Рішення

від 05.10.2023 по справі 910/8034/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2023Справа № 910/8034/23За позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна"

2) Подільської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Ярош Д.С.

Представники сторін:

від позивача: Кєєр О.С.

від відповідача 1: не з`явились,

від відповідача 2: не з`явились

У судовому засіданні 05.10.2023 в порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна", 2) Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, 3) Державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Управління (центр) надання адміністративних послуг Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 29.05.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.06.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 29.05.2023.

07.06.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 29.05.2023. У вказаній заяві позивачем зазначено про помилковість включення до складу відповідачів державного реєстратора, в зв`язку з чим позовні вимоги заявляються до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" та Подільської районної в місті Києві державної адміністрації та визначено зміст позовних вимог до кожного з відповідачів.

Позивач просить: - визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" припиненими з 10.04.2023 року у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України; - зобов`язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна".

Ухвалою Господарського суду від 07.07.2023 відкрито провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.07.2023.

Відповідачі у підготовче засідання призначене на 27.07.2023, не прибули, явку уповноважених представників не забезпечили, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

В підготовчому засіданні 27.07.2023 оголошено перерву до 10.08.2023.

Відповідачі у підготовче засідання призначене на 10.08.2023, не прибули, явку уповноважених представників не забезпечили, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою від 10.08.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 21.08.2023.

В судовому засіданні 21.08.2023 оголошено перерву до 05.10.2023.

В судове засідання 05.10.2023 представники відповідачів не з`явились, про дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, про причини неявки, суд не повідомили.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2023 підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві та інших заявах по суті спору.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" з 17.05.2011 є ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, єдиним засновником (учасником) відповідача 1 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Графофойл".

08.03.2023 позивачем складено заяву про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" з 10.04.2023 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП.

Заява про звільнення була отримана директором відповідача-1 під підпис 08.03.2023.

08.03.2023 позивачем складено повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" (місце проведення загальних зборів: АДРЕСА_1 ; час початку зборів:12.00 год 10 квітня 2023 року. Порядок денний: про обрання голови та секретаря зборів; вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за її заявою про звільнення від 08.03.2023; вирішення питання відносно призначення нового директора товариства; надання уповноваженій особі товариства повноважень на проведення всіх необхідних дій, в т.ч. державної реєстрації змін до відомостей про товариство у ЄДРПОУ.

ОСОБА_1 надіслала учаснику товариства повідомлення про запрошення та проведення загальних зборів на 10.04.2023 о 12:00 год, з питання порядку денного - звільнення з посади директора ТОВ "Дубль в Україна" та заяву про звільнення. Додатково в газеті "Голос України" №53 (8070) від 15.03.2023 було зроблено оголошення про скликання Загальних зборів Товариства стосовно звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Дубль в Україна" за її заявою про звільнення.

Згідно Акту від 10.04.2023, станом на 10.04.2023 у проміжку часу між 12:00 год. та 14:00 год. у приміщенні: 04080, місто Київ, вулиця Костянтинівська, будинок 73 учасник ТОВ «ДУБЛЬ В УКРАЇНА» та його представники були відсутні, що свідчить про те, що загальні збори товариства є такими, що не відбулися через неявку учасників товариства та їх представників. Акт підписаний директором ОСОБА_2 , та присутніми особами: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Отже, 10.04.2023 Загальні збори учасників Товариства не відбулись та станом на день подання позову у справі № 910/8034/23 відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача 1 не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом, у якому позивач просить: - припинити трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" з 10.04.2023 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України; - зобов`язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Гнатенко Анжеліку Леонідівну як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна".

Відповідачі не скористались своїм правом на подання відзиву, про наслідки були повідомлені належним чином ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Так, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням зборів учасників, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення зборами учасників відповідача-1 у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників товариства, у даному випадку це єдиний учасник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Графофойл", на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Уповноважений на звільнення директора орган ТОВ "Дубль в Україна" проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього законодавством обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Дубль в Україна" та, відповідно, прийняття рішення зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" (04080, м. Київ, вулиця Костянтинівська, буд 73, ідентифікаційний код: 37727020) припиненими з 10.04.2023 року у зв`язку зі звільненням з посади генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

3.Зобов`язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 2; ідентифікаційний код: 37333608) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" (04080, м. Київ, вулиця Костянтинівська, буд 73, ідентифікаційний код: 37727020) у зв`язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" за власним бажанням.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубль в Україна" (04080, м. Київ, вулиця Костянтинівська, буд 73, ідентифікаційний код: 37727020) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

5.Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 09.10.2023

Суддя І.В.Усатенко