Постанова

від 09.10.2023 по справі 520/7433/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 р. Справа № 520/7433/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2023, по справі № 520/7433/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві , Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, у якому просила:

- визнати противоправним рішення № 203950007220 від 28.07.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- скасувати рішення № 203950007220 від 28.07.2022 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області зарахувати до загального страхового стажу надані позивачем: трудову книжку НОМЕР_1 про стаж роботи за період з 01.06.1996 по 21.07.2017 та НОМЕР_2 про стаж роботи за період з 01.04.2015 по 15.08.2016;

- зобов`язати Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області зарахувати до загального страхового стажу догляд за дитиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в радгоспі «Щорса» Дергачівського району Харківської області з 08.08.1979 по 01.06.1996, на підставі наданих позивачем вищевказаних документів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 замінено Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківського району Харківської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 до участі у справі у якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 203950007220 від 28.07.2022 "Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 ", яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 01.06.1996 по 01.01.1998, з 01.10.1999 по 01.10.2000 (заступник директора з фінансових питань ПКФ "Тетроном"), з 14.01.2001 по 14.01.2002, з 21.03.2003 по 01.11.2003, з 14.11.2003 по 17.11.2003 (отримання допомоги по безробіттю), з 18.11.2003 по 01.12.2003 (гардеробниця на сезон в ДП санаторій "Бермінводи"), з 01.05.2014 по 01.06.2014, з 31.07.2014 по 25.10.2014, з 16.11.2014 по 01.03.2017 (переведено в цех оператором ДП санаторій "Бермінводи"), визначених в трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.06.1996.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.10.1984.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив про відсутність у позивача необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв`язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 21.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до Харківського приміського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою щодо призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві № 203950007220 від 28.07.2022 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного загального стажу.

Вказано, що до страхового стажу не зараховано загальний страховий стаж позивача складає 18 років 3 місяці 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не враховано до стажу період роботи по трудовій книжці, титульна сторінка трудової книжки оформлена не належним чином, відсутній запис заповнення трудової книжки. Не зараховано догляд за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня відмітка про видачу паспорту, оформлено не належним чином. Період роботи в радгоспі «Щорса» з 08.08.1979 по 01.06.1996 потребує уточнення довідками (даних документів не достатньо для зарахування стажу). Рекомендовано надати уточнюючі довідки.

Не погодившись із рішенням пенсійного органу позивач звернулась до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що при прийнятті рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії, відповідач діяв протиправно.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії, серед іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Таким чином, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У ході судового розгляду встановлено, що позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії були надані наступні документи: паспорт громадянина України, довідку податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження дитини 1984 р.н., свідоцтво про народження дитини 1990 р.н., трудову книжку про стаж роботи за період з 01.06.1996 по 21.07.2017, трудову книжку про стаж роботи за період з 01.04.2015 по 15.08.2016, довідку з ВАТ «Теплоенергомонтаж» для підтвердження трудового стажу за період з 31.07.1980 по 03.03.1986.

Відповідно до розрахунку стажу позивача Форма РС-право відповідачем зараховано до стажу ОСОБА_1 періоди: з 31.07.1980 по 03.03.1988, з 08.03.1990 по 07.03.1993 (догляд за дитиною до 3 років), з 01.01.1998 по 30.09.1999, з 01.10.2000 по 10.01.2001, з 01.11.2003 по 19.11.2003, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.04.2004, з 05.05.2004 по 30.06.2011, з 01.07.2011 по 31.08.2012, з 01.10.2012 по 30.04.2014, з 01.06.2014 по 31.07.2014, з 26.10.2014 по 15.11.2014, з 01.04.2015 по 08.07.2015, з 18.07.2015 по 30.09.2015, з 01.11.2015 по 07.01.2016, з 25.06.2016 по 15.08.2016, з 01.03.2017 по 30.06.2017, з 01.07.2017 по 21.07.2017.

У свою чергу незарахованими є наступні періоди:

- період роботи по трудовій книжці НОМЕР_1 від 01.06.1996, оскільки титульна сторінка останньої оформлена не належним чином, відсутній запис заповнення трудової книжки згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993;

- період догляду за дитиною 09.09.1984 р.н., оскільки відсутня відмітка про видачу паспорту, оформлено не належним чином;

- період роботи в радгоспі «Щорса» з 08.08.1979 по 01.06.1996, оскільки потребує уточнення довідками (даних документів не достатньо для зарахування стажу).

Так, позивачем до пенсійного органу з метою підтвердження наявності стажу для призначення пенсії надано дві трудові книжки: НОМЕР_1 про стаж роботи за період з 01.06.1996 по 21.07.2017 та НОМЕР_2 про стаж роботи за період з 01.04.2015 по 15.08.2016.

При цьому, пенсійним органом зараховано до страхового стажу всі періоди роботи позивача, записи про які внесено до трудової книжки НОМЕР_2 , а саме: з 01.04.2015 по 08.07.2015, з 18.07.2015 по 30.09.2015, з 01.11.2015 по 07.01.2016, з 25.06.2016 по 15.08.2016; та частково, записи про які внесено до трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: 01.01.1998 по 30.09.1999, з 01.10.2000 по 10.01.2001, з 01.11.2003 по 19.11.2003, з 01.12.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 01.04.2004, з 05.05.2004 по 30.06.2011, з 01.07.2011 по 31.08.2012, з 01.10.2012 по 30.04.2014, з 01.06.2014 по 31.07.2014, з 26.10.2014 по 15.11.2014, з 01.03.2017 по 30.06.2017, з 01.07.2017 по 21.07.2017.

При цьому, підставами не зарахування до стажу позивача періодів роботи з 01.06.1996 по 01.01.1998, з 01.10.1999 по 01.10.2000 (заступник директора з фінансових питань ПКФ "Тетроном"), з 14.01.2001 по 14.01.2002, з 21.03.2003 по 01.11.2003, з 14.11.2003 по 17.11.2003 (отримання допомоги по безробіттю), з 18.11.2003 по 01.12.2003 (гардеробниця на сезон в ДП санаторій "Бермінводи"), з 01.05.2014 по 01.06.2014, з 31.07.2014 по 25.10.2014, з 16.11.2014 по 01.03.2017 (переведено в цех оператором ДП санаторій "Бермінводи") є посилання на неналежне оформлення трудової книжки НОМЕР_1 від 01.06.1996.

Так, у оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії відповідачем зазначено, що титульна сторінка трудової книжки оформлена не належним чином, відсутній запис заповнення трудової книжки, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993.

При цьому, недоліків у оформленні безпосередньо записів у трудовій книжці про прийняття позивача на роботу або звільнення відповідачем згідно з оскаржуваним рішенням не виявлено.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.11 Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Згідно з п. 2.12 Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З огляду на викладене безпідставними є посилання відповідача на недоліки, допущені роботодавцем при оформленні трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 01.06.1996, а саме її титульної сторінки, приймаючи також до уваги, що доводів стосовно невірного здійснення самих записів про періоди роботи позивача пенсійним органом не наведено.

Отже, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що недоліки записів в трудовій книжці не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки та відповідних періодів до страхового стажу особи, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Частиною 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, наявність сумнівів щодо запису в трудовій книжці може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до страхового стажу.

Втім, доказів здійснення пенсійним органом вказаних вище заходів не надано.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зарахування до стажу позивача періоди роботи з 01.06.1996 по 01.01.1998, з 01.10.1999 по 01.10.2000 (заступник директора з фінансових питань ПКФ "Тетроном"), з 14.01.2001 по 14.01.2002, з 21.03.2003 по 01.11.2003, з 14.11.2003 по 17.11.2003 (отримання допомоги по безробіттю), з 18.11.2003 по 01.12.2003 (гардеробниця на сезон в ДП санаторій "Бермінводи"), з 01.05.2014 по 01.06.2014, з 31.07.2014 по 25.10.2014, з 16.11.2014 по 01.03.2017 (переведено в цех оператором ДП санаторій "Бермінводи"), а отже і задоволення позовних вимог в цій частині.

Стосовно висновків пенсійного органу щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною до трьох років на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 11.10.1984 колегія суддів зазначає наступне.

Так, відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду відповідач посилався на відсутність відмітки про видачу паспорту.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До страхового стажу зараховується весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, тобто ті періоди трудової діяльності до 1 січня 2004 року, як це передбачено нормами Закону № 1788-ХІІ та законодавством СРСР.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

У свою чергу ч. 2 ст. 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

Згідно з п. 11 Порядку № 637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Таким чином, час догляду непрацюючої матері за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

При цьому, вимоги про обов`язкову наявність у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта чинним законодавством не передбачені.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 11.10.1984.

Отже, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду, у якому вона здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з підстав відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта, є протиправною, з огляду на що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зарахування даного періоду до стажу позивача.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні вказаних періодів до трудового стажу позивача, застосував формальний підхід, що не відповідає принципу верховенства права, на підставі чого відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 203950007220 від 28.07.2022 у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправною.

Щодо обрання способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне, що обираючи спосіб захисту суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування рішення № 203950007220 від 28.07.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та враховуючи, що даним рішенням зобов`язано відповідача зарахувати певні періоди роботи позивача до її трудового стажу, дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 по справі № 520/7433/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий В.В. Катунов