Постанова

від 08.12.2023 по справі 904/4212/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2023 року м.Дніпро Справа № 904/4212/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 (суддя Татарчук В.О., повний текст якого підписаний 09.10.2023) у справі №904/4212/23

за позовом Дніпропетровський обласний центр зайнятості (м. Дніпро)

до Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (м. Дніпро)

про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернувся Дніпропетровський обласний центр зайнятості звернувся з позовною заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 97266,33грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час перебування громадянки ОСОБА_1 на обліку в Марганецькій міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості, як безробітної, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 у справі №160/336/20 від 19.01.2022 визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №3313-к від 11.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019. За період перебування на обліку в Марганецькій міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з 19.12.2019 по 27.01.2021 ОСОБА_1 отримала допомогу по безробіттю у розмірі 97266,33грн. Позивач зазначає, що звертався до відповідача із претензією щодо повернення виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, проте, відповідач відхилив вказану претензію. Таким чином, позивач вважає, що виплачена громадянці ОСОБА_1 допомога по безробіттю підлягає відшкодуванню відповідачем (роботодавцем) на підставі частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному, у зв`язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/4212/23 позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості м. Дніпро 97266,33грн - виплачених як допомога по безробіттю, 2684,00грн - витрати по сплаті судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- ОСОБА_1 отримала подвійну матеріальну вигоду, перебуваючи одночасно в двох правових статусах - маючи статус безробітної та одночасно перебуваючи в трудових відносинах з відповідачем;

- кар`єрним радником Центру зайнятості та самою ОСОБА_1 порушено обов`язки, передбачені Індивідуальним планом працевлаштування безробітного, у зв`язку з чим, виплачена допомога по безробіттю повинна бути стягнута не з відповідача, а з ОСОБА_1 .

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 року - без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Коваль Л.А., Мороз В.Ф.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 26.10.2023 здійснено запит матеріалів справи №904/4212/23 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

01.11.2023 матеріали справи №904/4212/23 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №904/4212/23. Вирішено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

У Марганецькій міській філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (далі по тексту - Марганецька філія) в період з 19.12.2019 по 27.01.2021 перебувала на обліку, як безробітна, громадянка ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , звільнена із Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 11.12.2019 за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом Марганецької філії від 19.12.2019 №НТ191219 ОСОБА_1 надано статус безробітної з 19.12.2019 відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" та наказом від 26.12.2019 №НТ191226, відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, частини ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", призначено допомогу по безробіттю, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.

Наказом Марганецької філії від 26.12.2019 №НТ191226 ОСОБА_1 відкладено виплату допомоги по безробіттю з 26.12.2019 по 11.01.2020 у зв`язку із наданням особі вихідної допомоги або інших виплат при звільненні на підставі ч. 4 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом Марганецької філії від 13.01.2020 №НТ200113 ОСОБА_1 розпочато (поновлено) виплату допомоги по безробіттю з 12.01.2020, відповідно до ст. 22 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Наказом Марганецької філії від 22.01.2021 №НТ210122 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 06.01.2021 у зв`язку із закінченням строку її виплати на підставі п. 12 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

27.01.2021 наказом Марганецької філії №НТ210127 було припинено реєстрацію ОСОБА_1 з 27.01.2021, відповідно до абзацу 16 пп. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792 (чинної на момент зняття з обліку) на підставі заяви ОСОБА_1 про припинення реєстрації.

За період перебування на обліку з 19.12.2019 по 27.01.2021 безробітній ОСОБА_1 виплачено з бюджету Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття допомогу по безробіттю в розмірі 97266,33грн.

Позивач зазначає, що у результаті обміну із Пенсійним фондом України від 13.02.2023 про періоди зайнятості особи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області та звільнена 17.10.2022.

На адресу правонаступника, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), направлено запит про уточнення періодів трудової діяльності ОСОБА_1

Південним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 04.04.2023 №12708/12-13 надано відповідь та направлено примірник наказу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 31.01.2022 №215-к "Про поновлення ОСОБА_1 ", відповідно до якого ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019 із збереженням 5 рангу державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби. Підставою для видання наказу зазначено постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 по справі №160/336/20.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №160/336/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 скасовано рішення суду першої інстанції, задоволено позовні вимоги та визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №3313-к від 11.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019.

Отже, ОСОБА_1 , у період з 12.12.2019 по 17.10.2022, перебувала у трудових відносинах із роботодавцем та перебувала на обліку у службі зайнятості, як безробітна, з 19.12.2019 по 27.01.2021.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 18.10.2022 №3910 "Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості" Нікопольський міськрайонний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 21910812) було реорганізовано шляхом приєднання до Дніпропетровського обласного центру зайнятості та утворенням наказом Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 23.12.2022 №319 "Про утворення філій Дніпропетровського обласного центру зайнятості" Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 45108216). Правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Нікопольського міськрайонного центру зайнятості є Дніпропетровський обласний центр зайнятості.

Відповідно до наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 15.12.2022 №315 "Про зміну до структури та штатного розпису Дніпропетровської обласної служби зайнятості" припинена діяльність Марганецької міської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 42101239) та утворено у складі Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 45108216) Марганецьке управління Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості.

Наказом Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості від 17.04.2023 №НТ230417 прийнято рішення про повернення коштів за рахунок роботодавця у встановленому порядку відповідно до абз. 2 п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" з 26.12.2019.

Марганецьким управлінням Нікопольської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості направлено до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) претензію за №17 від 17.04.2023 щодо повернення виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 97266,33 грн., яку було відхилено листом відповідача №19908/11.4-15 від 22.05.2023.

Дніпропетровський обласний центр зайнятості повторно звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із претензією за №12/11-1981 від 01.06.2023.

Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не здійснило повернення виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у сумі 97266,33 грн. центру зайнятості, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є позовні вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) коштів у сумі 97 266,00 грн, виплачених як допомога по безробіттю.

Задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи на користь позивача кошти в розмірі 97266,33 грн., виплачених ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 19.12.2019 по 27.01.2021, як безробітної особи, господарський суд першої інстанції виходив з того, що сплачені кошти підлягають відшкодуванню відповідачем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробіття це соціально - економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Пунктом 2 ч. 1 вказаної статті передбачено, що безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

У силу ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

Процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості визначено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу" (у відповідній редакції).

Згідно з п. 3 Порядку № 792 реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Обробка персональних даних осіб, які шукають роботу, здійснюється центром зайнятості відповідно до закону.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного (п. 22 Порядку № 792).

У силу ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Так, нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" закріплено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення на випадок безробіття, визначено види забезпечення, зокрема, допомогу по безробіттю (ст. 7 названого Закону).

Допомога по безробіттю здійснюється за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до п. 30 Порядку № 792 центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного, зокрема, з дня видання відповідно до законодавства працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

За приписами пп. 2 п. 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сіл господарства України 06.04.2020 № 624, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2020 за № 537/34820 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), виплата допомоги по безробіттю припиняється в разі припинення реєстрації безробітного з підстав, передбачених Порядком реєстрації перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792.

Водночас, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

У силу ч. 4 ст. 35 названого Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що роботодавці - це підприємства установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунку із застрахованими особами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у розумінні вищенаведеної норми є роботодавцем по відношенню до ОСОБА_1 . В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №160/336/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.01.2022 скасовано рішення суду першої інстанції, задоволено позовні вимоги та визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області №3313-к від 11.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 , поновлено її на роботі на посаді заступника начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Томаківському району та місту Марганцю Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з 12.12.2019.

Враховуючи факт незаконності звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновлення останньої на посаді за судовим рішенням, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача, як роботодавця, грошових коштів у розмірі 97266,33 грн., які були виплачені позивачем ОСОБА_1 за період незаконного звільнення як допомога по безробіттю, є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області ліквідовано, як юридичну особу публічного права, згідно додатку 1 до Постанови та утворено, як юридичну особу публічного права Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) згідно додатку 2 до Постанови.

Призначення та звільнення ОСОБА_1 здійснювалось Головним територіальним управлінням юстиції у Дніпропетровській області, а поновлення на роботі правонаступником - Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро), що по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому на нього покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про «подвійність стягнення», оскільки сума допомоги по безробіттю, стягнення якої є предметом даного позову, виплачена Дніпропетровським обласним центром зайнятості ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку, встановленому статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а виплати, здійснені Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) ОСОБА_1 на підставі рішення суду, є сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто види юридичної відповідальності відповідача перед позивачем та перед громадянкою ОСОБА_1 є різними.

Доводи відповідача, що кошти, сплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю мають бути стягнуті саме з неї, а не з апелянта, є неспроможними з огляду на наступне.

Статтями 34, 35 Закону № 1533-III передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов`язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі №914/1875/17, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/4212/23 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2023 у справі №904/4212/23 - залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08.12.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз