Рішення

від 09.10.2023 по справі 918/691/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 жовтня 2023 року Справа № 918/691/23

Господарський суд Волинської області в складі судді Дем`як В. М., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ОИЛ» (77662, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, смт. Перегінське, вулиця Січових Стрільців, будинок 202, код ЄДРПОУ 40343710)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд ОЙЛ» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 42, код ЄДРПОУ 44747653)

про стягнення 155 043, 30 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лада-ОИЛ» звернулося до Господарського суду Рівненської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд ОЙЛ» про стягнення 155 043, 30 грн. заборгованості в т.ч. 150 000 грн. основної суми боргу, 3317, 27 грн. інфляційних втрат та 1726, 03 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору поставки №0609/1 від 06.09.2022 в частині своєчасного виконання зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 постановлено матеріали справи №918/691/23 передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023, справу розподілено судді Дем`як В.М.

Ухвалою суду від 08.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала суду від 08.08.2023 про відкриття провадження у справі надіслана позивачу та доставлена судом електронною поштою 09.08.2023, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 09.08.2023.

Ухвала суду від 08.08.2023 про відкриття провадження у справі, яка була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд ОЙЛ», була отримана відповідачем 11.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №4301040699532.

Як вбачається з безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд ОЙЛ»: 43010, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 42, код ЄДРПОУ 44747653.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач та відповідач про розгляд справи судом повідомлений належним чином.

В порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України відповідачу запропоновано подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати до суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про виправлення позовних вимог за вх.№ 01-75/4771/23 від 10.08.2023, у якому зазначає, що відповідач частково сплатив заборгованість, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період від 01.01.2021 по 20.07.2023, відтак просить суд вирішити спір відповідно до нової ціни позову на суму 72 688, 82 грн. в т.ч. 70 000 грн. основного боргу, 1687, 72 грн. інфляційних втрат, 1001, 10 грн. 3% річних. Крім цього до клопотання представник позивача долучив акт звірки взаєморозрахунків за період від 01.01.2021 по 20.07.2023 та розрахунок інфляційних втрат згідно заявлених позовних вимог.

Судом встановлено? що подане відповідачем вищевказане клопотання про виправлення позовних вимог за правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження як збільшити, так і зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки, зменшення позовних вимог це процесуальне право, передбачене Господарським процесуальним кодексом України, суд прийняв заяву позивача за вх. №01-75/4771/23 від 10.08.2023 про зменшення позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову 72 688, 82 грн.

Будь-яких інших заяв та клопотань по суті сторонами подано не було.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежності від обставин справи та з розгляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив.

06.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЛАДА-ОИЛ та Товариством з обмеженою відповідальністю СК ТРЕЙД ОЙЛ було укладено Договір поставки №0609/1.

Відповідно до Розділу № 1 Договору Предмет договору - відповідач зобов`язався поставити та передати із складу Покупцю нафтопродукти, паливо, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Документ на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладні, які є невід`ємною частиною договору (п.1.2. договору).

У п. 2.2. договору зазначено, що загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які виписуються постачальником.

У п.4.1. договору сторони погодили, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Замовлення передається покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін. Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у постачальника. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає цінність. Поставку товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті заяви.

Відповідно до п.5.1. договору передача кожної партії товару здійснюється лише за умови надходження авансового платежу (передоплати) усієї вартості (ціни) партії товару на поточний рахунок продавця.

Згідно п.7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022 року.

Пунктом 8.3. договору визначено, що оплата штрафу та/або пені (неустойки) здійснюється на підставі відповідних розрахунків виставлених сторонами, з описом підстав і порядку нарахування. Сплата стороною штрафу та/або пені (неустойки) не звільняє жодну із сторін від обов`язку погасити свою заборгованість перед іншою стороною за передані у власність (поставлені) за цим договором товари та від обов`язку повністю відшкодувати протилежній стороні усі збитки (у тому числі й упущену вигоду), завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зобов`язань.

Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору відповідач здійснив поставку нафтопродуктів позивачу, що підтверджується наступними накладними (а.с.10-11):

-Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1609/1 (Додаток №3);

-Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1210/1.

Оплата товару позивачем здійснюється у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок відповідача сумою визначеною в видаткових накладних (а.с. 12-13):

-Видаткова накладна № 14 від 16 вересня 2022р., кількість палива 25 000 (двадцять п`ять тисяч) літрів, на суму 1 170 000 (один мільйон сто сімдесят тисяч) гривень, нуль копійок, у тому числі ПДВ на суму 76 542 (сімдесят шість тисяч п`ятсот сорок дві) гривні, шість копійок.

-Видаткова накладна № 32 від 12 жовтня 2022р., кількість палива 28 000 (двадцять вісім тисяч) літрів, на суму 1 246 000 (один мільйон двісті сорок шість тисяч) гривень, нуль копійок, у тому числі ПДВ на суму 81 514 (вісімдесят одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень, дві копійки.

Отже, всього позивач отримав 53 000 літрів палива, на загальну суму 2 416 000 грн.

В подальшому, позивачем оплачено кожну поставку відповідача, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків:

-Оплата (444 від 15.09.2022р.) 397 000 (триста дев`яносто сім тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (455 від 23.09.2022р.) 555 000 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (461 від 28.09.2022р.) 200 000 (двісті тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (464 від 29.09.2022р.) 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (465 від 29.09.2022р.) 288 000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (480 від 05.10.2022р.) 171 000 (сто сімдесят одна тисяча) гривень, нуль копійок;

-Оплата (482 від 06.10.2022р.) 174 000 (сто сімдесят чотири тисячі) гривень, нуль копійок;

-Оплата (504 від 10.10.2022р.) 253 000 (двісті п`ятдесят три тисячі) гривень, нуль копійок;

-Оплата (529 від 18.10.2022р.) 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (531 від 19.10.2022р.) 138 000 (сто тридцять вісім тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (535 від 21.10.2022р.) 28 750 (двадцять вісім тисяч сімсот п`ятдесять) гривень, нуль копійок;

-Оплата (541 від 25.10.2022р.) 110 000 (сто десять тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (542 від 25.10.2022р.) 69 000 (шістдесят дев`ять тисяч) гривень, нуль копійок;

-Оплата (605 від 23.11.2022р.) 610 000 (шістсот десять тисяч) гривень, нуль копійок.

Загальна сума платежів становить 3 079 750 грн., що перевищує загальну вартість товару поставленого відповідачем, в результаті чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 663 750 грн.

У зв`язку з неможливістю подальшої поставки товару, відповідачем було проведено чотири грошові трансакції з метою погашення боргу, які зазначені в акті звірки (а.с. 14):

-Повернення коштів (203 від 08.12.2022р.) 200 000 (двісті тисяч) гривень, нуль копійок;

-Повернення коштів (3 від 05.01.2022р.) 40 000 (сорок тисяч) гривень, нуль копійок;

-Повернення коштів (26 від 01.02.2023р.) 123 750 (сто двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень, нуль копійок;

-Повернення коштів (44 від 17.02.2023р.) 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень, нуль копійок.

Всього відповідачем здійснено повернення коштів на суму 3 009 750 грн.

15.03.2023 позивачем надіслано претензію на повернення коштів, в якій просив повернути залишок коштів в сумі 150 000 грн. та надав десятиденний термін на його здійснення, однак претензія залишена без належного реагування відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Разом з тим в процесі розгляду справи відповідач в добровільному порядку повернув кошти, що стало підставою для подання позивачем клопотання про зменшення позовних вимог, у якому зазначає, що загальна сума повернень відповідача складає 3 079 750 грн., оскільки останній додатково здійснив оплату заборгованості на рахунок позивача, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2021 по 20.07.2023 (Повернення коштів 230d072a50 від 21.04.2023р. 20 000 грн. та повернення коштів 230d072a50 від 22.05.2023р. 50 000 грн.) та просить врахувати зазначені зміни при прийнятті рішення судом.

Отже, звертаючись до суду із позовом, позивач доводить, що ним здійснено оплату, яка перевищує загальну вартість товару поставленого відповідачем, відтак з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути 72 688, 82 грн. суми попередньої оплати в т.ч. 70 000 грн. основного боргу, 1687, 72 грн. інфляційних втрат та 1001, 10 грн. 3% річних.

Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, суд виходив із такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору поставки №0609/1 від 06.09.2023, суд дійшов висновку, що вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.5.1. договору передача кожної партії товару здійснюється лише за умови надходження авансового платежу (передоплати) усієї вартості (ціни) партії товару на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що за отримані нафтопродукти на підставі видаткової накладної № 14 від 16 вересня 2022р., кількість палива 25 000 літрів, на суму 1 170 000 грн., у тому числі ПДВ на суму 76 542 грн. та видаткової накладної № 32 від 12 жовтня 2022р., кількість палива 28 000 літрів, на суму 1 246 000 гривень, у тому числі ПДВ на суму 81 514 грн., що додатково підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 20.02.2023.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У п.4.1. договору сторони погодили, що поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця. Замовлення передається покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом, тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін. Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у постачальника. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає цінність. Поставку товару здійснюється в строки, погоджені сторонами при прийнятті заяви.

Судом встановлено, що відповідачем лише частково здійснено поставку нафтопродуктів позивачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1609/1 та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1210/1.

З врахуванням часткового повернення відповідачем суми зайво сплачених коштів, які підлягають поверненню як сума попередньої оплати становить 70 000 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №910/5444/17, від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 27.08.2019 в справі №911/1958/18.

Суд встановив, що позивачем 15.03.2023 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд ОЙЛ» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 42, код ЄДРПОУ 44747653) претензію від з вимогою повернути кошти в розмірі 150 000 грн. в десятиденний строк з моменту отримання цієї претензії.

Судом враховується, що норми законодавства не встановлюють обов`язку вручати претензію безпосередньо адресату чи перевіряти факт такого отримання.

Позивач належним чином виконав свій обов`язок щодо доведення інформації про наявність у нього претензій до відповідача, надіславши йому претензію листом відповідно до вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністру України № 270 від 5 березня 2009 року.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку що позивач має право вимагати повернення, здійсненої ним на користь відповідача передоплати за договором.

За змістом статей 509, 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018р. у справі № 758/1303/15-ц (провадження №14-68цс18), від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Верховний Суд в постанові від 18.10.2018р. у справі №910/11965/16 вказав: "Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018у справі №910/5811/16.

Таким чином, будь-яке зобов`язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 №6-113цс14)".

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №910/12382/17).

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, здійснення позивачем на виконання його умов перерахування коштів відповідачу в якості попередньої оплати товарів, отримання цих коштів ТОВ «СК ТРЕЙД ОЙЛ» та неповернення відповідачем попередньої оплати, суд дійшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення коштів в розмірі 70 000 грн.

Також позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов`язань нараховано 1 687, 72 грн. інфляційних втрат та 1001, 10 грн. 3% річних за період з 18.02.2023 по 10.08.2023.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.

Наведене узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема, постанова від 10 квітня 2018 року по справі №914/1033/17, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18.

При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення передоплати та наявності правових підстав для застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України.

Перевіривши наведені позивачем у заяві про зменшення позовних вимог розрахунки інфляційних втрат та 3% річних 18.02.2023 по 10.08.2023, судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними та позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 1687, 72 грн. і 3% річних в сумі 1001, 10 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Отже, позовні вимоги підлягають до задоволення у повному об`ємі.

Крім цього, слід зазначити, що у позовній заяві, позивач на підставу звернення з позовом до суду посилається на ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На думку суду до спірних правовідносин слід застосувати положення статтей 265, 655, 712 Цивільного кодексу України зокрема, щодо договору поставки та договору купівлі-продажу.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального та процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові ВП ВС від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з приписами ч.4. ст. 129 ГПК у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Відтак, підлягає до стягнення із відповідача 2684 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 13, 46, 73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Трейд ОЙЛ» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 42, код ЄДРПОУ 44747653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ОИЛ» (77662, Івано-Франківська обл., Рожнятівський р-н, смт. Перегінське, вулиця Січових Стрільців, будинок 202, код ЄДРПОУ 40343710) 72 688, 82 грн. попередньої оплати в т.ч. 70 000 грн. основного боргу, 1687, 72 грн. інфляційних втрат, 1001, 10 грн. 3% річних та 2684 грн. сплаченого судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

СуддяВ. М. Дем`як