Постанова

від 04.10.2023 по справі 918/451/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Справа № 918/451/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софілайт" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 918/451/23 (суддя Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 09.08.2023)

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софілайт"

про стягнення 333 322, 99 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софілайт"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 781 765, 40 грн

за участю представників сторін:

позивача (за первісним позовом) - Шолом С.В.;

відповідача (за первісним позовом) - Мазур Р.В.;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - позивач (за первісним позовом), ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софілайт" (далі - відповідач (за первісним позовом), ТОВ "Торговий дім "Софілайт") про стягнення 223 492,95 грн пені та 109 830, 04 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Торговий дім "Софілайт" умов договору поставки № 53-122-01-22-11754 від 04.02.2022 в частині поставки товару. Правовими підставами позову є положення ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України.

ТОВ "Торговий дім "Софілайт" звернулося до Господарського суду Рівненської області із зустрічним позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" про стягнення 579378,02 грн боргу, 173 741, 38 грн пені, 10 424 грн 3 % річних та 38 481,07 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" умов договору поставки № 53-122-01-22-11754 від 04.02.2022 в частині оплати поставленого товару. Правовими підставами позову є положення ст. ст. 11, 96, 509, 526, 530, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 174, 179, 181, 193, 216, 230, 232, 265 ГК України

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Торговий дім "Софілайт" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" 213 256, 59 грн пені та 105 935, 68 грн штрафу. В задоволенні первісних позовних вимог про стягнення 10 236, 36 грн пені та 3 894,36 грн штрафу, відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" на користь ТОВ "Торговий дім "Софілайт" 579 378, 02 грн основного боргу, 11052 грн 3 % річних та 42 304, 40 грн інфляційних втрат. В задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення 149 030, 98 грн пені, відмовлено.

Суд першої інстанції в частині вимог первісного позову зазначив, що ТОВ "Торговий дім "Софілайт" свого обов`язку з поставки частини товару у строк не виконало, а частину товару на суму 621 726,78 грн, узагалі не поставило. Також порядку, установленого розділом 11 договору, ТОВ "Торговий дім "Софілайт" не дотрималося, про існування обставин непереборної дії у встановлений строк не повідомило, так само сертифікат ТПП України на підтвердження існування таких обставин, не надало. Місцевим господарським судом взято до уваги фактичні обставини справи та зроблено висновок, що справедливим буде зменшення штрафних санкцій на суму 55633,80 грн. А відтак, здійснивши перерахунок пені та штрафу у розмірі 7 %, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Суд першої інстанції в частині вимог зустрічного позову зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази оплати ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" суми основного боргу, а відтак позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню. Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вказані нарахування підлягають задоволенню у повному обсязі. Стосовно пені в розмірі 149 030, 98 грн, то суд першої інстанції зазначив, що умови договору не містять відповідальності замовника за несвоєчасну оплату за поставлений товар у вигляді пені, так само як остання не передбачена вимогами ГК України та ЦК України, а тому підстави для задоволення позову в частині стягнення пені, відсутні.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань сторін про зменшення 3 % річних, інфляційних та штрафних санкції.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Торговий дім "Софілайт" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 у даній справі, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що постачальник скористався своїм правом, яке визначено ч. 3 ст. 538 ЦК України щодо зупинки виконання свого зобов`язання з поставки товару покупцю за договором та правомірно зупинив виконання свого обов`язку щодо поставки покупцю товару за договором. Факт несвоєчасної оплати позивачем раніше отриманого товару є тією обставиною, яка надає відповідачу право, в розумінні ст. 538 ЦК України, призупинити виконання взятого на себе зобов`язання щодо поставки товару;

- в даному випадку прострочення постачальником обов`язку щодо поставки товару покупцю за договором та затримка поставки товару покупцю за договором відсутні, а тому п. 9.1 договору не може бути застосовано покупцем щодо нарахування штрафних санкцій;

- також однією з важливих обставин справи, на що суд не звернув увагу, є той факт, що відповідач фізично не міг поставити товар за договором, адже товар є імпортним;

- суд першої інстанції не приділив належної уваги доводам відповідача щодо зменшення 3 % річних, інфляційних та штрафних санкції та дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань відповідача про зменшення штрафних санкції;

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Торговий дім "Софілайт" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 918/451/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.2023 об 15:30 год.

До Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 918/451/23, в якій апелянт просить рішення суду в частині вимог зустрічного позову про стягнення основного боргу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити; в частині стягнення розміру інфляційних втрат та 3 % річних рішення змінити, зменшивши їх обґрунтований розмір, який підлягає стягненню, на 90 %.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- договір поставки було укладено сторонами до початку військової агресії російської федерації проти України і в специфікації до такого договору (додаток № 1) в колонці виробник по ряду позицій є відсилка на те, що продукція може бути виготовлена на виробничих потужностях рф; в даному випадку, відповідною комісією ДП "НАЕК "Енергоатом", яка вивчає питання ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, 20.10.2022 прийнято рішення про зупинення здійснення видаткових операцій за договором. Відтак, неоплата в розмірі 579 378,02 грн по даному договору є правомірною, а підстав для стягнення вказаних коштів не має. Вищевказані обставини суд першої інстанції не врахував, а тому ухвалив у цій частині протиправне рішення, яким без достатніх правових підстав стягнув із підприємства 579 378,02 грн заборгованості по вказаному договору поставки;

- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам скаржника та дійшов помилкового висновку, що подане клопотання про зменшення інфляційних втрат та 3 % річних є необґрунтованим.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 918/451/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.2023 об 15:30 год. Об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги на рішення суду.

ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Софілайт", в якому вважає доводи, викладені у ній безпідставними та просить залишити її без задоволення. Зазначає, що посилання ТОВ "Торговий дім "Софілайт" на ч. 3 ст. 538 ЦК України є безпідставним; суд першої інстанції надав належну оцінку вказаним доводам та обґрунтовано їх відхилив. Також апелянт в апеляційній скарзі необґрунтовано вказує на те, що ВП "Рівненська АЕС" 20.10.2022, нібито, прийнято рішення про зупинення виконання договору, оскільки під час розгляду справи зазначалось про те, що саме на рівні ДП "НАЕК "Енергоатом" прийнято рішення щодо зупинення здійснення лише видаткових операцій за договором поставки № 53-122-01-22-11754 від 04.02.2022. Також, в даному випадку, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, а також, враховуючи надані сторонами аргументи, дійшов до власного переконання, що в цій ситуації розмір штрафних санкцій є обґрунтованим та не підлягає зменшенню.

В судовому засіданні 04.10.2023 представник ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить рішення суду в частині вимог зустрічного позову про стягнення основного боргу скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити; рішення суду в частині стягнення розміру інфляційних втрат та 3 % річних змінити, зменшивши їх обґрунтований розмір, який підлягає стягненню, на 90 %; заперечив доводи апеляційної скарги ТОВ "Торговий дім "Софілайт".

Представник ТОВ "Торговий дім "Софілайт" в судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити повністю; заперечив доводи апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС".

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 04.02.2022 між ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" (замовник) та ТОВ "Торговий дім "Софілайт" (постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-22-11754 (договір), за п. 1.1. якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, у свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до п. 12.1. договору він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2022, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 31510000-4 електричні лампи, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 2 833 162, 65 грн, крім того ПДВ - 566 632, 53 грн. Загальна сума договору становить 3 399 795,18 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.

Пунктом 3.1. договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в строк до 18.05.2022 на умовах DDP згідно з "Інкотермс-2010". Місце поставки та вантажоодержувач: 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК" "Енергоатом".

У розділі 4 договору сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічним вимогам (додаток № 2 до договору).

За п. 6.1., 6.2. договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2) оплата за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії. за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної у ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію. Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5- ти робочих днів з дати оформлення ярлика.

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору. Товарно - супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, сертифікат якості (паспорт) оригінал або копія, завірена постачальником. Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідними актами та ярликами на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 30 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором. Постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України, та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію шляхом направлення її на електронну адресу замовника.

Згідно п. 9.1 договору у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0, 1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

За розділом 11 договору визначено, що сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань по договору, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторін, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать, зокрема війна, військові дії тощо. Дія обставин непереборної сили автоматично продовжує термін дії цього договору. Але, якщо такі обставини перевищують два місяці, сторони приймають рішення про доцільність продовження виконання цього договору , про що підписується додаткова угода. Сторони зобов`язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом трьох днів з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили. Відповідним доказом наявності дії обставин непереборної дії сили та їх тривалість є сертифікат Торгово-промислової палати України згідно із Законом України "Про Торгово-промислові палати України" або, відповідно до діючого законодавства, інших компетентних органів. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили позбавляють сторону права посилатися на них.

На виконання умов даного договору, ТОВ "Торговий дім "Софілайт" поставило ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" товар на суму 1 249 658, 58 грн, а саме: 10.02.2022 на суму 7 659, 36 грн (видаткова накладна № 118 від 09.02.2022), 10.02.2022 на суму 409 537, 80 грн (видаткова накладна № 119 від 09.02.2022), 10.02.2022 на суму 160 750, 74 грн (видаткова накладна № 120 від 09.02.2022), 10.02.2022 на суму 444 323, 34 гри (видаткова накладна № 121 від 09.02.2022), 10.02.2022 на суму 1 728 грн (видаткова накладна № 122 від 09.02.2022), 17.02.2022 на суму 82 816, 14 грн (видаткова накладна № 155 від 16.02.2022), 15.03.2022 на суму 142 843, 20 грн (видаткова накладна № 190 від 15.03.2022).

У подальшому, вже з порушенням обумовленого в договорі строку, ТОВ "Торговий дім "Софілайт" поставило товар на загальну суму 1 472 776, 02 грн, а саме: 02.06.2022 на суму 82 680 грн (видаткова накладна № 329 від 01.06.2022), 17.06.2022 на суму 498 456 грн (видаткова накладна № 382 від 17.06.2022), 28.07.2022 на суму 133 962 грн (видаткова накладна № 490 від 27.07.2022), 10.08.2022 на суму 443 275, 02 грн (видаткова накладна № 535 від 10.08.2022), 26.08.2022 на суму 236 103 грн (видаткова накладна № 586 від 25.08.2022), 10.11.2022 на суму 78 300 грн (видаткова накладна №821 від 09.11.2022).

Загалом, за даним договором поставлено продукції на загальну суму 2 722 434, 60 грн (1 249 658,58 грн + 1 472 776,02 грн), решта продукції на суму 677 360, 58 грн так і не була поставлена замовнику.

06.12.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до договору, за умовами якої погоджено зменшити суму договору на 3 344 161, 38 грн з ПДВ шляхом зменшення об`ємів ТМЦ для позиції № 11 та № 28 в повному об`ємі та для позиції № 32 в кількості 520 шт. специфікації договору та виключити посилання на виробничі потужності рф, залишивши КНР в колонках "виробник" для позицій № 36 та № 48 в специфікації та технічній специфікації договору.

Фактично сторони зменшили суму договору на 55 633,80 грн (3 399 795, 18 грн - 3 344 161,38 грн) за рахунок виключення тієї продукція, яка могла бути поставлена з рф. Як наслідок, сума продукції, яка була недопоставлена за цим договором, починаючи з 06.12.2022, становить 621726,78 грн.

Ярлики на придатну продукцію підписані 16.02.2022, 21.02.2022, 16.03.2022, 03.06.2022, 20.06.2022, 29.07.2022, 11.08.2022, 29.08.2022, 11.11.2022.

ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" розрахувалося за поставлений товар частково на суму 2 143 056, 58 грн, що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку, відтак за ним рахується заборгованість у розмірі 579 378, 02 грн, яка виникла за видатковими накладними № 535 від 10.08.2022 на суму 343 275,02 грн, № 586 від 25.08.2022 на суму 236 103 грн.

Предметом первісного позову є вимоги ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" до ТОВ "Торговий дім "Софілайт" про стягнення 223 492,95 грн пені та 109 830,04 грн штраф за порушення строку поставки товару за договором № 53-122-01-22-11754 від 04.02.2022.

В свою чергу, предметом зустрічного позову є вимоги ТОВ "Торговий дім "Софілайт" до ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" про стягнення 579 378, 02 грн боргу, 173 741, 38 грн пені, 10 424 грн 3 % річних та 38 481,07 грн інфляційних втрат у зв`язку із порушенням умов договору № 53-122-01-22-11754 від 04.02.2022.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо вимог первісного позову суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі- продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).

За ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов`язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов`язання.

Приписами ч. 2 ст. 231 ГК України унормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з усталеною практикою господарських судів, застосування до боржника, що порушив господарське зобов`язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливе при сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоч би одна сторона є суб`єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (постачанням) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і розраховується в процентному відношенні розмір штрафу.

Суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів (ч. 2 ст. 22 ГК України).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Софілайт" свого обов`язку із поставки частини товару для ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" у строк до 18.05.2022 не виконало, а частину товару на суму 621 726, 78 грн взагалі не поставило.

ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" вказує, що ТОВ "Торговий дім "Софілайт" допущено прострочення на суму 2 150 136, 60 грн протягом 14 днів (з 19.05.2022 по 01.06.2022), на суму 2 067 456, 60 грн протягом 15 днів (з 02.06.2022 по 16.06.2022), на суму 1569000,60 грн протягом 41 дня (з 17.06.2022 по 27.07.2022), на суму 1 435 038,60 грн протягом 13 днів (з 28.07.2022 по 09.08.2022), на суму 991 763,58 грн протягом 16 днів (з 10.08.2022 по 25.08.2022), на суму 755 660,58 грн протягом 76 днів (з 26.08.2022 по 09.1 1.2022), на суму 677 360,58 грн протягом 26 днів (з 10.11.2022 по 05.12.2022), на суму 621 726,78 грн протягом 155 днів (з 06.12.2022 по 09.05.2022).

Здійснивши перерахунок пені у розмірі 0,1 %, яка правилами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" не обмежується, оскільки застосовується за невиконання негрошового зобов`язання та штрафу у розмірі 7 %, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є нарахування та стягнення із ТОВ "Торговий дім "Софілайт" на користь ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" 213 256, 59 грн пені та 105935,68 грн штрафу; в решті вимог слід відмовити.

При цьому посилання ТОВ "Торговий дім "Софілайт" на те, що товариство було позбавлено можливості виконати зобов`язання із поставки товару, обмовленого договору у зв`язку з повномасштабною агресією рф проти України, оскільки частина продукції поставлялася з рф, суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 2 ст. 14-1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні").

Ще однією важливою законодавчою нормою є ст. 617 ЦК України, яка підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань також визначає обставини непереборної сили.

Аналогічне правило міститься в ст. 218 ГК України, яка покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до усталеної судової практики елементами форс-мажорних обставин є: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (постанова Верховного Суду від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Отже, форс-мажор є обставиною, запобігти якій зобов`язана сторона не може. Відповідно, неналежне виконання зобов`язань не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності, якщо інше не передбачено договором або законом.

Заразом обов`язок виконання взятих на себе зобов`язань нікуди не зникає, боржник звільняється лише від штрафних санкцій, які він зобов`язаний сплатити у разі їх неналежного виконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21).

Тобто, існування форс-мажору щодо конкретного суб`єкта господарювання в конкретних умовах потребує належного підтвердження сторонами в судовому процесі. Адже саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Компетентними органами для підтвердження існування форс-мажорних обставин виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва, які видають сертифікати про обставини непереборної сили протягом семи днів з дня звернення відповідного суб`єкта. Однак це є можливим, лише в разі реального існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов`язання.

При цьому виданий Торгово-промисловою палатою чи її регіональними представництвами сертифікат не є беззаперечним доказом існування форс-мажору, а тому повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (постанови Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Торговий дім "Софілайт" порядку, встановленого розділом 11 договору, не дотрималося, ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" про існування обставин непереборної дії у встановлений строк не повідомило, так само сертифікат ТПП України на підтвердження існування таких обставин, не надало.

У той же час, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб згідно із Законом України від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", який триває і на день розгляду вказаної справи в суді.

28.02.2022 у зв`язку з широкомасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата розмістила на своєму офіційному сайті лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчила, що збройна агресія рф є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.

Отже, існування форс-мажорних обставин є загальновідомим та нормативно врегульованим, а тому вимагати надання додаткових доказів на підтвердження існування таких обставин виглядає як надмірний формалізм.

Щодо того, що вказані обставини мали вплив на цей конкретний випадок, то суд установив, що договір поставки укладено ще до початку військової агресії рф проти України (04.02.2022), частина продукції, що поставлялася, виготовлялася на виробничих потужностях рф, а тому після введення воєнного стану поставка такої продукції, вочевидь, не могла бути здійснена. Разом з тим, суд вказує, що така поставка не стосувалася усього обсягу невиконаного ТОВ "Торговий дім "Софілайт" зобов`язань з поставки продукції.

В свою чергу, суд вказує, що сторонами 06.12.2022 внесено зміни до договору, якими зменшено ціну за договором на 55 633,80 грн за рахунок виключення тієї продукція, яка могла бути поставлена з рф, отже, по суті, саме на продукцію такої вартості у ТОВ "Торговий дім "Софілайт" виникли проблеми з поставки чи заміни на іншого виробника, що підтверджено самими сторонами шляхом укладення додаткової угоди № 3. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що справедливим буде зменшити нарахування штрафних санкцій на суму 55 633, 80 грн.

Також суд апеляційної інстанції вказує, що згідно умов договору № 53-122-01-22-11754 від 04.02.2022, ТОВ "Торговий дім "Софілайт" було зобов`язане поставити продукцію по 18.05.2022. Оплата за поставлену продукцію мала бути здійснена ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію, тобто по факту поставки. Тобто, обов`язок ТОВ "Торговий дім "Софілайт" поставити продукцію, згідно умов договору, ніяким чином не залежав від факту оплати такої продукції. В договорі оплата ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" продукції не є необхідною умовою для її поставки, тобто сплата позивачем (за первісним позовом) авансу для поставки продукції договором не передбачена.

А відтак, суд вважає, що ставити в залежність поставку продукції від здійснення ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" її оплати в даному випадку не можна. Більше того, договором не передбачена поетапна поставка продукції, де би поставка наступної партії, залежала від оплати попередньої, адже по даному договору ТОВ "Торговий дім "Софілайт" було зобов`язане поставити усю продукцію до конкретної дати.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що посилання ТОВ "Торговий дім "Софілайт" на ч. 3 ст. 538 ЦК України є безпідставними, а тому не приймаються судом до уваги.

Із урахуванням викладеного, доводи ТОВ "Торговий дім "Софілайт", викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що не може бути підставою для скасування рішення суду в частині задоволених вимог за первісним позовом.

Щодо вимог зустрічного позову, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Як встановлено апеляційним судом, заборгованість ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" перед ТОВ "Торговий дім "Софілайт" за договором № 53-122-01-22-11754 від 04.02.2022 в розмірі 579 378, 02 грн виникла згідно видаткових накладних № 535 від 10.08.2022 на суму 343 275, 02 грн та № 586 від 25.08.2022 на суму 236 103 грн.

В матеріалах справи відсутні належні докази оплати з боку ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" на користь ТОВ "Торговий дім "Софілайт" вказаної суми боргу, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню, оскільки підтверджена доказами наявними у матеріалах справи.

Також суд встановив, що ТОВ "Торговий дім "Софілайт" здійснило нарахування та просить стягнути із ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" 11 052 грн 3 % річних та 42 304, 40 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" на користь ТОВ "Торговий дім "Софілайт" 11 127,14 грн 3 % річних та 42 304, 40 інфляційних втрат за спірний період.

Щодо вимоги ТОВ "Торговий дім "Софілайт" про стягнення із ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" пені в розмірі 149 030, 98 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2012 у справі № 904/4156/18).

Згідно з умовами договору, останній не містить відповідальності замовника за несвоєчасну оплату за поставлений товар у вигляді пені, так само як остання не передбачена вимогами ГК України та ЦК України.

Частина 6 ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач за зустрічною позовною вимогою в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Так само не можуть бути застосовані у спірних правовідносинах ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", оскільки останні визначають максимально можливий розмір пені за порушення грошового зобов`язання, а не її конкретний розмір.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення із ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" на користь ТОВ "Торговий дім "Софілайт" пені в розмірі 149 030, 98 грн.

Щодо клопотань сторін про зменшення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних, суд зазначає наступне.

Норма ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч. 1 ст. 233 ГК України).

Аналіз приписів ст. 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Положення ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (постанова Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18).

При визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами): обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення; зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі № 916/878/20).

ДП "НАЕК "Енергоатом", від імені якого діє ВП "РАЕС" просить суд зменшити 3 % річних та інфляційні втрати посилаючись на скрутне фінансове становище, а також постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Суд вказує, що фактичні обставини у справі № 918/451/23 є відмінними від справи №902/417/18, оскільки у вказаній справі умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також змінили розмір процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів).

Окрім того, у справі № 902/417/18 йшлося лише про можливість зменшення відсотків річних.

У справі № 918/451/23 судом не установлено очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум 3 % річних, так само як і того, що наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

ТОВ "Торговий дім "Софілайт" просить суд зменшити пеню та штраф посилаючись на необхідність дотримання балансу інтересів сторін, а також на скрутне фінансове становище.

Суд вказує, що пеня та штраф, передбачені умовами договору, дублюють положення ч. 2 ст. 231 ГК України, а тому обумовлений договором розмір штрафних санкцій відповідає законодавству і не є завищеним чи надмірним.

Розмір нарахованих штрафних санкцій становить 10 % від загальної суми договору, що не є надмірним розміром, ураховуючи досить тривалий період порушення, а також те, що ТОВ "Торговий дім "Софілайт" так і не поставив частину продукції на суму 621 726, 78 грн, а це майже 20 % від усієї продукції, що підлягала поставці.

Окрім того, судом при вирішенні вказаного спору ураховано неможливість виконання ТОВ "Торговий дім "Софілайт" зобов`язань з поставки частини продукції, що виготовлялася в рф, у зв`язку з чим здійснено перерахунок розміру штрафних санкцій.

Суд також враховує, що повномасштабна військова агресія рф проти України завдала значної шкоди електроенергетиці України, а позивач (за первісним позовом) утворений з метою виробництва електричної енергії та безперебійного енергопостачання суб`єктів господарської діяльності та населення тощо.

Зважаючи на обґрунтування, наведені сторонами, а також докази, надані в їх підтвердження, судом апеляційної інстанції не установлено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань сторін про зменшення розміру 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкції, а доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах висновків суду першої інстанції не спростовують, та є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 918/451/23 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софілайт" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.08.2023 у справі № 918/451/23 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2023

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.