Рішення

від 25.09.2023 по справі 160/15597/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року Справа № 160/15597/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 27.07.2022 року №39669/6/04-36-07-02-13 щодо застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у розпорядженні Підприємства у 2022 році перебували, з поміж іншого, складські комплекси, розташовані у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської області, де у свою чергу зберігалися первинні документи бухгалтерського обліку за період з січня 2018 року по лютий 2022 року (через їх значну площу порівняно із іншими). Після початку військової агресії з боку російської федерації фактичний доступ до означених складських комплексів було втрачено. Після деокупації цих територій, позивач встановив втрату первинних документів бухгалтерського обліку, у зв`язку з чим звернувся до відповідача із відповідними повідомленнями про застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Утім, оскарженим рішенням відповідач відмовив у застосуванні таких положень, чим на думку позивача діяв не у спосіб, передбачений законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необгрунтованість. Зазначає, що підставою для відмови у застосуванні спеціальних положень було те, що Підприємство перебуває на обліку виключно в ДПС у Дніпропетровській області, а податковою адресою визначено м. Дніпро, вул. Берегова, буд. 204-А, де й повинна була зберігатися звітність позивача, при цьому, що у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської області взагалі відсутні офісні приміщення. Також звертає увагу, що надані позивачем документи на підтвердження необхідності застосування спеціальних положень містили невідповідності, зокрема, щодо проведення інвентаризації до факту пожежі на складських приміщеннях.

У відповіді на відзив позивач посилається на те, що у податкову законодавстві відсутні імперативні приписи того, що вся податкова звітність платника податку має зберігатися виключно за зареєстрованою податковою адресою.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено та учасниками справи не заперечується, що Підприємство є юридичною особою приватного права, перебуває на обліку в відповідача, а основним видом діяльності є Складське господарство (код КВЕД 52.10.).

Позивач орендує складські комплекси, розташовані у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської області та ці території після початку військової агресії з боку російської федерації перебували в тимчасовій окупації.

Після деокупації цих територій, Підприємством складені протоколи інвентаризаційної комісії, акти списання, а також за участі представників ДСНС та органів поліції відповідні акти про пожежу, які в цілому свідчили про те, що складські комплекси знищені через пожежу, сама ж пожежа викликана «обстрілом» (влучання ворожих боєприпасів).

Усі ці документи разом із відповідними повідомленнями та переліком втрачених документів направлялися на адресу відповідача, в яких Підприємством викладалися обставини втрати первинних документів бухгалтерського обліку за період з січня 2018 року по лютий 2022 року та відповідно, порушувалося питання про застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Утім, оскарженим рішенням відповідача від 27.07.2022 року №39669/6/04-36-07-02-13 у застосуванні цих положень відмовлено.

Мотивом відмови слугувало то, що Підприємство не повідомляло контролюючі органи за формою 20-ОПП щодо наявності офісних приміщень або приміщень для зберігання документів за адресою розташовання у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської.

На думку відповідача, податкова звітність позивача мала бути зберігатися виключно за зареєстрованою податковою адресою у місті Дніпрі де, до речі, він й перебуває на обліку, тоді як позиція останнього зводиться до відсутності законодавчо встановленого обов`язку на вчинення цих дій, що врешті підтверджується Довідником типів об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, перелік яких не виокремлює такий об`єкт, як приміщення для зберігання документів, у тому числі, податкової звітності платника податків.

Надаючи оцінку таким доводам виходить із того, що спірні правовідносини врегульовані Законом України від 01.04.2022 №2173 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану», яким доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України підпунктом 69.28 такого змісту:

Установити, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм у контексті спірних правовідносин свідчить про те, що обов`язковою умовою для застосування спеціальних правил підтвердження даних податкового обліку, встановлених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, є факт втрати (знищення чи зіпсуття) первинних документів, що безпосередньо пов`язаний з проведенням бойових дій на території, на якій провадилась господарська діяльність, або з тимчасовою окупацією цієї території.

Слід також виокремити, що обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган.

Так, перш за все, відповідачем визнається те, що складські комплекси, розташовані у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської області обліковувались за Підприємством, а самі території де вони розташовувалися були тимчасово окуповані.

Утім, відповідач заперечує щодо наявності підстав для застосування до Підприємства спеціальних положень мотивуючи це тим, що позивачем не повідомлялося контролюючі органи за формою 20-ОПП щодо наявності офісних приміщень або приміщень для зберігання документів за адресою розташовання у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської.

Проте, суд не погоджується з такими твердження відповідача та з цього приводу зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України від 16.07.1999 №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці (податкової адресою) суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на уповноважену особу.

Посилання відповідача в оскарженому рішення на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 (зареєстрованого 05.06.95 р. №168/704) також не визначають обов`язку платника податків зберігати фінансову звітність за місцем знаходження господарської одиниці (податкової адресою).

До того ж, Довідник типів об`єктів оподаткування, про появу (зміну) яких необхідно повідомляти податкову за формою № 20-ОПП, в якому до речі, міститься 716 найменувань, серед яких за № "55" "Архів", "468" "СКЛАД" також не виокремлює такий об`єкт, як приміщення для зберігання документів, у тому числі, податкової звітності платника податків.

Всі ці положення передбачають те, що податкова звітність платника податку повинна зберігатися у спеціальних приміщеннях та після обробки має передаватися до архіву.

Між тим, законодавство не закріпляє за платником імперативного обов`язку, що такий архів має зберігатися виключно в офісних приміщеннях.

Стосовно ж що надані позивачем документи на підтвердження необхідності застосування спеціальних положень містили невідповідності, зокрема, щодо проведення інвентаризації до факту пожежі на складських приміщеннях, то на переконання суду вказані обставини не впливають на суть спору, з урахуванням того, що акти про пожежу складені не позивачем, а відповідними уповноваженими особами та деяка невідповідність цих документів не повинна позбавляти права позивача для застосування до нього спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено відсутності підстав для можливості застосування для позивача означених положень, у зв`язку з чим прийняте ним рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.07.2022 року №39669/6/04-36-07-02-13 щодо застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (код ЄДРПОУ 33005110).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна