Рішення

від 09.10.2023 по справі 200/3154/23

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2023 року Справа№200/3154/23

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Селидівської міської ради до Новожеланівської спеціальної школи № 39 Донецької обласної ради, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Селидівської міської ради до Новожеланівської спеціальної школи № 39 Донецької обласної ради, третя особа: ОСОБА_1 , в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Новожеланівської спеціальної школи № 39 Донецької обласної ради щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитині-сироті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Новожеланівську спеціальну школу № 39 Донецької обласної ради нарахувати та виплатити дитині-сироті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову, передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Покровською окружною прокуратурою Донецької області в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» витребувано та опрацьовано інформацію щодо стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За результатами вивчення встановлено факт неналежного виконання Новожеланівською спеціальною школою № 39 Донецької обласної ради вимог статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо не нарахування та не виплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги.

Статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» врегульовано розмір одноразової грошової допомоги випускнику навчального закладу, незалежно від його подальшого працевлаштування або продовження навчання. З аналізу наведеної правової норми випливає, що статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на отримання передбачених законодавством пільг.

Таким чином, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відтак, обов`язок органів державної влади та місцевого самоврядування полягає у створенні у межах визначених законом повноважень, умов для комфортного та безпечного життя дитини, отримання освіти, соціального захисту, всебічного розвитку тощо, зокрема, й шляхом надання одноразової грошової допомоги.

З огляду на вказане, позивач зазначив, що подання вищезазначеного позову має на меті захист інтересів держави. З наведених у позовній заяві підстав про сить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 10 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Новожеланівська спеціальна школа № 39 Донецької обласної ради, належним чином повідомлена про розгляд справи судом. Відзив відповідача до суду не надійшов.

Відповідно до вимог частини 2 статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Від третьої особи - ОСОБА_1 пояснень по суті позовних вимог не надійшло.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи обставини збройної агресії проти України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Згідно з інформацією Новожеланівської спеціальної школи № 39 Донецької обласної у листі № 28 від 18.02.2023 у 2022 році із числа випускників 10-го класу заклад закінчила дитина-сирота ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів не здійснювалась, оскільки заклад освіти не є інтернатом та дитина закінчила школу у віці 16 років, проте виплата допомоги здійснюється після досягнення 18 років.

Відповідно до листа Новожеланівської спеціальної школи № 39 Донецької обласної від 16.03.2023 № 47 випускниця 2022 року ОСОБА_3 знаходилась у спецшколі на неповному державному забезпеченні, до спецшколи не надходили звернення щодо здійснення одноразової грошової допомоги.

На запит Покровської окружної прокуратури Донецької області Службою у справах дітей Селидівської міської ради від 05.04.2023 № 337 надано документи на підтвердження наявності статусу дитини - сироти (дитини, позбавленої батьківського піклування) у ОСОБА_2 , а саме рішення виконавчого комітету Української міської ради від 27.04.2018 № 29/3 «Про надання статусу дитини-сироти малолітній ОСОБА_2 » та рішення виконавчого комітету Української міської ради від 31.05.2018 № 36 «Про призначення піклувальника, опікуна над неповнолітніми ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , малолітніми ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , дітьми-сиротами».

Також, повідомлено, що Новожеланівська спеціальна школа № 39 Донецької обласної не є закладом для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Неповнолітня ОСОБА_1 з 31.05.2018 перебуває під опікою бабусі. Вимоги щодо виплати одноразової грошової допомоги не віднесені до повноважень прокуратури.

Суть спору полягає у вимогах заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області нарахувати та сплатити особі, яка має статус дитини-сироти та дитини, позбавленого батьківського піклування, одноразової грошової допомоги у зв`язку із закінченням навчального закладу.

Відповідач вважає, що така допомога виплачується після досягнення дитиною 18 років.

Вирішуючи справу з урахуванням встановлених обставин та доказів, суд дійшов таких висновків.

Стосовно повноважень заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області на пред`явлення вказано позову суд зазначає, що відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3-5 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний суд України у рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

В обґрунтування свого звернення до суду заступник керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області зазначив, що у даному випадку позовна заява спрямовується на захист незахищеної категорії громадян, а саме на захист соціальних прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямований на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 року № 20/95-ВР здійснення соціального захисту дітей і профілактики серед них правопорушень покладається в межах визначеної компетенції на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері сім`ї та дітей, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері сім`ї та дітей, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері сім`ї та дітей, відповідні структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад.

Відповідно до статті 4 Закону «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866, на служби у справах дітей покладається безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Служба у справах дітей бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів, зокрема стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа. За місцем розташування відповідача вказані повноваження здійснює Служба у справах дітей Селидівської міської ради Донецької області.

Основними завданнями служби згідно з пунктом 3 Положення про службу у справах дітей Слов`янської міської ради Донецької області, затвердженого рішенням Слов`янської міської ради від 09.11.2016 року № 12-ХУІІ-7, є координація зусиль виконавчих органів міської ради , підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності у вирішенні питань соціального захисту дітей та організації роботи із запобігання дитячій бездоглядності. Служба відповідно до покладених на неї завдань забезпечує у межах своїх повноважень здійснення контролю за додержанням законодавства щодо соціального захисту дітей і запобігання вчиненню ними правопорушень. У разі необхідності служба має право представляти інтереси дітей в судах, у їх відносинах з підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності.

Таким чином, органом, який уповноважений здійснювати заходи щодо реалізації державної політики з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, За місцем розташування відповідача є Служба у справах дітей Селидівської міської ради Донецької області.

З наявних у справі доказів випливає, що Службою у справах дітей Селидівської міської ради повноваження щодо захисту інтересів соціально незахищеної категорії дітей в частині спірного питання не здійснювалися.

Вказані обставини учасниками справи не спростовані.

У справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009 року, заява №42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив позицію, що підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Тому суд вважає, що захист інтересів держави шляхом поновлення прав дітей указаної категорії становить суспільний інтерес та вимагає судового захисту з метою дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, реалізації державних гарантій щодо охорони дитинства.

Через наведені обставини суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора до суду з цим адміністративним позовом.

Щодо нормативного регулювання спірних відносин суд керується такими джерелами права.

У відповідності до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідні зобов`язання України передбачені у міжнародно-правових актах. Зокрема, стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а стаття 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері, є Закон України «Про охорону дитинства». Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13 січня 2005 року № 2342-IV (надалі Закон №2342-IV).

Згідно з визначеннями, наведеними в статті 1 Закону № 2342-IV, статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування.

З аналізу наведеної норми випливає, що статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на отримання передбачених законодавством пільг.

Відповідно до статті 4 Закону № 2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою та встановлюються на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Питання спірних правовідносин безпосередньо врегульоване статтею 8 Закону № 2342-IV в редакції, яка діє на час виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Статтею 25 Закону № 2342-IV встановлено, що порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону № 2342-IV передбачено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

В листуванні між сторонами міститься позиція відповідача, яка полягає у тому, що право на отримання одноразової грошової допомоги настає після досягнення 18-річного віку, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2005 №823. Крім того, позиція відповідача ґрунтуються на змісті постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» від 05.04.1994 №226, з урахуванням змін, внесених постанови КМ України від 09.06.2021 № 587.

Пункт 13 постанови КМ України від 05.04.1994 №226 в діючий на час виникнення спірних відносин редакції містить такі підпункти:

4) учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття;

5) діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, що перебувають під опікою (піклуванням), на період навчання у закладі загальної середньої освіти забезпечуються безплатно шкільною і спортивною формами, обідами, у закладах фахової передвищої та вищої освіти і закладах професійної (професійно-технічної) освіти - обідами і гуртожитком. При працевлаштуванні після закінчення навчального закладу їм виплачується одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів, а також видається одяг і взуття на суму не менш як 16 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За бажанням випускникам навчальних закладів може бути виплачена грошова компенсація у розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття (підпункт 5 пункту 13 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 433 від 16.06.95, № 1381від 30.08.2003, № 868 від06.09.2005, № 146 від 05.03.2008, №587 від 09.06.2021).

Вирішуючи справу, враховуючи розповсюджені складнощі в тлумаченні закладами освіти норм, які регулюють спірні відносини, суд зазначає, що стаття 25 Закону №2342-IV встановлює порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, який встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів. Тобто, зазначена стаття Закону регулює процедурні питання порядку відшкодування витрат, вирішення яких делеговане Кабінету Міністрів України. Отже, норми статті 25 Закону №2342-IV не встановлюють умов виплат певних видів грошової допомоги, або наявність права на їх отримання.

Аналогічним чином статтею 39-9 Закону № 2342-IV врегульовані процедурні питання щодо затвердження Кабінетом Міністрів України порядку відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу.

При цьому суд зауважує, що граматична конструкція статті 39-9 Закону № 2342-IV містить складне речення, яке включає два окремих твердження через розділовий знак коми. Зміст вказаного речення слід тлумачити так, що Кабінетом Міністрів України затверджується порядок відшкодування витрат:

по-перше, на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

по-друге, на повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Тобто, посилання у статті 39-9 Закону № 2342-IV на статтю 8 цього Закону стосується саме повного державного забезпечення при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, але жодним чином не вказує на факт працевлаштування, як необхідну умову для виплати допомоги випускникам закладів.

Отже норми статей 25 та 39-9 Закону №2342-IV не вказують на безпідставність позовних вимог через інший предмет правового регулювання та відсутність будь-яких умов для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів випускникам навчальних закладів.

Водночас, частина сьома статті 8 Закону № 2342-IV містить три речення, з яких спірні відносини врегульовані першим реченням: випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Конструкція зазначеного речення жодним чином не передбачає такої умови для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, як факт працевлаштування особи чи досягнення нею 18-річного віку.

За таких обставин суд враховує і висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, наведені в рішеннях «Гавенда проти Польщі» (Gawedav. Poland, скарга №26229/95, ECHR 2002-II) від 14 березня 2002 року та «Амман проти Швейцарії» (CASEOFAMANNv. SWITZERLAND, заява № 27798/95) від 16 лютого 2000 року про те, що якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Частина сьома статті 8 Закону № 2342-IV чітко і недвозначно встановлює право випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку без обмеження будь-якими умовами. Зі змісту зазначеної норми випливає, що юридичним фактом, який є підставою для нарахування і виплати такої допомоги, є факт випуску з навчального закладу.

Проте, у підпунктах 3 та 4 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» №226 від 05.04.1994 року, виплата одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів пов`язана з фактом працевлаштування випускників, що не відповідає вимогам спеціального Закону №2342-IV.

Отже, Кабінет Міністрів України, встановивши додаткову, не передбачену Законом №2342-IV умову - факт працевлаштування дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, звузив гарантії вказаних осіб на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Тому при вирішенні справи суд застосовує норми частини сьомої статті 8 Закону №2342-IV, відповідно до яких заявлені у справі позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Через звільнення особи, яка заявила позов, від судових витрат суд не здійснює їх розподіл.

Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов заступника керівника Покровської окружної прокуратури Донецької області (буд. Центральна, буд. 148, м. Покровськ, Донецька область, 85302,) в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Селидівської міської ради (вул. К. Маркса, буд. 8, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 44426334) до Новожеланівської спеціальної школи № 39 Донецької обласної ради (вул. Центральна, буд. 83, Покровський райн, сел. Новожеланне, Донецька область, 85381, код ЄДРПОУ 26000322), третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , фактичне місце перебування: АДРЕСА_2 ), про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Новожеланівської спеціальної школи № 39 Донецької обласної ради щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитині-сироті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Новожеланівську спеціальну школу № 39 Донецької обласної ради нарахувати та виплатити дитині-сироті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г.А. Чекменьов