Рішення

від 05.10.2023 по справі 917/856/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 Справа № 917/856/23

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І.,

при секретарі судового засідання Білій І.М.,

розглянувши матеріали за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Вінницький олійножировий комбінат», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00373758 (адреса: вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Гранд», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38874801 (адреса: бульвар Щепотьєва, 10, кв. 21, м. Полтава, 36023)

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 948 030, 94 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Іщенко Д.М.

від відповідача: Паскевич Ю.О.

від третьої особи: Зозуля Е.Є.

Розглядається позовна заява Приватного акціонерного товариства «Вінницький олійножировий комбінат», м.Вінниця (далі - ПрАТ «Вінницький ОЖК», позивач) до ТОВ «Ай Ті Гранд», м. Полтава (відповідач) про стягнення 948 030,94 грн за невиконання умов Угоди від 03.11.2020 про надання невиключного права користування, укладеної між сторонами по справі.

Згідно з ухвалою від 29.05.2023 суд залишив позовну заяву без руху.

Позивач у визначений судом термін усунув недоліки позовної заяви. Згідно з ухвалою від 09.06.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Згідно з ухвалою від 04.07.2023 суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою від 14.07.2023 суд задовольнив заяву відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ухвалою від 28.08.2023 суд відмовив позивачу в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

Ухвалою від 05.09.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 05.10.2023 об 11:00 год.

В засіданні 05.10.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини:

- Угода від 03.11.2020 про надання невиключного права користування (далі Угода) є невід`ємною частиною Договору на виконання робіт № 823/19 від 10.09.2019 (далі Договір № 823/19), відповідно до якого Відповідач зобов`язався здійснити розробку та впровадження «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК», включаючи розробку та передачу відповідного програмного забезпечення для належного функціонування системи «AGB Control»;

- відповідно до умов Угоди, відповідач взяв на себе зобов`язання надати позивачу невиключні права користування модулями ПК «AGB Control», а також зобов`язався безстроково вчиняти всі необхідні дії та забезпечувати працездатність Комп`ютерної програми в обсязі, передбаченому Основним договором для реальної можливості ПрАТ «Вінницький ОЖК» повноцінно використовувати Комп`ютерну програму у своїй діяльності;

- з 28.12.2022 року відповідач навмисно позбавив ПрАТ «Вінницький ОЖК» можливості використовувати у своїй господарській діяльності програмне забезпечення AGB Control, що є прямим порушенням господарських зобов`язань зі сторони відповідача;

- відповідно до п. 1.16. Угоди, у випадку відмови ТОВ «Ай Ті Гранд» від забезпечення працездатності програмного забезпечення для реальної можливості повноцінно використовувати Комп`ютерну програму (надання кодів доступу, підтвердження ліцензій для доступу до Комп`ютерної програми, на веб-сайти, онлайн площадки, тощо), ТОВ «Ай Ті Гранд», за письмовою вимогою ПрАТ «Вінницький ОЖК, зобов`язане повернути ПрАТ «Вінницький ОЖК» всі грошові кошти, отримані ТОВ «Ай Ті Гранд» згідно Договору № 823/19;

- загальна сума всіх грошових коштів, сплачених ПрАТ «Вінницький ОЖК та отриманих ТОВ «Ай Ті Гранд» згідно Договору № 823/19, становить 948 030,94 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Третьою особою ОСОБА_1 були надані суду письмові пояснення (том 1, а.с.157-161), в яких, зокрема, зазначено таке:

- ОСОБА_1 (третя особа) є власником та розробником програмного комплексу «AGB Control» (Ліцензіаром), тому саме йому належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами відповідно до ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»;

-автоматизована система контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК», що є предметом Договору № 823/19, включає в себе як технічні засоби, так і програмне забезпечення, при цьому програмний комплекс AGBControl є лише частиною такого програмного забезпечення, необхідного для функціонування системи в цілому, в той час як позивач безпідставно ототожнює зазначені поняття;

-Договір № 823/19 не містить домовленостей між Позивачем та Відповідачем стосовно надання Позивачу ліцензії (права на використання програмного комплексу AGBControl); доступ до програмного комплексу AGBControl на етапі впровадження надавався для його тимчасового запуску в тестовому режимі виключно для налаштування, інтеграції, тестування та демонстрації функціонування; Відповідачем для налаштування та тестування AGBControl на об`єкті Позивача були використані копії AGBControl, які призначені тільки для впровадження та тестування на об`єктах автоматизації;

-відповідно до п. 1 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону;

-14.07.2020 року між третьою особою як Ліцензіаром, фізичною особо - підприємцем (ФОП) ОСОБА_2 як Ліцензіатом та Відповідачем як Субліцензіатом був укладений субліцензійний договір № 3 на строк шість місяців, після закінчення строку дії цього договору третьою особою субліцензійні договори з відповідачем не укладались;

-саме ОСОБА_1 , як власник та розробник програмного комплексу «AGB Control», був вимушений заборонити позивачу його використання з 28.12.2022, оскільки позивач відмовився від укладання з ним ліцензійного договору;

-Угода від 03.11.2020, укладена між сторонами по справі, за своєю суттю є договором ліцензування, в той же час, вона не може суперечити змісту основного ліцензійного договору, оскільки відповідно до п. 3 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору;

-Угода від 03.11.2020 року втратила чинність 10.01.2021, одночасно з закінченням строку дії Субліцензійного договору № 3, а Відповідач виконав взяті на себе зобов`язання по наданню права на використання AGBControl строком з 03.11.2020 до 10.01.2021 (закінчення строку дії основного ліцензійного договору);

-відповідно до п. 5 ст.33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними.

Відповідач у відзиві (том 2, а.с.1-14) проти позову заперечує, посилаючись на наступні обставини:

-Договір № 823/19 припинив свою дію виконанням, проведеним належним чином, оскільки ТОВ «Ай Ті Гранд» виконав роботи з розробки та впровадження «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК», які були прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується Актом прийому виконаних робіт № 178 від 04.11.2020, та оплачені в повному обсязі;

-програмне забезпечення AGB Control є лише одним із елементів, серед інших, «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ Вінницький ОЖК», за допомогою якої фіксується порушення технологічного процесу підприємства;

-доступ до комп`ютерної програми AGB Control на етапі впровадження «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» згідно з Договором № 823/19 надавався автором відповідачу для запуску, налаштування та ознайомлення позивача з роботою системи контролю, при цьому відповідачем використовувалася копія програмного забезпечення AGB Control, яка призначена для впровадження і тестування на об`єктах автоматизації;

-Договір № 823/19 не надає позивачу право використовувати комп`ютерну програму AGB Control, яка є об`єктом авторського права та автором якої є ОСОБА_1 , оскільки її використання є можливим лише на підставі ліцензійного або субліцензійного договору;

-Угода від 03.11.2020 була укладена між сторонами по справі під час дії Субліцензійного договору № 3 від 14.07.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 як Ліцензіаром, ФОП Блажко Віталієм Сергійовичем як Ліцензіатом та ТОВ «Ай Ті Гранд» як Субліцензіатом , предметом якого є передача Ліцензіатом Субліцензіату невиключного права (субліцензії) на використання програмного забезпечення AGB Control; тому станом на 03.11.2020 ТОВ «Ай Ті Гранд» мав право надавати право використання зазначеного Програмного забезпечення позивачу;

-Угода про надання невиключного права користування від 03.11.2020 року не є додатковою угодою до Договору № 823/19, а є окремим договором, предметом якої була передача позивачу невиключних прав користування модулями ПК «AGB Control», а в п.1.3 Угоди зазначено, що такі права передаються на підставі Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020 року;

-термін дії Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020 року не може бути більшим, ніж термін дії Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020 року (п. 11.3 Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020 року);

-Ліцензійний договір № 1 від 10 липня 2020 року та Субліцензійний договір № 3 від 14 липня 2020 року не надавали права на використання комп`ютерної програми «AGB Control» безстроково;

-закінчення строку дії Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020 року та Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020 року призводить до припинення права користування позивачем комп`ютерною програмою «AGB Control»;

-оскільки комп`ютерна програма AGB Control є об`єктом авторського права, то відповідно до ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», для її використання позивачем є необхідним отримання від її автора - ОСОБА_1 згоди на таке використання, тому не може йти мова про невиконання відповідачем умов п.1.16 Угоди, а саме про відмову відповідача від забезпечення працездатності програмного забезпечення для реальної можливості повноцінно використовувати зазначену комп`ютерну програму;

-крім комп`ютерної програми AGB Control, до складу Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» входять інші об`єкти: контролери, відеокамери, шлагбауми, табло, відеореєстратори, програмне забезпечення контролерів та відеокамер, програмне забезпечення відеоспостереження, програмне забезпечення розпізнавання державних номерних знаків автомобілів, програмне забезпечення облікової системи 1С та інше, яке може успішно експлуатуватися позивачем без використання комп`ютерної програми AGB Control.

Під час розгляду спору по суті судом встановлені наступні фактичні обставини.

Між ТОВ «Ай Ті Гранд» (Виконавець, відповідач) та ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат» (Замовник, позивач), 10 вересня 2019 було укладено Договір № 823/19, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов`язується за завданням Замовника виконати за плату наступні роботи: розробка та впровадження «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК» включаючи розробку та передачу Замовнику відповідного програмного забезпечення для належного функціонування системи (надалі іменуються - Роботи), а Замовник зобов`язується оплатити виконані Роботи відповідно до умов Договору (том 1, а.с.9-13).

В п.1.1 Договору №823/19 також передбачено, що всі зміни сторони погоджують шляхом підписання додаткових угод до даного Договору.

Склад, обсяг, етапи виконання та ціна Робіт погоджені Сторонами в Додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною (том 1, а.с.14-15).

Загальна вартість Робіт за Договором, погоджена Сторонами в Додатку № 1 до Договору, встановлена в сумі 948 030, 94 грн (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.11 Договору, Замовник зобов`язаний приймати від Виконавця результати виконання Робіт шляхом підписання Акту приймання-передачі виконаних Робіт, якщо виконані Роботи відповідають умовам Договору, і оплачувати їх в розмірах і строк, які передбачені цим Договором.

П.5.1 Договору № 823/19 від 10.09.2019 передбачено, що гарантійний термін на результат Робіт, що виконуються за цим Договором, складає 12 місяців з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

04.11.2020 між ПрАТ «Вінницький ОЖК» та ТОВ «Ай Ті Гранд» був підписаний Акт прийому виконаних робіт № 178 по Договору №823/19, копія якого додана до відзиву (том 2, а.с.21), відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв наступні роботи: розробка та впровадження «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК», зокрема, проведені проектні, монтажні, пуско-налагоджувальні роботи, роботи з налаштування системи контролю руху продукції та використаного обладнання і матеріалів на загальну суму 948 030,94 грн, у тому числі ПДВ - 158 005,16 грн.

Зазначені в Акті роботи були прийняті Замовником (позивачем) без зауважень, та одночасно зазначено, що до якості виконаних робіт Замовник претензій не має.

Позивачем були сплачені прийняті ним роботи за Договором № 823/19 на загальну суму 948 030, 94 грн в період з 16.09.2019 по 22.12.2020, що підтверджується копіями платіжних доручень (т. 1, а.с. 36-45).

03.11.2020 між сторонами по справі була укладена Угода про надання невиключного права користування (Угода), в п.1.1 якої зазначено, що на умовах Договору на виконання робіт №823/19, укладеного між Сторонами 10.09.2019 року (далі - Основний договір), Стороною -1 (ТОВ «Ай Ті Гранд») було розроблено та впроваджено на підприємстві Сторони -2 (ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат») «Автоматизовану систему контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК» (далі - Система контролю), включаючи відповідне програмне забезпечення для належного функціонування системи.

Відповідно до п.1.2 Угоди, майнові та немайнові права інтелектуальної власності на Комп`ютерну програму ПК «AGB Control» належать ОСОБА_1 на підставі Ліцензії № 1 від 10 липня 2020 року.

П.1.3 Угоди передбачено, що Сторона 1 має право впроваджувати та передавати майнові права на використання Комп`ютерної програми на підставі Субліцензійного договору №3 від 14 липня 2020 року.

Відповідно до п.1.4 Угоди, відповідач надає позивачу наступні невиключні права користування модулями ПК «AGB Control»:

1.Надання невиключного права користування ПК «AGB Control» для однієї контрольної точки (11 шт).

2.Надання невиключного права користування ПК «AGB Control» для одного логістичного правила (бізнес-процесу (13 шт).

3.Надання невиключного права користування ПК «AGB Control» для одного віддаленого робочого місця (10 шт).

У пункті 1.5 Угоди зазначено, що права передаються Стороною-1 Стороні-2 безстроково.

Відповідно до пункту 1.7 Угоди Сторона-1 (відповідач) гарантує, що вона має право впроваджувати та передавати майнові права інтелектуальної власності на Комп`ютерну програму в обсязі, необхідному для її використання Стороною-2, і її використання не порушує прав третіх осіб.

Відповідач зобов`язався безстроково вчиняти всі необхідні дії та забезпечувати працездатність Комп`ютерної програми в обсязі, передбаченому Основним договором для реальної можливості ПрАТ «Вінницький ОЖК» повноцінно використовувати Комп`ютерну програму у своїй діяльності (надання кодів доступу, підтвердження ліцензій для доступу до Комп`ютерної програми, на веб-сайти, онлайн площадки, тощо) (п.1.9 Угоди).

В 1.10 Угоди передбачено, що відповідач не має права відмовити ПрАТ «Вінницький ОЖК» у забезпеченні працездатності Комп`ютерної програми для реальної можливості повноцінно використовувати Комп`ютерну програму (наданні кодів доступу, підтвердженні ліцензій для доступу до Комп`ютерної програми, на веб-сайти, онлайн площадки, тощо), посилаючись на відсутність окремого договору технічного супроводу (сервісного обслуговування, тощо), укладеного між сторонами.

Відповідно до п.1.16. Угоди, у випадку відмови Сторони-1 (відповідача) з будь-яких причин від забезпечення працездатності програмного забезпечення для реальної можливості повноцінно використовувати Комп`ютерну програму (надання кодів доступу, підтвердження ліцензій для доступу до Комп`ютерної програми, на веб-сайти, онлайн-площадки, тощо), Сторона-1 за письмовою вимогою Сторони-2 (позивача) зобов`язана повернути Стороні-2 всі грошові кошти, отримані Стороною-1 згідно Основного договору в строк, визначений у такій вимозі, та має право забрати у Сторони-2, а Сторона-2 зобов`язана передати за Актом приймання-передачі всі товарно-матеріальні цінності, використані Стороною-1 для створення Системи контролю, які знаходяться на території Сторони-2.

Як передбачено в п.1.20 Угоди, вона вважається укладеною і набирає чинності після її підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, та діє протягом всього часу використання Стороною-2 Комп`ютерної програми.

Субліцензійний договір № 3 від 14.07.2020, який згадується в п.1.3 Угоди, було укладено між ОСОБА_1 (третьою особою) як Ліцензіаром, фізичною особою - підприємцем (ФОП) Блажко Віталієм Сергійовичем як Ліцензіатом та ТОВ «Ай Ті Гранд» (відповідачем) як Субліцензіатом, про що свідчить копія вказаного договору, додана до письмових пояснень третьої особи (том 1, а.с.172-178).

Предметом вказаного договору є передача Ліцензіатом Субліцензіату невиключного права (субліцензії) на використання Програмного забезпечення, тобто комп`ютерної програми (в розумінні Закону України «Про авторське право та суміжні права), під назвою AGB Control, за допомогою якої фіксується порушення технологічного процесу підприємства, при цьому володільцем всіх виключних майнових прав інтелектуальної власності на вказане програмне забезпечення є Зозуля Е.Є. (п.п.1.1,1.4,2.1 субліцензійного договору).

П.4.5.1 та п.4.6.4 Субліцензійного договору № 3 від 14.07.2020 було передбачено, зокрема, право Субліцензіата (відповідача) надавати право на користування Програмним забезпеченням Клієнтам.

В п.1.8 Субліцензійного договору № 3 від 14.07.2020 визначено, що Клієнтом є фізична або юридична особа, яким за плату Субліцензіат надає доступ до використання Програмного забезпечення або його модуля/модулів відповідно до цього Договору.

Згідно з п. 11.2 Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020, строк дії цього Договору складає 6 (шість) календарних місяців та автоматично розривається зі спливом зазначеного строку.

Термін дії Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020 не може бути більшим, ніж термін дії Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020 (пункт 11.3 Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020).

Як свідчить копія Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020, додана до письмових пояснень третьої особи (том 1, а.с.165-170), зазначений договір був укладений між ОСОБА_1 (третьою особою) як Ліцензіаром та ФОП Блажко Віталієм Сергійовичем як Ліцензіатом строком на 6 місяців та автоматично розривається зі спливом зазначеного строку (п.12.2 Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020).

28.04.2022 між позивачем як замовником та ФОП Блажко Віталієм Сергійовичем як виконавцем було укладено Договір №20\22 супроводження системи програмно-апаратного комплексу AGB Control (том 1, а.с.18-25), предметом якого, відповідно до п.п.3.1,3.5 Договору, є надання позивачу за плату доступу до функцій модулів системи програмно-апаратного комплексу AGB Control, вартість та кількість яких зазначені в додатку 1 до цього договору.

Додатком № 1 до Договору №20\22 супроводження системи програмно-апаратного комплексу AGB Control від 28.04.2022 (том 1, а.с.26) передбачено, що позивачу за визначену плату (340 доларів США в місяць) надаються невиключні права користування модулями ПК «AGB Control» для однієї контрольної точки (11 шт.), для одного логістичного правила (бізнес-процесу (13 шт.), для одного віддаленого робочого місця (10 шт.), що повністю збігається з переліком невиключних прав користування, які передавалися відповідно до п.1.4 Угоди від 03.11.2020, укладеної між сторонами по справі.

02 грудня 2022 позивачем на електронну пошту було отримано лист б/н від 30.11.2022 від ФОП Блажко В.С. з пропозицією щодо розірвання Договору №20\22 в зв`язку із мобілізацією ОСОБА_2 на військову службу з 23.11.2022 та неможливістю виконання умов Договору (том 1, а.с.29).

09 грудня 2022 року на електронну адресу позивача надійшов електронний лист від ОСОБА_1 (третьої особи), в якому було зазначено, що право позивача на використання програмного забезпечення AGBControl, яке було надане йому як субліцензіату від ФОП Блажко В.С. на основі ліцензійного договору N-5 від 10 липня 2022, закінчується 28.12.2022 року, та в зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань ФОП Блажко В.С., третьою особою було запропоновано позивачу укласти ліцензійний договір на право використання програм AGBControl (том 1, а.с.30).

28.12.2022 ОСОБА_1 заборонив позивачу використання програмного забезпечення AGBControl в зв`язку з тим, що позивачем не було укладено з ним ліцензійний договір, що підтверджується письмовими поясненнями третьої особи (том 1, а.с.158).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що саме відповідач позбавив його можливості використовувати програмне забезпечення AGBContro з 28.12.2022 в порушення умов Договору № 823/19 та Угоди.

Під час розгляду спору по суті судом приймаються до уваги наступні обставини.

Предметом позовних вимог є стягнення господарських санкцій, передбачених п.1.16 Угоди про надання невиключного права користування від 03.11.2020, укладеної між сторонами по справі.

Як було встановлено судом, на підставі вказаної вище Угоди відповідачем були передані позивачу невиключні права на користування модулями комп`ютерної програми AGBControl, майнові та немайнові права інтелектуальної власності на яку належать ОСОБА_1 , про що прямо зазначено в п.1.2 Угоди.

Згідно з п.2 ч.1 ст.433 Цивільного кодексу (далі ЦК) України комп`ютерні програми є об`єктами авторського права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.8, ст.18 Закону України «Про авторське право та суміжні права» № 3792-XII, який був чинним станом на момент укладення Угоди (далі Закон № 3792-XII), комп`ютерні програми є об`єктами авторського права та охороняються як літературні твори; така охорона поширюється на комп`ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

Первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства) (ч.1 ст.11 Закону № 3792-XII).

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей (ч.2 ст.11 Закону № 3792-XII).

Як передбачено п. б ч.1 ст.15 Закону № 3792-XII, до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить, зокрема, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору.

Частина п`ята ст.15 Закону № 3792-XII передбачає, що за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором (ч.1 ст.31 Закону № 3792-XII).

Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 цього Закону (ч.1 ст.32 Закону № 3792-XII).

Застосування відповідачем у власній господарській діяльності комп`ютерної програми «AGB Control», авторські права на яку належать ОСОБА_1 , не відноситься до переліку випадків, передбачених статтями 21-25 Закону № 3792-XII, докази наявності відповідних обставин надані суду не були.

Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. (ч. 2 ст. 35 Закону № 3792-XII).

Частина четверта ст. 35 Закону № 3792-XII передбачає, що за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.

В свою чергу, в ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення Угоди) наведено визначення, відповідно до якого за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.1 ст.1109 ЦК України).

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ч.2 ст.1109 ЦК України).

З урахуванням викладеного, за висновком суду, укладена між сторонами по справі Угода є авторським договором про передачу позивачу невиключного права на використання твору (комп`ютерної програми AGBControl), автором якого є ОСОБА_1 , або субліцензійним договором в розумінні ст.1109 ЦК України.

Така передача здійснювалася відповідачем як особою, якій автором було надано право впроваджувати та передавати майнові права на використання комп`ютерної програми AGBControl на підставі субліцензійного договору № 3 від 14.07.2020, про що прямо зазначено в п.1.3 Угоди.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до загальновідомого принципу права, ніхто не може передати іншому більше прав, аніж має сам (nemo plus juris ad alium transferre potest quam ipse habet). Застосування зазначеного принципу є усталеною практикою Верховного Суду (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019 у справі № 911/4153/15, від 04.02. 2020 у справі № 911/3738/17).

Частина третя ст. 35 Закону № 3792-XII в редакції, чинній на момент укладення Угоди, прямо передбачала, що предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору.

Аналогічна за змістом норма стосовно предмета ліцензійного договору міститься в ч.5 ст.1109 ЦК України.

Як було встановлено судом, на момент укладення Угоди відповідач, як Субліцензіат, мав право надавати право на користування програмним забезпеченням AGBControl клієнтам за плату та лише в межах строку дії Субліцензійного договору № 3 від 14.07.2020, укладеного на строк 6 календарних місяців, але не більше, ніж термін дії Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020 (п.п.1.8, 4.5.1,4.6.4,11.2,11.3 Субліцензійного договору).

Враховуючи викладене, суд констатує, що станом на момент укладення Угоди з позивачем, відповідач не мав права передавати іншим особам право на безоплатне безстрокове користування програмним забезпеченням AGBControl, оскільки сам не набув відповідного права від автора ОСОБА_1 на підставі Субліцензійного договору № 3 від 14.07.2020.

Таким чином, автором (третьою особою) не надавалось відповідачу право на передачу прав на користування програмним забезпеченням AGBControl іншим особам безстроково та безоплатно, а строк, на якій такі права могли бути надані клієнтам (в т.ч. позивачу), не міг бути більшим, ніж строк дії Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020.

Як було встановлено судом, зазначений вище Ліцензійний договор № 1 від 10 липня 2020 був укладений на строк 6 місяців, тобто по 10.01.2021.

Суд звертає увагу, що про зазначені обставини, вочевидь, було відомо позивачу, оскільки укладена з відповідачем Угода містить посилання на похідний характер майнових прав відповідача на комп`ютерну програму AGBControl, які виникли на підставі Субліцензійного договору № 3 від 14.07.2020, а також на те, що майнові та немайнові права на вказану програму належать не відповідачу, а ОСОБА_1 (п.п.1.2, 1.3 Угоди).

Також суд звертає увагу, що між позивачем та ФОП Блажко В.С. укладався договір №20/22 від 24.04.2022, предметом якого було надання за плату невиключного права користування модулями комп`ютерної програми AGBControl в кількості, яка співпадає з переліком, визначеним в п.1.4 Угоди.

Таким чином, поведінка позивача є суперечливою, оскільки він, з одного боку, фактично посилається на те, що відповідно до умов Угоди відповідач має надати йому право на безстрокове та безкоштовне користування модулями комп`ютерної програми AGBControl в певній кількості, разом з тим, укладає договір № 20/22 від 24.04.2022 з ФОП Блажко В.С., відповідно до якого право на користування тією ж кількістю модулів комп`ютерної програми AGBControl отримується ним за плату та на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст.1110 ЦК України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

П. 1.5 укладеної між сторонами по справі Угоди, який передбачає безстрокову передачу позивачу прав на використання комп`ютерної програми AGBControl, не відповідає вказаним вище вимогам ЦК України.

Ч.9 ст.1109 ЦК України передбачає, що умови ліцензійного договору, які суперечать положенням цього Кодексу, є нікчемними.

Згідно з ч.5 ст.33 Закону № 3792-XII, умови договору, що погіршують становище автора (його правонаступника) порівняно із становищем, встановленим чинним законодавством, є недійсними.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом ( ч.3 ст.418 ЦК України).

Використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом (ч.3 ст.426 ЦК України).

Судом встановлено, що правомірне користування позивачем програмним забезпеченням AGBControl на підставі Угоди здійснювалося до 10.01.2021, відповідно до вимог ст.ст.15, 32 Закону № 3792-XII, а після вказаної дати могло здійснюватися правомірно лише в разі укладення відповідного ліцензійного або субліцензійного договору з автором або особою, якою відповідні права були надані автором (зокрема на підставі договору №20/22 від 24.04.2022 з ФОП Блажко В.С.).

За таких обставин, положення п.1.5 укладеної між сторонами Угоди, вочевидь, погіршують становище автора комп`ютерної програми AGBControl Зозулі Е.Є., оскільки ним не надавався дозвіл відповідачу на надання безстрокового права на безкоштовне використання зазначеного об`єкта права інтелектуальної власності іншим особам, в т.ч. позивачу, а зазначена умова Угоди не відповідає волі автора та обсягу прав, які були надані відповідачу автором лише на певний строк та за умови здійснення плати за користування.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що положення п.1.5 укладеної між сторонами по справі Угоди є недійсними (нікчемними) в силу вимог ч.5 ст.33 Закону № 3792-XII, ч.9 ст.1109 ЦК України.

Недійсність п.1.5 Угоди як окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, оскільки, враховуючи зміст Угоди та характер спірних правовідносин, можна припустити, що Угода як правочин була би укладена і без включення до неї недійсної частини.

Згідно з ч.3 ст.1110 ЦК України, у разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п`ять років.

Суд звертає увагу, що виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами належить до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) відповідно до п. б ч.1 ст.15 Закону № 3792-XII, п.2 ч.1 ст.424 ЦК України.

З урахуванням обставин, встановлених судом, суд погоджується з доводами третьої особи стосовно того, що укладена між сторонами по справі Угода була чинною до 10.01.2021, тобто до моменту закінчення строку дії Ліцензійного договору № 1 від 10 липня 2020, відповідно до п. 11.3 Субліцензійного договору № 3 від 14 липня 2020, на підставі якого відповідач набув право на використання комп`ютерної програми AGBControl, яке було передане ним позивачу.

Враховуючи викладене, відсутність у позивача можливості використання комп`ютерної програми AGBControl з 28.12.2022 не може розглядатися як порушення відповідачем умов Угоди та тягнути відповідальність, передбачену п.1.16 Угоди, оскільки станом на 28.12.2022 строк дії вказаної Угоди закінчився відповідно до ч.3 ст.1110 ЦК України.

Зі змісту п. 1.20 Угоди вбачається, що вона діє протягом використання позивачем комп`ютерної програми AGBControl. При цьому, на думку суду, враховуючи межі здійснення цивільних прав, визначені, зокрема, ч.2 ст.13 ЦК України (при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб), мова може йти лише про період, протягом якого здійснюється правомірне використання комп`ютерної програми, тобто таке, яке не порушує прав її автора.

З урахуванням викладеного, в будь-якому випадку Угода не може вважатися чинною з моменту заборони власником комп`ютерної програми AGBControl користування нею позивачем внаслідок реалізації своїх прав автора, визначених чинним законодавством України, тобто з 28.12.2022.

Одночасно судом приймається до уваги, що п.1.16 Угоди передбачає відповідальність у випадку відмови Сторони-1 (відповідача) з будь-яких причин від забезпечення працездатності програмного забезпечення для реальної можливості повноцінно використовувати Комп`ютерну програму, під якою в п.1.2 Угоди визначено саме комп`ютерну програму AGBControl.

В той же час, судом під час розгляду справи встановлено, що неможливість використання позивачем комп`ютерної програми AGBControl з 28.12.2022 мала місце не в результаті відмови відповідача від забезпечення працездатності програмного забезпечення, а стала наслідком правомірних дій щодо заборони на використання вказаної комп`ютерної програми, вчинених ОСОБА_1 (третьою особою) як власника відповідних майнових прав інтелектуальної власності на відповідний об`єкт.

В зв`язку з цим, доводи позивача, викладені в позовній заяві, про те, що саме відповідач навмисно позбавив його можливості використовувати у своїй господарській діяльності програмне забезпечення AGB Control під час строку дії Угоди, визнаються необґрунтованими та відхиляються судом.

Стосовно посилань позивача на те, що Угода від 03.11.2020 про надання невиключного права користування є невід`ємною частиною Договору на виконання робіт №823/19, судом приймається до уваги наступне.

Зі змісту укладеної між сторонами Угоди не вбачається, що вона є додатковою угодою до Договору №823/19, в той час як в п.1 вказаного Договору передбачено, що всі зміни сторони погоджують саме шляхом підписання додаткових угод.

Судом також приймається до уваги, що позивач в обґрунтування позовних посилається на порушення відповідачем саме умов Угоди, а не Договору №823/19, який, відповідно до свого змісту, є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, за договором підряду внаслідок виконання робіт замовник отримує конкретний кінцевий матеріальний результат, який становить предмет договору.

Як було встановлено судом, предметом Договору №823/19 була розробка та впровадження «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК» включаючи розробку та передачу Замовнику відповідного програмного забезпечення для належного функціонування системи (п.1.1 Договору №823/19).

В той же час, в Договорі №823/19 відсутні умови про передачу відповідачу прав користування комп`ютерною програмою AGBControl, авторські права на яку належать ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що Договір №823/19 взагалі не містить будь-якого опису параметрів та функцій автоматизованої системи, яка має бути результатом проведених робіт, та будь-яких характеристик програмного забезпечення, яке згадується в Договорі та додатку №1 до нього, в тому числі не зазначено, яка сама особа є розробником та власником майнових прав на таке програмне забезпечення.

В свою чергу, предметом Угоди була передача позивачу невиключного права користування модулями ПК «AGB Control», тобто права використовувати комп`ютерну програму як об`єкт авторського права.

За таких обставин, суд визнає необґрунтованим твердження позивача про те, що Угода від 03.11.2020 про надання невиключного права користування є невід`ємною частиною Договору на виконання робіт №823/19.

Водночас, суд звертає увагу, що Договір №823/19 також не містить положень щодо критеріїв, за якими має визначатися якість проведених робіт та їх кінцевого результату.

Відповідно до ч.2 ст.857 ЦК України, виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Як було встановлено судом, 04.11.2020 між сторонами по справі було підписано Акт прийому виконаних робіт № 178 по Договору №823/19, яким позивач прийняв виконані відповідачем роботи в повному обсязі та без зауважень.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, про те, що Договір № 823/19 припинив свою дію виконанням, проведеним належним чином.

Якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку.

Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду (ч. 1, 2 ст.859 ЦК України).

П.5.1 Договору №823/19 було встановлено гарантійний строк на результат робіт 12 місяців з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, таким чином, гарантійний строк на виконані роботи та їх результат закінчився 04.11.2021.

В той же час, неможливість використання позивачем комп`ютерної програми AGBControl мала місце з 28.12.2022, тобто за межами гарантійного строку, встановленого умовами Договору №823/19.

Правові наслідки порушення підрядником своїх зобов`язань щодо якісного виконання роботи та відповідні права замовника визначені ст.858 ЦК України.

Позивач не посилається на порушення відповідачем умов Договору №823/19 щодо якості виконаних робіт та/або їх результату, а саме щодо неналежного функціонування «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК», та не просить застосувати до відповідача правові наслідки, передбачені ст.858 ЦК України.

Фактично позивач в позовній заяві зводить свої доводи лише до неможливості використання комп`ютерної програми AGBControl, автором якої є третя особа, в той час як на неможливість використання іншого програмного забезпечення, яке використовувалося під час функціонування «Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький ОЖК», позивач не посилається.

Доводи третьої особи стосовно того, що до складу Автоматизованої системи контролю руху продукції на ПрАТ «Вінницький олійножировий комбінат», яка була предметом Договору №823/19, входить програмне забезпечення контролерів та відеокамер, програмне забезпечення відеоспостереження, програмне забезпечення розпізнавання державних номерних знаків автомобілів, програмне забезпечення облікової системи 1С та інше, яке може успішно експлуатуватися без використання комп`ютерної програми AGBControl, позивачем не спростовані.

Як було встановлено судом, в п.1.1 Договору №823/19 взагалі не конкретизовано, яке саме програмне забезпечення має бути розроблене та передане позивачу як замовнику, відповідні відомості відсутні також і в додатку № 1 до Договору №823/19.

В підп. 32-41 розділу ІІІ «Пуско-налагоджувальні роботи» Додатку №1 до Договору № 823/19 згадується лише про здійснення налаштування певних елементів AGB Control, та їх інтеграцію з обладнанням, а не про розроблення відповідачем програмного забезпечення та/або про передачу позивачу права користування комп`ютерною програмою, зокрема, тією, автором якої є Зозуля Е.Є.

Підставою позову є фактичні обставини, що пов`язуються позивачем з умовами Угоди (посилання на невиконання відповідачем умов цієї Угоди та наявність підстав для відповідальності, передбачених в п.1.16 Угоди), а не з умовами Договору №823/19, в якому комп`ютерна програма AGBControl, автором якої є Зозуля Е.Є., не згадується взагалі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що саме по собі посилання позивача на те, що Угода від 03.11.2020 про надання невиключного права користування є невід`ємною частиною Договору на виконання робіт №823/19, не має суттєвого значення для вирішення спору по суті, оскільки не впливає на висновки суду щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог в межах предмету та підстав, викладених в позовній заяві.

Згідно з частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відхиляється судом в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору згідно з вимогами статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 232-233, 237-238 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 09.10.2023.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя Пушко І.І.