Ухвала

від 06.10.2023 по справі 160/25313/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 жовтня 2023 року Справа № 160/25313/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Покровської селищної ради, в особі виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Покровської селищної ради № 32 від 26.09.2023 року в складі голови комісії Швидь І.В., секретаря Леоненко В.В. та 5 членів комісії, прізвища яких не зазначені, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Як слідує із тексту позовної заяви та додатних до неї матеріалів у позивача виникли спірні правовідносини з відповідачем щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, дана справа за правилами пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України підсудна не Дніпропетровському окружному адміністративному суду, а місцевому загальному суду як адміністративному суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Місцем знаходження відповідача є: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Покровське, вул. Центральна, буд. 20.

Отже, оскільки місцем знаходження відповідача є Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Покровське, справа належить до підсудності Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Пунктом 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Стосовно предметної підсудності Кодекс адміністративного судочинства України аналогічної норми не містить.

Проте, згідно з частино 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України не заборонено застосовувати аналогію закону щодо прогалин у процесуальному законодавстві.

Частинами 5, 6 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Оскільки позовна заява подана позивачем із порушенням правил предметної підсудності, суд вважає за необхідне передати справу на розгляд до Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Керуючись статтями 20, 29, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу №160/25313/23 за позовом ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Покровської селищної ради в особі виконавчого комітету Покровської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови передати на розгляд до Покровського районного суду Дніпропетровської області (вул. Дмитра Яворницького, 134, смт. Покровське, 53600).

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська