Постанова

від 09.10.2023 по справі 460/6041/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/6041/23 пров. № А/857/9929/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій,

суддя у І інстанціїДрузенко Н.В.,

час ухвалення рішенняне зазначено,

місце ухвалення рішенням. Рівне,

дата складення повного тексту рішення 01 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , викладене у протоколі від 26 квітня 2021 року №99, у частині зняття з житлового обліку прапорщика запасу ОСОБА_1 у складі 2 осіб, які потребують поліпшення житлових умов з квартирного обліку по закінченню контракту, та наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №137 від 26 квітня 2021 року Про затвердження протоколу засідання об`єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 в частині затвердження рішення та зняття з квартирного обліку прапорщика запасу ОСОБА_1 (на квартирному обліку з 22 листопада 2013 року) та зобов`язання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 та членів її сім`ї складом 2 особи на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у Військовій частині НОМЕР_1 з 21 вересня 2020 року.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 460/6041/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що позивачка має календарну вислугу на військовій службі 20 років, має статус учасника бойових дій, під час проходження військової служби до звільнення перебувала на квартирному обліку для поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_1 , постійним житлом не забезпечувався, а тому має право на залишення на квартирному обліку у відповідача і після звільнення з військової служби.

Окрім того, оскільки відповідачем у справі є саме Військова частина НОМЕР_1 , а не комісія, утворена у її складі, суд вважав за необхідне зобов`язати поновити позивачку на житловому обліку саме Військову частину НОМЕР_1 , у зв`язку із чим вийшов за межі заявлених позовних вимог.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_1 , яка у своїй скарзі просила скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачку було звільнено в запас у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом. У разі звільнення із військової служби з підстав, не передбачених частиною 9 статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, не передбачено залишення таких військовослужбовців на квартирному обліку у військових частинах.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2020 №34РС ОСОБА_1 звільнено в запас відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу за підпунктом к (у зв`язку з закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом).

Рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 , оформленого протоколом №99 від 26 квітня 2021 року, затвердженого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №137 від 26 квітня 2021 року, прапорщика запасу ОСОБА_1 (на квартирному обліку з 22 листопада 2013 року) знято з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку із закінченням контракту згідно з пунктом 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року №1081.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систем у їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Так, згідно з частиною 1 статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

На виконання приписів вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року за №1081 було затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081).

Згідно з пунктом 3 Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Відповідно до пункту 24 цього Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини; у рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Пунктом 9 статті 12 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Аналогічні приписи закріплені і у пункті 29 Порядку №1081.

Дія пункту 9 статті 12 Закону №2011-XII безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у частині 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку.

Пунктом 30 Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому вказаний пункт Порядку не містить вичерпних підстав для зняття військовослужбовця з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, оскільки передбачає можливість зняття особи з обліку й в інших передбачених законодавством випадках.

Як свідчать матеріали справи позивача перебувала на квартирному обліку під час служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 22 листопада 2013 року по 08 грудня 2017 року складом сім`ї 2 особи, а також у списках осіб, які мають право на першочергове, позачергове отримання жилих приміщень з 22 листопада 2013 року по 08 грудня 2017 року.

Пунктом 3 вказаного Порядку №1081 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 21 вересня 2020 року звільнена із військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, та виключено зі списків Військової частини наказом командира Військової частини НОМЕР_1 . На момент звільнення позивачки її вислуга років у Збройних Силах України становила понад 20 років.

Як вже зазначалося, рішенням житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 26 квітня 2021 року позивачку знято з квартирного обліку при Військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку із звільненням з військової служби по закінченню контракту відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за підпунктом «К» (у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом).

У спірному випадку підставою для прийняття відповідачем рішення про зняття ОСОБА_1 зі складом сім`ї 2 особи при Військовій частині НОМЕР_1 з квартирного обліку слугував факт звільнення останньої з військової служби у зв`язку із закінченням контракту, що у свою чергу відповідно до вказаних положень, на думку апеляційного суду, не є правовою підставою для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а відтак і на залишення на обліку до отримання ними житла, у тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 01 травня 2023 року у справі № 460/6041/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк