Постанова

від 30.05.2024 по справі 140/21649/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/21649/23 пров. № А/857/21132/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 140/21649/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршал ЮА" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

суддя в 1-й інстанції Лозовський О. А.,

дата ухвалення рішення 09 жовтня 2023 року,

місце ухвалення рішення м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршал ЮА" звернулося в суд з позовом до відповідача Волинської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 червня 2023 року №UA205140/2023/000429/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 23 червня 2023 року №UA205140/2023/000429/2. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маршал ЮА» судові витрати у розмірі 6684 (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - відповідно до рахунка-фактури від 15 червня 2023 року №17/06/2023 вартість товару становить 5900 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 21 червня 2023 року №23PL301010E0829742 25986; відповідно до вказаного в рахунку-фактурі від 15 червня 2023 року №17/06/2023 продавцем (власником) транспортного засобу є Marshal Trans Sp. z.o.o, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 14 лютого 2023 року № НОМЕР_1 зазначений власник транспортного засобу LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA. Вищевказані розбіжності слугували підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару. Крім того, зазначає, що за МД № 23UA205140049341U5 від 22 червня 2023 року відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСУР, які передбачали необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару. Зауважує, що декларантом на вимогу митниці надано закупівельну рахунок-фактуру від 13 червня 2023 № 1/K/06/2023 та вартість у вищезазначеному документі становить 32100 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-фактурі від 15 червня 2023 року № 17/06/2023 5900 євро. Також у поданій закупівельній фактурі відсутні підписи та печатки (за наявності) Продавця та Покупця. При цьому, позивач листом від 23 червня 2023 № б/н повідомив митний орган про відсутність інших додаткових документів. З врахуванням наведеного вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні. Крім того покликається на те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а також часом, витраченим адвокатом для підготовки зазначених процесуальних документів, адже на даний час існує судова практика розгляду вказаної категорії справ, що спрощувало роботу адвоката та не потребувало значних затрат час для підготовки позовної заяви. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що вказана у декларації митна вартість транспортного засобу визначалася згідно з основним документом рахунку-проформи та рахунку-фактури, договору купівлі-продажу. Також на підтвердження придбання авто за вказану у декларації ціну було надано усі документи, які безпосередньо впливають на числове значення ціни митного товару, в тому числі платіжні інструкції про оплату за авто та довідку про понесенні декларантом транспортні витрати. Вказує, що згідно з закупівельним рахунком-фактурою від 13 червня 2023 року MARSHAL TRANS SP.Z.0.0 придбало запитуваний автомобіль LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA за ціною 32100 злотих з врахуванням ПДВ. Так, у даному рахунку вартість авто без ПДВ становить 26097,56 злотих, у подальшому при продажі даного авто нерезиденту, а саме: позивачу, польська фірма MARSHAL TRANS SP.Z.0.0 не може включати ПДВ, тому продає дане авто за сумою нетто, виставлено рахунок-фактуру позивачу в евро із нульовою ставкою ПДВ. Таким чином жодних розбіжностей по вартості товару згідно з поданими документами не має. Щодо доводів апелянта про стягнення судових витрат з відповідача на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн, то зазначає, що присуджений судом розмір витрат на правничу допомогу є мінімальним, і не відповідає фактичним понесеним витратам позивача на правничу допомогу, які належним чином підтверджені і наявні в матеріалах справи, тому доводи апелянта про завищений розмір витрат не відповідають дійсній ціновій політиці вартості юридичних послуг. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 червня 2023 року декларантом ТзОВ Маршал ЮА відповідно до положень статті 264 МК України на митний пост Волинської митниці подано електронну митну декларацію 23UA205140049341U5 для здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару вантажний бортовий тентований фургон, марки - RENAULT, модель - MASTER, календарний рік виготовлення - 2019 р., модельний рік виготовлення - 2019 р., тип двигуна - дизельний, об`єм - 2299 см3, потужність - 120 KW, номер кузова - НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи водія - 3, тип кузова - вантажний бортовий тентований фургон, колір - білий. Призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Бувший у використанні, пошкоджений капот, передня права фара, передня ліва фара, передній бампер, передній нижній центральний повітропровід передня нижня ліва протитуманна фара, передня нижня права протитуманна фара, спрацьовані повітряні подушки безпеки: подушка безпеки водія, блок управління подушками безпеки в якій заявлена митна вартість товару за першим методом (за ціною договору) на рівні 5900 Євро.

На підтвердження заявленої в МД митної вартості товарів та обраного методу їх визначення декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру №17/06/2023 від 15 червня 2023 року; декларацію про походження товару від 19 червня 2023 року №7304; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, договір купівлі-продажу №20 від 15 червня 2023 року, експортну декларацію №23PL301010E0829742 від 21 червня 2023 року; технічний паспорт на транспортний засіб.

За результатами розгляду документів 23 червня 2023 року Волинською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000429/2 та видано картку відмови №UA205140/2023/002412 у прийняті митної декларації. Митну вартість визначено на рівні 9613 Євро замість заявлених декларантом 5900 Євро.

Зокрема, у пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено: Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи які подані, для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:

- відповідно до рахунку-фактури від 15 червня 2023 року №17/06/2023 вартість товару становить 5900 Євро, що суперечить вартості зазначеній в копії митної декларації країни відправника від 21 червня 2023 року №23PL301010E0829742;

- відповідно до вказаного в рахунку-фактури від 15 червня 2023 року №17/06/2023 продавцем (власником) транспортного засобу є MARSHAL TRANS SP.Z.O.O., однак в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 14 лютого 2023 року № НОМЕР_1 зазначений власник транспортного засобу - LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість самостійно. Згідно зі ст.54 МКУ митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також не містять розбіжності Вам необхідно згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати: і) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість якої визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 4) випуску з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Декларантом на вимогу митниці надано закупівельну рахунок-фактуру від 13 червня 2023 року №1/К/06/2023. Зазначаємо, що вартість у вищезазначеному документі становить 32100 злотих, що суперечить вартості, зазначеній в рахунку-фактурі від 15 червня 2023 року №17/06/2023 - 5900 євро. Також у поданій закупівельній фактурі відсутні підписи та печатки Продавця та Покупця. Листом від 23 червня 2023 року №б/н повідомлено про відсутність інших додаткових документів. За умови надання, згідно з ч.3 ст.53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положенням Угоди про застосування статті VII ГАТТ1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2 а (ст.59 МКУ) та методу 2 б (ст. бо МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2 в (ст.62 МКУ) та методу 2 г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно ст.65 МКУ, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформації про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 на рівні - 9613 Євро за МД №UA40040/2023/011453 від 30 березня 2023 року. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідного до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку (а.с.12-13).

У подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний транспортний засіб було випущено у вільний обіг за ІМ40ДЕ №23UA205140050089U3 від 26 червня 2023 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товару, при цьому відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 23 червня 2023 року №UA205140/2023/000429/2 є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: вантажний бортовий тентований фургон, марки - RENAULT, модель - MASTER, календарний рік виготовлення - 2019 р., модельний рік виготовлення - 2019 р., тип двигуна - дизельний, об`єм - 2299 см3, потужність - 120 KW, номер кузова - НОМЕР_2 , загальна кількість місць, включаючи водія - 3, тип кузова - вантажний бортовий тентований фургон, колір - білий. Призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування. Бувший у використанні, пошкоджений капот, передня права фара, передня ліва фара, передній бампер, передній нижній центральний повітропровід передня нижня ліва протитуманна фара, передня нижня права протитуманна фара, спрацьовані повітряні подушки безпеки: подушка безпеки водія, блок управління подушками безпеки.

Для обґрунтування вартісного значення складових митної вартості товару декларантом подано ряд документів, а саме: рахунок-фактуру №17/06/2023 від 15 червня 2023 року; декларацію про походження товару від 19 червня 2023 року №7304; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 14 лютого 2023 року, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 19 червня 2023 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2106123-0027 від 21 червня 2023 року, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №20 від 15 червня 2023 року, договір про надання послуг митного брокера від 20 червня 2023 року, інші некласифіковані документи, експортну декларацію №23PL301010E0829742 від 21 червня 2023 року.

Матеріалами справи стверджується, що згідно з закупівельним рахунком-фактурою від 13 червня 2023 року MARSHAL TRANS SP.Z.О.О придбало запитуваний автомобіль LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA за ціною 32000 злотих з врахуванням ПДВ. Згідно з цим рахунком вартість авто без ПДВ становить 26097,56 злотих.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що при продажі даного авто нерезиденту, а саме: Товариству з обмеженою відповідальністю "Маршал ЮА", польська фірма MARSHAL TRANS SP.Z.О.О не може включати ПДВ, тому продає дане авто за сумою нетто, виставлено рахунок-фактуру позивачу в евро із нульовою ставкою ПДВ.

Разом з тим, рішенням про коригування митної вартості товару від 23 червня 2023 року №UA205140/2023/000429/2 митну вартість товару визначено за резервним методом.

Матеріалами справи стверджується, що під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант має подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість якої визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; 4) випуску з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

Витребування відповідачем вказаних вище документів було зумовлено тим, що відповідно до рахунка-фактури від 15 червня 2023 №17/06/2023 вартість товару становить 5900 євро, що суперечить вартості, зазначеній в копії митної декларації країни відправлення від 21 червня 2023 №23PL301010E0829742 25986, а також повідомив, що долучений позивачем закупівельний рахунок-фактура від 13 червня 2023 року №1/К/06/2023, відповідно до якого компанія Marshal Trans Sp z o o, купило у компанії LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA.

Колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо доводів апелянта про те, що у поданій закупівельній фактурі відсутні підписи та печатки (за наявності) Продавця та Покупця, то колегія суддів зазначає наступне.

Рахунок-фактура є документом, що підтверджує вартість перевезення при проходженні митних формальностей та документом первинного бухгалтерського обліку.

Цей документ не може містити інших реквізитів, крім тих, які передбачені у статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і мають бути зазначені у всіх первинних документах бухгалтерського обліку в Україні.

Колегія суддів зазначає, що закупівельна фактура відповідає вимогам, які ставляться до первинних документів і відтворює зміст та обсяг господарської операції, має одиницю виміру господарської операції.

Матеріалами справи стверджується, що обмін документами між продавцем і покупцем (позивачем) здійснюється шляхом надіслання їх електронних копій компанією MARSHAL TRANS Sp z.o.o., при цьому, сторони господарських відносин вільні у обранні способів обміну документами (паперові, електронні), а також у обранні способів досягнення згоди щодо умов договору, а тому колегія суддів вважає, що відсутність підписів покупця у наданих рахунках-фактурах не можуть бути підставою для сумнівів у виконанні контрактних зобов`язань між сторонами.

Щодо доводів апелянта про те, що останнім виявлено розбіжності в копії митної декларації країни відправлення митної декларації країни відправлення від 21 червня 2023 №23PL301010E0829742, оскільки вартість товару не відповідає вартості у рахунку-фактурі від 13 червня 2023 року, то колегія суддів такі до уваги не приймає, оскільки з аналізу наданих документів, які містяться у матеріалах справи, не вбачається не підтвердження визначення вартості товару за ціною договору, до митного контролю позивачем було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують вартість товару, при цьому, будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу щодо невідповідності вартості заявленого для декларування товару відповідачем не подано.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний транспортний засіб ввезений з країн Європейсього Союзу, і відповідно до ст.4 Директиви Ради Європейського Союзу 1999/37/ЄС від 29 квітня 1999 р. про реєстраційні документи транспортних засобів свідоцтво про реєстрацію, видане однією державою-членом, офіційно визнає інша держава-член з метою ідентифікації транспортного засобу у міжнародному дорожньому русі або для перереєстрації в іншій державі-члені. Крім того, задля спрощення процедур та мінімізації бюрократичних дій, склалася практика, яка передбачає можливість непереєстрації транспортних засобів у випадку подальшого продажу останніх. Для придбання транспортних засобів реєстрація таких не потрібна ні відповідно до європейського законодавства, ні відповідно до національних правил країни-експортера. Це також не потрібно для перепродажу транспортних засобів. Жодна з граф реєстраційного свідоцтва не є доказом права власності. Підтвердити право власності можна за допомогою договору купівлі- продажу. Свідоцтва про реєстрацію не мають завдання підтвердити право власності, а використовується як доказ права розпорядження в процесі реєстрації транспортного засобу. До того ж, відомості із свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів не впливають на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений на митну територію України товар. Аналогічна правова позиція з цього привду викладена у постанові Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 1.380.2019.002044, а тому колегія суддів доводи апелянта в цій частині відхиляє та зазначає, що стверджувати про заниження вартості з покликанням на обставини зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 14 лютого 2023 року № НОМЕР_1 власником цього транспортного засобу - LOG-BUD MARCIN KRUK SPOLKA, а в рахунку- фактурі від 15 червня 2023 року №17/06/2023 продавцем (власником) цього ж транспортного засобу є Marshal Trans Sp zoo, враховуючи наведене вище, на думку колегії суддів, є безпідставно.

Таким чином, матеріалами справи стверджується, що позивач під час митного оформлення надав відповідачу усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору, разом з тим, Волинською митницею не доведено існування обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів у митних деклараціях, як і не доведено наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом.

Інші обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів апелянта про ненадання декларантом на вимогу митного органу додаткових документів, колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортного засобу, який імпортується, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відсутні підстави ставити під сумнів вартість спірного транспортного засобу в сумі 5900,00 Євро, яка вказана у поданих до митного оформлення документах, оскільки транспортний засіб є 2019 року випуску, був у використанні та має значні механічні пошкодження, і цей факт підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товару, при цьому відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 23 червня 2023 року №UA205140/2023/000429/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Щодо доводів апелянта в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, із доданих письмових доказів (ордеру серії АС №1070051, договору про надання правової допомоги від 11 липня 2023 року, акту виконаних робіт від 06 вересня 2023 року, додатку до акту виконаних робіт від 06 вересня 2023 року (опис виконаних робіт), квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 06 вересня 2023 року вбачається, що позивач сплатив на рахунок адвоката 7500,00 грн за надану правову допомогу, яка складається з: попередньої консультації по справі (1 год) 1000,00 грн, укладення договору про надання правової допомоги (1.5 год) 1500,00 грн, підготовка позовної заяви до суду (4 год) 4000,00 грн, підготовка відповіді на відзив (1 год) 1000,00 грн. При цьому, вартість години роботи адвоката становить 1000,00 грн.

Відповідно до ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

П.1 ч.3 ст.132 КАС України передбачає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями ч.7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Крім того, на підтвердження здійсненної правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Гаврильчак-Кметь К. А. було укладено Договір про надання правової допомоги від 11 липня 2023 року. Цим договором обумовлено порядок та умови надання правової допомоги адвокатом позивачу, а також визначено істотні умови правовідносин сторін.

Крім того, на підтвердження підстав факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надав суду копії таких документів: ордер серії АС №1070051, договір про надання правової допомоги від 11 липня 2023 року, акт виконаних робіт від 06 вересня 2023 року, додаток до акту виконаних робіт від 06 вересня 2023 року (опис виконаних робіт), квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 06 вересня 2023 року на суму 7500,00 грн.

Зі змісту акту виконаних робіт від 06 вересня 2023 року вбачається, що адвокатом надано такі послуги: попередня консультації по справі (1 год) 1000,00 грн, укладення договору про надання правової допомоги (1.5 год) 1500,00 грн, підготовка позовної заяви до суду (4 год) 4000,00 грн, підготовка відповіді на відзив (1 год) 1000,00 грн. При цьому, вартість години роботи адвоката становить 1000,00 грн. Загальна вартість наданих послуг встановлена у фіксованому розмірі та складає 7500,00 грн (а.с.84).

У доводах апеляційної скарги відповідач зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципу співмірності та розумності у спірних правовідносинах, тому задоволена судом першої інстанції сума витрат у розмірі 4000 грн за підготовку та написання позовної заяви є завищеною.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат, тому, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було правильно проаналізовано долучені документи про надання правової допомоги та надано їм правову оцінку.

Колегія суддів зауважує, що вказана справа є справою незначною складності, по цій категорії справі є достатньо судової практики, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, а тому написання позовної заяви, збір доказів та складання інших процесуальних документів не потребувало додаткових зусиль та знань.

Враховуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи щодо витрат на професійну правничу допомогу у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, ступеня складності предмета спору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг необхідно зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, проте необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача вказані витрати у розмірі 2000,00 грн, оскільки такий розмір буде відповідати принципу співмірності та розумності у спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегія суддів вважає частково підставними щодо визначення розміру, проте щодо відсутності підстав для стягнення таких, колегія суддів вважає, що такі не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення у частині визначення суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно змінити, зменшивши розмір таких витрат.

Керуючись ст.242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №140/21649/23 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Маршал ЮА судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.».

У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №140/21649/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 30 травня 2024 року.