №902/1055/22 та мотивами суду першої інстанції, позивач звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтями 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) глави 71 (Позика. Кредит. Банківський вклад.) Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим за змістом п. 6.2. ст. 6 Договору застави від 24.09.2021 сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет застави може здійснюватися шляхом позасудового врегулювання відповідно до законодавства України.

Статтею 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, згідно якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші, майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно зі статтею 27 цього Закону якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Повідомлення повинно містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір невиконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов`язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позасудовий спосіб звернення стягнення на Предмет застави шляхом його передачі у власність заставодержателю, який визначений у п. 1 ч. 1 ст. 26 та ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", також передбачений пунктом 6.2.1. Договору застави частки в статутному капіталі товариства від 24.09.2021.

Так, відповідно до п. 6.2.1. Договору застави частки в статутному капіталі товариства від 24.09.2021, у разі прийняття рішення Заставодержателем про звернення стягнення на Предмет застави в позасудовому порядку, Заставодержатель одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на Предмет застави зобов`язаний надіслати Заставодавцю та іншим зареєстрованим обтяжувачам. якщо такі будуть встановлені, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання згідно вимог законодавства. Якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на Предмет застави зобов`язання, забезпечене заставою згідно з Договором застави, залишилось невиконаним, Заставодавець зобов`язаний забезпечити передачу Заставодержателю документів, що підтверджують наявність Предмету застави, а саме: установчих документів Товариства, печаток та штампів, бухгалтерської та податкової звітності за останні 3 роки, документів кадрового діловодства Товариства. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на Предмет застави, Основне зобов`язання не буде виконане в повному обсязі, то на 31 (тридцять перший) календарний день до Заставодержателя переходить право власності на Предмет застави відповідно до Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (під відкладальною обставиною). Справжність підписів на Акті засвідчується нотаріально. Акт укладається одночасно з Договором у чотирьох примірниках (два - для Заставодержателя, один - для Заставодавця та один - для нотаріуса). На підставі Акту відбувається державна реєстрація Заставодержателя як учасника Товариства згідно законодавства України.

Пунктом 2 Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" передбачено, що цей Акт укладений під відкладальною обставиною. Під відкладальною обставиною, з настанням якої до Заставодержателя переходить право власності на Предмет застави, Сторони розуміють невиконання. Основного зобов`язання в повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на Предмет застави Заставодержателем. При цьому, в разі невиконання Основного зобов`язання в повному обсязі, на 31 (тридцять перший) календарний день з моменту реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про звернення стягнення на Предмет застави Заставодержателем до Заставодержателя переходить право власності на Предмет застави відповідно до цього Акту.

Також пунктом 3 зазначеного Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" визначено, що перехід права власності на Предмет застави згідно п. 2 цього Акту є підставою для державної реєстрації Заставодержателя як учасника цього Товариства згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

На виконання вимог ст. ст. 27, 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та п. 6.2.1. Договору застави, 02.11.2021р. попереднім заставодержателем АТ "ПУМБ" було направлено на адресу заставодавця ОСОБА_1 та позичальника ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання за вих. № КНО-61.1.1/113 від 02.11.2021р. з вимогою усунути таке порушення у 30-денний строк з дня реєстрації Банком відповідного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (ДРОРМ) та попередженням про звернення стягнення на Предмет застави шляхом набуття його у власність у разі невиконання Заставодавцем такої вимоги (реєстрація звернення стягнення в ДРОРМ також була здійснена 02.11.2021р.). Однак така вимога залишилась без задоволення (копії повідомлення, доказів його направлення цінним листом на адресу заставодавця ОСОБА_1 та позичальника ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН", а також витягу про реєстрацію в ДРОРМ звернення стягнення на Предмет застави додані АТ "ПУМБ" до відзиву на позовну заяву).

Таким чином, доводи апелянта щодо того, що Заставодержателем не було повідомлено Заставодавця (позивача) та Позичальника про порушення забезпеченого заставою зобов`язання в порядку ст. 27 вказаного вище Закону та п. 6.2.1. Договору застави не відповідають дійсності.

25.11.2021 між АТ "ПУМБ" та ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" було укладено Договір про відступлення прав вимоги №117/61, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. за реєстровим № 2034 (далі - Договір відступлення), згідно з п. 2.1. якого АТ "ПУМБ" частково відступило на користь нового кредитора ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" належні йому права вимоги до позичальника ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" за Кредитним договором лише в розмірі 775 327 грн.. а також всі права вимоги за Договорами забезпечення (визначення "Договори забезпечення" наведено у п. 1.1. цього Договору відступлення), у тому числі всі права Заставодержателя за Договором застави частки у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО".

Також 25.11.2021, у зв`язку із відступленням права застави за вказаним Договором застави на нового заставодержателя ТОВ "РОЯР ЛЮБІ ФІНАНС", приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О., яка посвідчила Договір відступлення, на підставі п. 5.7. Договору відступлення здійснено реєстрацію в ДРОРМ змін щодо заміни обтяжувача (заставодержателя) Предмета застави з АТ "ПУМБ" на ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС".

Колегією суддів приймається до уваги, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія судів звертає увагу, що Договір застави частки в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" не містить жодних обмежень для Заставодержателя щодо відступлення прав вимоги (заміни кредитора) за вказаним Договором застави на користь інших осіб у повному обсязі або частково, а також не вимагає згоди позичальника ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" та/або заставодавця ОСОБА_1 на таке відступлення прав вимоги.

Окремо колегія суддів зауважує, що вищезазначений Договір відступлення станом на дату подання позовної заяви та апеляційної скарги є дійсним та ніким в судовому порядку не визнаний недійсним.

Окрім того відповідно до п. 1 Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО", Предмет застави (частка у статутному капіталі Товариства) передається Заставодавцем у власність заставодержателю саме на виконання умов Договору застави частки в статутному капіталі цього Товариства. Тому заміна сторони заставодержателя за Договором застави не припиняє права нового заставодержателя ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" звернути стягнення на Предмет застави шляхом набуття його у власність та не звільняє заставодавця ОСОБА_1 від виконання передбаченого Договором застави зобов`язання щодо передачі частки в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" на користь нового заставодержателя за Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі цього Товариства.

Отже, 25.11.2021 до нового заставодержателя ТОВ "РОЯР ЛЮБІ ФІНАНС" перейшли всі права попереднього заставодержателя та всі права вимоги за Договором застави частки в статутному капіталі товариства, у тому числі, але не виключно, право звернути стягнення на Предмет застави (частку в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО") у спосіб та в порядку, що визначені у п. 6.2.1. Договору застави та укладеному до нього Акті приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства, шляхом набуття такої частки у власність.

Крім цього, сама по собі заміна заставодержателя з АТ "ПУМБ" на ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" не порушує права або інтереси позивача ОСОБА_1 , оскільки її зобов`язання за Договором застави по відношенню до нового Заставодержателя залишаються чинними та підлягають виконанню у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання з вимогою усунути таке порушення було направлено первісним заставодержателем (Банком) поштою заставодавцю ОСОБА_1 та позичальнику ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" з одночасною реєстрацією звернення стягнення в ДРОРМ 02 листопада 2021 року, тому 30-денний строк на виконання такої вимоги, встановлений у ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та п. 6.2.1. Договору застави, сплив 02 грудня 2021 року.

Таким чином, новий заставодержатель ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" зі спливом 02.12.2021 визначеного цим Законом та Договором застави 30-денного строку, набув право звернення стягнення на Предмет застави (частку в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО") шляхом набуття його у власність на підставі ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", п. 6.2.1. Договору застави частки в статутному капіталі цього Товариства та Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства (оскільки настала відкладальна обставина, передбачена у п. 2 вказаного Акту приймання-передачі).

Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що ТОВ "РОЯЛ ЛЮВІ ФІНАНС" не набуло права звернення стягнення на Предмет застави, та про те, що передбачена Актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" відкладальна обставина не настала, - є не обґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що звернення новим заставодержателем ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" стягнення на Предмет застави (частку у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО", що належала ОСОБА_1 ) шляхом набуття (реєстрації) права власності на нього в рахунок погашення заборгованості позичальника ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" за Кредитним договором жодним чином не порушило права та інтереси позивача, оскільки таке звернення стягнення є законним способом погашення вимог кредитора, права якого порушені.

В свою чергу доказів проведення розрахунків частково чи повно по договору позики чи договору застави ні позичальником, ні заставодавцем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 583 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про заставу", заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Отже, ОСОБА_1 , передавши в заставу частку у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО", виступила саме майновим поручителем за виконання позичальником ТОВ "ДІВА АГРОЛАН" зобов`язань за Кредитним договором.

Конкретний обсяг відповідальності майнового поручителя перед кредитором визначається договором застави. Укладаючи договір застави, заставодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у межах вартості предмета застави. Тобто, у правовідносинах застави на майнового поручителя покладається додатковий (акцесорний) обов`язок виконати зобов`язання за боржника в межах вартості предмета застави, яка може покривати вартість основного зобов`язання як повністю, так і частково (вказаний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 910/23070/17).

Таким чином, ОСОБА_1 в силу діючого законодавства про заставу відповідала перед новим заставодержателем ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" виключно в межах вартості Предмета застави за Договором застави, а не в межах всієї заборгованості за Кредитним договором. Тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги не змінює зазначений обсяг відповідальності майнового поручителя (Заставодавця) ОСОБА_1 перед новим кредитором.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що на виконання п. 4.2. Договору відступлення Банком було направлено на адресу заставодавця ОСОБА_1 та позичальника ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" повідомлення щодо обсягу відступлених прав вимоги за вих. № КНО-61.1.1/128 від 30.11.2021.

Таким чином ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про часткове відступлення прав вимоги на користь нового заставодержателя ТОВ "РОЯР ЛЮБІ ФІНАНС" та могла у будь-який час виконати вимогу про усунення порушення та зупинити процедуру звернення стягнення на Предмет застави до моменту реєстрації ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" єдиним учасником ТОВ "САТ-АГРО", однак не скористалась таким правом.

Враховуючи викладене, доводи ОСОБА_1 щодо того, що після часткового відступлення прав вимоги на адресу заставодавця ОСОБА_1 новим заставодержателем ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" мало бути направлене нове повідомлення про усунення порушення забезпеченого зобов`язання в сумі відступленої частини боргу за Кредитним договором, а також внесено зміни в ДРОРМ щодо суми заборгованості, - не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, укладеного Договору застави та вищевказаному висновку Верховного Суду.

Щодо дотримання вимог законодавства про державну реєстрацію при реєстрації права на частку ТОВ "САТ-АГРО" приватним нотаріусом Вінницького МНР Миронюк Н. В., колегія суддів зазначає наступне.

Так, після 02.12.2021 ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС", як новий заставодержатель, набуло право звернення стягнення на Предмет застави (частку в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО") шляхом набуття її у власність відповідно до положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та умов Договору застави частки в статутному капіталі цього Товариства та Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства до нього з метою задоволення своїх вимог за Кредитним договором.

Враховуючи, що станом на 24 грудня 2021 року заборгованість ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" за Кредитним договором перед кредитором ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" не була погашена, станом на 24.12.2021 заставодержатель ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" набув право звернення стягнення на частку в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" шляхом державної реєстрації зазначеної частки за ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" у відповідності до діючого законодавства України про державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за загальним принципом державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, на підставі документів, поданих у паперовій формі, проводиться в межах Автономної Республіки Крим', області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням юридичної особи чи громадського формування, що не має статусу юридичної особи.

На момент звернення 24.12.2021 ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" із заявою до приватного нотаріуса Миронюк Н. В. про реєстрацію внесення змін, місцезнаходження ТОВ "САТ-АГРО" відповідно до даних Єдиного державного реєстру було зареєстровано за адресою: Вінницька обл.. м. Вінниця, вул. Майбороди Дмитра, буд. 6. каб. 508. Саме тому заявник звернувся із заявою про проведення державної реєстрації змін до реєстратора (приватного нотаріуса) за територіальним принципом в межах Вінницької області.

Підпунктом г) частини 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю (крім відповідної заяви та квитанції про сплату адміністративного збору) подається один із таких документів, зокрема, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

У свою чергу, Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" було оформлено з дотриманням вимог абзацу 19 ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" щодо нотаріального засвідчення підписів сторін на ньому, у тому числі нотаріального засвідчення підпису заставодавця ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" був поданий приватному нотаріусу Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н. В. вичерпний перелік документів, передбачений ч. 5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", що є підставою для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників ТОВ "САТ-АГРО".

Враховуючи наведене, у державного реєстратора - приватного нотаріуса Миронюк Н.В. не було підстав, передбачених ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для відмови ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" у проведенні державної реєстрації відповідних змін.

Щодо висновку суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту, колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення позивача до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05. Об.2018р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019р. у справі № 916/3156/17 та інших).

Позивачем обрано спосіб захисту свого майнового права шляхом подання віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у

його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і у порядку, встановленому законом.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Отже, в даному випадку, за змістом ст. 387 ЦК України, витребування спірної частки у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" допускається у разі, якщо ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділо такою часткою.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" набуло право власності на частку в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" на законних підставах.

Як вже було зазначено вище, 25.11.2021 між АТ "ПУМБ" та фінансовою компанією ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" було укладено Договір про відступлення прав вимоги №117//61, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. за реєстровим № 2034, згідно з яким AT "ПУМБ" частково відступило на користь ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" належні йому права вимоги до позичальника ТОВ "ДІВА-АГРОЛАН" за Кредитним договором в розмірі 775 327 грн., а також права вимоги за Договором застави № КІЕ-ЧСК-10395/1 (частки у статутному капіталі товариства) від 24.09.2021, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала в заставу Банку належну їй частку у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО".

В подальшому новий заставодержатель ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" звернуло стягнення на Предмет застави шляхом набуття його у власність на підставі вказаного вище Договору застави частки в статутному капіталі та звернулося до державного реєстратора - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Миронюк Н.В., який 24.12.2021р. зареєстрував за ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" право на частку у статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі Акту приймання-передачі частки в статутному капіталі.

Таким чином, ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" набуло у власність 100% частки в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" в рамках діючого законодавства України на підставі відповідного Договору застави частки у статутному капіталі та Акту приймання-передачі до нього, укладених з позивачем, тому підстави для витребування майна, передбачені ст. 387 ЦК України, - відсутні.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що існування між сторонами договірних правовідносин виключає можливість витребування майна на підставі положень статей 387, 388 ЦК України. Зокрема, у своїх правових висновках Верховний Суд вказав, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанови Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 381/3165/17, від 20.05.2020 у справі № 522/11473/15-ц, від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17 та інших).

У свою чергу, посилання апелянта в заяві про зміну предмета позову та у апеляційній скарзі на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року справі № 923/876/16 є безпідставним, оскільки у справі, яка розглядалась Великою Палатою, частка у статутному капіталі товариства вибула із володіння власника (учасника) товариства не на підставі договору, а на підставі протиправних рішень загальних зборів учасників товариства, які оскаржувалися позивачем у справі.

Колегією суддів встановлено, що договір застави частки у статутному капіталі та Акт приймання-передачі частки до нього станом на дату реєстрації за ТОВ "РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС" права на частку в статутному капіталі ТОВ "САТ-АГРО" були дійсними та станом на поточну дату не визнані судом недійсними.

Враховуючи викладене, неналежний та неефективний спосіб судового захисту також є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, а тому місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Вінницької області від 09.05.2023 у справі №902/1055/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №902/1055/22 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "05" жовтня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.