Постанова

від 02.10.2023 по справі 624/842/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 624/842/20 Номер провадження 22-ц/814/825/23Головуючий у 1-й інстанції Куст Н.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Триголова В.М.,

суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.,

секретар: Коротун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Мажарка» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Мажарка» , третя особа:Сектор державної реєстрації Кечигівської районної державної адміністрації про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: зобов`язати ПОСП «Мажарка» повернути земельну ділянку кадастровий номер 6323181000:16:002:0043, загальною площею 5,2566 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про права на спадщину за заповітом від 30 червня 2020 року зареєстрованого в реєстрі за №406 серія НОН №600646 та знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області ;

скасувати державну реєстрацію договору оренди укладеного між ОСОБА_2 та ПОСП «Мажарка» строком на 49 років зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 жовтня 2019 року, номер запису 33628262 внесеною за заявою ОСОБА_3 від 08 жовтня 2019 року №36319029.

18 грудня 2020 року представник відповідача ПОСП «Мажарка» подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПОСП «Мажарка», третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі у повному обсязі.

Рішенням Кечигівського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського товариства «Мажарка» про повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі - задоволено.

Зобов`язано Приватно-орендне сільськогосподарське товариство «Мажарка» повернути земельну ділянку кадастровий номер 6323181000:16:002:0043, загальною площею 5,2566 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить ОСОБА_1 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 червня 2020 року зареєстрованого в реєстрі №406 серія НОН №600646 та знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди укладеного між ОСОБА_2 та Приватно-орендним сільськогосподарським товариством «Мажарка» строком на 49 років зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 жовтня 2019 року, номер запису 33628262 внесеною за заявою ОСОБА_3 від 08 жовтня 2019 року №36319029.

Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського товариства «Мажарка» судові витрати в сумі 10605 (десять тисяч шістсот п`ять) грн 22 коп..

Непогодившись із таким рішенням суду його в апеляційному порядку оскаржило Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «Мажарка». Скарга мотивована тим, що суд приймаючи рішення дійшов передчасних висновків на основі неналежних, недостовірних та недопустимих доказів, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права.

Апелянт , обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на те , що судом прийнято незаконне рішення , оскільки висновки суду ґрунтуються на результатах проведеної експертизи , що була проведена лише щодо одного примірнику договору оренди , попри наявність іншого примірника ( відповідача) у матеріалах справи.

Крім того, скаржник вказує, що не підписання орендодавцем одного із примірників договору не може свідчити про втрату юридичної сили іншими примірниками цього ж договору . У зв`язку із цим апелянт просить витребувати у позивача ОСОБА_1 примірник договору оренди землі , укладеного між ОСОБА_2 та Приватно-орендним сільськогосподарським товариством «Мажарка» .

ПОСТ «Мажарка» просить скасувати рішення Кечигівського районного суду Харківської області від 28 грудня 2021 року, та ухвалити нове , про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 367Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до слідуючого висновку.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що оскільки договір оренди між сторонами не укладався, відповідач без законних на те підстав користується співрною земельною ділянкою, тому підлягає скасуванню і запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про інше речове право №33628262 щодо права оренди відповідача на спірну земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення першої інстанцій відповідає..

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №406 від 30 червня 2020 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 5,2566 га в межах згідно планом, кадастровий номер 6323181000:16:002:0043 переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ХР №004646(копія, а.с.23-24).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17 липня 2020 ороку ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (копія, а.с.8).

Відповідно до копії договору оренди землі 15 вересня 2019 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПОСП «Мажарка» (орендар) укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, строком на 49 років (копія, а.с.9-21).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 жовтня 2019 року відбулася реєстрація права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323181000:16:002:0043 площею 5,2566 га, строк дії 16 вересня 2068 рік, з правом пролонгації, на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н виданий 16 вересня 2019 року, видавник: ПОСП «Мажарка», ОСОБА_2 , індексний номер 49118936 від 10 жовтня 2019 року (копія, а.с.22).

Відповідно до висновку експерта №30726від 29 листопада 2021 року підпис від імені ОСОБА_2 у договорі оренди земельної ділянки від 16 вересня 2019 року, укладеному між ОСОБА_2 та ПОСП «Мажарка» строком на 49 років, зареєстрованому в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 08 жовтня 2019 року, номер запису 33628262 (земельна ділянка площею 5,2566 га, кадастровий номер 6323181000:16:002:0043), розташований у графі «Орендодавець», рядку « ОСОБА_2 », - виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.140-147).

Крім вказаних доказів , відповідач у відзиві та апеляційній скарзі посилався на сплату ним орендної плати за видатковими касовими ордерами №1117 від 21 листопада 2019 року в сумі 9262,00 грн та №1116 від 21 листопада 2019 року в сумі 7238,00 грн. Проте, докази такої сплати у матеріалах справи відсутні.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від З0 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулась з вимогою про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди землі, посилаючись на те, що вона є власником спірної земельної ділянки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а спадкодавець( ОСОБА_2 ) не підписувала їх умови не погоджувала.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що договір оренди землі було укладено у чотирьох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Проте експертиза була проведена щодо одного договору.

Між тим, на дослідження експерта було представлено екземпляр договору, який надано саме відповідачем.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом з тим, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Ураховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на тому, що спадкодавець не укладала оспорюваний договір, користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою відповідачем без договірних відносин є незаконним.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Більш того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Оскільки факт відсутності волевиявлення ОСОБА_2 (орендодавця) на укладення оспорюваного договору оренди землі, підтверджується категоричним висновком судової почеркознавчої експертизи від 29 листопада 2021 року №30726 складеним Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса, то такий договір є неукладеним.

Тому звернення до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом договору оренди є ефективним способом захисту.

Що стосується позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди землі, колегія суддів зазначає наступне.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між ОСОБА_1 та ПОСП Мажарка спору про право оренди на земельну ділянку оскільки договір оренди землі спадкодавець ( ОСОБА_2 ) не підписувала, тому він є неукладеними, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує права ОСОБА_1 на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом 08 жовтня 2019 року відбулася реєстрація права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323181000:16:002:0043 площею 5,2566 га, строком на 49 років на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 15 вересня 2019 року між орендарем ПОСП Мажарка та орендодавцем ОСОБА_2 , за індексним номером 49118936 від 10.10.2019.

Власником спірної земельної ділянки на час подання позову є ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 червня 2020 року №406 , спадкова справа №21/2020, що відповідає вимогам ЦК України, ЗК України.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 15 вересня 2019 року порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, загальною площею 5,2566 га, кадастровий номер 6323181000:16:002:0043, що знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Отже, реєстрація права оренди ПОСП Мажарка на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 ( що є спадкодавцем ОСОБА_1 ) фактично не підписувала, тобто цей правочини є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечує реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування права оренди земельної ділянки загальною площею 5,2566га, кадастровий номер 6323181000:16:002:0043, що знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області зареєстрованого 08 жовтня 2019 року року ОСОБА_6 . Сектор державної реєстрації Кечигівської районного державної адміністрації , Харківська область.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від: 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17 (провадження № 61-40620св18), 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18).

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків районного суду не спростовують.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах,ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Мажарка» залишити без задоволення.

Рішення Кегичівського районногосуду Харківськоїобласті від28грудня 2021року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя : В. М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов