Постанова

від 11.04.2024 по справі 344/11709/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/11709/23

Провадження № 22-ц/4808/91/24

Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,

суддів: Девляшевського В.А., Фединяка В.Д. секретаря Кузнєцова В.В.

за участю апелянта ОСОБА_1

представника апелянта адвоката Говзана М.М.

представника відповідача Тарновської І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2023 року в складі судді Кіндратишин Л. Р., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 09 жовтня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківська міська рада про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Позов мотивовано тим, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 березня 2020 року скасовано наказ про звільнення, поновлено його на посаді заступника начальника - начальника відділу охорони об`єктів комунального майна КП «Муніципальна варта», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2019 року до дня поновлення на роботі та моральну шкоду.

Проте, КП «Муніципальна варта» рішення суду в частині поновлення його на роботі не виконало, у зв`язку з цим, було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020090010002585 за частиною 2 статті 382 КК України.

11 лютого 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи КП « Муніципальна варта» на підставі рішення власника.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2021 року стягнуто з Івано-Франківської міської ради, як з засновника КП «Муніципальна варта», на його користь середній заробіток за період з 11 березня 2020 року по 11 лютого 2021 року у розмірі 101 069,43 грн.

Враховуючи зазначене та у зв`язку із тим, що у період з 11 лютого 2021 року по 31 травня 2023 року рішення про поновлення на роботі не виконано, позивач на підставі статті 236 КЗпП України просив суд стягнути з відповідача на свою користь 367 087,67 грн середнього заробітку за час невиконання рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач звертався за захистом своїх прав на отримання середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі, і рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2021 року у справі №344/2794/21, такий позов задоволено, стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час невиконання рішення суду до часу ліквідації комунального підприємства - 11 лютого 2021 року, тобто втрати ОСОБА_1 щодо неотримання заробітної плати за весь можливий час існування КП «Муніципальна варта», в період можливості виконання трудової функції на вказаному підприємстві.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що з 11 лютого 2021 року з часу внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи КП «Муніципальна варта» до Івано-Франківської міської ради, як засновника підприємства, перейшов обов`язок щодо виконання рішення в частині поновлення його на роботі. Івано-Франківською міською радою не видано наказ про скасування запису про його звільнення чи внесення запису про зміну підстав звільнення до трудової книжки. Вказане свідчить про невиконання рішення Івано-Франківського міського суду від 10 березня 2020 року саме з вини Івано-Франківської міської ради, що є підставою для стягнення на його користь середнього заробітку на підставі статті 236 КЗпП.

Позиція інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Івано-Франківська міська рада вказує, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги скарги підтримали, просили її задоволити.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнала, просила її залишити без задоволення.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2020 року у справі за №344/7346/19 задоволено позов ОСОБА_1 до КП «Муніципальна варта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - начальник КП «Муніципальна варта» Прусак А. С. , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника КП «Муніципальна варта» № 70 про звільнення з роботи від 25 березня 2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника-начальника відділу охорони об`єктів комунального майна КП «Муніципальна варта» з 25 березня 2019 року. Також стягнуто з КП «Муніципальна варта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2019 року по 10 березня 2020 року з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів та 5 000 грн моральної шкоди.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення з КП «Муніципальна варта» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнувши з КП «Муніципальна варта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2019 року по 10 березня 2020 року в розмірі 105 444,73 грн, з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

10 березня 2020 року Івано-Франківським міським судом було видано виконавчий лист в частині поновлення на роботі, який був пред`явлено до примусового виконання.

21 серпня 2020 року Івано-Франківський міський відділ ДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся до Івано-Франківського відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за невиконання рішення суду про поновлення на роботі.

28 серпня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа про поновлення на роботі на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 грудня 2019 року №407-34 міська рада вирішила припинити КП «Муніципальна варта» (код ЄДРПОУ 40688537) шляхом ліквідації. Уповноважено виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради створити ліквідаційну комісію з припинення КП «Муніципальна варта». Рішенням від 22 травня 2020 року №128-40 Івано-Франківська міська рада вирішила затвердити ліквідаційній баланс вказаного комунального підприємства.

11 лютого 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи комунального підприємства «Муніципальна варта» на підставі рішення власника.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2021 року, залишеного без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вирішено стягнути з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11 березня 2020 року по 11 лютого 2021 року включно в розмірі 101 069,43 грн з відрахуванням всіх обов`язкових платежів та внесків.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з статтею 235 КЗпП України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей остаточного і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист основоположних прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Відповідно до статті 236 КЗпП у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Тобто за невиконання рішення про поновлення на роботі передбачено грошове покарання у формі середнього заробітку за час затримки, оскільки працівник не може приступити до виконання обов`язків та не може отримувати винагороду за свою роботу.

В спірному випадку, як правильно встановив суд першої інстанції, внаслідок невиконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 за позовом останнього було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Так рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2021 року, залишеного без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Вирішено стягнути з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 11 березня 2020 року по 11 лютого 2021 року включно в розмірі 101 069,43 грн з відрахуванням всіх обов`язкових платежів та внесків.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що порушення його прав триває, оскільки до 31 травня 2023 року (часу подання позову) відповідач не поновив його право. Зокрема, рішення суду про поновлення на роботі не виконано, оскільки орган, який здійснює управління майном КП « Муніципальна варта» - Івано-Франківська міська рада не внесла до його трудової книжки запис про звільнення у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - роботодавця. Тому, на його думку, наявні підстави для стягнення середнього заробітку на час неправомірної бездіяльності міської ради.

Однак такі доводи не мають правого підґрунтя, оскільки у зв`язку з ліквідацією юридичної особи - роботодавця припинився вимушений прогул протягом якого працівник не міг приступити до роботи і який оплачується як неотримана заробітна плата.

Суд першої інстанції дав правильну оцінку цим обставинам і з цим погоджується апеляційний суд виходячи з наступного.

11 лютого 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи комунального підприємства «Муніципальна варта» на підставі рішення власника, тобто підприємство ліквідовано без правонаступництва.

У постанові від 23 листопада 2023 року у справі № 185/5224/21 Верховний Суд зробив висновок, що КЗпП України передбачає такі види середнього заробітку, на які має працівник під час звільнення в разі порушення його прав: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; середній заробіток за час вимушеного прогулу, який присуджується незаконно звільненому працівнику, або у випадку якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, або у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення.

З огляду на те, що внаслідок несвоєчасного виконання рішення суду про поновлення на роботі через винні дії (бездіяльність) роботодавця працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці, тому потрібно виходити з того, що у статті 236 КЗпП України йдеться саме про середній заробіток за час вимушеного прогулу. Отже, у разі затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі порушені права працівника захищаються середнім заробітком саме за час вимушеного прогулу, оскільки протиправні дії чи бездіяльність роботодавця позбавляють працівника можливості виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. За змістом приписів статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі потрібно вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин. Тобто належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі є видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення про поновлення на роботі вважається завершеним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Водночас працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливість виконання своїх обов`язків.

У даному випадку, внаслідок ліквідації КП «Муніципальна варта» поновлення позивача на попередній посаді наразі є неможливим з об`єктивних причин. ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за весь час вимушеного прогулу до 11 лютого 2021 року (дата припинення юридичної особи) згідно рішення суду. За таких обставин, після 11 лютого 2021 року, в розумінні статті 236 КЗпП України, підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення не має.

Також у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що з 19 серпня 2021 року працює у ТОВ «Пресмаш» та отримує заробітну плату.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам позовних вимог, які суд перевіряв в суді під час розгляду справи, дав їм мотивовану оцінку.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

Судді: Девляшевський В.А.

Фединяк В.Д.