Постанова

від 04.10.2023 по справі 144/303/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 144/303/23

Провадження № 22-ц/801/1728/2023

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Герман О. С.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 рокуСправа № 144/303/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

за участю секретаря судового засідання Різник Д. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договорів оренди землі недійсними, повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння, скасування рішень державного реєстратора права оренди земельних ділянок,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 08.06.2023 року, ухвалене у складі судді Германа О.С. в приміщенні суду в м. Теплик, повний текст рішення складено 19.06.2023 року, -

в ст ан о в и в :

07.03.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (вх. № 913) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Продовольча компанія«Зоря Поділля»(далі ТОВ«ПК «ЗоряПоділля») у якому просила:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,4934 га, кадастровий номер 0523780800:02:001:0256 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля» від 13.09.2018 року та повернути її з чужого незаконного володіння. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43551526 від 18.10.2018, Вовчоцька сільська рада Немирівського району Вінницької області на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за ТОВ «ПК «Зоря Поділля» права оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номер 0523780800:02:001:0256, площею 1,4934 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,4871 га, кадастровий номер 0523780800:02:001:0257 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» від 13.09.2018 року та повернути її з чужого незаконного володіння. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4384460 від 02.11.2018 року Державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за ТОВ «ПК «Зоря Поділля» права оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номер 0523780800:02:001:0257, площею 1,48714 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

28.03.2023 року ОСОБА_1 подано заяву (вх. № 1199) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з позовом /т. 1 а. с. 54-56/.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 08.06.2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,4934 га, кадастровий номер 0523780800:02:001:0256 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля» від 13.09.2018 року та повернуто її з чужого незаконного володіння. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43551526 від 18.10.2018 року, Вовчоцька сільська рада Немирівського району Вінницької області на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за ТОВ «ПК «Зоря Поділля» права оренди належної ОСОБА_3 земельної ділянки з кадастровим номер 0523780800:02:001:0256, площею 1,4934 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,4871 га, кадастровий номер 0523780800:02:001:0257 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ПК «Зоря Поділля» від 13.09.2018 року та повернуто її з чужого незаконного володіння. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 4384460 від 02.11.2018 Державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за ТОВ «ПК «Зоря Поділля» права оренди належної ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номер 0523780800:02:001:0257, площею 1,48714 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться та території Брідоцької сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ПК «Зоря Поділля», подано апеляційну скаргу (вх. № 6194 від 24.07.2023 року), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Основними доводамиапеляційної скаргиє те,що на момент звернення позивача до суду з позовом земельні ділянки перебували у спільній частковійвласності позивача та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перестали бути власниками земельних ділянок суперечить фактичним обставинам справи, а тому не може бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки нею заявлено вимоги про повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння і суд першої інстанції повернув земельні ділянки тільки позивачу, порушивши при цьому права відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласників цих земельних ділянок.

Крім того, оскільки спірні договори оренди землі були визнані судом першої інстанції недійсними, то між сторонами фактично було відновлено відносини за договором оренди землі від 19.06.2009 року та від 15.10.2012 року. На підставі п. п. 2 п. 27 Прикінцевих положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік, а тому на дату ухвалення рішення в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача про повернення земельних ділянок, оскільки вказані ділянки залишаються в оренді ТОВ «ПК «Зоря Поділля» згідно договорів оренди землі від 16.09.2009 року та 15.10.2012 року до 18.08.2023 року.

Суд першої інстанції не перевірив та не встановив, що заяви відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання позову порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, зокрема, права ТОВ «ПК «Зоря Поділля», як добросовісного користувача земельних ділянок. Суд зобов`язаний перевірити заяви про визнання позову, чи не порушують права, свободи та інтереси ТОВ «Зоря Поділля» та постановити ухвалу про відмову у прийнятті визнання позову.

Не було розглянуто судом також клопотання відповідача про відкладення судового засідання та направлено відповідачу копію ухвали про закриття підготовчого провадження. У справі відсутнє клопотання відповідача від 10.05.2023 року про відкладення розгляду справи. Не розглянувши зазначене клопотання про відкладення судового засідання, суд позбавив ТОВ «ПК «Зоря Поділля» можливості взяти участь в підготовчому судовому засіданні та надати докази, які мають значення для розгляду справи. Місцевим судом позбавлено можливості ТОВ «ПК «Зоря Поділля» підготуватися до розгляду справи по суті, та не забезпечено справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи.

12.08.2023 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала засобами поштового зв`язку відзив (вх. № 6830 від 15.08.2023 року) на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

ОСОБА_2 подано 15.08.2023 року до апеляційного суду відзив (вх. № 6836) на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість наведених в апеляційній скарзі доводів, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

21.09.2023 року до Вінницького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі. Рішення суду першої інстанції просить залишити без задоволення, а апеляційну скаргу без змін /т. 2 а. с. 55/.

Аналогічна заява надійшла до апеляційного суду 28.09.2023 року від ОСОБА_3 , який просить справу розглядати без його участі /т.2 а. с. 68/.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у справі докази ( ОСОБА_2 (а. с. 62 зворот, 66), ОСОБА_3 (а. с. 63 зворот, 66), ТОВ «ПК «Зоря Поділля» (а. с. 64 зворот, 65 зворот, 66 зворот)).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Згідно зстаттею 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

13.09.2018 року, з урахуванням договору про розподіл спадкового майна, укладеного між спадкоємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.09.2018 року, нотаріусом Теплицької державної нотаріальної контори було видано : ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину земельної ділянки кадастровий номер 0523780800:02:001:0257; ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 0523780800:02:001:0256 /т. 1 а. с. 41-45/.

13.09.2018 року ОСОБА_2 уклав договір оренди землі з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» кадастровий номер - 0523780800:02:001:0257, площею 1.4871 га строком на 7 років /т. 1 а. с. 31-35, 92-96/.

В цей же день ОСОБА_3 також уклав договір оренди землі з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» кадастровий номер - 0523780800:02:001:0256, площею 1.4934 га строком на 7 років / т. 1 а. с. 36-40, 87-91/.

Рішенням Теплицького районного суду від 30.07.2021 року визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину, яке видане державним нотаріусом Теплицької нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4871 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0257 та свідоцтво про право на спадщину на ім`я ОСОБА_3 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4934 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0256. Визнано недійсним договір розподілу спадкового майна, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перехід у власність вищевказаних земельних ділянок. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер - 0523780800:02:001:0257 площею 1.4871 га на ОСОБА_2 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер - 0523780800:02:001:0256, площею 1.4934 га на ОСОБА_3 /т. 1 а. с. 41-46/.

08.08.2022 року державним нотаріусом Теплицької нотаріальної контори перерозподілено спадщину, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 1.4934 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0256 та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та на 2/3 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 1.4871 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0257 та зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. /т.1 а. с. 27-30/.

Також видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 на 1/6 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 1.4934 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0256 та на 1/6 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 1.4871 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0257. /т.1 а. с. 23-26/.

Видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_2 на 1/6 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 1.4934 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0256 та на 1/6 частки спадкового майна, яке складається з земельної ділянки площею 1.4871 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0257. /т.1 а. с. 15-22/.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктанерухомого майнавід 31.10.2022 року, діє рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 43551526 від 18.10.2018 року щодо реєстрації Договору оренди землі, який укладено між ОСОБА_3 та ТОВ «ПК Зоря Поділля» від 13.09.2018 року, а також діє рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43844860 від 02.11.2018 року щодо реєстрації Договору оренди землі, який укладено між ОСОБА_2 та ТОВ «ПК Зоря Поділля» від 13.09.2018 року /т. 1 а. с. 15-18/.

Задовольняючи позов,суд першоїінстанції виходивз того,що спадщина належить спадкоємцям з моменту її відкриття, та враховуючи рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 30.07.2021 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є власниками зазначених земельних ділянок, а отже не мали законних прав передавати їх в оренду.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок площею 1,4934 га, кадастровий номер 0523780800:02:001:0256 та 1,4871 га, кадастровий номер 0523780800:02:001:0257 підлягають задоволенню, то позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43551526 від 18.10.2018 та індексний номер 4384460 від 02.11.2018, також підлягають задоволенню.

Висновок суду першої інстанції зроблено за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо вимог про визнання недійсними договорів оренди, повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння.

Відповідно достатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно зі статтею202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України «Про оренду землі»).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону України «Про оренду землі»).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина першастатті 317 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2020 року в справі № 281/129/17 (провадження № 61-14661св19) зроблено висновок по застосуванню частини першоїстатті 203 ЦК Українита вказано, що «під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених встатті 4 ЦК України. Втім, більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із цивільно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у цивільно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних нормах».

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою, другої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до правого висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2021 року у справі № 523/7609/17, постанові від 10.03.2021 року у справі № 201/8412/18 наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, як і порушення суб`єктивного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Тобто недійсність договору має існувати в момент його укладення.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У справі встановлено, що на момент укладення оспорюваних договорів оренди від 13.09.2018 року з ТОВ «ПК «Зоря Поділля» власником земельної ділянки 0523780800:02:001:0257 був ОСОБА_2 , а земельної ділянки 0523780800:02:001:0256 ОСОБА_3 ..

Висновок суду першої інстанції про порушення оспорюваними правочинами майнових прав позивача як спадкоємця, колегія суддів вважає помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно пункту «г» частини першоїстатті 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої, третьоїстатті 125 ЗК Україниправо власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно із частиною першоюстатті 126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

За змістом зазначених норм законодавства, право власності на земельну ділянку, а також постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року у справі № 495/9579/16-ц зроблено правовий висновок про те, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

За таких обставин, правовідносини, пов`язані з відкриттям спадщини не пов`язані з правом власності особи на майно, адже громадяни України набувають права власності на земельні ділянкина підставі прийняття спадщини,а не на підставі її відкриття.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Право власності на частку спірних земельних ділянок ОСОБА_1 набула 18.08.2022 року, тобто більш як через 3 роки після укладання оспорюваних правочинів, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 1.4934 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0256 та на 2/3 частки спадкового майна, яке складається із земельної ділянки площею 1.4871 га, кадастровий номер - 0523780800:02:001:0257.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 12.5 оспорюваних договорів оренди землі від 13.09.2018 року).

Відповідно достатті 110ЗК Українина використаннявласником земельноїділянки абоїї частиниможе бутивстановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку, зміна її цільового призначення не припиняє встановлених обмежень, обтяжень. Поділ чи об`єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Передача земельних ділянок особами, які були її власниками на час укладання спірних договорів оренди землі, та залишаються її власниками в меншій її частці, є таким обтяженням права нового власника земельної ділянки.

За таких обставин, правових підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі від 13.09.2018 року недійсними колегія суддів не вбачає, оскільки на момент їх укладення не було допущено сторонами порушення суб`єктивного права або інтересу позивача, яка набула права власності на частку спірних земельних ділянок в порядку спадкування вже після їх укладання 18.08.2022 року.

При цьому, незважаючи на те, що з 18.08.2022 року, після видачі свідоцтв про право на спадщину, частки ОСОБА_2 та ОСОБА_2 зменшилися, проте жоден з них не перестав бути співвласником зазначених земельних ділянок, а ТОВ «ПК «Зоря Поділля» є добросовісним користувачем спірних земельних ділянок. Закон, у свою чергу не встановлює привілеїв для співвласників більшої частки майна.

З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (Постанова КЦС ВС від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшовпомилковоговисновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права передавати спірні земельні ділянки в оренду ТОВ «ПК «Зоря Поділля» відповідно до оспорюваних договорів оренди землі від 13.09.2018 року.

Колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу також аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції задовольняючи позов повернув спірні земельні ділянки позивачу, порушивши при цьому права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласників земельних ділянок.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зверталися до ТОВ «ПК «Зоря Поділля» з позовом в порядку статті 391 ЦК України про усунення перешкод у здійснення їм права користування та розпорядження майном шляхом повернення земельних ділянок.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).

Задовольняючи зазначені позовні вимоги, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливості використовувати їхні частки у спільних земельних ділянках та порушив право ТОВ «ПК «Зоря Поділля», як добросовісного користувача цих земельних ділянок.

ТОВ «ПК «Зоря Поділля», як сторона оспорюваних договорів оренди землі після їх укладання отримало легітимні сподівання та правомірні очікування на можливість реалізації права користування земельними ділянками протягом усього погодженого строку за умови належного виконання умов договорів оренди.

Окрім цього, задовольняючи вимогу про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права оренди за ТОВ «ПК «Зоря Поділля» на спірні земельні ділянки, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі. (Подібні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 125/788/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 138/3665/21), а тому така вимога задоволенню не підлягає у разі задоволення судом вимоги про повернення земельної ділянки позивачу.

Щодо визнання позову відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У справі містяться заяви відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання позову та земельних ділянок позивачу /т. 1 а. с. 70, 74/.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четвертастатті 206 ЦПК України).

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першоїстатті 82 ЦПК України;відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або непорушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зазначені заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання позову порушують права та інтереси ТОВ «ПК «Зоря Поділля», як добросовісного користувача земельних ділянок.

Ураховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договорів оренди землі від 13.09.2018 року, повернення земельних ділянок, вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди є похідними, відтак відсутні правові підстави для їх задоволення.

Підставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: 1)неповне з`ясуванняобставин,що маютьзначення длясправи; 2)недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; 3)невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.(пункт 1-4 частини першої статті 376 ЦПК України).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

При поданні апеляційної скарги ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3220,80 гривень.

За таких обставин, оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню повністю, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, відтак з позивача слід стягнути на користь ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3220,80 грн.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 08.06.2023 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договорів оренди землі недійсними, повернення земельних ділянок з чужого незаконного володіння, скасування рішень державного реєстратора права оренди земельних ділянок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3220,80 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя Л. О. Голота

Судді: Т. О. Денишенко

В. П. Рибчинський

Повний текст постанови складено 09.10.2023 року.