Рішення

від 26.09.2023 по справі 910/13301/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.09.2023Справа № 910/13301/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія»

до Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Акціонерне товариство «Український будівельно-інвестиційний банк»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Торговий дім «Маз Україна»

про стягнення 500801,33 грн

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Секретар с/з Божко А.І.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення 500 801,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що порушення умов договору № 21Т-115 від 24.09.2021 мало місце не з вини позивача, оскільки було обумовлене виникненням форс-мажорних обставин, а тому наявності правових підстав для здійснення виплат за Договором банківської гарантії № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021, якою було забезпечено виконання зобов`язання за договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021, у зв`язку з чим сплачені позивачем відповідачу кошти у сумі 492000,00 грн за банківською гарантією та відсотки у сумі 8801,33 грн є реальним збитком позивача, який є наслідком протиправної поведінки відповідача щодо необґрунтованого звернення з вимогою про сплату банківської гарантії за відсутності гарантійного випадку, а відтак вказані кошти мають бути повернені позивачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15.09.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач посилається на те, що гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності та для настання гарантійного випадку наявність вини боржника не має значення, достатньо лише факту порушення останнім забезпеченого зобов`язання. Також відповідач вказує, що позивачем не було своєчасно повідомлено про виникнення форс-мажорних обставин.

21.09.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач, посилаючись на сертифікати Київської торгово-промислової палати від 19.01.2023 № 3000-23-0234 та від 23.12.2022 р. № 3000-22-0754, якими засвідчено форс-мажорні обставини спричинені військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та неможливість отримання товару з Республіки Білорусь контрагентом, вказує, що вказані обставини унеможливили виконання позивачем обов`язку щодо відвантаження паливозаправників за договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021 з незалежних від нього причин.

У судовому засіданні 26.09.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2021 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» (постачальник) укладено Договір поставки № 21Т-115 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві Паливозаправник UАКАПЗ-5М1 (надалі - товар), зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід`ємною/-ими частиною/-ами), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування / асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях (надалі - Специфікація / -її), яка є додатком № 1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є додатком № 3 до договору та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Спеціфікації/-ях та Графіку поставки до цього договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору, і діє до 31.12.2022 (п. 10.1 договору).

Специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування товару, що поставляється - Паливозаправник UАКАПЗ-5М1, його кількість 4 шт., ціну за одиницю та загальну його вартість - 9840000,00 грн (з ПДВ).

Графіком поставки товару (додаток № 3 до договору) встановлений наступний строк поставки товару: згідно графіка поставки 150 календарних днів після укладання договору, але не пізніше 31.03.2022 р. з можливістю дострокової поставки.

Отже, Графіком поставки встановлений граничний строк поставки товару - не пізніше 31.03.2022 р.

Забезпечення виконання зобов`язань по договору здійснюється до укладання договору, зокрема у спосіб надання банківської гарантії або стендбай акредитиву виконання зобов`язань по договору (п. 10.2 договору).

На виконання п. 10.2 договору відповідно до договору № BGV/U/03-2-12608 про надання гарантії від 22.09.2021 АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» (гарант) з дорученням ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» (принципал) 22.09.2021 надав банківську гарантію № BGV/U/03-2-12608 бенефіціару - АТ «Укргазвидобування», у сумі 492000,00 грн, строком дії з дати видачі до 31.12.2022 включно.

Позивачем не було поставлено відповідачеві обумовлений договором товар.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт невиконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачу сторонами справи визнається, а відтак відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягає доказуванню.

В зв`язку з невиконанням ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» зобов`язань з поставки товару, 21.12.2022 АТ «Укргазвидобування» направлено Свіфт-повідомлення АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» з вимогою № 44.2.2-011-4710 від 23.12.2022 сплатити 492000,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов Банківської гарантії №BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021.

Вимога була задоволена Гарантом, що підтверджується платіжною інструкцією № 96218595 від 02.01.2023.

Листом від 26.12.2022 № 300/937 АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» повідомив ТОВ «Торгівельно-сервісна компанія» про отримання від АТ «Укргазвидобування» свіфт-повідомлення від 21.12.2022 із вимогою про сплату 492000,00 грн у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно з умовами Гарантії № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021, наданої відповідно до Договору № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021.

25.01.2023 позивач сплатив на користь АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» суму гарантії у розмірі 492000,00 грн за банківською гарантією № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021 та відсотки у розмірі 8801,33 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 11890 та № 11891 від 25.01.2023.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Також, ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України),

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Позивач, стверджуючи про відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання за договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021 та ненастання гарантійного випадку, посилався на настання форс-мажорних обставин внаслідок введення в Україні воєнного стану, що вплинули на виконання вказаного договору, зокрема, через неможливість поставки паливозаправників, які є предметом договору купівлі-продажу № 166/2 від 23.12.2021, який укладено між позивачем та контрагентом - ТОВ «Укравтокомплект ЛТД», оскільки внаслідок повномаштабного вторгнення Російської Федерації на територію України паливозаправники UАКАПЗ-5М1 на базі шасі МАЗ-4371 не встигли поставити ТОВ «Укравтокомплект ЛТД», які у свою чергу він замовив відповідно до укладеної додаткової угоди № 189/2 від 20.12.2021 до договору № 260 купівлі-продажу (постачання) від 21.01.2020 з офіційним дистриб`ютором МАЗ в Україні - ТОВ з іноземними інвестиціями «Торговий Дім МАЗ-Україна».

На підтвердження вказаних обставин позивач посилається на сертифікати Київської торгово-промислової палати від 19.01.2023 № 3000-23-0234 та від 23.12.2022 р. № 3000-22-0754.

З цього приводу суд зазначає наступне.

З метою забезпечення поставки паливозаправників UАКАПЗ-5М1, які є предметом договору поставки № 21Т-115 від 24.09.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтокомплект ЛТД» укладено договір купівлі-продажу № 166/2 від 23.12.2021, з Графіком поставки товару від 23.12.2021 (додаток № 2 до договору), в якому сторони погодили строк поставки товару не пізніше 31.03.2022 р. з можливістю дострокової поставки.

В свою чергу, ТОВ «Укравтокомплект ЛТД» на виконання зазначеного договору уклало додаткову угоду № 189/2 від 20.12.2021 до договору № 260 купівлі-продажу (постачання) від 21.01.2020 ТОВ з іноземними інвестиціями «Торговий Дім МАЗ-Україна», пунктом 1.3 якої сторони погодили строк доставки Товару до 01.03.2022 включно.

ТОВ з іноземними інвестиціями «Торговий Дім МАЗ-Україна» є офіційним дистриб`ютором ВАТ «Мінський автомобільний завод» - керуюча компанія холдингу «Белавтомаз» в Україні, що підтверджується копією свідоцтва № 526/018-21.

24.02.2022 внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2101-ІХ, введено воєнний стан на всій території України.

Відповідач зазначає, що поряд з місцем провадження діяльності позивача - містом Харків велися бойові дії, а також те, що з перших днів війни воно піддавалося ракетним ударам з боку ворога, діяльність позивача певний час була паралізована через загрозу життю та здоров`ю співробітників товариства. Крім того, будівля, де розташоване товариство, в середині березня 2022 року зазнала пошкоджень та руйнувань внаслідок ворожих обстрілів.

Загальновідомим є те, що введення бойових дій поблизу міста Харкова та те, що місто Харків на весні 2022 року піддавалося постійним ракетним ударам зі сторони ворога - Російської Федерації паралізували роботу бізнесу та спричинили істотний вплив на виконання господарських зобов`язань.

Крім того, ввезення будь-яких товарів з території Республіки Білорусь, з яким у відповідача також були договірні відносини щодо поставки паливозаправників UАКАПЗ-5М1 на базі шасі МАЗ-4371, починаючи з 24.02.2022 року, є фактично неможливим.

Вказані обставини неможливо було передбачити під час укладення договору № 21Т-115 від 24.09.2021.

Згідно з п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (п. 8.2 договору).

Згідно з п. 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та / або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин.

24.02.2022 внаслідок військового нападу російської федерації на Україну введено воєнний стан на всій території України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.

Внаслідок військової агресії російської федерації м. Харків, а саме Салтівський район, у якому і знаходились офісні приміщення Позивача, з перших днів війни піддавався постійним обстрілам з боку ворога, що фактично паралізувало діяльність товариства на певний час.

Харківська міська територіальна громада, адміністративним центром якої є м. Харків, з 24.02.2022 по 15.09.2022 була територією активних бойових дій згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Мінреінтеграції № 309 від 22.12.2022.

За вказаних обставин, позивач не мав змоги повідомити відповідача про настання форс-мажорних обставин протягом 7-ми днів з моменту їх виникнення у письмовій формі, як це передбачено п. 8.2 Договору.

Водночас позивач стверджує, що про неможливість поставки товару у визначений договором строк внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідача було повідомлено засобами телефонного зв`язку.

Про неможливість поставки товару у визначений договором строк внаслідок настання форс-мажорних обставин позивач повідомив відповідача листом-проханням № 02 від 17.03.2022, в якому з також просив продовжити графік поставки товару та термін дії договору до 31.12.2022 р.

Отже про неможливість своєчасного виконання зобов`язань за договором № 21Т-115 від 24.09.2021 внаслідок настання форс-мажорних обставин позивач повідомив відповідача до 31.03.2022, тобто до кінцевої дати виконання зобов`язання, що свідчить про добросовісну поведінку позивача.

При цьому позивачем вживалися дії для досудового врегулювання спору.

Пропозицією від 27.06.2022 позивачем запропоновано відповідачу викласти пункт «Строк поставки» додатку №3 «Графік поставки» до договору поставки № 21Т-115 від 24.09.2021 в наступній редакції: «Не пізніше 31.12.2022 з можливістю дострокової поставки».

Пропозицією від 28.07.2022 позивачем запропоновано відповідачу укласти додаткову угоду про продовження строку поставки до 31.12.2022.

Також, було направлено Проект Додаткової угоди до Договору поставки №21Т-115 від 24.09.2021.

Листом №ШГВ2366/003.1.1-05 від 12.08.2022 відповідач просив надати гарантійний лист на придбання до 09.04.2022 паливозаправників UАКАПЗ-5М1 на базі шасі МАЗ-4371.

Відповіддю № 01 від 16.08.2022 на лист №ШГВ2366/003.1.1-05 від 12.08.2022 надано гарантійний лист № 02 від 16.08.2022 про дати замовлення шасі, висловлено прохання розглянути пропозицію про продовження строку дії зобов`язань до 31.03.2022.

Відповіддю від 23.09.2022 надано відповідачу висновок Чернігівської регіональної ТПП про підтвердження виникнення та існування документально підтверджених істотних змін обставин, які є підставою для внесення змін до договору, та повторно висловлено прохання розглянути пропозицію про продовження строку дії зобов`язань.

Крім того, листом-пропозицією від 18.11.2022 року №1 позивачу було запропоновано змінити шасі товару та переглянути строки поставки.

Сертифікатом № 3000-23-0234 Київської торгово-промислової палати від 19.01.2023 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та неможливість отримання товару з Республіки Білорусь контрагентом, засвідчена Сертифікатом № 3000-22-0754 Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні (обставини непереборної сили) від 23.12.2022 р. № 17/03-4/542.

У ньому йдеться саме про обов`язок (зобов`язання) позивача щодо відвантаження паливозаправників за договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021, укладеного з відповідачем, та встановлено, що такі обставини унеможливили виконання договору у визначений сторонами термін. Період дії форс-мажорних обставин: з 26 лютого 2022 року, тривають на 19 січня 2023 року.

Таким чином, у зв`язку з форс-мажорними обставинами, якими є військова агресія російської федерації проти України та неможливість отримання товару з Республіки Білорусь контрагентом, позивач з об`єктивних причин не міг виконати обов`язок з поставки товару у строк, передбачений Графіком поставки від 24.09.2021, а саме до 31.03.2022.

З огляду на викладене виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які свідчать про неможливість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 21Т-115 від 24.09.2021 в обумовлений сторонами термін з об`єктивних причин, підтверджено належними та достатніми доказами.

Договір укладено до введення в Україні воєнного стану, тобто обставини форс-мажору, на які посилається позивач, не існували на час його укладення, тому позивач не міг передбачити обставини, що зумовили неможливість виконання зобов`язання за договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021.

Відтак, позивачем доведено та відповідачем не спростовано, відсутність вини позивача у порушенні зобов`язання за договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021, забезпеченого гарантією.

Відтак, гарантійний випадок відповідно до умов гарантії № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021 не настав.

Разом з тим, як було встановлено судом банком-гарантом була виконана банківська гарантія № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021.

Оскільки банківська гарантія у сумі 492000,00 грн у повному обсязі сплачена відповідачеві, тоді як вини позивача щодо неналежного виконання умов договору поставки № 21Т-115 від 24.09.2021 судом не встановлено, тобто гарантійний випадок не наступив, то сума банківської гарантії знаходиться у відповідача за відсутності правової підстави для її отримання, а відтак вказана сума підлягає поверненню позивачу.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що гарантія є видом забезпечення виконання зобов`язання.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 560 ЦК України).

Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч. 1 ст. 565 ЦК України).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, яка є загальною щодо спорів про стягнення боргу за гарантією, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (аналогічна позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у cправі № 910/9397/20).

Факт порушення позивачем умов договору № 21Т-115 від 24.09.2021, тобто порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією - настання гарантійного випадку, судом не встановлений.

Відтак грошові кошти у сумі 492000,00 грн, сплачені позивачем на виконання умов Банківської гарантії № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021, знаходяться у відповідача безпідставно.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18) та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження №12-182гс18)).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/5402/21.

За таких обставин, стягненню з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» підлягає 492000,00 грн неправомірно отриманих грошових коштів за банківською гарантією, сплачених позивачем банку-гаранту на виконання вимоги Акціонерного товариства «Укргазвидобування» щодо виконання гарантійних зобов`язань відповідно до Банківської гарантії № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021, яка видана на підставі договору № BGV/U/03-2-12608 про надання гарантії від 22.09.2021.

Щодо вимоги позивача в частині стягнення 8801,33 грн. відсотків сплачених банку-гаранту відповідно до Банківської гарантії № BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021, які він просить стягнути як збитки на підставі ч. 2 ст. 224, ч.1 ст. 225 ГК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Позивачем сплачено гаранту АТ «Український будівельно-інвестиційний банк» відсотки у сумі 8801,33 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції від 25.01.2023 № 11891 на вказану суму.

Сплата принципалом гаранту відсотків не є збитками позивача, пов`язаними з протиправною поведінкою відповідача, оскільки вказані відсотки нараховані банком-гарантом позивачеві за порушення строку перерахування належної до сплати гаранту суми за Договором № BGV/U/03-2-12608 про надання гарантії від 22.09.2021.

З огляду на викладене, заявлені позивачем до стягнення збитки у сумі 8801,33 грн, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, ст. ст. 236 - 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-сервісна компанія» (61038, м. Харків, просп. Ювілейний, 28-А, код 37091926) 492000 (чотириста дев`яносто дві тисячі) грн 00 коп. збитків та 7380 (сім тисяч триста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складення тексту рішення: 09.10.2023