Постанова

від 05.12.2023 по справі 707/1922/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1889/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/1922/20 Категорія: 302010000 Смоляр О. А. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

секретар Широкова Г.К.

учасники справи:

позивач -перший заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ,

відповідачі:Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

треті особи:Державна екологічна інспекція Центрального округу, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна;

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Шимановський Артем Володимирович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шимановського Артема Володимировича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ звернувся до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Державна екологічна інспекція Центрального округу, Дяченко А. В., приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Н. В., про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13-ти громадян земельні ділянки, у тому числі ОСОБА_1 - земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Фіщук С.О. № 31231702 від 05 вересня 2016 року, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за № 16221512 від 01 вересня 2016 року.

Зазначав, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме: в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності; в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок; відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства; не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації; відведення ділянки за рахунок захисної смуги гідроспоруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Вказував, що земельна ділянка загальною площею 4,3148 га, за рахунок якої у подальшому сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь піски на підставі затвердженої розпорядженням Черкаськоїрайонної державної адміністрації№ 222 від 04 серпня 2015 року технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву.

До проведення інвентаризації земельна ділянка обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Крім того, спірним розпорядженням Черкаськоїрайонної державної адміністрації№ 326 у приватну власність громадян, у тому числі ОСОБА_1 , фактично передано частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить положенням статей 58, 59 Земельного Кодексу України. Тобто, порушено право власності держави на захисну гідроспоруду частину Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Незаконність вказаного розпорядження підтверджується також листами Державної екологічної інспекції Центрального округу № 03.1-18/2671 від21 листопада 2020 року та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.1-1060/90-20 від 10 серпня 2020 року.

Прокурор зазначає, що розпорядження Черкаськоїрайонної державної адміністрації№ 326 від 30 листопада 2015 року в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч вимогам статей 20, 58, 59, 84, частини дев`ятої статті 118, 186-1 Земельного Кодексу України, статті 4 Водного Кодексу України, у зв`язку з чим, на підставі статей 21, 152, 155 Земельного Кодексу України та статей 16, 21, 391 Цивільного Кодексу України, а тому підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Разом із цим, на підставі договору купівлі-продажу № 8067 від 08 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , право власності на спірну земельну ділянку перейшло до останньої.

У подальшому ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 10133 від 07 грудня 2016 року відчужила спірну ділянку ОСОБА_2 .

Вказує, що пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного інтересу держави на належне розпорядження землями державної форми власності, інститут якого закріплений на конституційному та законодавчому рівні в частині гарантування можливості розпоряджатись землями водного фонду за межами населеного пункту Черкаською обласної державною адміністрацією.

Посилаючись на викладені обставини, просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:035, площею 0,0517 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:035, площею 0,0517 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї;

- усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, яка розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення громадянкою ОСОБА_2 ;

- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 19 листопада 2015 року з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, яка розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

Рішеннясуду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуванимрозпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим.Оскаржуваним розпорядженням змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 для індивідуального дачного будівництва є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати.

Суд першої інстанції також дійшов висновку, що вимога усунути перешкоди держави в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_2 є законною та підлягає задоволенню та не потребує окремого скасування правочину, за яким ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку.

Суд зазначив, що вимоги заступника прокурора про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки також підлягають задоволенню, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 через представника адвоката Шимановського А. В. звернулась до суду запеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі, поданій 22 жовтня 2021 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Шимановський А. В., вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та норм процесуального законодавства, просив апеляційну скаргу задовольнити, змінити рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року та скасувати в частині задоволення позовних вимог. Розподілити судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що спірна земельна ділянка до передачі її у власність ОСОБА_1 взагалі не була віднесена до жодної з передбачених ст. 19 ЗК України категорії земель, а мала лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями.

Крім того, Розпорядженням Черкаської РДА змінено лише вид угідь на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Вважає, що представлене прокурором листування не засвідчує факт незаконності оскаржуваного розпорядження Черкаської РДА, а носить лише інформативний загальний характер.

На думку скаржника, спірна земельна ділянка для віднесення її до земель водного фонду повинна знаходитись безпосередньо під водними об`єктами. Проте, земельна ділянка, що є предметом спору, жодним чином не може відноситись до даного виду угідь, так як земельна ділянка на момент проведення інвентаризації не знаходилась під водним об`єктом та не була частиною водної поверхні.

На ряду з цим ОСОБА_2 правомірно набула спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу та речове право на цю земельну ділянку зареєстровано в державному реєстрі, що є офіційним визнання державою законності набуття права власності. Остання є добросовісним набувачем майна, яка законним шляхом його набула, покладаючись на добросовісність дій ОСОБА_3 , тому таке майно не може бути витребувано.

Також зазначає, що прокурором не доведено факт належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду, а тому до даних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки. Черкаській місцевій прокуратурі достеменно було відомо про факт відкриття кримінального провадження за фактом перебування земельних ділянок, відведених у власність та користування за рахунок земель, попередньо віднесених для будівництва Будище-Свидівоцького захисного масиву, з 2016 року, однак з цього часу жодних дій щодо поновлення порушених прав держави не вчинялось.

Просив відмовити у задоволенні позову прокурора у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

ПостановоюЧеркаського апеляційного суду від 18 липня 2022 рокуапеляційну скаргупредставника ОСОБА_2 адвоката Шимановського А. В.задоволено частково, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення у справі, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже, дана справа розглядалася судами неодноразово.

При цьому ч. 5 ст. 411 ЦПК України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 30 листопада 2015 року «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13-ти громадян земельні ділянки, у тому числі ОСОБА_1 - з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, площею 0,0517 га, розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Фіщук С. О. № 31231702 від 05 вересня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку за № 16221512 від 01 вересня 2016 року.

На підставі договору купівлі-продажу № 8067 від 08 вересня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , речове право на спірну земельну ділянку перейшло до останньої.

У подальшому на підставі договору купівлі-продажу № 10133 від 07 грудня 2016 року ОСОБА_3 відчужила спірну земельну ділянку ОСОБА_2 .

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 зазначено, що проект землеустрою земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту розроблений ТОВ «Землеустрій та оцінка». Земельна ділянка вільна від забудови. Даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення, вид її цільового призначення - 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

Згідно з висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0517 га, у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва від 10 листопада 2015 року № 315, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «Землеустрій та оцінка», відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури районної державної адміністрації погодив відведення земельної ділянки, площею 0,0517 га, у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту з накладанням відповідних обмежень.

Згідно з висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0517 га, у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва від 30 жовтня 2015 року № 32-28-99.5-1792/15-15, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю «Землеустрій та оцінка», Управління Держгеокадастру у Черкаському районі Черкаської області погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0517 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту, Черкаського району Черкаської області.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 04 серпня 2015 року № 222, затверджено технічну документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту Черкаського району Черкаської області. Земельну ділянку площею 4,3148 га віднесено до земель запасу, вид угідь піски.

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23 червня 2020 року спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

Згідно злистом Головногоуправління Держгеокадаструу Черкаськійобласті №10-23-0.9-4671/2-20від 19червня 2020року документаціяіз землеустроющодо спірноїділянки напроведення експертизине надходила.

Згідно з відповіддю Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ від 13 липня 2020 року № 405/13 на звернення Черкаської місцевої прокуратури, з огляду на публічну кадастрову карту, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 розташована на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища.

З інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби.

21 липня 2020 року Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначала, що земельний масив площею 4,3148 га, куди входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035, після проведення інвентаризації належить до виду угідь «піски», а до такої інвентаризації до штучних водосховищ, що на їх думку є порушенням статей 20, 58, 59, 186-1 Земельного Кодексу України та просить вжити заходи представницького характеру.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1922/20 від 16 червня2022 року № 1763/21/1207-1208/22-23 експерт надав такі відповіді на питання експертизи: земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 не знаходиться в межах водного фонду, знаходиться в межах 116.0-116.5 м та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро згідно статті 60 Земельного кодексу та статті 88 Водного Кодексу України, вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Такими є фактичні обставини справи.

Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Частиною 3 статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 ЗУ «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже за обставин цієї справи прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта (Черкаська ОДА на час пред`явлення позову), коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює, що мало місце згідно листа прокуратури від 06.07.2020 року.

У свою чергу листом від 06.07.2020 року Черкаська ОДА проінформувала Черкаську місцеву прокуратуру про те, що заходи відповідного реагування, у тому числі представницького характери не вживалися і не планувалися (т. 1, а.с. 79). Таку ж інформацію прокуратурою було отримано згідно листа Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Відповідно, за відсутності належного реагування повноважних державних органів по заявленню позовних вимог про повернення у власність держави спірної земельної ділянки, що підтверджується вищенаведеними листами, прокурор правомірно самостійно звернувся з позов до суду.

Колегія судді враховує, що після передачі відповідних повноважень від ОДА до органу місцевого самоврядування на території якого знаходиться спірна земельна ділянка Будищенська сільська рада Черкаського району, остання набула права позивача в цій справі, оскільки спір стосується комунального майна (власне земельної ділянки). Також Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ набуло прав позивача у справі, оскільки спір стосується ввіреного йому майна гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Залучення правонаступника в даній справі мало місце згідно ухвали суду першої інстанції від 09.07.2021 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статі 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

При цьому аналіз змісту наявної у матеріалах справи позовної заявипершого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури свідчить про те, що фактичними підставами позову у цій справі були:

передача у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду штучні водосховища;

перебування спірної земельної ділянки в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зониБудище-Свидівоцької захисної дамби.

При цьому, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 10-23-0.4-4752/2-20 від 23 червня 2020 року спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

Форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 1 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У своїй постанові від 02.02.2022 у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем ГУ Держгеокадастру у Черкаській області є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Такі ж висновки вбачаються з постанови ВС від 13.09.2023 у справі №707/1711/20.

Відповідно до листа Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0035 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Згідно до плану схеми, наданого ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (т. 1, а.с. 71) на запит прокурора вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером № 7124986000:01:001:0035 розташована в межах зони Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Відтак зазначені обставини щодо віднесення спірної земельної ділянки до вказаної категорії земель належним чином підтверджуються наявними у справі доказами.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд констатує, що спірна земельна ділянка відповідача ОСОБА_2 з кадастровим №7124986000:01:001:0035 відноситься до земель водного фонду, так як знаходиться в межах технічно-експлуатаційної зони державної гідротехнічної споруди, що відповідає вимогам ст. 4 ВК України.

При цьому, колегія суддів зазначає стосовно факту існування зазначеної захисної дамби та розташування на ній спірної земельної ділянки. Для захисту від затоплення водами Кременчуцького р. Дніпро водосховища навколо розташованих населених пунктів і сільськогосподарських угідь побудовано Будище-Свидівоцький захисний масив. Будище-Свидівоцька захисна дамба, як об`єкт нерухомості, знаходиться у державній власності, перебуває на балансі та в оперативному віданні Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, яке є її обслуговуючою організацією. Так, Будище-Свидівська захисна дамба введена в експлуатацію в 1962 році, має балансову приналежність, а також щодо неї здійснюється оперативне управління Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховищ. Відповідно до паспорту Будище-Свидівоцької захисної дамби, схеми комплексу захисних споруд Будище-Свидівоцького масиву, вказана гідроспоруда є об`єктом державної власності, має довжину 16,7 км. Та входить до комплексу гідротехнічних споруд для захисту від підтоплення та затоплення понад 6 тис. га земель та 8 населених пунктів, а отже відповідно до законодавства знаходиться на землях водного фонду.

Отже, посилання скаржника у справі на те, що прокурором не доведено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду є необґрунтованим.

Також є правильними висновки суду першої інстанції про задоволення вимог прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, оскільки вона проведена за відсутності правових підстав.

Одночасно апеляційний суд констатує, що суд першої інстанції в цій справі необґрунтовано прийшов до висновку в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, що відсутні докази того, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, оскільки відомості щодо неї не внесено до відповідного реєстру, з урахуванням такого.

Факт існування, дати будівництва та введення в експлуатацію у 1962 році Будище-Свидівської дамби, а також перебування її на балансі вбачаються з наявних у справі доказів, зокрема, паспорту 2013 року виготовлення Будище-Свидівської захисної дамби Черкаського регіонального управління водних ресурсів (т. 2, а.с. 222) та довідки про балансову приналежність нерухомого майна від 21.07.2020 Черкаському управлінню захисних масивів дніпровських водосховищ (т. 1, а.с. 65), згідно якої вбачається, що земельну ділянказ кадастровимномером 7124986000:01:001:0035розташована в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища. Балансова вартість Будище-Свидівської захисної дамби складає 7255335,0 грн. Технічна експлуатаційна зона Будище-Свидівської захисної дамби в межах вказаних земельних ділянок становить 116 метрів від краю дорожнього полотна.

Даний факт апеляційним судом встановлюється, враховуючи позовні вимоги прокурора, які ґрунтуються на твердженні про накладення спірної земельної ділянки на площу водозахисної дамби та віднесення її з цих підстав до категорії земель водного фонду, що районним судом помилково відхилено, та на запереченнях скаржника в поданій апеляційній скарзі щодо не віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Додатково апеляційний суд приймає до уваги, що відповідно до частини четвертої статті 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З урахуванням викладеного, за змістом правового висновку ВСУ, викладеному в постанові №6-137цс13 від 18.12.2013та підтриманому ВС у постановах від 06.11.2019 у справі №559/375/16-ц та від 13.05.2020 у справі №303/1176/17-ц, виникнення права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не пов`язано із проведенням його реєстрації.

Отже відсутність, за висновками суду першої інстанції в цій справі, відомостей про реєстрацію права власності на Будище-Свидівську захисну дамбу не свідчить про те, що вказаний об`єкт фактично чи юридично не існує та нікому не належить.

Таким чином вказівка суду першої інстанції в цій справі на те, що прокурор не довів, що Будище-Свидівська дамба є гідротехнічною спорудою, адже відомості про неї не внесено до відповідного реєстру гідротехнічних споруд, має бути виключена з мотивувальної частини рішення, як необґрунтована. При цьому, оскільки сам висновок суду про відмову в позові в цій частині вимог стороною позивача не оскаржувався, відповідно, у апеляційного суду відсутні підстави щодо скасування рішення суду про відмову Черкаському управліннюзахисних масивівдніпровських водосховищв задоволенні його позову.

Крім того, апеляційний суд враховує, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема, земель водного фонду. Отже віднесення спірної земельної ділянки згідно з пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 326 (т. 1, а.с.30) до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує факт того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Також апеляційний суд приймає до уваги, що кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до ЄКПЛ).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, які за чіткими та однозначними формулюваннями норм законодавства не можуть передаватися у приватну власність.

При цьому використання земельних ділянок водного фонду, яке не сприятиме досягненню визначених для них профільним законодавством цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

З огляду на це закон обмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина другастатті 59 ЗК України).

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третястатті 13 Конституції України). Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьомастатті 41 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина першастатті 50 Конституції України).

У спорах стосовно земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина першастатті 50 Конституції України, частина третястатті 1 ЗК України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті18,19, пункт «а» частини першої статті91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. пункт 127 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови ВП ВС від 07.11.2018 у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови ВП ВС від 14.11.2018 №183/1617/16, пункт 53 постанови ВП ВС від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані норми права, немає невідповідності заходу втручання держави у право власності поточного власника спірної земельної ділянки ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.У справі, рішення в якій переглядається, суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки водного фонду, розташованої в межах гідротехнічної споруди, експлуатація якої становить значну суспільну вагу та потребує особливого ставлення, спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні дамби, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, та їх передання у власність.

Заволодіння приватними особами ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.

Також правильність вирішення судом першої інстанції спору в цій справі вбачається з висновків ВС, викладених в постанові від 02.02.2022 у справі №707/1924/20, в якій вирішувався спір за аналогічних фактичних обставин.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана апеляційна скарга не містить.

Крім того, апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення, пославшись на положення ст. 60 ЗК України, вказав, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, оскільки фактично знаходиться в межах прибережної захисної смуги, що є помилковим.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що спірна земельна ділянка відповідача знаходиться в межах гідротехнічної споруди - Будище-Свидівської захисної дамби.

Відповідно до положень п.«в» ч.1 ст.58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.

Отже до правовідносин сторін у справі мають бути застосовані саме положення ст.58 ЗК України, а не ст. 60 ЗК України, як необґрунтовано зазначив суд першої інстанції.

Згідно ст.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином мотивувальну частину рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20.09.2021 у даній справі змінити у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права ст. ст. 58, 60 ЗК України, привівши її у відповідність до змісту цієї постанови апеляційного суду.

На підставі положень ст. 141 ЦПК України, витрати скаржника по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи слід залишити за особою, яка подала скаргу. Крім того, з кожного з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури слід стягнути по 4204,00 грн. судового збору за касаційний перегляд справи.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвокатаШимановського АртемаВолодимировича задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року змінити, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту цієї постанови Черкаського апеляційного суду.

У решті рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року у даній справі залишити без змін.

Витрати скаржника по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Стягнути з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір за касаційний перегляд справи по 4204 грн. з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді