Рішення

від 09.10.2023 по справі 904/4212/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2023м. ДніпроСправа № 904/4212/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Дніпропетровський обласний центр зайнятості (м. Дніпро)

до Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (м. Дніпро)

про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровський обласний центр зайнятості звернувся з позовною заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 97266,33грн.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування громадянки ОСОБА_1 на обліку в Марганецькій міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, як безробітної, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №160/336/20 від 19.01.2022 визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №3313-к від 11.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019. За період перебування на обліку в Марганецькій міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з 19.12.2019 по 27.01.2021 ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю у розмірі 97266,33грн. Позивач зазначає, що звертався до відповідача із претензією щодо повернення виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, проте, відповідач відхилив вказану претензію. Таким чином, позивач вважає, що виплачена громадянці ОСОБА_1 допомога по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв`язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.

Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи ст. 12, ч. 1 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

23.08.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки предмет позовних вимог у справі №160/336/20 не стосувався поновлення на роботі ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, виплачена допомога по безробіттю повинна бути стягнута не з відповідача, а з ОСОБА_1 . Додатково зазначає, що позивачем не надано доказу, який би свідчив про виконання ОСОБА_1 своїх обов`язків, як застрахованої особи та беззаперечної наявності підстав для виплат.

30.08.2023 представник позивача подав до канцелярії суду відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги.

В своїх поясненнях на заперечення відповідача зазначає, що предметом позовних вимог у справі №160/336/20 було як скасування наказу про звільнення, так і поновлення на посаді ОСОБА_1 . В обґрунтування правомірності нарахування та виплати допомоги, позивач надав Індивідуальний план працевлаштування безробітного по ОСОБА_1 із додатками №1 «Послуги, заходи та рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню», №2 «Права та обов`язки зареєстрованого безробітного», а також Додаток №1 до Персональної картки безробітного «Відвідування центру зайнятості/філії центру зайнятості».

18.09.2023 представник відповідача подав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити в позові. Заперечення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов. Додатково зазначає, що ОСОБА_1 було порушено обов`язки, передбачені Індивідуальним планом працевлаштування безробітного, у зв`язку з чим, виплачена допомога по безробіттю повинна бути стягнута не з відповідача, а з ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-

УСТАНОВИВ:

У Марганецькій міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (далі по тексту - Марганецька філія) в період з 19.12.2019 по 27.01.2021 перебувала на обліку, як безробітна, громадянка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , звільнена із Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 11.12.2019 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом Марганецької філії від 19.12.2019 №НТ191219 ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 19.12.2019 відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" та наказом від 26.12.2019 №НТ191226, відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, частини ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.

Наказом Марганецької філії від 26.12.2019 №НТ191226 ОСОБА_1 відкладено виплату допомоги по безробіттю з 26.12.2019 по 11.01.2020 у зв`язку із наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні на підставі ч. 4 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом Марганецької філії від 13.01.2020 №НТ200113 ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 12.01.2020, відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом Марганецької філії від 22.01.2021 №НТ210122 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 06.01.2021 у зв`язку із закінченням строку її виплати на підставі п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

27.01.2021 наказом Марганецької філії №НТ210127 було припинено реєстрацію ОСОБА_1 з 27.01.2021, відповідно до абзацу 16 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792 (чинної на момент зняття з обліку) на підставі заяви ОСОБА_1 про припинення реєстрації.

За період перебування на обліку з 19.12.2019 по 27.01.2021 безробітній ОСОБА_1 виплачено з бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю в розмірі 97266,33грн.

Позивач зазначає, що у результаті обміну із Пенсійним фондом України від 13.02.2023 про періоди зайнятості особи було встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКІШ НОМЕР_1 ) перебувала у трудових відносинах із Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області та звільнена 17.10.2022.

На адресу правонаступника, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), направлено запит про уточнення періодів трудової діяльності ОСОБА_1

Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 04.04.2023 №12708/12-13 надано відповідь та направлено примірник наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31.01.2022 №215-к «Про поновлення ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019 із збереженням 5 рангу державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби. Підставою для видання наказу зазначено постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 по справі №160/336/20.

Відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справа №160/336/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 року скасовано рішення суду першої інстанції, задоволено позовні вимоги та визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №3313-к від 11.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019.

Отже, ОСОБА_1 , у період з 12.12.2019 по 17.10.2022, перебувала у трудових відносинах із роботодавцем та перебувала на обліку у службі зайнятості, як безробітна, з 19.12.2019 по 27.01.2021.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 №3910 "Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості" Нікопольський міськрайонний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 21910812) було реорганізовано шляхом приєднання до Дніпропетровського обласного центру зайнятості та утворенням наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 23.12.2022 №319 "Про утворення філій Дніпропетровського обласного центру зайнятості" Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 45108216). Правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Нікопольського міськрайонного центру зайнятості є Дніпропетровський обласний центр зайнятості.

Відповідно до наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 15.12.2022 №315 «Про зміну до структури та штатного розпису Дніпропетровської обласної служби зайнятості» припинена діяльність Марганецької міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 42101239) та утворено у складі Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 45108216) Марганецьке управління Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Наказом Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 17.04.2023 №НТ230417 прийнято рішення про повернення коштів за рахунок роботодавця у встановленому порядку відповідно до абз. 2 п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 26.12.2019.

Марганецьким управлінням Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) претензію за №17 від 17.04.2023 щодо повернення виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 97266,33грн, яку було відхилено листом відповідача №19908/11.4-15 від 22.05.2023.

Дніпропетровський обласний центр зайнятості повторно звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із претензією за №12/11-1981 від 01.06.2023.

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не здійснило повернення виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 97266,33грн центру зайнятості, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення 97266,33грн з відповідача, як роботодавця на користь позивача, як центру зайнятості коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин перебування на обліку в центру зайнятості ОСОБА_1 , обставин порушення відповідачем умов законодавства та наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон).

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Марганецькому управлінні Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з 19.12.2019 по 27.01.2021 та за вказаний період їй виплачено допомогу по безробіттю на загальну суму 97266,33грн.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Матеріалами справи підтверджується, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №160/336/20 скасовано рішення суду першої інстанції, задоволено позовні вимоги та визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №3313-к від 11.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

З огляду на викладене, саме на Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) покладено обов`язок з відшкодування Дніпропетровському обласному центру зайнятості суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 , у зв`язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17-г та від 09.07.2018 у справі №914/1875/17.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 97266,33грн, виплачені як допомога по безробіттю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2684,00грн.

Стосовно інших доводів позивача і відповідача суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень позивача і відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Дніпропетровського обласного центру зайнятості до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 97266,33грн задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 21-А; ідентифікаційний код 43314918) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (юридична адреса: 49006, м. Дніпро, вул. Юрія Савченка, буд. 12; ідентифікаційний код 03490909) 97266,33грн - виплачених як допомога по безробіттю, 2684,00грн - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 09.10.2023.

Суддя В.О. Татарчук