Рішення

від 03.10.2023 по справі 344/11709/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11709/23

Провадження № 2/344/2660/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Говзан М.М.

представника відповідача Тарновської І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2023 позивач звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської міської ради, у якому просить зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.02.2021 по 31.05.2023 в сумі 367087 грн. 67 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.03.2020 скасовано наказ про звільнення, також поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника начальника відділу охорони об`єктів комунального майна КП «Муніципальна варта», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2019 до дня поновлення на роботі та моральну шкоду.

Однак, рішення суду про поновлення позивача на роботі не виконано. У зв`язку з цим, розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020090010002585 за ч.2 ст. 382 КК України.

11.02.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи КП « Муніципальна варта» на підставі рішення власника.

Оскільки рішення суду не було виконано, у справі №344/2794/21, з Івано-Франківської міської ради як з засновника, на користь ОСОБА_1 було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Жодного наказу про його звільнення та внесення змін у його трудову книжку не існує, що свідчить про невиконання рішення суду.

Відтак, вимог чинного законодавства не дотримано, саме з вини Івано-Франківської міської ради відбулась затримка виконання рішення про поновлення позивача на роботі, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку у відповідності у відповідності до ст. 236 КЗпП.

03.07.2023 ухвалою судді залишено позов без руху.

14.07.2023 - усунуто недоліки.

17.07.2023 - ухвалою судді відкрито провадження у справі.

02.08.2023 - від представника відповідача надійшов відзив на позов. У позові просить відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що відбулась повна ліквідація КП «Муніципальна варта» і відповідно обов`язку працевлаштування працівників на власнику немає, крім випадків ст.ст. 184, 186-1 КЗпП. Щодо твердження позивача, що Івано-Франківська міська рада зобов`язана була видати наказ про звільнення та внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 , то таке не відповідає дійсності. Оскільки КП «Муніципальна варта» припинено шляхом ліквідації, що не передбачає правонаступництва, в тому числі щодо видачі рішення та внесення відповідного запису у трудову книжку. Учасник ( засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, і навпаки, крім випадків встановлених установчими документами.

Позивач та його представники у вступному слові позовні вимоги підтримали з мотивів, що зазначені у позові. Позов просили задоволити. Позивач додав, що рішення суду про його поновлення на роботі умисно не виконувалось, зокрема на той час коли КП «Муніципальна варта» ще існувало. Незаконні записи в трудовій книжці створюють йому безліч незручностей.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову, зокрема з мотивів, що викладені у відзиві.

Вислухавши вступне слово сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.03.2020 у справі за №344/7346/19, позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна варта», за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору- начальника КП «Муніципальна варта» Прусак А.С. про скасування наказу про звільнення на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Комунального підприємства «Муніципальна варта» № 70 про звільнення з роботи від 25/03/2019; поновлено ОСОБА_1 на роботі - на посаді заступника начальника-начальника відділу охорони об`єктів комунального майна Комунального Підприємства «Муніципальна варта» з 25/03/2019.

Стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25/03/2019 по 10/03/2020, з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів та 5000 грн. моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць звернуто до негайного виконання.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10.11.2020 вказане рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з Комунального підприємства «Муніципальна варта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме стягнуто з Комунального підприємства «Муніципальна варта» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2019 по 10.03.2020 в розмірі 105 444,73 грн., з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів. Рішення набрало законної сили 10.11.2020.

21.08.2020 Івано-Франківський міський відділ ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Івано-Франківськ) звернувся до Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

28.08.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62358941, з приводу виконання рішення про поновлення на роботі на підставі п. 11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Рішення суду в частині моральної шкоди виконане - 02.02.2021, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 08.02.2021 ( а.с. 41-42,44-43, 65).

Згідно з відповіддю відділу бухгалтерського обліку та звітності виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 01.08.2023 №11.1.-07/265, що надана начальнику відділу правового забезпечення Департаменту правової політики І. Тарновській, ОСОБА_1 у трудових відносинах з Івано-Франківською міською радою не перебував, заробітна плата йому не нараховувалась та не виплачувалась. ( а.с. 63).

Поряд з цим, відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 18.12.2019 за №407-34, вирішено припинити комунальне підприємство «Муніципальна варта» ( код ЄДРПОУ 40688537) шляхом ліквідації; виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради уповноважено створити ліквідаційну комісію з припинення комунального підприємства «Муніципальна варта» ( а.с. 66).

Рішенням від 22.05.2020 за №128-40 Івано-Франківської міської ради затверджено ліквідаційній баланс вказаного комунального підприємства ( а.с. 67).

11лютого 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи комунального підприємства «Муніципальна варта» на підставі рішення власника.

Так, згідно з Статутом КП «Муніципальна варта» у редакції від 20.06.2017, таке підприємство створене та діє відповідно цивільного та господарського кодексів України і входить до сфери управління Івано-Франківської міської ради ( п.1.1). За п. 1.2. власником Муніципальної варти є територіальна громада міста Івано-Франківська в особі Івано-Франківської міської ради (далі Власник). Муніципальна варта є самостійним господарюючим суб`єктом, набуває прав та обов`язків юридичної особи від дня його державної реєстрації ( п.1.4).

Муніципальна варта у своїй діяльності підзвітна й підконтрольна Івано-Франківській міській раді, виконавчому комітету, міському голові та управлінню з питань надзвичайних ситуацій, мобілізаційно-оборонної роботи та діяльності правоохоронних органів міської ради (далі Орган управління) ( п.1.5).

Майно Муніципальної варти є власністю територіальної громади міста Івано-Франківська і закріплюється за ним на праві господарського відання (5.1). Вищим органом управління Муніципальною вартою є Власник (6.1). Основні питання діяльності Муніципальної варти вирішуються Органом управління (6.2). Управління Муніципальною вартою здійснюється начальником, який призначається на посаду розпорядженням міського голови за поданням керівника Органу управління, на підставі укладеного контракту ( 6.4.8). Начальник несе відповідальність за наслідки господарської діяльності Муніципальної варти та звітує перед Органом управління та Власником. ( 6.4.10). Трудова діяльність працівників Муніципальної варти здійснюється на основі укладених з ними трудових договорів (контрактів) відповідно до чинного законодавства. Робота окремих працівників може здійснюватись на підставі цивільно-правових договорів (8.1).

Припинення діяльності Муніципальної варти відбувається шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) за рішенням Власника або за рішенням суду (9.1). Муніципальна варта вважається реорганізованою або ліквідованою з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності (п.9.6.) При реорганізації і ліквідації Муніципальної варти працівникам, які звільняються, гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України (9.7.).

Поряд з цим, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.06.2021 у справі №344/2794/21, яке набрало законної сили та залишено без змін судом апеляційної інстанції 16.09.2021, позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі) та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Вирішено стягнути з Івано-Франківської міської ради, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11 березня 2020 року по 11 лютого 2021 року, тобто до часу внесення запису про ліквідацію КП « Муніципальна варта», включно в розмірі 101 069 грн; стягнути із присудженої суми середнього заробітку в розмірі 101 069 (сто одну тисячу шістдесят дев`ять) гривень 43 копійки всі обов`язкові платежі та внески ( а.с. 6-16).

Зокрема, такими рішеннями суду встановлено, що за рішенням Івано-Франківської міської ради від 12 березня 2020 року №358, після ліквідації майно КП «Муніципальна варта» передано Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою, тобто останнє фактично вступило в управління майном комунального підприємства та мала місце ліквідація, то власник (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи) зобов`язаний виплатити працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу.

На час прийняття рішення про суду про поновлення позивача на роботі, які і стягнення середнього заробітку, КП «Муніципальна варта» ще існувало, відбувався процес ліквідації.

Власником КП «Муніципальна варта» була Івано-Франківська міська рада, вона здійснювала управлінням майном підприємства, яке залишилось, тому саме Івано-Франківська міська рада повинна відповідати за невиконані зобов`язання КП «Муніципальна варта» у відповідності до ч.3 ст. 96 ЦК України.

За змістом частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що обставини справи - це життєві факти, які мають значення для вирішення спору, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності (статті 77-80 ЦПК України) суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Від встановлення судом обставин справи потрібно відрізняти правові висновки, які робить суд на підставі таких обставин, у тому числі оціночні. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18).

Так, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей остаточного і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист основоположних прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Так, належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі/посаді, слід вважати видання власником/уповноваженим органом про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, згідно яких, середній заробіток за час вимушеного прогулу є по суті, неотриманою заробітною платою за невиконання трудової функції не з вини працівника, на яку поширюються норми законодавства про оплату праці. Працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення цього середнього заробітку без обмеження будь-яким строком згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України та не позбавлений права після ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі надалі звернутися до суду з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст. 240-1КЗпПУкраїни у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбаченістаттею 49-3цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до частини другої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відтак, неможливість поновлення працівника на попередній посаді може бути пов`язано виключно з однією обставиною повною ліквідацією роботодавця, однак при цьому працівника слід визнавати звільненим за пунктом 1статті 40КЗпП, про що також мають бути здійснені відповідні записи до трудової книжки.

При цьому, ліквідація роботодавця унеможливлює поновлення позивача на роботі, проте не позбавляє права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу незаконного звільнення до часу ліквідації комунального підприємства, з яким працівник перебував у трудових відносинах.

На час прийняття рішення про суду про поновлення позивача на роботі від 10.03.2020, як і стягнення середнього заробітку, КП «Муніципальна варта» ще існувало, був розпочатий процес ліквідації. Як вище встановлено 11.02.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи КП «Муніципальна варта». Таке припинення відбулось без правонаступництва.

Суд приймає до уваги твердження сторони позивача про тривалий період невиконання рішення суду про поновлення на роботі, існування неправомірних записів в трудовій книжці про звільнення за ч.3 ст. 40 КЗпП України.

Однак, норма ст.235КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування. Ця норма покликана захистити інтереси працівника, через неповновлення на роботі, який у цей час мав би отримувати заробітну плату у роботодавця.

На підставі наведеного, як вище встановлено, позивач звертався за захистом своїх прав на отримання середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, і рішенням суду від 17.06.2021 у справі №344/2794/21, такий позов задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час невиконання рішення суду до часу ліквідації комунального підприємства -11.02.2021, тобто втрати ОСОБА_1 щодо неотримання заробітної плати за весь можливий час існування КП «Муніципальна варта», в період можливості виконання трудової функції на вказаному підприємстві. Відтак, суд дійшов висновку, що у позові ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.02.2021 по 31.05.2023 в сумі 367087 грн. 67 коп. слід відмовити.

Враховуючи, що у позові відмовлено, судові витрати позивачу не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача : адвокат Говзан Микола Миколайович, адреса : вул. Тичишини,8 літ. А, оф. 165, м. Івано-Франківськ;

Відповідач : Івано-Франківська міська рада, код ЄДРПОУ : 33644700, адреса : Грушевського,21, м. Івано-Франківськ.

Повне рішення складено 09.10.2023.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.