Ухвала

від 09.10.2023 по справі 133/2623/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Вінниця

09 жовтня 2023 р.Справа № 133/2623/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду із Козятинського міськрайонного суду Вінницької області в порядку статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договорів оренди від 22 вересня 2017 року в користуванні ОСОБА_1 перебувають п`ять земельних ділянок загальною площею 29,8524 га, зокрема земельні ділянки з кадастровими номерами 0521485400:04:004:0283, 0521485400:04:002:0106, 0521485400:04:002:0105, 0521485400:04:004:0284, 0521485400:04:002:0107.

Договорами оренди земельних ділянок передбачено, що датою закінчення таких є 21 вересня 2024 року.

Водночас, як зазначає представниця позивача, чинним законодавством України передбачено право звернення орендаря до орендодавця із пропозицією/запитом на продовження/поновлення договорів оренди землі.

На виконання умов договорів та для забезпечення права позивача на подальше використання на правах оренди зазначених вище земельних ділянок ОСОБА_1 звернувся до Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області із заявою про продовження терміну дії договорів оренди на такі земельні ділянки, проте орган місцевого самоврядування відмовив позивачеві у продовженні терміну дії таких договорів.

У зв`язку з викладеним представниця позивача звернулася до суду з цим позовом з вимогою зобов`язати Самгородоцьку сільську раду Хмільницького району Вінницької області винести на чергову сесію питання та продовжити термін дії договорів оренди землі до 21 вересня 2031 року.

Пунктом 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, дійшов висновку, що вказаний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, зважаючи на таке.

Завданням адміністративного судочинства, за приписами частини 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій чи хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або ж зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Частиною 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття суб`єкта владних повноважень наведено в пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, згідно з яким суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому слід врахувати, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин в їх сукупності. Більше того, зазначеним критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Так, характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, виражені у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. При цьому участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте лише участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відтак визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом із тим Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Водночас слід врахувати те, що відповідно до частини 1 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

У статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1 статті 5 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому особливості поновлення договорів оренди землі та укладення договору оренди землі на новий строк врегульовані приписами земельного законодавства (тобто Земельного кодексу та Закону України "Про оренду землі").

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Зі змісту позовної заяви слідує, що ОСОБА_1 є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 0521485400:04:004:0283, 0521485400:04:002:0106, 0521485400:04:002:0105, 0521485400:04:004:0284, 0521485400:04:002:0107, які знаходяться на території Самгородоцької об`єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області.

Договорами оренди землі № 379 від 22 вересня 2017 року, № 378 від 22 вересня 2017 року, № 377 від 22 вересня 2017 року, № 380 від 22 вересня 2017 року, № 381 від 22 вересня 2017 року передбачено, що датою закінчення таких є 21 вересня 2024 року.

Представниця позивача стверджує, що ОСОБА_1 двічі звертався до Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області із заявами щодо пролонгації договорів оренди, проте отримував відмову.

Відтак метою звернення до суду з цим позовом є захист прав позивача, які пов`язані з відмовою Самгородоцької сільської ради продовжити ОСОБА_2 договори оренди землі, що свідчить про спрямованість цього спору на поновлення прав позивача у сфері орендних відносин.

А тому такий спір має приватноправовий характер, оскільки в його основі лежить спір між позивачем та відповідачем про право цивільне (щодо пролонгації договорів оренди землі), що унеможливлює його розгляд адміністративним судом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, в даному випадку адміністративний суд не може вважатися "судом, встановленим законом".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене переданий Козятинським міськрайонним судом Вінницької області для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, а тому слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

При цьому у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи (частина 6 статті 170 КАС України).

На виконання положень наведеної норми слід роз`яснити, що, зважаючи на суб`єктний склад учасників спірних правовідносин та характер таких відносин, розгляд цієї справи підлягає вирішенню місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 170, 171, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Самгородоцької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович