Постанова

від 12.09.2023 по справі 752/23450/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №752/23450/2020

номер провадження №22-ц/824/5196/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Шебуєва В.А., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіній І.В.

за участі: представника заявника - адвоката Смалій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2022 року, постановлену під головуванням судді Кравчук Ю.В.,

у цивільній справі № 752/23450/2020 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Дев`ята Київська державна нотаріальна контора, за результатами розгляду якої, просила встановити, що фізична особа - громадянин Республіки Польща на прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжений у м. Руда-Шльонська, Республіка Польща, та фізична особа - громадянин Федеративної Республіки Німеччини на прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народжений у м. Руда-Шльонська, Республіка Польща, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - був однією і тією самою особою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначаючи, що 30 серпня 2014 року між нею та громадянином Федеративної Республіки Німеччина - ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Окрім громадянства Федеративної Республіки Німеччина, ОСОБА_3 , офіційно мав громадянство Республіки Польща на прізвище ОСОБА_3 , тобто мав подвійне громадянство. ОСОБА_3 проживав в Україні на законних підставах, мав відповідну посвідку на постійне проживання на ім`я ОСОБА_3 , та постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно на прізвище ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку розміром 0,1200 га з кадастровим номером 8000000000:90:621:0002. Після смерті ОСОБА_3 , заявниця звернулася до Дев`ятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на підставі якої заведено спадкову справу №498/2020. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, зазначивши, що у свідоцтві про смерть вказано « ОСОБА_3 », а у договорі дарування земельної ділянки зазначено « ОСОБА_3 », що на думку нотаріуса - унеможливлює підтвердження права власності померлого на земельну ділянку. Заявник вказує, що підтвердженням наявності у її покійного чоловіка подвійного громадянства підтверджується копією паспорта громадянина Федеративної Республіки Німеччина та копією паспорта громадянина Республіки Польща, а також ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 червня 2020 року у справі №753/14967/19.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду. Роз`яснено заявнику право на звернення до суду за правилами позовного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що після смерті її чоловіка - ОСОБА_3 , який також мав документи на ім`я ОСОБА_3 , заявник звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було надано роз`яснення, де вказано про відсутність підтверджень того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 одна й та сама особа і з цього питання заявнику слід звернутися до суду. З вказаного слідує, що дана справа повинна розглядатися у порядку окремого, а не позовного провадження. Вказуючи, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність між спадкоємцями ОСОБА_3 спору щодо юридичного факту, за встановлення якого, заявник звернулася до суду із відповідною заявою. Крім того, юридичний факт, який просить встановити заявник, ні спадкоємці, ні заінтересовані особи не оспорюють. При цьому, наявні у матеріалах справи докази, підтверджують, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 був однією і тією самою особою.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник заявника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

До початку розгляду справи від Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори надійшов лист щодо розгляду справи у відсутність її представника ( а. с. 249 том 3).

Представник заінтересованої особи: Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Київ будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в судове засідання не з`явився, поважність причин неявки суду не повідомив.

ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення рекомендованим листом судової повістки-повідомлення на її поштову адресу, зазначену нею у клопотанні про зупинення провадження у справі. Однак, лист повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення повістки у день проставлення у поштовому повідомленні такої відмітки (аналогічний висновок про належне повідомлення сторони по справі зазначеним чином викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 638/20248/19) (т. ІУ а.с. 01-02).

Також, ОСОБА_2 повідомлялась дату, час та місце судового розгляду шляхом розміщення оголошення про розгляд справи на офіційному веб-сайті Судової влади (т. ІУ а.с. 03-04).

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Звертаючись до суду із даною заявою, заявник просила встановити, що фізична особа - громадянин Республіки Польща на прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та фізична особа - громадянин Федеративної Республіки Німеччини на прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був однією і тією самою особою.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останнього.

Залишаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає встановленню у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, про що свідчить наявність інших спадкоємців і спір між ними.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З матеріалів справи вбачається, що з 30 серпня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (т. І а.с. 24).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (т. І а.с. 33-37).

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 (т. ІІІ, а.с. 02 зв.с.).

На підставі вказаної заяви, Дев`ятою Київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 498/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (т. ІІ а.с. 01-81).

08 жовтня 2020 року ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса КМНО Буглак О.Г. із заявою, у якій зазначила, що приймає спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька - громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3 (т. ІІ а.с. 226).

19 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 (т. ІІ, а.с. 02).

За вказаною заявою, приватним нотаріусом КМНО Буглак О.Г. заведено спадкову справу № 03/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (т ІІ а.с. 02-179).

24 лютого 2020 року громадянка Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса КМНО Буглак О.Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого сина громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_3 (т.ІІ, а.с.23).

У вересні 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_6 звернулися до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Булгак О.Г., Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ), Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ), за результатами розгляду якого, просили:

визнати шлюб між громадянином Федеративної республіки Німеччини ОСОБА_3 та громадянкою України ОСОБА_1 , зареєстрований 30 серпня 2014 року недійсним з моменту його укладення та скасувати актовий запис у Книзі реєстрації актів про шлюб;

застосувати наслідки недійсності шлюбу, а саме: вважати ОСОБА_1 такою, що іменується прізвищем ОСОБА_1 без достатньої правової підстави;

припинити режим спільної сумісної власності у майні, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на праві приватної власності, реєстрацію якого проведено в період з 30 серпня 2014 року по 29 грудня 2019 року шляхом визначення часток спільної часткової власності у майні, а саме: визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144; визначити частку у розмірі 5% як належну на і приватної власності ОСОБА_1 щодо 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:265:0144; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_2 ; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_2 ; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо нежитлового приміщення загальною площею 73,7кв.м. в будинку АДРЕСА_3 ; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо нежитлового приміщення загальною площею 73,7 кв.м. в будинку АДРЕСА_3 ; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо квартири загальною площею 128,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_4 ; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо квартири загальною площею 128,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_4 ; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_5 ; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо квартири АДРЕСА_5 ; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:095:0387; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:095:0387; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3221884000:25:004:0186; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0027; визначити частку у розмірі 95% як належну на праві приватної власності ОСОБА_3 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026; визначити частку у розмірі 5% як належну на праві приватної власності ОСОБА_1 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220681400:02:001:0026;

усунути ОСОБА_1 від права спадкування майна за законом після смерті ОСОБА_3 (т. ІІІ а.с. 178-193).

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус КМНО Булгак О.Г., Дарницький районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ), Печерський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану ЦМУ МЮ (м. Київ), про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна померлого (т. ІІІ а.с. 176).

З вказаного слідує, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту, є встановлення в судовому порядку обставин того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 був однією і тією самою особою, необхідний для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є не єдиною спадкоємицею майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , адже крім неї, із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася до майна померлого ОСОБА_3 , звернулася ОСОБА_2 , а із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилася до майна померлого ОСОБА_3 , звернулася ОСОБА_6 .

При цьому, між вказаними сторонами існує спір про визнання шлюбу недійсним, усунення від права на спадкування, припинення режиму спільної сумісної власності на майно, визначення частки майна померлого, який наразі перебуває на розгляді Ірпінського міського суду Київської області, судове рішення прийняте за результатами розгляду якого, впливатиме на спадкові права ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст. 315 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції встановивши, що між ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір про право, дійшов обґрунтованого висновку щодо залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду.

При цьому, відсутність між спадкоємцями ОСОБА_3 спору щодо юридичного факту, за встановлення якого, заявник звернулася до суду із відповідною заявою, про що вона зазначає у апеляційній скарзі, не є законодавчо визначеною підставою для розгляду вказаної заяви в порядку окремого провадження.

Водночас залишення поданої ОСОБА_1 заяви без розгляду, не позбавляє останню права на звернення до суду з метою вирішення порушеного нею у заяві питання у порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 368, 372, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 28 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повни й текст постанови складено 28 вересня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: