Постанова

від 12.02.2024 по справі 160/15597/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/15597/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року (головуючий суддя Букіна Л.Є.)

в адміністративній справі №160/15597/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРСА", звернувся 04.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 27.07.2022 року №39669/6/04-36-07-02-13 щодо застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. В обґрунтування позову вказано, що у розпорядженні позивача у 2022 році перебували, з поміж іншого, складські комплекси, розташовані у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської області, де у свою чергу зберігалися первинні документи бухгалтерського обліку за період з січня 2018 року по лютий 2022 року (через їх значну площу порівняно із іншими). Після початку військової агресії з боку російської федерації фактичний доступ до означених складських комплексів було втрачено. Після деокупації цих територій, позивач встановив втрату первинних документів бухгалтерського обліку, у зв`язку з чим звернувся до відповідача із відповідними повідомленнями про застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Однак, відповідач своїм рішенням від 27.07.2022 року №39669/6/04-36-07-02-13 відмовив у застосуванні таких положень. Позивач вважає, що приймаючи вказане рішення відповідач діяв не у спосіб, передбачений законодавством України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.07.2022 року №39669/6/04-36-07-02-13 щодо застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України для Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРСА" (код ЄДРПОУ 33005110).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено відсутності підстав для можливості застосування для позивача означених положень, у зв`язку з чим прийняте ним рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що надані позивачем документи на підтвердження необхідності застосування спеціальних положень містили невідповідності, зокрема, щодо проведення інвентаризації до факту пожежі на складських приміщеннях. Зауважує, що у контролюючого органу відсутні підстави для застосування положень пп.69.28 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою приватного права, перебуває на обліку в відповідача, а основним видом діяльності є Складське господарство (код КВЕД 52.10.).

Позивач орендує складські комплекси, розташовані у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської області та ці території після початку військової агресії з боку російської федерації перебували в тимчасовій окупації.

Після деокупації цих територій, позивачем складені протоколи інвентаризаційної комісії, акти списання, а також за участі представників ДСНС та органів поліції відповідні акти про пожежу, які в цілому свідчили про те, що складські комплекси знищені через пожежу, сама ж пожежа викликана «обстрілом» (влучання ворожих боєприпасів).

Усі ці документи разом із відповідними повідомленнями та переліком втрачених документів направлялися на адресу відповідача, в яких позивачем викладалися обставини втрати первинних документів бухгалтерського обліку за період з січня 2018 року по лютий 2022 року та відповідно, порушувалося питання про застосування спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Рішенням відповідача від 27.07.2022 року №39669/6/04-36-07-02-13 у застосуванні положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України - відмовлено.

У вказаному рішенні зазначено, що ТОВ "КОРСА" не повідомляло контролюючі органи за формою 20-ОПП щодо наявності офісних приміщень або приміщень для зберігання документів за адресою розташування у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської. Відповідач вважає, що податкова звітність позивача мала бути зберігатися виключно за зареєстрованою податковою адресою у місті Дніпрі де, до речі, він й перебуває на обліку, тоді як позиція останнього зводиться до відсутності законодавчо встановленого обов`язку на вчинення цих дій, що врешті підтверджується Довідником типів об`єктів оподаткування за формою 20-ОПП, перелік яких не виокремлює такий об`єкт, як приміщення для зберігання документів, у тому числі, податкової звітності платника податків.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Законом України від 01.04.2022 №2173 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану», доповнено пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України підпунктом 69.28 такого змісту:

Установити, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та територій, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз наведених норм у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для застосування спеціальних правил підтвердження даних податкового обліку, встановлених підпунктом 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, є факт втрати (знищення чи зіпсуття) первинних документів, що безпосередньо пов`язаний з проведенням бойових дій на території, на якій провадилась господарська діяльність, або з тимчасовою окупацією цієї території.

Слід також виокремити, що обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган.

Так, перш за все, відповідачем визнається те, що складські комплекси, розташовані у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської області обліковувались за ТОВ "КОРСА", а самі території де вони розташовувалися були тимчасово окуповані.

Водночас, відповідач заперечує щодо наявності підстав для застосування до ТОВ "КОРСА" спеціальних положень, мотивуючи це тим, що позивачем не повідомлялося контролюючі органи за формою 20-ОПП щодо наявності офісних приміщень або приміщень для зберігання документів за адресою розташовання у селі Козаровичі та смт. Гостомель Київської.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

При цьому, в силу приписів частин 1, 2 та 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства, обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці (податкової адресою) суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" покладено на уповноважену особу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції посилання відповідача на Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 (зареєстрованого 05.06.95 р. №168/704) також не встановлює обов`язку платника податків зберігати фінансову звітність за місцем знаходження господарської одиниці (податкової адресою).

При цьому, Довідник типів об`єктів оподаткування, про появу (зміну) яких необхідно повідомляти податкову за формою № 20-ОПП, в якому до речі, міститься 716 найменувань, серед яких за № "55" "Архів", "468" "СКЛАД" також не виокремлює такий об`єкт, як приміщення для зберігання документів, у тому числі, податкової звітності платника податків.

Водночас, всі ці положення передбачають те, що податкова звітність платника податку повинна зберігатися у спеціальних приміщеннях та після обробки має передаватися до архіву.

Натомість, законодавство не закріпляє за платником імперативного обов`язку, що такий архів має зберігатися виключно в офісних приміщеннях.

Стосовно доводів відповідача, що надані позивачем документи на підтвердження необхідності застосування спеціальних положень містили невідповідності, зокрема, щодо проведення інвентаризації до факту пожежі на складських приміщеннях, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини не впливають на суть спору, з урахуванням того, що акти про пожежу складені не позивачем, а відповідними уповноваженими особами та деяка невідповідність цих документів не повинна позбавляти права позивача для застосування до нього спеціальних правил положень пункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.09.2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття 12.02.2024 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова