Постанова

від 04.10.2023 по справі 707/1922/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1922/20

провадження № 61-8137св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, Дяченко А. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В., про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13-ти громадян земельні ділянки, у тому числі ОСОБА_1 - земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Фіщук С. О. № 31231702 від 05 вересня 2016 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за № 16221512 від 01 вересня 2016 року.

Зазначав, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме: в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної смуги гідроспоруди - Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Вказував, що земельна ділянка загальною площею 4,3148 га, за рахунок якої у подальшому сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь - піски на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

До проведення інвентаризації земельна ділянка обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.

Крім того, спірним розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 у приватну власність громадян, у тому числі ОСОБА_1 , фактично передано частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить положенням статей 58, 59 Земельного Кодексу України. Тобто, порушено право власності держави на захисну гідроспоруду - частину Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Незаконність вказаного розпорядження підтверджується також листами Державної екологічної інспекції Центрального округу № 03.1-18/2671 від 21 листопада 2020 року та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.1-1060/90-20 від 10 серпня 2020 року.

Прокурор зазначає, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч вимогам статей 20, 58, 59, 84, частини дев`ятої статті 118, 186-1 Земельного Кодексу України, статті 4 Водного Кодексу України, у зв`язку з чим, на підставі статей 21, 152, 155 Земельного Кодексу України та статей 16, 21, 391 Цивільного Кодексу України, а тому підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Разом із цим, на підставі договору купівлі-продажу № 8067 від 08 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , право власності на спірну земельну ділянку перейшло до останньої.

У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 10133 від 07 грудня 2016 року відчужила спірну ділянку ОСОБА_2 .

Вказує, що пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного інтересу держави на належне розпорядження землями державної форми власності, інститут якого закріплений на конституційному та законодавчому рівні в частині гарантування можливості розпоряджатись землями водного фонду за межами населеного пункту Черкаською обласної державною адміністрацією.

Посилаючись на викладені обставини, просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:035, площею 0,0517 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:035, площею 0,0517 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, яка розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення громадянкою ОСОБА_2 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, яка розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим. Оскаржуваним розпорядженням змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 для індивідуального дачного будівництва є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що вимога усунути перешкоди держави в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_2 є законною та підлягає задоволенню та не потребує окремого скасування правочину, за яким ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку.

Суд зазначив, що вимоги заступника прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки також підлягають задоволенню, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через представника - адвоката Шимановського А. В. звернулась до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Шимановського А. В. задоволено частково, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення у справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, виходячи зі змісту позовних вимог (вимог немайнового характеру), а предметом спору є саме земля, яка передається за оспорюваним розпорядженням у приватну власність, спір не є малозначним, що не врахував суд першої інстанції при розгляді даної справи. З огляду на пункт 7 частини третьої статті 376 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Вирішуючи спір по суті, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 16 червня 2022 року № 1763/21/1207-1208/22-23, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 не знаходиться в межах водного фонду, не знаходиться в межах Будище-Свидівської захисної дамби та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України.

Висновком експерта спростовуються доводи прокурора про те, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, а також, що вона є частиною захисної споруди Будище-Свидівської захисної дамби.

ОСОБА_1 було правомірно надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Станом на момент передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вона не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно розробленого проекту землеустрою), а розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації змінено лише вид угідь (який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями) на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 серпня 2022 року перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

20 вересня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13-ти громадян земельні ділянки, у тому числі ОСОБА_1 - з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Фіщук С. О. № 31231702 від 05 вересня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за № 16221512 від 01 вересня 2016 року.

На підставі договору купівлі-продажу № 8067 від 08 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останньої.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу № 10133 від 07 грудня 2016 року ОСОБА_3 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зазначено, що проект землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту розроблений ТОВ «Землеустрій та оцінка». Земельна ділянка вільна від забудови. Даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення, вид її цільового призначення - 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

Згідно з висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0517 га, у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва від 10 листопада 2015 року № 315, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «Землеустрій та оцінка», відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури районної державної адміністрації погодив відведення земельної ділянки, площею 0,0517 га, у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту з накладанням відповідних обмежень.

Згідно з висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0517 га, у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва від 30 жовтня 2015 року № 32-28-99.5-1792/15-15, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Землеустрій та оцінка», Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0517 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту, Черкаського району Черкаської області.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 04 серпня 2015 року № 222, затверджено технічну документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту Черкаського району Черкаської області. Земельну ділянку площею 4,3148 га віднесено до земель запасу, вид угідь - піски.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23 червня 2020 року спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.9-4671/2-20 від 19 червня 2020 року документація із землеустрою щодо спірної ділянки на проведення експертизи не надходила.

Згідно з відповіддю Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ від 13 липня 2020 року № 405/13 на звернення Черкаської місцевої прокуратури, з огляду на публічну кадастрову карту, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 розташована на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища.

З інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби.

21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначала, що земельний масив площею 4,3148 га, куди входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, після проведення інвентаризації належить до виду угідь - «піски», а до такої інвентаризації - до штучних водосховищ, що на їх думку є порушенням статей 20, 58, 59, 186-1 Земельного Кодексу України та просить вжити заходи представницького характеру.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1922/20 від 16 червня 2022 року № 1763/21/1207-1208/22-23 експерт надав такі відповіді на питання експертизи: земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 не знаходиться в межах водного фонду, знаходиться в межах 116.0-116.5 м та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно статті 60 Земельного кодексу та статті 88 Водного Кодексу України, вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково

з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтями 19, 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови

в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 Водного кодексу України (тут і надалі - ВК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,

а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені частиною другою статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись

у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта

статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки)

і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок

(у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, апеляційний суд, зокрема виходив із того, що відповідно до висновку експерта

від 16 червня 2022 року № 1763/21/1207-1208/22-23, виготовленого Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 не знаходиться в межах водного фонду, знаходиться в межах 116,0 м - 116,5 м та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівської захисної дамби. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що станом на час передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вона не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно з розробленим проєктом землеустрою).

Однак Верховний Суд не може погодитись у повній мірі із вказаними висновками апеляційного суду та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом

і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами першою та шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами

є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз змісту позовної заяви першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури свідчить про те, що фактичними підставами позову у цій справі є передача у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду - штучні водосховища; перебування спірної земельної ділянки в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби.

Водночас у вказаній позовній заяві прокурор не зазначав як фактичну підставу позову обставини перебування спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , у межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

Предметом дослідження земельно-технічної експертизи, яка призначена

у справі ухвалою Черкаського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року та висновок якої покладений в основу оскаржуваного судового рішення, були наступні питання: 1) Чи в межах земель водного фонду знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж земель водного фонду? 2) Чи в межах

прибережної захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035? Якщо так, то яка її частина попадає в межі прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро? 3) Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 до меж Будище-Свидівської захисної дамби? Якщо так, то яка її частина потрапляє?

Тобто експертом під час проведення земельно-технічної експертизи у цій справі не досліджувалось питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, та не спростовано цього факту, однак досліджувалось питання перебування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, яке не стосувалось фактичних підстав позову.

Отже, висновок експерта від 16 червня 2022 року №1763/21/1207-1208/22-23, виготовлений за результатами проведення вказаної земельно-технічної експертизи, не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, на вказане уваги не звернув та пославшись лише на зазначений висновок експерта, всупереч вимогам частин другої та третьої статті 89 ЦПК України не надав належної оцінки всім зібраним у справі доказам у цілому; не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора.

Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки листу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року

№ 10-23-0.4-4752/2-20, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка

з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, згідно фори 6-зем, станом на 01.01.2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища); не врахував, що форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 01 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності

є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема земель водного фонду.

Тобто віднесення спірної земельної ділянки згідно з пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 10 листопада 2015 року № 326 до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує факт того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 707/1919/20, від 14 червня 2023 року у справі № 707/1923/20, від 20 вересня 2023 року у справі № 707/1925/20.

Верховний Суд наголошує, що без встановлення всіх фактичних обставин справи на підставі оцінки всіх наявних у справі доказів ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у справі, яке б відповідало завданню цивільного судочинства та судовій практиці у цій категорії справ, неможливо.

Разом із тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених

у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов