Рішення

від 04.10.2023 по справі 927/1047/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/1047/23 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/253/23, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»,

вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТІМ»,

вул. Ю.Коптєва, буд.10, кв.34, м. Прилуки, Чернігівська обл., 17500;

про стягнення 90353,46 грн;

за участю представників:

від позивача: Пригари А.В.,

від відповідача: Чередніченка О.М.;

Позивач Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" про стягнення 90 353,46 грн заборгованості з яких:

- 79 042,02 грн - плата за доступ до елементів інфраструктури об"єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори;

- 9 727,41 грн - пеня за несвоєчасне внесення платежів;

- 583,65 грн - 3% річних від простроченої суми;

- 1000,38 грн - інфляційні втрати.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2023 суд постановив провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 27.09.2023.

У судовому засіданні 27.09.2023 судом оголошена перерва до 04.10.2023.

У судовому засіданні 04.10.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Відповідно до ст. 8 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах ФПК ГРОСС проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ Гержик проти України) суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

У той же час, з метою забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, враховуючи необхідність належної підготовки справи до розгляду по суті, суд на підставі ст. 177 ГПК України продовжив строк підготовчого провадження в межах розумного строку.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання учасників справи.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору про сумісний підвіс № 820 від 01.07.2013 року.

28.08.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

Так, відповідач посилається на наступне:

- періодична плата за доступ може встановлюватись виключно за наявності додаткових витрат власника інфраструктури об`єкта доступу на утримання елементів інфраструктури об`єкта доступу, пов`язаних з наданим доступом,

-власник (володілець) інфраструктури об`єктів електроенергетики зобов`язаний здійснити перерозподіл розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики пропорційно кількості замовників, у межах норми, встановленої законом,

- позивачем безпідставно заявлено вимоги про стягнення з відповідача плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики у розмірі 79042,02 грн та розмір плати має бути переглянутий пропорційно кількості замовників. У межах норми , встановленої Законом,

- позивач не надав доказів отримання відповідачем рахунків на оплату,

- позивач не надав суду жодних доказів в підтвердження складання та узгодження актів про сумісний підвіс.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

12.09.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Так, позивач зазначає наступне:

- зобов`язання здійснити перерозподіл розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики виникає та має бути реалізоване лише при переукладанні або продовженні дії договору з доступу,

- факт згоди з нарахуванням щомісячної плати за договором підтверджується особистим підписом директора відповідача на додатковій угоді № 9 від 02.01.2023, актами від 31.01.2023, від 28.02.2023, підписаними директором, де сума щомісячного платежу становила 15780,00 грн,

- відповідно до п. 3.1.12. Договору саме відповідач зобов`язаний щомісячно складати та подавати позивачу акт про сумісний підвіс.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

21.09.2023 відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якої останній зазначає, що саме позивач повинен був разом з позовною заявою подати докази наявності розрахунку додаткових витрат, пов`язаних з забезпеченням його доступу до елементів інфраструктури з доданими розрахунками.

Відповідач також зазначає про те, що на копіях рахунків, доданих до матеріалів справи відсутні підписи представника про їх отримання.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено вручення рахунків на оплату за січень-квітень 2023 року у відповідні періоди, у спосіб, визначений законодавством, а розмір періодичної плати, що заявлений, розрахований без врахування участі інших суб`єктів господарювання щодо використання об`єкта електроенергетики.

Заперечення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

28.08.2023 відповідачем подано клопотання про витребування доказів.

Так, відповідач просив витребувати у ТОВ «Гарант Україна», ТОВ «Хоум Нет», АТ «Укртелеком», ПрАТ «Київстар» копії договорів щодо доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, а саме повітряних ліній електропередач в м. Прилуки та Прилуцькому районі, укладених з АТ «Чернігівобленерго» з усіма додатковими угодами; копії технічних умов з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики в м. Прилуки та Прилуцькому районі наданих АТ «Чернігівобленерго» на підставі яких ці договори укладені чи плануються до укладення.

Витребувати у АТ «Чернігівобленерго» детальний розрахунок середнього показника планових додаткових витрат на експлуатацію 1 км ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-10 кВт та дані про середню кількість опор на 1 км ПЛ, ПЛІ напругою 0,4-1 кВт станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.02.2022,01.01.2023; детальний розрахунок додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об`єктів електроенергетики на утримання однієї опори станом на 01.01.2023; документи на підтвердження понесення АТ «Чернігівобленерго» додаткових витрат, пов`язаних з наданням доступу ТОВ «ТРК «ТІМ» до опор повітряних ліній електропередач, щоє власністю чи перебуває у володінні (користуванні) АТ «Чернігівобленерго» у місті Прилуки та Прилуцькому районі за 2022 рік; копії договорів щодо доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, а саме повітряних ліній електропередач в м. Прилуки та Прилуцькому районі, укладених з АТ «Чернігівобленерго» з усіма додатками та додатковими угодами; копії технічних умов з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики в м. Прилуки та Прилуцькому районі наданих АТ «Чернігівобленерго» на підставі яких ці договори укладені чи плануються до укладення.

12.09.2023 позивачем подано заперечення на клопотання відповідача щодо витребування доказів.

Так, позивач зазначає, що у правовідносинах, що склались і тривають між АТ «Чернігівобленерго» та ТОВ «ТРК «ТІМ» на підставі договору з 2013 року, Відповідач жодним чином не був обмежений у можливості своєчасного з`ясування питань як розміру додаткових витрат, так і перерахунку плати.

Клопотання про витребування доказів є необґрунтованим та направленим на ухилення ТОВ «ТРК «ТІМ» від сплати коштів.

У судовому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки з`ясування обставин, на які посилається Відповідач виходять за межі позову та стосуються умов щодо переукладення Договорів щодо доступу до елементів інфраструктури об"єктів електроенергетики.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Обставини справи встановлені судом.

Відповідно до Статуту Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» від 16.04.2019, Протокол № 13, рішенням Загальних зборів від 16.04.2019 змінено найменування Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» на Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» (далі - Товариство), а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

Товариство по всьому майну, правам та обов`язкам є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (п. 1.4. Статуту).

01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «ТІМ» (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством «Чернігівобленерго» (далі - виконавець) укладено договір про сумісний підвіс № 820 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору:

п.1.1. Виконавець надає можливість Замовнику виконати підвішування (закріплення, розміщення) волоконно-оптичного кабелю на 1578 опорах ліній електропередач, що належать Виконавцю і розташовані у м. Прилуки та інших населених пунктах Прилуцького району Чернігівської області відповідно до Переліку опор, задіяних у підвішуванні волоконно-оптичного кабелю Замовника, який є Додатком № 1 до Договору та здійснює технічне обслуговування власних ліній електропередач з сумісним підвісом волоконно-оптичного кабелю Замовника.

Технічне обслуговування ліній електропередач здійснюється Виконавцем у відповідності до чинних нормативних актів з технічної експлуатації електричних мереж своїми силами та використанням власних засобів і матеріалів.

Технічне обслуговування волоконно-оптичного кабелю, установочної арматури і пристроїв, що належать до цього кабелю, виконується силами Замовника з використанням власних засобів і матеріалів.

п.1.2. за цим Договором Замовник власними силами розміщує волоконно-оптичний кабель, діаметром не більше 12 мм, на 1578 опорах ліній електропередач у відповідності до розробленої проектної документації та зобов`язується оплачувати Виконавцю додаткові витрати, пов`язані з наявністю на опорах ліній електропередач волоконно-оптичного кабелю.

п. 1.4.Сторони щомісяця складають та підписують (не пізніше останнього дня відповідного місяця) акти про сумісний підвіс, в яких відображаються дані про належне виконання Сторонами зобов`язань по даному Договору чи наявність зауважень, претензій до виконання зобов`язань, сума щомісячного платежу.

п.2.1.Додаткові витрати Виконавця, пов`язані з наявністю на опорах ліній електропередач волоконно-оптичного кабелю Замовника, в місяць за задіяння однієї опори складають 8,89 грн , втому числі ПДВ 1,48. Ціна Договору в місяць становить 14028,42 грн, втому числі ПДВ 2338,07 грн.

п. 2.2. Попередня оплата в розмірі 100%, в сумі, визначеній в п. 2.1 Договору, перераховується Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на підставі рахунку фактури наданого Виконавцем (п.2.2. в редакції Додаткової угоди № 4 від 01.10.2016).

п. 2.5. Нарахування плати, визначеної в п. 2.1. Договору, починається з дати підписання Сторонами Акту готовності.

п.2.7. Умови Договору щодо ціни договору та вартості за доступ до елементів інфраструктури об`єктів елекроенергетики за одну опору за один календарний місяць призупиняють свою дію на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування.

п.2.8. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 10 гривень на місяць.

п.2.9. Через 90 днів після припинення або скасування режиму воєнного стану в Україні відновлюється дія умов Договору, вказаних в п. 2.1.Договору (п. 2.7.,2.8.,2.9. в редакції Додаткової угоди № 9 від 02.01.2023).

п. 3.1.12. Замовник зобов`язаний щомісяця складати та подавати на підпис Виконавцю акт про сумісний підвіс.

п.3.2.6. Виконавець зобов`язаний за відсутності зауважень, підписати Акт готовності та щомісячні акти про сумісний підвіс, надані Замовником.

п.4.4. У разі несвоєчасного внесення платежів, передбачених Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

п.5.1. Договір набирає чинності з дати підписання даного Договору та Акту готовності уповноваженими представниками Сторін і діє протягом трьох років, тобто до 01.07.2016.

п.5.2. Якщо жодна із Сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору, то Договір вважається поновленим на наступний однорічний термін на тих самих умовах.

Між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, який визначає Перелік опор повітряних ліній електропередачі ПАТ «Чернігівобленерго» задіяних у підвішуванні волоконно-оптичного кабелю ТОВ «ТРК «ТІМ» по населеним пунктам Прилуцького району Чернігівської області.

01.07.2013 між Сторонами підписано Акт готовності по Договору № 820 про сумісний підвіс від 01.07.2023.

На виконання умов Договору позивачем виставлялись рахунки № 1600001764 від 13.03.2013 (за квітень-грудень 2022 року) на суму 142,02 грн, № 1600001386 (за січень 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600001447 від 03.02.2023 (за лютий 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600001637 від 01.03.2023 (за березень 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600001891 від 03.04.2023 (за квітень 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600002130 від 02.05.2023 (за травень 2023 року) на суму 15780,00 грн.

За період з квітня 2022 року по травень 2023 року плата за доступ становить 79042,02 грн.

З урахуванням умов Договору строк оплати рахунків становить:

по рахунку № 1600001764 від 13.03.2023 - до 15.03.2023,

№ 1600001386 (за січень 2023 року) до 15.01.2023,

№ 1600001447 від 03.02.2023 (за лютий 2023 року) до 15.02.2023,

№ 1600001637 від 01.03.2023 (за березень 2023 року) до 15.03.2023,

№ 1600001891 від 03.04.2023 (за квітень 2023 року) - до 15.04.2023,

№ 1600002130 від 02.05.2023 (за травень 2023 року) - до 15.05.2023.

В матеріалах справи наявні Акт № 2500006846 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2023 (за січень 2023 року), № 2500007007 від 28.02.2023 (за лютий 2023 року).

Акти підписані сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками сторін.

Відповідач послуги в сумі 79042,02 грн не оплатив.

За прострочення відповідачем зобов`язання по оплаті вартості плати за доступ позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 9727,41 грн пені, 583,65 грн 3% річних за період з 16.01.2023 по 14.06.2023, 1000,38 грн інфляційних за період з лютого 2023 року по травень 2023 року.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Оцінка аргументів та нормативно правове обґрунтування.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели.

З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що ст. 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Сторонами не заперечується факт надання послуг, визначених Договором.

При цьому, суд зауважує, що обов`язок по складанню та подачі на підпис актів про сумісний підвіс відповідно до п. 3.1.12. Договору покладено на відповідача.

В матеріалах справи наявні акти № 2500006846 від 31.01.2023 та № 2500007007 від 28.02.2023, підписані сторонами без зауважень та заперечень.

На виконання умов Договору позивачем виставлялись рахунки на оплату № 1600001764 від 13.03.2013 (за квітень-грудень 2022 року), № 1600001386 (за січень 2023 року), № 1600001447 від 03.02.2023 (за лютий 2023 року), № 1600001637 від 01.03.2023 (за березень 2023 року), № 1600001891 від 03.04.2023 (за квітень 2023 року), № 1600002130 від 02.05.2023 (за травень 2023 року).

Як встановлено матеріалами справи за період з квітня 2022 року по травень 2023 року вартість послуг склала 79042,02 грн.

Доказів оплати суми заборгованості станом на день винесення рішення судом відповідач не надав.

В обумовлені Договором строки відповідач вартість послуг не оплатив, внаслідок чого виникла прострочка виконання зобов`язання.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права, тому вимога позивача щодо стягнення пені в сумі 9727,41 грн, 3% річних в сумі 583,65 грн за період прострочення з 16.01.2023 по 14.06.2023 та 1000,38 грн інфляційних за період з лютого 2023 року по травень 2023 року є правомірною.

З приводу заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Договір вважають укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Законодавець істотними умовами договору визначає: предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України); умови, які визначає закон як істотні або які необхідні для договорів цього виду; усі ті умови, які зафіксували сторони у договорі (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Це означає, що всі умови договору - і істотні і звичайні, - з моменту, коли сторони його уклали, стають однаково обов`язковими.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Суд дійшов висновку що поведінка відповідача не відповідає засадам добросовісності та чесній діловій практиці та спрямована на ухилення від виконання укладеного між сторонами договору, адже відповідач виходячи з принципу свободи Договору взяв на себе зобов`язання та погодився на умови Договору, а з моменту коли у нього виникло зобов`язання, почав ухилятися від виконання Договору, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами.

Так, суд враховує положення Методики визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, затвердженої Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 622 від 10.12.2018 (з наступними змінами) (далі - Методика).

Відповідно до розділу V Методики підставами для перегляду розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики є зміна розміру мінімальної заробітної плати, зміна ставок податків і зборів, ставок орендної плати, зміна цін і тарифів на комунальні послуги, енергоносії, матеріальні ресурси, а також зміни до цієї Методики. Розмір плати за доступ до елементів інфраструктури, перелік яких визначений договором, не може змінюватися протягом одного року з дня укладення договору з доступу. При переукладанні або продовженні дії договору з доступу, у разі використання одних і тих самих елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики іншими замовниками, власник (володілець) інфраструктури об`єктів електроенергетики зобов`язаний здійснити перерозподіл розміру періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики пропорційно кількості замовників, у межах норми, встановленої Законом.

Отже, перерахунок розміру плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики відбувається при переукладанні або продовженні дії договору.

Відповідач не скористався своїм правом щодо зміни ціни Договору до 01.07.2022, відтак переуклавши договір на новий строк, останній погодився з ціною Договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 181 ГК України сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Як встановлено судом, стягнення плати за сумісний підвіс заявлена позивачем за період з квітня 2022 року по травень 2023 року.

Ціна послуги в місяць визначена з урахуванням законодавства, умов Додаткової угоди № 9 від 02.01.2023.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач мав заперечення щодо ціни договору станом на день переукладення Договору як у 2022 році так і під час підписання Додаткової угоди №9.

Також матеріали справи не містять доказів і того, що відповідач звертався до позивача з вимогою надати інформацію щодо наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об`єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, пов`язаних з наданим доступом станом на 01.07.2022.

Також суд враховує ту обставину, що відповідачем не надано доказів наявності будь яких зауважень з приводу надання послуг позивачем в період з квітня 2022 року по травень 2023 року, що є предметом спору.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду з вимогою про розірвання, внесення змін до спірного Договору.

Отже, заперечення відповідача не знайшли своїх підтверджень.

З приводу заперечень відповідача стосовно неотримання рахунків на оплату суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2. Договору сторони обумовили, що попередня оплата в розмірі 100% перераховується відповідачем щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури.

Тобто така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "не пізніше 15 числа поточного місяця", а не з моменту отримання рахунку.

Крім того, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку здійснити оплату. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Інші доводи і заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду, а також не підтверджуються належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 79042,02 грн боргу, 9727,41 грн пені, 583,65 грн 3% річних та 1000,38 грн інфляційних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір в сумі 2684 грн покладається на позивача.

Керуючись ст.129,130, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", код 22815333 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ", код 31525773, про стягнення 90353,46 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ", вул. Ю.Коптєва, 10, кв. 34, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код 31525773 на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", вул. Гонча, 40, м. Чернігів, 14000, код 22815333, борг у сумі 79042,02 грн, пеню в сумі 9727,41 грн, 3% річних в сумі 583,65 грн, інфляційні в сумі 1000,38 грн та судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 09.10.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен