Постанова

від 18.12.2023 по справі 927/1047/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р. Справа№ 927/1047/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023, повний текст рішення складено 09.10.2022,

у справі № 927/1047/23 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Акціонерного товариства "Чернігівобленерго",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ",

про стягнення 90 353,46 грн,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Позивач Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" про стягнення 90 353,46 грн заборгованості з яких:

- 79 042,02 грн - плата за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори;

- 9 727,41 грн - пеня за несвоєчасне внесення платежів;

- 583,65 грн - 3% річних від простроченої суми;

- 1 000,38 грн - інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1043/23 позовні вимоги Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", код 22815333 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" про стягнення 90 353,46 грн задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" на користь Акціонерного товариства "Чернігівобленерго" борг у сумі 79042,02 грн, пеню в сумі 9727,41 грн, 3% річних в сумі 583,65 грн, інфляційні в сумі 1000,38 грн та судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що як встановлено матеріалами справи за період з квітня 2022 року по травень 2023 року вартість послуг склала 79 042,02 грн. Доказів оплати суми заборгованості станом на день винесення рішення судом відповідач не надав. В обумовлені Договором строки відповідач вартість послуг не оплатив, внаслідок чого виникла прострочка виконання зобов`язання. Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені, 3% річних та інфляційних є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права, тому вимога позивача щодо стягнення пені в сумі 9727,41 грн, 3% річних в сумі 583,65 грн за період прострочення з 16.01.2023 по 14.06.2023 та 1000,38 грн інфляційних за період з лютого 2023 року по травень 2023 року є правомірною. Відповідач не скористався своїм правом щодо зміни ціни Договору до 01.07.2022, відтак переуклавши договір на новий строк, останній погодився з ціною Договору. Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач мав заперечення щодо ціни договору станом на день переукладення Договору як у 2022 році так і під час підписання Додаткової угоди № 9. Також матеріали справи не містять доказів і того, що відповідач звертався до позивача з вимогою надати інформацію щодо наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об`єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, пов`язаних з наданим доступом станом на 01.07.2022. Також суд враховує ту обставину, що відповідачем не надано доказів наявності будь яких зауважень з приводу надання послуг позивачем в період з квітня 2022 року по травень 2023 року, що є предметом спору. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду з вимогою про розірвання, внесення змін до спірного Договору. Отже, заперечення відповідача не знайшли своїх підтверджень.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою; скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1043/23 та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що плату за доступ до елементів інфраструктури об`єкт визначає власник інфраструктури згідно із Методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу лише в разі наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об`єкта електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, пов`язаних з наданим доступом.

На думку скаржника, у разі укладення позивачем договорів про сумісний підвіс щодо одних і тих же елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики (опор) одночасно з декількома суб`єктами господарювання, позивач не тільки покриває додаткові витрати, при їх наявності, але й отримує надприбуток, а внесення змін у Методику не звільняє позивача від обов`язку доводити понесення додаткових витрат на утримання елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики та здійснювати відповідні розрахунки.

Скаржник зазначає, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем рахунків на оплату за січень-березень 2023р., проте, суд у мотивувальній частині рішення з приводу заперечень відповідача вказав, що п. 2.2 договору сторони обумовили, що попередня оплата в розмірі 100% перераховується відповідачем щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на підставі рахунку-фактури. Однак така умова не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який обраховується "не пізніше 15 числа поточного місяця", а не з моменту отримання рахунку.

На переконання скаржника, у судовому засіданні 27.09.2023 приймав участь представник позивача та у судовому засіданні суд розглянув клопотання відповідача про витребування документів та заслухав вступне слово учасників справи, однак, ні в цьому засіданні, ні в засіданні суду, що відбулось 04.10.2023, суд не досліджував докази у судовому засідання та відповідно позбавив права представника відповідача надати свої пояснення з приводу письмових доказів, долучених до матеріалів справи, що підтверджується протоколами судового засідання № 1953456, № 1980626.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що до пред`явлення позивачем позовних вимог про стягнення заборгованості за вищевказаним договором, відповідач не піддавав сумніву як розмір, так і факт наявності у Товариства додаткових витрат, пов`язаних з доступом до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики, таким чином, припущення відповідача про відсутність відповідних витрат, наведене у абз. 3 стор. 6 апеляційної скарги, є необґрунтованим та направленим на ухилення від сплати заборгованості за вищевказаним договором.

Посилання відповідача на листи № 28/3 від 28.03.2023 та № 17/05 від 17.05.2023 є безпідставними, оскільки у вказаних листах йде мова про інший договір № 718 від 30.04.2015, який не є предметом розгляду справи № 927/1047/23.

Відповідач зазначає про те, що документи, які просить витребувати відповідач, містять інформацію з обмеженим доступом, а їх надання замовнику не передбачено нормами чинного законодавства.

Факт згоди із сумою щомісячної плати за договором підтверджується:

- особистим підписом директора ТОВ "ТРК "ТІМ" проставленим у розділі "Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін" додаткової угоди № 9 від 02.01.2023;

- актами № 2500006846 від 31.01.2023 та № 2500007007 від 28.02.2023 підписаними директором ТОВ "ТРК "ТІМ" (додатки № 3, 4 до відповіді на відзив), де сума щомісячного платежу становила 15 780,00 грн.

Отже, при укладенні договору та додаткових угод до нього, відповідачем не ставилось питання або сумніви як щодо розміру плати за доступ до інфраструктури об`єктів електроенергетики АТ "Чернігівобленерго", так і щодо наявності у Товариства додаткових витрат пов`язаних з наданням ТОВ "ТРК "ТІМ" доступу до об`єктів.

Відносно твердження відповідача про те, що позивач не довів факту отримання ТОВ "ТРК "ТІМ" рахунків за січень-березень 2023р, слід зазначити про те, що рахунки № 1600001386 (за січень 2023р, додаток № 11 до позовної заяви), № 1600001447 (за лютий 2023р., додаток № 12 до позовної заяви), № 1600001637 (за березень 2023р., додаток № 13 до позовної заяви) було вручено відповідачу нарочно, при цьому позивач погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що умова договору про виставлення рахунку не змінює строк виконання грошового зобов`язання.

Також позивач вказав на те, що під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було досліджено всі наявні докази, а у запереченні на відповідь на відзив, відповідачем також було надано пояснення щодо наявних у матеріалах справи доказів, тому, враховуючи принцип змагальності сторін у господарському процесі, не надання належних пояснень учасником справи щодо наявних у матеріалах справи доказів, несе негативні наслідки виключно для відповідного учасника справи і не може розцінюватися порушенням процесуальних норм зі сторони суду.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

Відповідач вказує на те, що нова редакція п. 2.1 додаткової угоди передбачає стягнення плати за послуги, за доступ до елементів інфраструктури, а не оплату додаткових витрат, як про це зазначалось у первісній редакції договору.

На думку відповідача, власник чи користувач об`єкта електроенергетики, з огляду на встановлені Міністерством енергетики обмеження, має отримувати всього 10 грн на місяць за одну опору в незалежності від кількості суб`єктів господарювання, які цю опору використовують, тобто плата у розмірі 10 грн має бути пропорційно розподілена між замовниками доступу до опори.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 927/1043/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1043/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1043/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

27.10.2023 відповідачем, разом із апеляційною скаргою, подано клопотання про витребування документів, у якому просив витребувати у ТОВ "Гранат Україна", ТОВ "Хоум-Нет", АТ "Укртелеком", ПрАТ "Київстар" копії договорів щодо доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, а саме повітряних ліній електропередач в м. Прилуки та Прилуцькому районі, укладених з АТ "Чернігівобленерго" з усіма додатковими угодами; витребувати у АТ "Чернігівобленерго" документи, а саме: документи на підтвердження понесення АТ "Чернігівобленерго" додаткових витрат, пов`язаних з наданням доступу ТОВ "ТРК "ТІМ" до опор повітряних ліній електропередач, що є власністю чи в користуванні АТ "Чернігівобленерго" у місті Прилуки за 2022; копії договорів щодо доступу до інфраструктури об`єкта електроенергетики, а саме: повітряних ліній електропередач в місті Прилуки укладених АТ "Чернігівобленерго" з суб`єктами господарювання з усіма додатками та додатковими угодами.

13.11.2023 позивачем подано до суду заперечення на клопотання про витребування документів у справі № 927/1047/23, у якому зазначено про те, що відповідно до п. 2.1. договору, в редакції від 01.07.2013, АТ "Чернігівобленерго" та ТОВ "ТРК "ТІМ" чітко визначили як факт наявності додаткових витрат Товариства, так і їх розмір: "8,89 грн" за одну опору, а відповідно до п. 1.1. додаткової угоди № 9 від 02.01.2023 до договору, п. 2 останнього було доповнено підпунктом 2.8: "На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 10 гривень на місяць". Отже, при укладенні договору та додаткових угод до нього, відповідачем не ставилося питання або сумніви як щодо розміру плати за доступ до інфраструктури об`єктів електроенергетики АТ "Чернігівобленерго", так і щодо наявності у Товариства додаткових витрат пов`язаних з наданням ТОВ "ТРК "ТІК" доступу до вищевказаних об`єктів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши клопотання відповідача, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки з`ясування обставин, на які посилається відповідач, на переконання колегії суддів, виходять за межі позову та стосуються умов щодо переукладення договорів щодо доступу до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини, з урахуванням умов договору та додаткових угод, мають підтвердити зазначені докази.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 927/1043/23 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до Статуту Акціонерного товариства "Чернігівобленерго", затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" від 16.04.2019, Протокол № 13, рішенням Загальних зборів від 16.04.2019 змінено найменування Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" на Акціонерне товариство "Чернігівобленерго" (далі - Товариство), а також змінено тип акціонерного товариства з публічного на приватне.

Товариство по всьому майну, правам та обов`язкам є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Чернігівобленерго" (п. 1.4. Статуту).

01.07.2013 між відповідачем, як замовником, та позивачем, як виконавцем, укладено договір про сумісний підвіс № 820 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору:

п.1.1. позивач надає можливість відповідачу виконати підвішування (закріплення, розміщення) волоконно-оптичного кабелю на 1578 опорах ліній електропередач, що належать позивачу і розташовані у м. Прилуки та інших населених пунктах Прилуцького району Чернігівської області відповідно до Переліку опор, задіяних у підвішуванні волоконно-оптичного кабелю відповідача, який є Додатком № 1 до Договору та здійснює технічне обслуговування власних ліній електропередач з сумісним підвісом волоконно-оптичного кабелю відповідача.

Технічне обслуговування ліній електропередач здійснюється позивачем у відповідності до чинних нормативних актів з технічної експлуатації електричних мереж своїми силами та використанням власних засобів і матеріалів.

Технічне обслуговування волоконно-оптичного кабелю, установочної арматури і пристроїв, що належать до цього кабелю, виконується силами відповідача з використанням власних засобів і матеріалів.

п.1.2. за цим Договором відповідач власними силами розміщує волоконно-оптичний кабель, діаметром не більше 12 мм, на 1578 опорах ліній електропередач у відповідності до розробленої проектної документації та зобов`язується оплачувати позивачу додаткові витрати, пов`язані з наявністю на опорах ліній електропередач волоконно-оптичного кабелю;

п. 1.4.Сторони щомісяця складають та підписують (не пізніше останнього дня відповідного місяця) акти про сумісний підвіс, в яких відображаються дані про належне виконання Сторонами зобов`язань по даному Договору чи наявність зауважень, претензій до виконання зобов`язань, сума щомісячного платежу;

п.2.1.Додаткові витрати позивача, пов`язані з наявністю на опорах ліній електропередач волоконно-оптичного кабелю відповідача, в місяць за задіяння однієї опори складають 8,89 грн , втому числі ПДВ 1,48. Ціна Договору в місяць становить 14 028,42 грн, втому числі ПДВ 2 338,07 грн;

п. 2.2. Попередня оплата в розмірі 100%, в сумі, визначеній в п. 2.1 Договору, перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на підставі рахунку фактури наданого позивачем (п.2.2. в редакції Додаткової угоди № 4 від 01.10.2016);

п. 2.5. Нарахування плати, визначеної в п. 2.1. Договору, починається з дати підписання Сторонами Акту готовності.

п.2.7. Умови Договору щодо ціни договору та вартості за доступ до елементів інфраструктури об`єктів елекроенергетики за одну опору за один календарний місяць призупиняють свою дію на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування.

п.2.8. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 90 днів після його припинення або скасування розмір періодичної плати за доступ до елементів інфраструктури об`єктів електроенергетики з використанням несучої спроможності будівель, споруд і однієї опори становить 10 гривень на місяць.

п.2.9. Через 90 днів після припинення або скасування режиму воєнного стану в Україні відновлюється дія умов Договору, вказаних в п. 2.1.Договору (п. 2.7.,2.8.,2.9. в редакції Додаткової угоди № 9 від 02.01.2023).

п. 3.1.12. відповідач зобов`язаний щомісяця складати та подавати на підпис позивачу акт про сумісний підвіс.

п.3.2.6. позивач зобов`язаний за відсутності зауважень, підписати Акт готовності та щомісячні акти про сумісний підвіс, надані відповідачем.

п.4.4. У разі несвоєчасного внесення платежів, передбачених Договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

п.5.1. Договір набирає чинності з дати підписання даного Договору та Акту готовності уповноваженими представниками Сторін і діє протягом трьох років, тобто до 01.07.2016.

п.5.2. Якщо жодна із Сторін не заявить письмово про припинення дії Договору за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору, то Договір вважається поновленим на наступний однорічний термін на тих самих умовах.

Також між сторонами підписано Додаток № 1 до Договору, який визначає Перелік опор повітряних ліній електропередачі ПАТ "Чернігівобленерго" задіяних у підвішуванні волоконно-оптичного кабелю ТОВ "ТРК "ТІМ" по населеним пунктам Прилуцького району Чернігівської області.

01.07.2013 між Сторонами підписано Акт готовності по Договору № 820 про сумісний підвіс від 01.07.2023.

В подальшому, на виконання умов Договору позивачем виставлялись рахунки № 1600001764 від 13.03.2013 (за квітень-грудень 2022 року) на суму 142,02 грн, № 1600001386 (за січень 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600001447 від 03.02.2023 (за лютий 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600001637 від 01.03.2023 (за березень 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600001891 від 03.04.2023 (за квітень 2023 року) на суму 15780,00 грн, № 1600002130 від 02.05.2023 (за травень 2023 року) на суму 15780,00 грн.

За період з квітня 2022 року по травень 2023 року плата за доступ становить 79 042,02 грн.

З урахуванням умов Договору строк оплати рахунків становить:

- за рахунком № 1600001764 від 13.03.2023 - до 15.03.2023,

- за рахунком № 1600001386 (за січень 2023 року) до 15.01.2023,

- за рахунком № 1600001447 від 03.02.2023 (за лютий 2023 року) до 15.02.2023,

- за рахунком № 1600001637 від 01.03.2023 (за березень 2023 року) до 15.03.2023,

- за рахунком № 1600001891 від 03.04.2023 (за квітень 2023 року) - до 15.04.2023,

- за рахунком № 1600002130 від 02.05.2023 (за травень 2023 року) - до 15.05.2023.

Також в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а саме: № 2500006846 від 31.01.2023 (за січень 2023 року), № 2500007007 від 28.02.2023 (за лютий 2023 року), які підписані позивачем та відповідачем без зауважень і заперечень та скріплені печатками сторін.

Однак, відповідачем не надано доказів сплати за послуги у розмірі 79 042,02 грн.

Враховуючи прострочення відповідачем зобов`язання по оплаті вартості плати за доступ, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 9 727,41 грн пені, 583,65 грн 3% річних за період з 16.01.2023 по 14.06.2023, 1 000,38 грн інфляційних за період з лютого 2023 року по травень 2023 року, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами не заперечується факт надання послуг, визначених договором і за період з квітня 2022 року по травень 2023 року вартість послуг склала 79 042,02 грн.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи наявні акти № 2500006846 від 31.01.2023 та № 2500007007 від 28.02.2023, підписані сторонами без зауважень та заперечень, а на виконання умов договору позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 1600001764 від 13.03.2013 (за квітень-грудень 2022 року), № 1600001386 (за січень 2023 року), № 1600001447 від 03.02.2023 (за лютий 2023 року), № 1600001637 від 01.03.2023 (за березень 2023 року), № 1600001891 від 03.04.2023 (за квітень 2023 року), № 1600002130 від 02.05.2023 (за травень 2023 року).

Натомість, доказів оплати суми заборгованості відповідачем у встановлені строки не надано, відсутні такі докази і у матеріалах справи, у зв`язку із чим у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання за договором перед позивачем.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 4.4. договору у разі несвоєчасного внесення платежів, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок, колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи доведений факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання за договором, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача є суми пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 9 727,41 грн, 1 000,38 грн та 583,65 грн відповідно.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на умови укладеного договору та додаткових угод, презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 79 042,02 грн боргу, 9 727,41 грн пені, 583,65 грн 3% річних та 1 000,38 грн інфляційних, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1047/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За частинами першою, четвертою, сьомою статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору у відповідності до законодавства (частина перша статті 180 ГК України).

Статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів" 1969 р. (ратифікована Україною 14 травня 1986 р.) закріплено, що "кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись" (pacta sunt servanda).

Принцип pacta sunt servanda в Україні закріплений ст. 1 Закону України "Про міжнародні договори України".

Крім того, він міститься в статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все, обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 910/22752/17).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом щодо зміни ціни договору до 01.07.2022, відтак переуклавши договір на новий строк, останній погодився з ціною договору, натомість матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач мав заперечення щодо ціни договору станом на день переукладення договору як у 2022 році так і під час підписання додаткової угоди № 9. Крім того, матеріали справи не містять доказів і того, що відповідач звертався до позивача з вимогою надати інформацію щодо наявності додаткових витрат власника (володільця) інфраструктури об`єктів електроенергетики на утримання елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, пов`язаних з наданим доступом станом на 01.07.2022, також відповідачем не надано доказів наявності будь яких зауважень з приводу надання послуг позивачем в період з квітня 2022 року по травень 2023 року, що є предметом спору, або звернення до суду з вимогою про розірвання, внесення змін до спірного договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення та не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1047/23.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржене рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1047/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1047/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТІМ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1047/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.10.2023 у справі № 927/1047/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 927/1047/23 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко