Рішення

від 09.10.2023 по справі 711/7164/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7164/21

Провадження № 2/711/449/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі: Копаєвій Є.В.

за участі:

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3

представника відповідачки ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила зобов`язати відповідачку не чинити позивачці перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 496кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136400:03:016:0102, шляхом заборони доступу та перетинання межі земельної ділянки та самовільного вчинення будь-яких дій на ній.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивачка та відповідачка є власниками суміжних земельних ділянок. Позивачкою було замовлено винос меж земельної ділянки в натурі і після проведених обмірів з`ясувалось, що за фактичним користуванням частина її земельної ділянки знаходиться у користуванні відповідачки. На пропозицію позивачки привести межі земельних ділянок у відповідність до їх розмірів, визначених у державному акті на право власності, відповідачка не відреагувала, внаслідок чого позивачка намагалась самостійно усунути виявлені порушення, але отримала супротив з боку матері відповідачки. З метою вирішення спору між сторонами щодо фактичних меж їх земельних ділянок позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відповідачка подала до суду відзив, в якому заперечила проти позовних вимог в повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень відповідачка посилається на те, що саме позивачка визначила фактичні межі своєї земельної ділянки без погодження з відповідачкою та встановила вздовж всієї ділянки огорожу у вигляді стовпців та сітки рабиці. В період часу з 2007 року по 2021 рік межа між земельними ділянками не змінювалась і спору між сторонами щодо розташування межі земельних ділянок не було. Зазначає, що вона не вчиняла жодних дій, які б могли створити перешкоди позивачці у користуванні своєю земельною ділянкою.

03.12.2021р. судом відкрито провадження у справі з визначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

14.04.2022р. від відповідачки на адресу суду надійшов письмовий відзив проти позову.

23.08.2022р. за клопотанням представника позивачки судом призначено по справі судову земельно-технічну експертизу для з`ясування відповідей на питання: 1) чи відповідають фактичні розміри, площа та конфігурація земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0102, площею 496 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , Державному акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 139208 від 07 серпня 2007 року? 2) у разі виявлення невідповідності фактичним розмірам площі та конфігурації земельної ділянки, надати можливі варіанти приведення у відповідність Державному акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 139208 від 07 серпня 2007 року. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

23.02.2023р. на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №13/22-ЗТ від 23.02.2023р., складений судовим експертом Оніщенко Н.С..

24.02.2023р. судом поновлено провадження у справі, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник позивачки адвокат Дрогоман О.О., який діє на підставі ордеру серії СА №1019527 від 22.11.2021р., також підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Додатково пояснив, що на теперішній час між сторонами існує спір щодо фактичних меж земельних ділянок. За фактичним користуванням межа між земельними ділянками зміщена в бік земельної ділянки позивачки, що є порушенням її прав, яке відповідачка не бажає усунути в добровільному порядку.

Відповідачка заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Додатково пояснила, що не чинить ніяких перешкод позивачці у користуванні земельною ділянкою, оскільки кожен з них може окремо користуватись своєю земельною ділянкою, бо вони розмежовані та мають окремі входи.

Представник відповідачки адвокат Могилей С.В., який діє на підставі ордеру серії СА №1050843 від 22.03.2023р. в судовому засіданні також заперечив проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що позивачкою не доведено порушення її прав з боку відповідачки. Зауважив на неналежності та недопустимості доказового значення експертного висновку в даному випадку, оскільки такий висновок складений не судовим експертом державної спеціалізованої експертної установи, а фізичною особою підприємцем. Додатково зазначив, що при проведенні експертного дослідження та обмірів земельних ділянок сторін не використовувались відомості з каталогу координат окружної межі спірних земельних ділянок, а також земельних ділянок суміжних землекористувачів. Також акцентував увагу на тому, що оскільки спір між сторонами стосується меж земельних ділянок, то він має розглядатись органом місцевого самоврядування, а не судом.

За клопотанням представника відповідача в судове засідання були викликані судовий експерт Оніщенко Н.С. та спеціаліст (інженер-геодезист) Брюховець С.О..

Судовий експерт Оніщенко Н.С. в судовому засіданні пояснила, що проводила експертне дослідження питань, постановлених судом в ухвалі від 23.08.2022р., на підставі результатів обмірів двох спірних земельних ділянок по їх фактичному користуванню з використанням результатів обмірів, що були складені інженером-геодезистом ОСОБА_5

ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є сертифікованим інженером-геодезистом, якого було залучено до участі у проведенні судової земельно-технічної експертизи по даній справі. Обміри земельних ділянок він здійснював за фактичним використанням по існуючим межам земельних ділянок і порівнював такі дані з даними земельного кадастру. Зазначив, що він не використовував інформацію з каталогу координат і визначені ним межі можуть відрізнятись від координат межових знаків, передбачених у технічній документації.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані суду письмові докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №139208 від 07.08.2007р. позивачці належить на праві власності земельна ділянка для ведення садівництва площею 496кв.м, що розташована на території Черкаської міської ради в товаристві садівників « ІНФОРМАЦІЯ_1 », кадастровий номер земельної ділянки 7110136400:03:016:0102 /а.с. 11/. На такій земельній ділянці знаходиться будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , - що підтверджується технічним паспортом із схематичним планом земельної ділянки /а.с. 6-10/.

Земельна ділянка позивачки межує із сусідньою земельною ділянкою площею 520кв.м з кадастровим номером 7110136400:03:016:0222, яка належить відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2007р. /а.с. 86-93/.

Фактична межа між земельними ділянками сторін згідно відомостей Державного земельного кадастру складає лінію довжиною 34,38м. За фактичним використанням лінія розмежування земельних ділянок сторін визначалась за місцем розташування огорожі, зробленої з металевої сітки рабиці, яка прикріплена до стовпчиків з металевих труб. Зазначені обставини визнаються сторонами і підтверджуються фотозображеннями з додатку 3 до висновку експерта №13/22-ЗТ від 23.02.2023р., складеного судовим експертом Оніщенко Н.С. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи /а.с. 138-141/.

Згідно висновку експерта №13/22-ЗТ від 23.02.2023р., складеного судовим експертом Оніщенко Н.С. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи /а.с. 130-141/, експертом зроблені наступні висновки:

- фактичні розміри, площа та конфігурація земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0102 не відповідає Державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №139208 від 07.08.2007р. Відхилення розмірів земельної ділянки має місце по лінії розмежування земельної ділянки з землями Черкаської міської ради в бік зменшення на 0,35м. (лінія розмежування має бути довжиною 14,7м, а фактично 14,35м), внаслідок чого загальна площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивачки складає 490кв.м, тоді як загальна площа такої ділянки згідно даних Державного земельного кадастру 496кв.м.;

- для приведення у відповідність Державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №139208 від 07.08.2007 конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0102 експертом запропоновано від точки «Б» перенести металевий стовпчик на відстань 0,35м. в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0222 та з`єднати дві точки «А» та «С».

При цьому під час проведення експертного дослідження експертом здійснено обміри конфігурації земельної ділянки відповідачки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0222) та встановлено, що площа такої земельної ділянки по фактичному користуванню складає 526кв.м, що на 6кв.м. більше від площі, що зазначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (520кв.м). Відхилення розмірів земельної ділянки має місце по лінії розмежування земельної ділянки з землями Черкаської міської ради в бік збільшення на 0,35м (лінія розмежування має бути довжиною 15,28м, а фактично 15,63м).

Сторони в добровільному порядку не змогли дійти згоди щодо встановлення фактичних межових знаків між їх земельними ділянками, оскільки відповідачка не дозволяє позивачці змінити місце розташування металевої огорожі, яка розмежовує їх земельні ділянки.

За таких обставин ОСОБА_1 стверджує про порушення з боку відповідачки правил землекористування, що завдає шкоди законним правам та інтересам позивачки, а тому звернулась до суду з зазначеним позовом.

Тож спір між сторонами виник з приводу порядку використання земельних ділянок та об`єктів будівництва тобто правовідносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Земельного кодексу України (далі - ЗК).

Надаючи оцінку доводам учасників справи та обґрунтованості позовних вимог суд виходить з наступного.

Цивільні правовідносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. При цьому регулювання таких відносин здійснюється на засадах, зокрема, неприпустимості позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, забезпечення судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності (статті 1, 3 ЦК).

Відповідно до ст. 13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав зазначених вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю, гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

За ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 386 ЦК власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в)своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; ж) за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

За умовами ч. 1 ст. 106 ЗК власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відповідно до ст. 152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В судовому засіданні встановлено, що згідно висновку експерта за результатами проведення судового земельно-технічного експертного дослідження №13/22-ЗТ від 23.02.2023р., складеного судовим експертом Оніщенко Н.С., фактична площа земельної ділянки, що належить позивачці і перебуває у її фактичному користуванні становить 490кв.м., тобто є меншою на 6кв.м. відносно площі, що зазначена в правовстановлюючих документах. Відповідне зменшення площі земельної ділянки обумовлено зміною її конфігурації за рахунок зменшення довжини лінії розмежування такої земельної ділянки з землями Черкаської міської ради на 0,35м., що відбулось внаслідок зміщення точки «Г» (кут земельної ділянки на плані меж в Державному акті серії ЯЕ №139208 від 07.08.2007, а.с. 11) в бік розташування точки «В».

В той же час площа земельної ділянки відповідачки по фактичному користуванню складає 526кв.м., тоді як загальна площа такої земельної ділянки згідно даних Державного земельного реєстру 520кв.м. При цьому збільшення площі земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0222 зумовлено зміною її конфігурації за рахунок збільшення довжини лінії розмежування такої земельної ділянки з землями Черкаської міської ради в бік збільшення на 0,35м. (лінія розмежування має бути довжиною 15,28м., а фактично 15,63м.), що відбулось внаслідок зміщення точки «В» (кут земельної ділянки на Кадастровому плані, а.с. 90) в бік розташування сусідньої земельної ділянки.

Таким чином, невідповідність фактичних розмірів земельних ділянок сторін даним Державного земельного кадастру обумовлюється розташуванням межі між такими земельними ділянками по фактичному користуванню в межах земельної ділянки позивачки, тобто межа між земельними ділянками позивачки (кадастровий номер 7110136400:03:016:0102) та відповідачки (7110136400:03:016:0222) по фактичному користуванню зміщена на відстань 0,35м. в бік земельної ділянки позивачки по лінії межування таких земельних ділянок з землями Черкаської міської ради.

Стосовно доводів сторони відповідача щодо належності та допустимості доказового значення висновку експерта №13/22-ЗТ від 23.02.2023р., то суд зауважує наступне.

Згідно зі ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наданий стороною позивача висновок експерта №13/22-ЗТ від 23.02.2023р., складений судовим експертом Оніщенко Н.С. на виконання ухвали суду від 23.08.2022р. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_6 має належну фахову компетентність та право на проведення земельно-технічної експертизи за спеціальністю «Розподіл земель та визначення порядку користування земельними ділянками», що підтверджується свідоцтвом №1598 від 16.11.2012р., виданим ЦЕКК Міністерства юстиції України, строк дії якого на момент проведення експертного дослідження не сплинув. Експертний висновок був складений за дорученням суду і експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, про що зазначено у такому висновку /а.с. 130/. При цьому для проведення експертизи було залучено спеціаліста з кваліфікацією інженера-геодезиста ОСОБА_5 , який має відповідний кваліфікаційний сертифікат /а.с. 142/. Та обставина, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 здійснюють свою діяльність, як суб`єкти підприємницької діяльності (ФОП), сама по собі не нівелює результатів їх діяльності, оскільки законом не заборонено проведення земельно-технічної експертизи експертами недержавних установ.

Стосовно доводів сторони відповідача щодо не використання під час проведення експертного дослідження та здійснення обмірів спірних земельних ділянок інформації з каталогу координат окружних меж земельних ділянок, то суд зауважує наступне.

Частинами п`ятою, шостою статті 106 ЗК України передбачено, що місцезнаходження межових знаків у разі їх визначення або встановлення відображається у матеріалах землевпорядного проектування та геодезичних вишукувань, а також на кадастрових планах земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані дотримуватися меж земельних ділянок.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (частина перша статті 107 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

По обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:03:016:0102 та 7110136400:03:016:0222 сформовані, а їх межі вже встановлені та зафіксовані у відповідних документах, які підтверджують право власності осіб на ці земельні ділянки, тому суть позовних вимог полягає у відновленні межі земельної ділянки, яка закріплена в правовстановлюючих документах та по якій відповідачка протиправно забороняє позивачці встановити розмежувальну огорожу.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду будь-яких доказів того, що між спірними земельними ділянками були погоджені та закріплені у встановленому законом порядку межові знаки з відповідними кутами координат, які знайшли відображення у технічній документації на земельну ділянку відповідачки. Не надано стороною відповідача і доказів того, що обміри земельної ділянки суперечать наявній технічній документації на таку земельну ділянку.

В цьому контексті варто звернути увагу, що обміри земельних ділянок під час проведення земельно-технічної експертизи та складання висновку експерта №13/22-ЗТ від 23.02.2023р. здійснювались за фактичним користуванням сторонами своїми земельними ділянками. При цьому експертне дослідження показало, що саме за фактичним користуванням має місце зміщення межі земельних ділянок за однією розмежувальною точкою в бік земельної ділянки позивачки, внаслідок чого у фактичному користуванні відповідачки перебувають зайві 6кв.м. земельної ділянки за рахунок площі земельної ділянки позивачки.

За таких обставин суд критично ставиться до доводів сторони відповідача про те, що невикористання при експертному дослідженні інформації з каталогу координат окружних меж земельних ділянок сторін має наслідком неможливість встановлення фактичних меж та площі земельних ділянок сторін за їх фактичним розташуванням на місцевості у користуванні кожного із співвласників.

Стосовно посилання сторони відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 05.04.2021р. у справі №735/1328/17, то слід звернути увагу, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Фактичні обставини спірних правовідносин у справі №735/1328/17 відрізняються від тих, які суд встановив в межах даного судового розгляду, а їхній зміст не свідчить, що правовідносини є ідентичними. Зокрема, у справі №735/1328/17 суд встановив, що експертом при дослідженні спірної земельної ділянки було встановлено її межові знаки, які внесені до Національної кадастрової системи (далі - НКС), але виявлено, що координати такої земельної ділянки в НКС внесені неправильні, внаслідок чого існувала необхідність корегування правильності координат земельної ділянки з прив`язкою до межових знаків. При цьому кадастровий план спірної земельної ділянки з Державного земельного кадастру та кадастровий план, який міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), мали відмінності з планом меж земельної ділянки на державному акті.

Отже у справі №735/1328/17 був наявний спір щодо розбіжностей у визначенні меж спірних земельних ділянок та розміщення межових знаків, що обумовлено неточністю координат земельної ділянки з прив`язкою до межових знаків, а у даній справі спір стосується щодо відновлення межі земельної ділянки, яка закріплена в правовстановлюючих документах та по якій відповідачка протиправно забороняє позивачці встановити розмежувальну огорожу. За таких обставин зважаючи на зміст та сутність спору між сторонами, то відповідно до ст. 158 ЗК його вирішення відноситься до юрисдикції суду, а не до органу місцевого самоврядування, оскільки стосується питання реалізації власником земельної ділянки права на користування нею, а отже доводи сторони відповідача про інше є помилковими.

Як вже зазначалося вище відповідачкою не надано належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості її позиції та правомірності її дій. Твердження відповідачки про те, що саме позивачкою була визначена фактична межа між їх земельними ділянками шляхом встановлення огорожі з металевої сітки не виправдовує дій відповідачки щодо заборони позивачці змінити розташування такої огорожі на теперішній час у такий спосіб, щоб її розташування відповідало межі земельної ділянки, визначеної у державному акті про право власності.

Отже, судом встановлено, що на теперішній час відповідачка своїми діями створює позивачці перешкоди у володінні, розпорядженні та користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою, тобто порушує її права, як власника земельної ділянки, а тому права позивачки підлягають захисту.

Стосовно обраного позивачкою способу захисту, то слід зауважити наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 02.07.2019р. у справі № 48/340, від 19.05.2020р. у справі №916/1608/18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

Такий спосіб захисту як зобов`язання відповідача вчинити дії за своєю сутністю має бути направлений на покладання конкретного індивідуально визначеного обов`язку, оскільки в інакшому випадку відповідне рішення суду не може бути виконане в примусовому порядку. Зміст такого обов`язку не може мати невизначеного характеру, щоб запобігти невиправданому обмеженню законних прав і свобод відповідача.

В даному випадку, беручи до уваги зміст порушень прав позивачки та суть виникнення спору між сторонами, суд приходить до висновку, що реальне та ефективне відновлення правового становища позивачки може бути досягнуто шляхом покладання на відповідачку обов`язку не чинити позивачці перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 7110136400:03:016:0102 в частині розміщення межових знаків (огорожі) такої земельної ділянки відповідно до додатку 2 Висновку судової земельно-технічної експертизи № 13/22-ЗТ від 23.02.2023р., складеного судовим експертом Оніщенко Н.С., тобто відповідно до наведеного експертом варіанту приведення земельної ділянки у відповідність Державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №139208 від 07.08.2007р.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду в сумі 908 грн. /а.с. 1/ та витрат з оплати послуг судового експерта.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 ЦПК України суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Згідно з ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

На підтвердження понесення позивачкою витрат з оплати судової земельно-технічної експертизи суду надано квитанції від 09.01.2023р. на суму 12270,10 грн. (за земельно-технічну експертизу згідно рах. №13/22 від 30.11.2022р.) та на суму 2650 грн. (за геодезичні роботи за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рх. №б/н). Натомість платником коштів за такими квитанціями значиться ОСОБА_7 , який не є учасником справи. Будь-яких доказів того, що оплата відповідних коштів здійснена за дорученням та від імені позивачки суду не надано. Не надано суду і доказів того, що відповідні оплати пов`язані із проведенням експертизи, за наслідками якої складений висновок експерта №13/22-ЗТ від 23.02.2023р. Таким чином, суд доходить висновку, що стороною позивача не надано суду належних та достатніх доказів для підтвердження реальності понесення саме позивачкою витрат з оплати судової експертизи, а тому у суду відсутні правові підстави для ухвалення рішення про покладання на відповідачку обов`язку з відшкодування таких витрат позивачці.

Стосовно витрат позивачки з оплати судового збору, то суд бере до уваги, що позовна заява містила одну вимогу немайнового характеру, внаслідок чого судовий збір сплачувався за мінімальною ставкою для вимог немайнового характеру. За таких обставин, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, справедливим та пропорційним буде покладання на відповідачку обов`язку з відшкодування позивачці витрат з оплати судового збору в повному обсязі, тобто в сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) не чинити перешкоди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у користуванні земельною ділянкою площею 0,0496 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7110136400:03:016:0102, в частині розміщення межових знаків такої земельної ділянки відповідно до додатку 2 Висновку судової земельно-технічної експертизи № 13/22-ЗТ від 23.02.2023, складеного судовим експертом Оніщенко Надією Сергіївною, тобто розміщення межових знаків наступним чином: 1) точка «А» (тильна межа земельних ділянок), що знаходиться на сумісній огорожі між двома земельними ділянками з кадастровими номерами 7110136400:03:016:0102 та 7110136400:03:016:0222 (огорожа металева), залишається без змін; 2) від точки «Б» переноситься металевий стовпчик на відстань 0,35м в бік земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:03:016:0222; 3) з`єднуються дві точки «А» та «С».

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 908 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 09 жовтня 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко