Рішення

від 06.10.2023 по справі 280/4827/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2023 року Справа № 280/4827/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс Актив (69027, м. Запорiжжя, вул. Космiчна, буд. 19, код ЄДРПОУ 42104203)

до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, просп. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8)

про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укртранс Актив (далі позивач) звернулось із позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі відповідач ), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адмiнiстративно-господарського штрафу у розмiрi 17 000 грн. № 308923 вiд 20.02.2023, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Запорiзькiй області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс Актив;

визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адмiнiстративно-господарського штрафу у розмiрi 17 000 грн. № 308924 вiд 20.02.2023, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Запорiзькiй області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс Актив.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ним не було порушено законодавство про автомобільний транспорт та інших нормативно правових актів, що стосуються спірних правовідносин, оскільки він серед іншого не є перевізником та у вказану дату та час не здійснював від свого імені жодних перевезень, а тому вказана постанова є протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, внаслідок чого підлягає скасуванню. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.

Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві на позовну заяву вх. №33229 від 02.08.2023 вказує, що під час здійснення рейдової перевірки, посадовими особами Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутня особиста картка водія, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зафіксоване в акті № 341326 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.01.2023. Зазначає, що відповідно до Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбсзпекн за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення, а оскільки автомобільний перевізник зареєстрований у м. Запоріжжі по вул. Космічній, то відповідно і розгляд справи відбувався за місцезнаходженням перевізника. Зауважує, що товарна-транснортна накладна, не є документом, що підтверджує право користування транспортним засобом на момент проведення рейдової перевірки. Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4827/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 4 ст. 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укртранс Актив як юридична особа зареєстрований 03.05.2018 та здійснює наступні види економічної діяльності: 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртранс Актив» є власником транспортних засобів: тягача MAN TGX 18.440, д.н. НОМЕР_1 , SCHMIDT HAGEN - спеціалізований напівпричіп, д.н. НОМЕР_2 ; тягача MAN TGX 18.440, д.н. НОМЕР_3 , CARNEHL CPS - спеціалізований напівпричіп, д.н. НОМЕР_4 .

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проводилася рейдова перевірка на 916 км + 897 м а/д М-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, та був зупинений транспортний засіб марки MAN TGX, номерний знак НОМЕР_1 , напівпречіп SCHMIDT HAGEN, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Крім того, був зупинений транспортний засіб марки МАК TGX, номерний знак НОМЕР_5 , напівпречіп CARNEHL CPS, номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_2 .

За результатами перевірок складено акти №341326 та №341286 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.01.2023, згідно яких під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України Про автомобільний транспорт а саме відсутня особиста картка водія, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

09 лютого 2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області направлено на адресу ТОВ Укртранс Актив запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке призначено на 20.02.2023 з 10:00 год. до 12:00 год.

Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області 20.02.2023 винесено постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 308923 та №308924, якою стягнуто з ТОВ Укртранс Актив адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Вважаючи протиправними постанови № 308923 та №308924 від 20.02.2023 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон України "Про автомобільний транспорт") (ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103 (далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до частини 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Отже, суд доходить висновку, що норми Порядку № 1567 не передбачають вручення направлення на рейдову перевірку.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2 Порядку №1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку №1567).

Приписами пункту 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, поряд з іншим: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Також пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

За змістом пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт визначено документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Так, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначений перелік не є вичерпним, а положеннями статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством.

За частиною другою статті 49 Закону України Про автомобільний транспорт водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами; водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 1.3. Положення №340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно з п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції №385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно до п. 2.5. Інструкції № 385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Окрім цього згідно п. 2.6. Інструкції № 385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два поки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, що може вплинути на роботу тахографа.

За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу пункт сервісу тахографів оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п. 2.7. Інструкції № 385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові чітким відбитком тавра.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

Пунктом 3.5. Інструкції № 385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Відповідно до п. 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдових. У зв`язку з цим, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. До документів для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документу під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезеннях.

Таким чином, водій за приписами п. 3.3 Інструкції № 385 повинен був мати особисту картку водія, проте під час проведення рейдової перевірки особиста картка водія до цифрового тахографа була відсутня.

Доказів у підтвердження протилежного суду не надано.

Відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Так, згідно з приписами абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, за визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послуги згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, системний аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що відповідальність за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів несуть перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до ст. 1 Правил дорожнього руху України.

Крім того, ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо).

Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (далі - Правила перевезення вантажів) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Позивач зазначає, що він у цих правовідносинах не є перевізником, а лише власником транспортного засобу.

Вказане підтверджується товарно-транспортною накладною, відповідно до якої автомобільним перевізником є ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), замовником (вантажовідправником) ТОВ ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ (ЄДРПОУ 40944008), а вантажоотримувачем є ТОВ ТІС-Зерно (ЄДРПОУ 37468469). Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу його власником є ТОВ Укртранс Актив (ЄДРПОУ 42104203).

Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт того, що позивач не є автомобільним перевізником в даному випадку.

Не надання водієм під час проведення перевірки усіх необхідних документів на підтвердження особи перевізника не є підставою для притягнення до відповідальності особи, яка не є таким перевізником. Автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України "Про автомобільний транспорт"), а не власник/користувач транспортного засобу.

Необхідно враховувати, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

Під час такого контролю можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") накладається не на місці габаритно-вагового контролю. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника, адже є очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Посадові особи, які розглядали справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, не звернули уваги на обставини, які мали б щонайменше дати підстави для сумніву, що саме позивач є (чи може бути) автомобільним перевізником, який має нести відповідальність за відсутність у водія особистої картки.

Інформація про позивача, як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортних накладних від 05.01.2023, якими оформлено перевезення вантажу. Як встановлено вище, перевізником вантажу, відповідно до цього документа, є ФОП ОСОБА_3 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ), замовником ТОВ ЗЕЛЕНА ДОЛИНА ПОЛІССЯ, з`ясовано також, що власником транспортного засобу, яким перевозився вантаж, є ТОВ Укртранс Актив (ЄДРПОУ 42104203), однак, ця обставина має значення для встановлення законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за відсутність у водія особистої картки.

Автомобільний перевізник визначається ж на основі документів, якими підтверджується укладення договору перевезення вантажу. В обсязі встановлених обставин у цій справі таким документом була товарно-транспортна накладна, проте відповідач зосередив увагу на реєстраційних документах на транспортний засіб й відомостях акта перевірки, внаслідок чого застосував адміністративно-господарський штраф щодо особи, причетність якої до перевезення вантажу не підтверджена належними доказами.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у Постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.

Щодо не повідомлення позивача про розгляд його справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 25 Порядку 1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Так, повідомленням від 08.02.2023, направленим поштою рекомендованим листом позивача викликано для розгляду справи, який відбудеться 20.02.2023 з 10:00 год. до 12:00 год., що підтверджується наданими відповідачем доказами.

Відповідно п. 27 Порядку 1567, яким передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянули справу без її участі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 820/4624/17.

Вказаним також спростовуються доводи позовної заяви з приводу порушення територіальної підсудності під час розгляду справи про порушення.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі, суд зазначає, що матеріали справи не містять документів якими б підтверджувалися витрати позивача на правничу допомогу адвоката в суді та надали суду можливість встановити розмір таких витрат.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (УКРТРАНСБЕЗПЕКА) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс Актив (69027, м. Запорiжжя, вул. Космiчна, буд. 19, код ЄДРПОУ 42104203) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, просп. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Відділу Державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу Державного нагляду (контролю) у Запорізькій області № 308923 вiд 20.02.2023 та № 308924 вiд 20.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укртранс Актив судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.10.2023.

Суддя Л.Я. Максименко