Рішення

від 09.10.2023 по справі 240/20997/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/20997/23

категорія 111030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПС Флексіблс Україна» до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФПС Флексіблс Україна» (далі позивач, ТОВ «ФПС Флексіблс Україна») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) від 23 червня 2023 року №00117800701 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації за березень 2023 року на суму 967168,00 грн та застосування штрафних санкцій на суму 241792,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, спростовуються первинними документами та даними бухгалтерського обліку товариства, а також суперечать нормам матеріального права.

Зазначає, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій щодо придбання поліпропілену ґрунтуються тільки на припущеннях. Додатково зауважує, що з метою спростування висновків контролюючому органу позивач отримав від своїх контрагентів копії митних декларацій, які підтверджують факт придбання контрагентами позивача проданого йому товару.

Ухвалою суду від 25 липня 2023 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.

29 серпня 2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву разом з витребуваними судом документами, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що контрагенти позивача не отримували на митній території України та не імпортували товар, що поставлявся позивачу. Найменування товару в прибуткових ордерах та товарно-транспортних накладних відрізняється від найменування такого у видаткових та податкових накладних, а також рахунках на оплату. Наголошує, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів. При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. У разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, ухвалою суду від 29 серпня 2023 року в задоволенні якого відмовлено.

Суд установив, що у період з 22 по 30 травня 2023 року працівниками ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФСП Флексіблс Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки 06 червня 2023 року складено акт № 10271/06-30-07-01/20428705 (далі Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «ФСП Флексіблс Україна» допустило порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України та зависило суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2023 року на 967168 грн.

На підставі Акта перевірки 23 червня 2023 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «В1» №00117800701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2023 року на суму 967168,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкцій на суму 241792,00 грн.

Уважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 ПК України).

Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 закріплено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оцінюючи висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за рахунок безпідставного віднесення до його складу сум ПДВ по податкових накладних від контрагентів постачальників, по яким в ході перевірки не підтверджено саме факт отримання товарно-матеріальних цінностей, суд уважає за необхідне зазначити таке.

Як установлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 01 грудня 2022 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Хім Торг» (постачальник) укладено договір поставки №01/12-22.

За умовами названого договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, зазначених цим договором, поставляти покупцю, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати первинну гранулу полімерів (надалі товар).

Пунктами 1.2 та 1.3 договору закріплено, що поставку товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається у погодженому між сторонами додатку до договору, що є невід`ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами додатку до договору постачальник складає видаткову накладку, яка підписується сторонами при прийманні передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною договору.

У додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, грошовий еквівалент вартості та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами або артикулами, групами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.

23 лютого 2023 року сторонами підписано додаток №3 до цього договору, в якому зазначено, що товаром, що є предметом поставки є поліетилен, арт. 1403, у кількості 22 тони, ціна за 1 тону без ПДВ 68333,34 грн, загальна вартість партії без ПДВ 1503333,38 грн та ПДВ 300666,70 грн.

Також у додатку зазначено, що під артикулом 1403 мається на увазі Поліетилен MARLEX MILLDPE D139, а поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154.

За фактом поставки оформлено видаткову накладну №267 від 13 березня 2023 року, в якій зазначено товар Поліетилен арт. 1403, яка підписана уповноваженими представниками сторін договору, товарно-транспортною накладною від 13 березня 2023 року №204 з аналогічними даними та прибутковим ордером від 13 березня 2023 року №-00164, згідно якого прийнято товар Поліетилен MILLDPE D139 22000 кг та відходи упаковки 88 кг.

З огляду на те, що додаток №3 до договору передбачає, що саме слід розуміти під товаром «поліетилен, арт. 1403», а саме Поліетилен MARLEX MILLDPE D139, суд приходить до висновку, що зазначення у первинних документах найменування товару у обох цих варіантах є допустимим та не свідчить про безтоварність господарської операції.

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська компанія «ХІМ ТОРГ» (інший код ЄДРПОУ), у якого ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг» (контрагент позивача) придбала поставлений позивачу товару, не задекларувало придбання такого товару, а згідно бази даних АІС «Податковий блок» «Вантажно-митні декларації (імпорт)» останнє не імпортувало проданий товар, суд зауважує на таке.

Згідно копії митної декларації 23UA100360500179U4 ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг» 16 січня 2023 року імпортувало на територію України полімери етилену у первинних формах: металоценовий лінійний поліетилен низької щільності, являє собою сополімер етилену та гексену, марки: MARLEX METALLOCENE MIKKDPE (D139) у вигляді гранул, з відносною густиною 0,918 г/см3. Вага імпорту 22000 кг.

Також на спростування твердження відповідача про відсутність у розпорядженні контрагента позивача приміщень, з яких здійснювалась поставка, позивач надав лист ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг», в якому зазначено, що останнє здійснювало поставку зі складу ТОВ «Укрлогістикцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Хвильового, 15, з яким укладено договір відповідального зберігання від 01 серпня 2019 року №4/08/19. Інформація про такі договірні відносини у формі 20-ОПП не відображається.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами реальне виконання господарської операції з поставки товару, яка мала місце з ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг» та спростував твердження контролюючого органу, наведені в Акті перевірки. Натомість відповідач не надав доказів на обґрунтування викладених у Акті перевірки висновків про відсутність у постачальника позивача реальної можливості виконати таку операцію.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за операцією придбання товару у ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг» є помилковим.

Як установлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 01 лютого 2023 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІМ ТОРГ ПОЛІМЕРИ» (постачальник) укладено договір поставки №01/02-1.

За умовами названого договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, зазначених цим договором, поставляти поліетилен, поліпропілен (надалі товар) покупцю, а покупець зобов`язується здійснити приймання й сплатити постачальнику грошовий еквівалент вартості прийнятого товару.

Пунктами 1.2 та 1.3 договору закріплено, що поставку товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається у погодженому між сторонами додатку до договору, що є невід`ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами додатку до договору постачальник складає видаткову накладку, яка підписується сторонами при прийманні передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною договору.

У додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, грошовий еквівалент вартості та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами або артикулами, групами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.

23 лютого 2023 року сторонами підписано додаток №2 до цього договору, в якому зазначено, що товаром, що є предметом поставки є поліпропілен, арт. 2209, у кількості 42,5 тони, ціна за 1 тону без ПДВ 51666,67 грн, загальна вартість партії без ПДВ 2195833,48 грн та ПДВ 2635000,18 грн.

Також у додатку зазначено, що під артикулом 2209 мається на увазі Поліпропілен НВ 0356 FR, а поставка здійснюється на умовах EXW склад постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Миколи Хвильового, 15.

За фактом поставки оформлено видаткові накладні №26 та №27 від 01 березня 2023 року, в яких зазначено товар Поліпропілен арт. 2209, які підписані уповноваженими представниками сторін договору, товарно-транспортними накладними від 01 березня 2023 року №96 та №97 з аналогічними даними та прибутковими ордерами від 01 березня 2023 року №-00136 та №-00137, згідно яких прийнято товар Поліпропілен РР НВ 0356 FR RAFIA по 21250 кг та відходи упаковки по 88 кг.

З огляду на те, що додаток №2 до договору передбачає, що саме слід розуміти під товаром «поліетилен, арт. 2209», а саме Поліпропілен НВ 0356 FR, суд приходить до висновку, що зазначення у первинних документах найменування товару у обох цих варіантах є допустимим та не свідчить про безтоварність господарської операції.

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача про те, що за аналізом ланцюгу постачання згідно бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», АІС «Податковий блок» «Вантажно-митні декларації (імпорт)» не встановлено придбання ТОВ «ХІМ ТОРГ ПОЛІМЕРИ» товару, що проданий позивачу, суд зауважує на таке.

Згідно копій митних декларацій 23UA100360500974U7 та 23UA100360500983U2 ТОВ «ХІМ ТОРГ ПОЛІМЕРИ» 06 та 07 лютого 2023 року імпортувало на територію України поліпропілен в первинній формі, гранульований РР SOCAR HB0356 FR 21250 кг по кожній декларації. Використовується при виробництві мононитки, шпагату та плоских плівкових ниток (рафії). Виробник SOCAR POLIMER.

Отже слово «RAFIA» використане позивачем для позначення виду товару нитка, а не зазначення у додатку №2 до договору найменування виробника, не спростовує реальну можливість контрагента позивача виконати умови такого.

Також на спростування твердження відповідача про відсутність у розпорядженні контрагента позивача приміщень, з яких здійснювалась поставка, позивач надав лист ТОВ «ХІМ ТОРГ ПОЛІМЕРИ», в якому зазначено, що останнє здійснювало поставку зі складу ТОВ «Укрлогістикцентр», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Хвильового, 15, з яким укладено договір відповідального зберігання від 01 вересня 2021 року №7/09/21. Інформація про такі договірні відносини у формі 20-ОПП не відображається.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами реальне виконання господарської операції з поставки товару, яка мала місце з ТОВ «ХІМ ТОРГ ПОЛІМЕРИ» та спростував твердження контролюючого органу, наведені в акті перевірки. Натомість відповідач не надав доказів на обґрунтування викладених у акті перевірки висновків про відсутність у постачальника позивача реальної можливості виконати таку операцію.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за операцією придбання товару у ТОВ «ХІМ ТОРГ ПОЛІМЕРИ» є помилковим.

Як установлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, 14 січня 2020 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Хім Торг» (постачальник) укладено договір поставки №14-2/2020.

За умовами названого договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, зазначених цим договором, поставляти покупцю, а покупець зобов`язується приймати й оплачувати продукцію (надалі товар).

Пунктами 1.2 та 1.3 договору закріплено, що поставку товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається у погодженому між сторонами додатку до договору, що є невід`ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами додатку до договору постачальник складає видаткову накладку, яка підписується сторонами при прийманні передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною договору.

У додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, грошовий еквівалент вартості та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами або артикулами, групами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.

01 березня 2023 року сторонами підписано додаток №36 до цього договору, в якому зазначено, що товаром, що є предметом поставки є поліпропілен, арт. 2267, у кількості 22 тони, ціна за 1 тону без ПДВ 51666,67 грн, загальна вартість партії без ПДВ 1136666,74 грн та ПДВ 227333,37 грн.

Також у додатку зазначено, що під артикулом 2267 мається на увазі Поліпропілен РР НР 456J, а поставка здійснюється на умовах DDP склад покупця, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 1/154.

За фактом поставки оформлено видаткову накладну №83 від 01 березня 2023 року, в якій зазначено товар Поліпропілен арт. 2267, яка підписана уповноваженими представниками сторін договору та прибутковим ордером від 01 березня 2023 року №-00134, згідно якого прийнято товар Поліпропілен Mорlеn 456j 22000 кг та відходи упаковки 88 кг.

З огляду на те, що додаток №36 до договору передбачає, що саме слід розуміти під товаром «поліпропілен, арт. 2267», а саме Поліпропілен РР НР 456J, суд приходить до висновку, що зазначення у первинних документах найменування товару у обох цих варіантах є допустимим та не свідчить про безтоварність господарської операції.

Надаючи правову оцінку твердженню відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хім Торг» не отримувало на митній території України та не імпортувало поставлений позивачу товару, суд зауважує на таке.

Згідно копії митної декларації 23UA408020014997U4 ТОВ «Торговий дім «Хім Торг» 27 лютого 2023 року імпортувало на територію України поліпропілен первинної форми гранульований PP HP456J 22000 кг.

Також на спростування твердження відповідача про відсутність у розпорядженні контрагента позивача приміщень, з яких здійснювалась поставка, позивач надав лист ТОВ «Торговий дім «Хім Торг», в якому зазначено, що доставка товару здійснювалась з заводу виробника на склад покупця згідно CMR A №134663 від 20 лютого 2023 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами реальне виконання господарської операції з поставки товару, яка мала місце з ТОВ «Торговий дім «Хім Торг» та спростував твердження контролюючого органу, наведені в акті перевірки. Натомість відповідач не надав доказів на обґрунтування викладених у акті перевірки висновків про відсутність у постачальника позивача реальної можливості виконати таку операцію.

Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за операцією придбання товару у ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг» є помилковим.

Зміст наданих позивачем доказівю спростовує висновок відповідача щодо нереальності досліджуваних господарських операцій на сукупності з`ясованих під час перевірки доказів, а саме:

документальне оформлення операцій поставки без фактичного здійснення операцій;

неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його придбання;

суб`єкти господарювання по ланцюгу постачання не мають потужностей та складських приміщень, автотранспорту для перевезення вантажів, що фізично унеможливлює виконання договірних умов у задекларованих обсягах;

незначна кількість, враховуючи специфіку досліджуваних операцій та обсяги реалізації, працівників контрагентів позивача;

відсутність декларування придбання контрагентами позивача у сторонніх підприємств та організацій відповідних матеріальних цінностей;

грошові кошти, сплачені на користь контрагентів всупереч норм підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України не для господарської діяльності, на інші цілі, не пов`язані з реальним постачанням (продажом) товару.

Додатково суд зауважує, що відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував податковий кредит, що враховується при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання наведених положень, позивач спростував доводи відповідача, що зумовили висновки, на підставі яких складене оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податків (покупець товару чи послуги) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару чи послуги у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на включення оплачених сум до складу витрат за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Суд зазначає, що констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документа органу державної податкової служби (акта перевірки).

Зазначене є порушенням пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 № 727, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Вирішуючи спір, суд уважає за необхідне зазначити, що податок, по суті, являє собою інструмент владного впливу держави в суспільних інтересах, оскільки є соціальним обов`язком, від виконання якого залежить суспільний розвиток. У процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, адже можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем надані всі первинні документи, які відображають реальність господарських операцій з його контрагентами та є підставою для формування податкового обліку, а відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності оскаржуваного рішення, суд уважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 23 червня 2023 року №00117800701.

Відтак, позовні вимоги ТОВ «ФПС Флексіблс Україна» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У силу приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 194, 242-246, 250, 255, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПС Флексіблс Україна» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 23 червня 2023 року №00117800701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФПС Флексіблс Україна» 18134 (вісімнадцять тисяч сто тридцять чотири) гривні 40 копійки судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис