Рішення

від 09.10.2023 по справі 140/21649/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/21649/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршал ЮА» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маршал ЮА» (далі ТзОВ «Маршал ЮА, позивач») звернулося з позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2023 №UA205140/2023/000429/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.06.2023 позивачем, з метою митного оформлення в режимі імпорту товару «вантажний бортовий тентований фургон, марки - RENAULT, модель - MASTER, календарний рік виготовлення - 2019 р., модельний рік виготовлення - 2019 р., тип двигуна - дизельний, об`єм - 2299 см3, потужність - 120 KW, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія - 3, тип кузова - вантажний бортовий тентований фургон, колір - білий. Призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Бувший у використанні, пошкоджений капот, передня права фара, передня ліва фара, передній бампер, передній нижній центральний повітропровід передня нижня ліва протитуманна фара, передня нижня права протитуманна фара, спрацьовані повітряні подушки безпеки: подушка безпеки водія, блок управління подушками безпеки»» на митний пост Волинської митниці відповідно до положень статті 264 Митного кодексу України подано електронну митну декларацію 23UA205140049341U5, в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 5 900 Євро, а також передбачені МК України перелік документів, на підставі яких транспортний засіб був придбаний та ввезений на територію України.

Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та 23.06.2023 службовою особою митниці видано картку відмови у прийнятті митної декларації №23UA205140049341U5 та винесено рішення №UA205140/2023/000429/2 про коригування митної вартості товарів у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих декларантом документах.

Позивач з таким твердженням митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості товару.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 23.08.2023 представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

При цьому, вказав, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: відповідно до рахунка-фактури від 15.06.2023 №17/06/2023 вартість товару становить 5900 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23PL301010E0829742 - 25986; відповідно до вказаного в рахунку-фактурі від 15.06.2023 №17/06/2023 продавцем (власником) транспортного засобу є Marshal Trans Sp z o o, однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2023 № НОМЕР_2 зазначений власник транспортного засобу - LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно.

Крім того, зазначає, що за МД №23UA205140049341U5 від 22.06.2023 відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011. Таким чином, за зазначеною МД відбулось спрацювання профілю ризику: 101-1, 103-1, 105-2, 105-2, 106-2, 107-3, 111-5, 117-2, 203-1, 210-1, 911-1, серед яких в напрямку контролю за правильністю визначення митної вартості: 105-2, 106-2, 117-2: 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості», що визначило необхідність перевірки достовірності складових митної вартості товарів, а саме додаткові нарахування до ціни угоди; 106-2 - «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів»; 117-2 - «Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів», що призвело до обґрунтованих сумнівів митниці в частині підтвердження складових митної вартості товару.

У зв`язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСУР, у відповідності до вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», статей 53, 54 МК України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Декларантом на вимогу митниці надано закупівельну рахунок-фактуру від 13.06.2023 №1/K/06/2023, де вартість товару становить 32100 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-фактурі від 15.06.2023 №17/06/2023 - 5900 євро. Також в поданій закупівельній фактурі відсутні підписи та печатки (за наявності) Продавця та Покупця.

Листом від 23.06.2023 №б/н декларант повідомив про відсутність інших додаткових документів.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, митну вартість товару визначено на рівні - 9613 євро за МД №UA400040/2023/011453 від 30.03.2023, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України. Митницею у відповідності до положень ст. 55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару, про проведення її у належний спосіб свідчить відсутність зауважень з боку декларанта. Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 МК України, згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №23UA205140050089U3 від 26.06.2023.

У зв`язку з тим, що позивачем надані документи для митного оформлення ввезеного товару, які не дають можливості ідентифікувати оцінювальну вартість товару, відповідач вважає, що Волинською митницею правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2023 №UA205140/2023/000429/2, а тому просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Також відповідач заперечує проти відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 7500,00 грн у зв`язку з її необгрунтованістю та неспівмірністю.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав обгрунтування заявлених вимог, викладених в позовній заяві.

Крім того, вказав, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить жодних відомостей про наявність розбіжностей та недоліків у поданих декларантом документах, а також відомостей про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності, митний орган прийняв рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.

Також позивач звертає увагу, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі - ЄАІС) ДФС України щодо митного оформлення ідентичних товарів з вищим рівнем митної вартості. При цьому, Верховний суд вказує, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Зауважує, що жодних належних обґрунтувань неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить, обмежуючись загальними формулюваннями. Також позивачу є не зрозумілими підстави для застосування резервного методу та визначення відповідачем вартості ввезеного автомобіля, який має значні дефекти та пошкодження, на рівні 9 613 Євро. Визначення даного автомобіля за VIN-кодами не відбувалося і не підтверджується жодними доказами.

Щодо проведення письмової консультації про визначення методу розмитнення, позивач вказує, що відповідач жодної консультації щодо обрання іншого, відмінного від основного методу не проводив.

Щодо наявних розбіжностей по сумі вартості транспортного засобу згідно поданого рахунку-фактури, згідно якого вартість авто визначено в євро на рівні 5900, в поданій митній декларації країни відправлення Польщі вартість авто визначена в злотих на рівні 25 986, що відповідає заявленій позивачем закупівельній сумі вартості товару, представник позивача вказує на відсутність будь-яких розбіжностей. Зокрема, згідно закупівельного рахунку-фактуру від 13.06.2023 MARSHAL TRANS SP.Z.0.0 придбало запитуваний автомобіль LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA за ціною 3210 злотих з врахуванням ПДВ. Згідно даного рахунку вартість авто без ПДВ становить 26097,56 злотих. В подальшому при продажі даного авто нерезиденту, а саме позивачу, польська фірма MARSHAL TRANS SP.Z.0.0 не може включати ПДВ, тому продає дане авто за сумою нетто, виставлено рахунок-фактуру позивачу в євро із нульовою ставкою ПДВ.

В свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2023 № НОМЕР_2 зазначений власник транспортного засобу - LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA, проте свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб (технічний паспорт) не є документом про право власності, тобто під час продажу товарів на території Європейського союзу, закон не вимагає переоформлення технічного паспорту на нового власника. Тим більше, що це жодним чином не впливає на числову складову вартості митного товару.

З наведених підстав представник позивача просить позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2023 декларантом ТзОВ «Маршал ЮА» відповідно до положень статті 264 МК України на митний пост Волинської митниці подано електронну митну декларацію 23UA205140049341U5 для здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару «вантажний бортовий тентований фургон, марки - RENAULT, модель - MASTER, календарний рік виготовлення - 2019 р., модельний рік виготовлення - 2019 р., тип двигуна - дизельний, об`єм - 2299 см3, потужність - 120 KW, номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія - 3, тип кузова - вантажний бортовий тентований фургон, колір - білий. Призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Бувший у використанні, пошкоджений капот, передня права фара, передня ліва фара, передній бампер, передній нижній центральний повітропровід передня нижня ліва протитуманна фара, передня нижня права протитуманна фара, спрацьовані повітряні подушки безпеки: подушка безпеки водія, блок управління подушками безпеки» в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 5 900 Євро.

На підтвердження заявленої в МД митної вартості товарів та обраного методу їх визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру №17/06/2023 від 15.06.2023; декларацію про походження товару від 19.06.2022 №7304; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, договір купівлі-продажу №20 від 15.06.2023, експортну декларацію №23PL301010E0829742 від 21.06.2023; технічний паспорт на транспортний засіб.

За результатами розгляду документів, 23.06.2023 Волинською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000429/2 та видано картку відмови №UA205140/2023/002412 в прийняті митної декларації. Митну вартість визначено на рівні 9613 Євро замість заявлених декларантом 5900 Євро.

Зокрема, в пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено: «Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи які подані, для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- відповідно до рахунка-фактури від 15.06.2023 № 17/06/2023 вартість товару становить 5900 Євро, що суперечить вартості зазначеній в копії митної декларації країни відправника від 21.06.20223 №23PL301010E0829742

- відповідно до вказаного в рахунку-фактури від 15.06.2023 №17/06/2023 продавцем (власником) транспортного засобу є MARSHAL TRANS SP.Z.O.O., однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2023 № НОМЕР_2 зазначений власник транспортного засобу - LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно ст. 54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також не містять розбіжності Вам необхідно згідно ст. 53 та ст. 54 МКУ в ю-ти денний термін надати: і) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість якої визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 4) випуску з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом на вимогу митниці надано закупівельну рахунок-фактуру від 13.06.2023 №1/К/06/2023. Зазначаємо, що вартість у вищезазначеному документі становить 32100 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-фактурі від 15.06.2023 № 17/06/2023 - 5900 євро. Також в поданій закупівельній фактурі відсутні підписи та печатки Продавця та Покупця. Листом від 23.06.2023 № б/н повідомлено про відсутність інших додаткових документів. За умови надання, згідно ч. 3 ст. 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положенням Угоди про застосування статті VII ГАТТ1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч. 6 ст. 54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2 а (ст. 59 МКУ) та методу 2 б (ст. бо МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2 в (ст. 62 МКУ) та методу 2 г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно ст. 65 МКУ, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформації про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: - товар 1 на рівні - 9613 Євро за МД №UA40040/2023/011453 від 30.03.2023. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідного до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку» (а. с. 12).

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний транспортний засіб було випущено у вільний обіг за ІМ40ДЕ №23UA205140050089U3 від 26.06.2023.

При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Крім того, згідно із частинами першою, другою, шостою статті 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частин восьмої десятої статті 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

За правилами частин одинадцятої - дванадцятої статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти таких висновків.

На виконання такого принципу державної митної справи, як принцип додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, орган доходів і зборів повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів у разі, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів. Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що додаткові документи були витребувані відповідачем від декларанта, зокрема, у зв`язку з тим, що документи, які були подані разом з митною декларацією для підтвердження митної вартості транспортного засобу, містять розбіжності щодо власника транспортного засобу та продавця, а також заявленої вартості транспортного засобу.

Щодо розбіжності «відповідно до рахунка-фактури від 15.06.2023 №17/06/2023 вартість товару становить 5900 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23PL301010E0829742 25986», то, на переконання суду, зазначена обставина не повинна викликати у Волинської митниці сумнівів при проведенні митного оформлення, оскільки у експортних митних деклараціях зазначена статистична вартість у польських злотих, а при заповненні митних декларацій суб`єкт (Польський брокер) повинен вибрати та проставити в зазначеній декларації середню статистичну вартість.

Відповідно до рахунка-фактури від 15.06.2023 № 17/06/2023 вартість товару становить 5900 Євро, на даному документі присутні усі реквізити і наявні усі підписи. Згідно закупівельного рахунок-фактуру від 13.06.2023 №1/К/06/2023 вартість товару визначена в злотих на рівні 32000. При формуванні рахунку- фактури від 15.06.2023 №17/06/2023 за яким купувався вищевказаний автомобіль у польської фірми, був сформований польською фірмою рахунок на оплату за товару у валюті Євро, тому розбіжності в сумі товару, на яку звертає увагу в оскаржуваному рішенні відповідач, виникла у зв`язку з курсовою різницею, оскільки документи формувалися в різні дати, вартість валюти Євро до злотого також змінювалася.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивачем Волинській митниці була надана експортна декларація, яка також підтверджує купівлю вищевказаного автомобіля згідно рахунку-фактури від 15.06.2023 №17/06/2023

Суд зауважує, що різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням позивачем ціни товару згідно з документами, виданими йому продавцем, тому твердження Волинської митниці щодо різних вартісних показників у товаросупровідних документах не відповідає дійсності.

Щодо твердження відповідача про те, що в рахунку-фактурі від 15.06.2023 №17/06/2023 продавцем (власником) транспортного засобу є Marshal Trans Sp z o o, а в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 14.02.2023 № НОМЕР_2 зазначений власник транспортного засобу - LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA, суд зазначає, що транспортний засіб ввезений з країни Євро Союзу, відповідно, на цю країну поширюється дія усіх директив Ради Європейського Союзу.

Відповідно до статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29.04.1999 про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені.

Крім того, суд зазначає, що задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість непереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі- продажу. Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу. До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Зазначені обставини були досліджені Верховним Судом, позиція Верховного Суду викладена у постанові від 19.06.2020 у справі № 1.380.2019.002044.

Разом з тим, на думку суду, у відповідача були правові підстави (в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України) запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості. Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що зазначені недоліки впливають на митну вартість товару, та вважає, що виявлені розбіжності не можуть впливати на митну вартість спірного транспортного засобу та не можуть бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Як встановлено судом, надані позивачем до митного оформлення документи за МД 23UA205140049341U5, а саме: рахунок-фактуру №17/06/2023 від 15.06.2023; декларацію про походження товару від 19.06.2022 №7304; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, договір купівлі-продажу №20 від 15.06.2023, експортну декларацію №23PL301010E0829742 від 21.06.2023; технічний паспорт на транспортний засіб є об`єктивно такими, що підтверджують заявлену митну вартість спірного транспортного засобу на рівні 5900 Євро.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено, чому вказані вище документи, що подані до митного оформлення, не взяті до уваги при визначенні митної вартості транспортного засобу. Суд звертає увагу, що зазначені вище документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

При вирішенні спору суд враховує приписи пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, відповідно до яких прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів вартість спірного транспортного засобу в сумі 5900,00 Євро, яка вказана у поданих до митного оформлення документах, оскільки транспортний засіб є 2019 року випуску, був у використанні та має значні механічні пошкодження.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного транспортного засобу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та прийнята на його підставі оскаржувана картка відмови є необґрунтованими та такими, що не відповідають вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 23.06.2023 №UA205140/2023/000429/2 належить задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №753 від 03.08.2023.

При вирішенні клопотання позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в розмір 7500,00 грн, суд, з врахуванням заперечень відповідача, зазначає, що воно підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (ордеру серії АС №1070051, договору про надання правової допомоги від 11.07.2023, акту виконаних робіт від 06.09.2023, додатку до акту виконаних робіт від 06.09.2023 (опис виконаних робіт), квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 06.09.2023 позивач сплатив на рахунок адвоката 7500,00 грн за надану правову допомогу, яка складається з: попередньої консультації пр справі (1 год) 1000,00 грн, укладення договору про надання правової допомоги (1.5 год) 1500,00 грн, підготовка позовної заяви до суду (4 год) 4000,00 грн, підготовка відповіді на відзив (1 год) 1000,00 грн. При цьому, вартість години роботи адвоката становить 1000,00 грн.

Суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500,00 грн в даній справі є неспівмірною з ціною заявленого позову.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору.

Водночас, суд оцінює співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг,

Суд зазначає, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, а всі додатки до позовної заяви були в позивача. Тому, аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребують значної витрати часу.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню. Проаналізувавши наведені норми процесуального законодавства, умови договору про надання правової допомоги та зміст наданих послуг, об`єм матеріалів справи, типовість спору, суд приходить до переконання, що стягненню в користь позивача підлягає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Також, суд враховує правові висновки Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а, згідно з якими суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсяг наданих адвокатом послуг), виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у загальній сумі 6 684,00 грн, з них: 4000,00 грн - витрати на правничу допомогу адвоката; 2 684,00 грн - судовий збір.

Керуючись статтями 134, 139, 241-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршал ЮА» (43016, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, 22, офіс 410, код ЄДРПОУ 43690884) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23.06.2023 №UA205140/2023/000429/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршал ЮА» судові витрати у розмірі 6 684 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяО.А. Лозовський