Рішення

від 27.09.2023 по справі 902/828/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2023 р. Cправа № 902/828/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В. при секретарі судового засідання Глобі А.С.

за участю представників

прокурор Суходоля М.В., службове посвідчення №072252 від 01.03.2023;

позивача не з`явився,

відповідача не з`явився,

третьої особи не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі

Міністерства освіти і науки України (пр. Берестейський, 10, м. Київ, 01135)

до: Крижопільської селищної ради (вул. Героїв України, 61, смт Крижопіль, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24600)

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Заболотненське вище професійне училище №31 ім. Д.К. Заболотного (вул. Чоботарська, 1, с. Заболотне, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24631)

про скасування державної реєстрації, припинення права комунальної власності та повернення земельної ділянки до державної власності

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Крижопільської селищної ради про скасування державної реєстрації, припинення права комунальної власності та повернення земельної ділянки до державної власності.

Ухвалою суду від 21.06.2023 відкрито провадження у справі №902/828/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10 липня 2023 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Заболотненське вище професійне училище №31 ім. Д.К. Заболотного.

На визначену судом дату в судове засідання 10.07.2023 з`явився прокурор.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження по справі №902/828/23 на 30 днів та відклав підготовче засідання на 21.08.2023 о 15:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи, суд ухвалою від 11.07.2023 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

17.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.08.2023 від прокурора до суду надійшла відповідь на відзив.

21.08.2023 до суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких поміж іншого позивач підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за відсутності представника.

На визначену судом дату в судове засідання 21.08.2023 з`явився прокурор.

За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу для розгляду по суті на 27.09.2023 о 10:00 год.

Враховуючи неявку у судове засідання представників позивача, відповідача та третьої особи, суд ухвалою від 23.08.2023 повідомив останніх про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 27.09.2023 з`явився прокурор, позивач, відповідач та третя особа правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується наявними в справі доказами.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.09.2023 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без проголошення в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В позовній заяві прокурором зазначено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 18.08.2021, на підставі п. 24 розділу X Земельного кодексу України, державним реєстратором Крижопільської селищної ради Горбатенком Р.В., зареєстровано за Крижопільською селищною радою право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454, площею 6,4715 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

На переконання прокурора зазначене рішення державного реєстратора Крижопільської селищної ради Горбатенком Р.В. призвело до незаконного вибуття земель з державної власності, оскільки, відповідно до положень статуту Заболотненського ВПУ № 31, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) від 05.08.2019 № 1066, Заболотненське ВПУ № 31 є підпорядкованим МОН України державним закладом третього (вищого) рівня, що здійснює первинну професійну підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник» та/або «молодший спеціаліст» з числа випускників закладів базової та профільної середньої освіти, а також загальноосвітню підготовку, професійне (професійно-технічне) навчання (п. 1.1 Статуту).

Навчальний заклад належить до сфери управління МОН України, місцевого органу управління освітою, відповідно до повноважень, визначених законодавчими та нормативно-правовими актами (п. 6.1 Статуту).

Для забезпечення підготовки кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів вище професійне училище використовує навчально-матеріальну базу та земельні ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів на право постійного користування землею, інших правовстановлюючих документів (п. 7.8 Статуту).

Майно Заболотненського ВПУ № 31, у тому числі: навчально-виробничі, побутові культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об`єкти є об`єктами державної власності, що закріплюється за навчальним закладом на праві оперативного управління. Функції управління майном, закріпленим за Заболотненським ВПУ №31, здійснює МОН України. Майно та земельні ділянки, які закріплюються за навчальним закладом, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди МОН України, крім передбачених законодавством випадків (п. 7.9 Статуту).

Заболотненське ВПУ № 31 несе відповідальність перед МОН України за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна (п. 7.11 Статуту).

Відповідно до інформації; надісланої 08.05.2023 Заболотненським ВПУ № 31 за № 92 у відповідь на лист Вінницької обласної прокуратури від 02.05.2023 № 24-665вих-23, на земельній ділянці з юридичною адресою вул. Чоботарська, 1, с. Заболотне Тульчинського району Вінницької області розташоване наступне майно училища, а саме: комплекс будівель і споруд навчального закладу, яке згідно свідоцтва на право власності від 19.12.2008 є державним майном в особі МОН України та перебуває в оперативному управлінні Заболотненського ВПУ № 31.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с. Заболотне, вул. Чоботарська, земельна ділянка 1, кадастровий номер земельної ділянки: 0521982600:02:001:0454, знаходиться комплекс будівель та споруд Заболотненського ВПУ № 31 загальною площею 20102,2 кв.м., право власності зареєстровано 05.01.2009, власник - держава в особі МОН України, перебуває в оперативному управління Заболотненського ВПУ № 31. Право власності зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності САС 231953, виданого виконавчим комітетом Заболотненської сільської ради 19.12.2008.

Крім того, листом від 22.02.2023 № 02-24/486 Крижопільська селищна рада підтвердила, що при підготовці матеріалів до чергового засідання 10 сесії селищної ради 8 скликання працівником відділу земельних відносин був упущений той факт, що майно яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 Заболотненського ВПУ № 31 перебуває в державній власності. Отже, на переконання прокурора, Крижопільська селищна рада визнає той факт, що ця земельна ділянка є державною власністю.

Зазначена земельна ділянка, на переконання прокурора, підлягає поверненню з комунальної у державну власність на підставі Земельного кодексу, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За твердженням прокурора, звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - додержання законності передачі земельних ділянок державної форми власності, яке здійснене з порушенням вимог чинного законодавства, без відома суб`єкта управління майном - МОН України.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Заболотненське ВПУ № 31 є державною організацією (установою, закладом), засновником якого є МОН України.

З огляду на це, органом уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах є МОН України.

Відповідно до інформації, надісланої 22.05.2023 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області за№ 0-2-0.6-2265/2-23 у відповідь на лист Вінницької обласної прокуратури від 15.05.2023 № 24-746вих-23 рішення про передачу з державної у комунальну власність спірної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не приймалися.

На переконання прокурора, належним відповідачем за позовом про повернення земельної ділянки із комунальної до державної власності є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку, тобто Крижопільська селищна рада.

Факт не звернення МОН України до суду з відповідним позовом, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень та нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

З метою встановлення наявності підстав для представництва Вінницькою обласною прокуратурою 29.06.2022 за вих. № 24-558вих-22 до МОН України надіслано лист щодо вжиття заходів для поновлення порушених інтересів держави та повернення земельної ділянки у державну власність.

МОН України 18.08.2022 до Вінницької обласної прокуратури надіслано відповідь № 1/9485-22 з якої вбачається, що Інформація щодо форми власності у тому числі її зміни земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 в міністерстві відсутня, тому заходів щодо відновлення порушених інтересів держави не вживалися. Водночас, у разі наявності підстав, МОН України не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів Держави в суді.

Дані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з метою захисту інтересів держави з вимогою про скасування реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 площею 6,4715 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти з одночасним припиненням права комунальної власності Крижопільської селищної ради та зобов`язання Крижопільської селищної ради повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 площею 6,4715 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти у державну власність з правом постійного користувача Заболотненське вище професійне училище № 31 ім. Д.К. Заболотного, що перебуває в управлінні Міністерства освіти і науки України.

У письмових поясненнях Міністерство освіти і науки України зазначає, що Міністерство як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінського рішення діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, у тому числі нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Згідно частини третьої статті 22 Закону України «Про освіту» заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Згідно із частиною другою статті 70 Закону України «Про вищу освіту» майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

А отже, балансоутримувачем земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 площею 6,4715 га являється Заболотне вище професійне училище № 31 ім. Д. К. Заболотного.

Заболотненське вище професійне училище № 31 ім. Д. К. Заболотного здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 05.08.2019 № 1066.

Відповідно до статуту Заболотненське вище професійне училище № 31 ім. Д. К. Заболотного є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби, штамп, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням (п. 2.2 Статуту).

Також, згідно пункту 6.1 Статуту управління вищим професійним училищем належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами.

Вище професійне училище забезпечує виконання законодавства, нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У зв`язку із вищезазначеним та після надходження листа Вінницької обласної прокурати на адресу Міністерства освіти і науки України щодо надання інформації про вжитті заходи, Міністерство звернулось до Заболотненського вищого професійного училища № 31 ім. Д. К. Заболотного з вимогою внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру об`єктів державної власності та надання відповідних пояснень.

Проте, на теперішній час будь яка інформація у Міністерства відсутня. При надходженні відповіді від закладу освіти, МОН долучить відповідь до матеріалів справи.

Крім того, за твердженням позивача, Міністерство не надавало згоди на передачу земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454, яка перебуває у постійному користуванні Заболотненського вищого професійного училища № 31 ім. Д. К. Заболотного, з державної в комунальну власність.

Отже, виходячи з вищенаведеного, Відповідач не мав повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної власності.

З огляду на викладене позивач повністю підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що відповідно рішення 19 сесії 5 скликання Заболотненської сільської ради від 18.05.2010 року, надано дозвіл Заболотненському ВПУ-31 на виготовлення технічної документації земельної ділянки під комплексом будівель та споруд Заболотненського ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного, вул. Леніна 1, с. Заболотне.

Рішення 19 сесії 5 скликання Заболотненської сільської ради від 18.05.2010 року видано саме за заявою Заболотненського ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного. Така технічна документація була розроблена саме на замовлення Заболотненського ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного.

В подальшому відповідно рішення 10 сесії 8 скликання Крижопільської селищної ради №401 від 25.06.2021 року технічну документацію було затверджено та передано спірну земельну ділянку в постійне користування Заболотненському ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного.

Відповідач звертає увагу суду на те, що затвердження технічної документації було здійснено теж за заявою Заболотненського ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного.

Під час подання заяв Заболотненське ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного не надало документів, щодо перебування нерухомого майна розташованого на спірній земельній ділянці в державній власності. Звернувшись до Заболотненської сільської ради з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації, а не з заявою про розмежування земель державної та комунальної власності, Заболотненське ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного фактично ввела Заболотненську сільську раду в оману, адже за замовчуванням усі землі населеного пункту є землею комунальної власності.

Відповідач зазначає, що на момент прийняття рішення 10 сесії 8 скликання Крижопільської селищної ради №401 від 25.06.2021 року «Про затвердження технічної документації та передачу в постійне користування» в Крижопільської селищної ради були відсутні відомості про належність до державної власності будівель та споруд розташованих на спірній земельній ділянці. Тобто відсутні підстави для відмови Заболотненському ВПУ-31 ім. Д.К. Заболотного в затвердженні технічної документації та наданні спірної земельної ділянки в постійне користування.

Крім того відповідач зазначає, що позивач визначає даний позов як негаторний (позов про усунення перешкод у користуванні/розпорядженні власністю). Разом з тим позивач не наводить фактів наявності таких перешкод з боку відповідача. Відтак ми не можемо погодитись з визначенням даного позову як негаторного, а враховуючи факт державної реєстрації спірної земельної ділянки за відповідачем, на думку відповідача, є підстави для визначення даного позову як віндикаційного.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що: Крижопільська селищна рада не має повноважень щодо скасування реєстрації прав, а відтак, у випадку задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права комунальної власності, не може бути суб`єктом виконання рішення в цій частині; Крижопільська селищна рада не чинить жодних перешкод особі в інтересах якої діє позивач чи третій особі по справі в розпорядженні якої знаходиться спірна земельна ділянка. Наведене не спростовується і не заперечується наявними в справі доказами.

З огляду на викладене відповідач просить суду в частині задоволення позовних вимог по суті спору вирішити спір на розсуд суду.

У відповіді на відзив прокурор зазначає, що відповідач, надавши право постійного користування земельною ділянкою, зобов`язаний був перевірити наявність на ній нерухомого майна і його форму власності. За необхідності, за приписами ч. 7 ст. 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», отримати цю інформацію від Заболотненського ВПУ № 31. Відтак, перевірка правильності звернення заявника до органу місцевого самоврядування, якому згідно із законом надано право розпоряджатися земельною ділянкою під час розгляду технічної документації, та, відповідно, обов`язок перевірити відповідність технічної документації вимогам законодавства, і наявність повноважень при прийнятті рішень про які просить заявник, здійснює саме цей орган, а тому посилання відповідача на те, що Заболотненське ВПУ № 31 зобов`язане було повідомити про наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна державної власності безпідставні. Крім того, в завданні на встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яке міститься в технічній документації, у п. 5 зазначено, форма власності: державна, що в чергове спростовує пояснення відповідача про належність земельної ділянки до комунальної власності.

У матеріалах технічної документації містяться й інші документи, які спростовують думку Відповідача про те, що він не знав, що майно Заболотненського ВПУ № 31, яке розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 є державної форми власності.

Зокрема, рішення 19 сесії 5 скликання Заболотненської сільської ради Крижопільського району Вінницької області від 18.05.2010, яким надано дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку під комплексом будівель і споруд Заболотненському ВПУ № 31.

Рішення 10 сесії 8 скликання Крижопільської селищної ради від 25.06.2021 №401, яким затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано в постійне користування Заболотненському ВПУ № 31 земельну ділянку з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, загальною площею 6,4715 га, кадастровий номер 0521982600:02:001:0454.

Копія наказу Міністерства освіти і науки України від 25.11.2016 № 1425 та додатку до нього, відповідно до якого нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці за адресою: Вінницька обл., Крижопільський р-н, с. Заболотне, вул. Леніна (після перейменування Чоботарська), 1 закріплено за Заболотненським ВПУ № 31 на праві оперативного управління із якого вбачається, що зазначений навчальний заклад є державним та все його майно має державну форму власності.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: Вінницька обл., Крижопільський р-н, с. Заболотне, вул. Чоботарська, земельна ділянка 1, кадастровий номер земельної ділянки: 0521982600:02:001:0454, знаходиться комплекс будівель та споруд Заболотненського ВПУ № 31 загальною площею 20102,2 кв.м., право власності зареєстровано 05.01.2009, власник - Держава в особі МОН України, перебуває в оперативному управління Заболотненського ВПУ № 31. Право власності зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності САС 231953, виданого Виконавчим комітетом Заболотненської сільської ради 19.12.2008.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2611872932021 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, що свідчить, що на такій земельній ділянці знаходиться нерухоме майно навчального закладу.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про комунальну власність в Україні» склад і перелік об`єктів комунальної власності затверджується сільською, селищною радою. Зазначене свідчить про те, що селищна рада обізнана про все майно, яке є комунальною власністю, а отже і в тому, що майно Заболотненського ВПУ № 31 до цього переліку не входить.

За таких обставин, на переконання прокурора твердження відповідача про те, що йому було не відомо про знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна державної власності є неспроможними та спростовуються наявними у справі доказами.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка перебувала у власності держави за фактом місцезнаходження державного нерухомого майна, вона підлягає поверненню до державної власності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 акцентує увагу, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. У такому разі позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

З урахуванням того, що зазначена земельна ділянка в силу свого статусу, якого вона не була позбавлена у встановленому законом порядку, взагалі не може перебувати у комунальній власності (ч. 2 ст. 117 ЗК України), перехід права власності на спірну земельну ділянку з порушенням положень ЗК України потрібно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

З огляду на зазначене, беручи до уваги те, що згідно з пп. «а» п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» спірна земельна ділянка не може перебувати у комунальній власності, оскільки на ній розташовані будівлі та споруди державної власності, наявність державної реєстрації права комунальної власності не призводить до виникнення права володіння у особи, за якою зареєстрована земельна ділянка.

За таких обставин, державна реєстрація права комунальної власності за Крижопільською селищною радою на спірну земельну ділянку здійснена з порушенням вимог ЗК України та є порушенням права власності держави в особі МОН України, що не пов`язане з позбавленням володіння.

Державний реєстратор Горбатенко Р.В., перебуваючи у трудових відносинах з Крижопільською селищною радою, діє від її імені, як суб`єкта державної реєстрації прав, що спростовує посилання відповідача на те, що у нього відсутні повноваження щодо скасування реєстрації прав.

Враховуючи викладене прокурор вважає, що наведені відповідачем у відзиві заперечення щодо позовних вимог не спростовують законності та обґрунтованості вимог прокурора, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо звернення прокурора в інтересах Міністерства освіти і науки України суд зазначає наступне.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Водночас згідно з положеннями статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Стаття 23 Закону України №1697-VII "Про прокуратуру" визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).

Тобто, за приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Водночас, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Важливим обов`язком фізичних та юридичних осіб, органів влади, що здійснюють діяльність на території України, є обов`язок додержуватися Конституції України та законів України. Даний обов`язок можна вважати основоположним для всіх інших юридичних обов`язків, який являє собою встановлену державою міру і спосіб необхідної поведінки, що закріплена в нормативно-правовому порядку відповідно до індивідуальних і суспільних інтересів. Він є формою вираження відповідальності перед державою та суспільством.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Заболотненське ВПУ № 31 є державною організацією (установою, закладом), засновником якого є МОН України. З огляду на це, органом уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах є МОН України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту» До повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані заклади професійної (професійно-технічної) освіти, належить, зокрема, розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 49 Закону України «Про професійно-технічну освіту» об`єкти права власності закріплюються засновником за закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної або комунальної форми власності або установою професійної (професійно-технічної) освіти на праві оперативного управління. Заклади освіти та установи професійної (професійно-технічної) освіти несуть відповідальність перед засновником за збереження та використання за призначенням закріпленого за ними майна.

Контроль за використанням цього майна здійснюється засновником.

Приписами ст. З Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що об`єктом управління державної власності є, зокрема, майно, яке передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. У ст. 4 зазначеного закону встановлено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 затверджено Положення про Міністерство освіти і науки України, відповідно до якого МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МОН України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти.

З огляду на зазначене, МОН України наділено повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, тобто воно на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, а отже є суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, МОН України уповноважене здійснювати реалізацію прав держави як власника спірної земельної ділянки та управління об`єктом нерухомого майна - земельною ділянкою, яка використовується Заболотненським ВПУ № 31, зокрема шляхом звернення до суду з позовом з метою повернення у державну власність земельної ділянки.

З огляду на те, що як зазначає прокурор в обґрунтування позовних вимог, порушення інтересів держави відбулося внаслідок позбавлення права власності держави на земельну ділянку, а Суспільний інтерес полягає у поверненні у розпорядження держави земельної ділянки для здійснення контролю за її використанням, що є однією з умов реалізації функцій держави із забезпечення дітей освітніми послугами.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

За таких обставин суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до господарського суду. Прокурором доведена наявність підстав для участі прокурора у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того судом взято до уваги лист МОН України від 18.08.2022 № 1/9485-22 адресованого прокуратурі, з якого вбачається, що Інформація щодо форми власності у тому числі її зміни земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 в міністерстві відсутня, тому заходів щодо відновлення порушених інтересів держави не вживалися. Водночас, у разі наявності підстав, МОН України не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів Держави в суді.

Таким чином, з моменту вибуття спірної земельної ділянки із державної власності до цього часу МОН України не вжито заходи щодо повернення у власність держави земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 площею 6,4715 га.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

З огляду на викладене, на переконання суду прокурором підтверджено належним чином підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).

Загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність визначено статтею 117 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Таким чином, з аналізу вказаної норми вбачається, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади.

Відповідно до ч. ч. 1,2 та п. «ж» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим кодексом. Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, земельні ділянки, які закріплені за державними закладами професійної (професійно-технічної) освіти.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, серед інших, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Згідно із пп. «а» п. 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-УІ передбачено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони.

Відповідно до п. 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на земельні ділянки державної чи комунальної власності проводиться з обов`язковим урахуванням пунктів 3 та 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Разом із тим, відповідно до п. 24 розділу X Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 №910/10987/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав, вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Водночас, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

При цьому, позовні вимоги про скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до державного реєстратора (приватного нотаріуса). Державний реєстратор (приватний нотаріус) зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Так, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17 а, від 22.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24).

Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб`єктний склад сторін спору такий має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Як встановлено судом, державним реєстратором Крижопільської селищної ради Горбатенком Р.В. зареєстровано за Крижопільською селищною радою право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 на підставі п. 24 розділу X Земельного кодексу України.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 розташована в с. Заболотне по вулиці Чоботарській, тобто в межах населеного пункту.

Таким чином, незважаючи на те що земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, а також наявність на ній об`єктів нерухомого майна державної власності, державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно указану земельну ділянку зареєстровано за Крижопільскою селищною радою з визначенням комунальної форми власності, більше того, посилаючись на п. 24 розділу X Земельного кодексу України, яке розмежовує земельні ділянки державної та комунальної власності.

Ураховуючи, що станом на даний час спірне нерухоме майно відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано на праві власності за відповідачем, фактично перебуває у користуванні Заболотненського вищого професійного училища №31 ім. Д.К. Заболотного, тому в даному випадку належним способом захисту порушених інтересів держави є скасування державної реєстрації права комунальної власності з одночасною його зміною на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України земельної ділянки з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454, площею 6,4715 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: Вінницька область, Крижопільський район, с. Заболотне, вул. Чоботарська, земельна ділянка 1, кадастровий номер земельної ділянки: 0521982600:02:001:0454, знаходиться комплекс будівель та споруд Заболотненського ВПУ № 31 загальною площею 20102,2 кв.м., право власності зареєстровано 05.01.2009, власник - держава в особі МОН України, перебуває в оперативному управління Заболотненського ВПУ № 31. Право власності зареєстроване на підставі свідоцтва про право власності САС 231953, виданого виконавчим комітетом Заболотненської сільської ради 19.12.2008.

Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з`ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою врегульовані ст. 141 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Так, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

У даному випадку спірна земельна ділянка перебуває у власності держави в особі Міністерства освіти і науки України, землекористувачем якої є Заболотненське вище професійне училище №31 ім. Д.К. Заболотного, остання у встановленому законом порядку не вилучалась та до органів місцевого самоврядування не передавалась.

Позиція відповідача зводиться до того, що у Крижопільської селищної ради були відсутні відомості про належність до державної власності будівель та споруд розташованих на спірній земельній ділянці. Однак, відповідач не заперечує доводи прокурора про незаконність державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454, оскільки державна реєстрація права комунальної власності здійснена не з вини відповідача, тому останній просить суд залишити без задоволення вимогу прокуратури щодо стягнення витрат по сплаті судового збору.

Суд на підставі сукупності наявних в матеріалах справи доказів дійшов висновку, що позовні вимоги Заступника керівника Вінницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Крижопільської селищної ради про скасування державної реєстрації, припинення права комунальної власності та повернення земельної ділянки до державної власності, є підставні, ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах, нормах законодавства та підлягають до задоволення.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат зі сплати судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про покладення на відповідача 50% судового збору, сплаченого прокуратурою при поданні позову та повернення прокуратурі з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду із відповідною позовною заявою, на підставі відповідної ухвали суду.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13-15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 104, 129, 130, 185, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 площею 6,4715 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти з одночасним припиненням права комунальної власності Крижопільської селищної ради.

3. Зобов`язати Крижопільську селищну раду повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0521982600:02:001:0454 площею 6,4715 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти у державну власність з правом постійного користувача Заболотненське вище професійне училище № 31 ім. Д.К. Заболотного, що перебуває в управлінні Міністерства освіти і науки України.

4. Стягнути з Крижопільської селищної ради (вул. Героїв України, 61, смт Крижопіль, Тульчинський р-н, Вінницька обл., 24600, код ЄРДПОУ 04325940) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 ) 50% судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 684,00 грн.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Повернути прокуратурі з державного бюджету 50 % судового збору за відповідною ухвалою суду.

7. Примірник повного судового рішення направити сторонам на відомі суду адреси електронної пошти: прокурора - sekretariat@vin.gp.gov.ua позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - kryzhopil_sel_rada@ukr.net , третьої особи - vpu-31@ukr.net .

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 09 жовтня 2023 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи