Рішення

від 09.10.2023 по справі 240/5459/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/5459/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

судді Шимоновича Р.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо відмови скасувати наказ УМВС України в Житомирській області № 227 о/с від 22.09.2011;

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови скасувати наказ УМВС України в Житомирській області № 235 о/с від 29.09.2011;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області скасувати наказ УМВС України в Житомирській області № 227 о/с від 22.09.2011;

- зобов`язати відповідача скасувати наказ УМВС України в Житомирській області № 235 о/с від 29.09.2011 і видати новий наказ з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за півтора відповідно до наказу начальника УМВС України в Житомирській області № 162 о/с від 08.07.2011.

В обгрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач протиправно виніс спірні накази щодо незарахування додатково до вислуги років у пільговому обчисленні часу служби у зоні безумовного та гарантованого відселення за 2001-2011 роки.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Від відповідача відзив на позов не надійшов.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.

Встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 14.12.1995 до 29.09.2011.

Наказом начальника УМВС України в Житомирській області № 162 о/с від 08.07.2011 підполковнику міліції ОСОБА_1 , начальнику відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи (для обслуговування адміністративних територій Баранівського, Ємільчинського, Новоград - Волинського та Червоноармійського районів), підпорядкованого УМВС, час служби у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення у 2001-2011 роках, згідно з табелям обліку робочого часу зараховано додатково до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць служби за півтора місяця.

Наказом УМВС України в Житомирській області від 05.09.2011 №211 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи (для обслуговування адміністративних територій Баранівського, Ємільчинського, Новоград - Волинського та Червоноармійського районів), підпорядкованого УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ з 7 вересня 2011 року у запас, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за п. 64 "ж" (за власним бажанням). При цьому в наказів була визначена вислуга років на день звільнення: календарна - 18 років 07 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні - 20 років 02 місяці 18 днів.

У подальшому наказом УМВС України в Житомирській області № 227 о/с від 22.09.2011, на підставі висновку службового розслідування УКЗ УМВС від 22.09.2011, скасовано пункти наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 08.07.2011 № 162 о/с та № 211 о/с від 05.09.2011 у частині зарахування додатково до вислуги років у пільговому обчисленні часу служби у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення з 2001 р. по 2011 р. підполковнику міліції ОСОБА_1 , начальнику відділення реєстраційно - екзаменаційної роботи (для обслуговування адміністративних територій Баранівського, Ємільчинського, Новоград-Волинського та Червоноармійського районів) (м. Новоград-Волинський), підпорядкованого УМВС. Внесено зміни до пункту наказу начальника УМВС України в Житомирській області від 05.09.2011 № 211 о/с у частині звільнення позивача, даний пункт викладено в наступній редакції: "відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнити з органів внутрішніх справ у запас (з поставленням на військовий облік) за п. 64 ж (за власним бажанням) підполковника міліції ОСОБА_1 , з 7 вересня 2011 року. Вислуга на день звільнення становить: календарна - 18 років 07 місяців 02 дні".

Наказом УМВС України в Житомирській області від 29.09.2011 № 235 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 , начальника відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи (для обслуговування адміністративних територій Баранівського, Ємільчинського, Новоград-Волинського та Червоноармійського районів) (м. Новоград- Волинський), підпорядкованого УМВС, звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 "г" Положення з 29.09.2011 без врахування пільгового обчислення вислуги років.

На своє звернення до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо скасування оскаржуваних наказів отримав лист-відповідь № Р-17лк/12/01-2021 від 02.02.2021 про те, що нарахування пільгового стажу відбувається згідно з переліками військових частин, підрозділів та установ, затвердженими відповідно Міноборони, МВС, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним УСБ, Адміністрацією Державної прикордонної служби України тощо. Станом на теперешній час на адресу ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області не надходив наказ МВС України, яким затверджувався б перелік підрозділів, що підпадають під дію Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393. Крім того, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII виключено статтю 2 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що унеможливлює проведення зарахування до вислуги років в пільговому обчисленні проходження служби в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення при призначенні пенсії по лінії МВС України.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (в редакції, чинній на момент звільнення позивача, далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ закріплено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року №393 (в редакції, чинній до 01 січня 2015 року, далі - Порядок №393).

Відповідно до абзацу п`ятнадцятого підпункту "в" пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах - один місяць служби за півтора місяця: у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони.

Згідно з додатком 1 до наказу Міністерства внутрішніх справ України №748 від 22 листопада 1993 року, затверджено перелік населених пунктів віднесених до зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення згідно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року №17-Р, на території яких виконання службових обов`язків зараховується до строку вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів внутрішніх справ, військ внутрішньої та конвойної охорони в пільговому обчисленні - один місяць за півтора місяця.

Зокрема, до вказаного переліку входять с.Брониця, смт Броницька Гута, с.Дубники, с.Кленова, с.Михіївка, с.Липине, с.Перелісянка, с.Прихід Новоград-Волинського району Житомирської області, де проходив службу позивач, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями табелів обліку робочого часу особового складу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки Порядком №393 визначено зарахування служби в органах внутрішніх справ у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення із розрахунку один місяць за півтора і цей порядок діє, тому у відповідача не було правових підстав для відмови у зарахуванні позивачу вислуги років у пільговому обчисленні.

Крім того, посилання відповідача на відсутність переліку підрозділів, затверджуваного відповідно Міністерством внутрішніх справ України не давало йому права для відмови позивачу у зарахуванні вислуги років у пільговому обчисленні.

Надання Порядком №393 Міністерству внутрішніх справ України повноважень визначення переліку підрозділів та установ для реалізації вже наданого права не означає, що Міністерство внутрішніх справ України, визначаючи такі підрозділи та установи може звужувати обсяг наданого позивачу права, або скасовувати чи призупиняти таке право.

Суд вважає протиправним посилання відповідача як на підставу для відмови у нарахуванні пільгового стажу на виключення статті 2 у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" згідно із Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, оскільки такі зміни були внесені після виникнення спірних правовідносин (видання спірних наказів) і дія Закону не має зворотньої дії в часі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на зарахування до вислуги років у пільговому обчисленні один місяць служби за півтора за час служби у зоні бузумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення у 2001-2011 роках згідно з табелем обліку робочого часу, відтак Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області протиправно відмовила ОСОБА_1 у скасуванні наказів УМВС України в Житомирській області № 227 о/с від 22.09.2011 і № 235 о/с від 29.09.2011.

Щодо заявлених позивачем вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід вказати, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Указаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 "Право на ефективний засіб юридичного захисту" Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, належним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправними і скасування наказів УМВС України в Житомирській області № 227 о/с від 22.09.2011 і № 235 о/с від 29.09.2011, а також зобов`язання відповідача нарахувати позивачу вислугу років у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за півтора за час служби у зоні бузумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення у 2001-2011 роках згідно з табелем обліку робочого часу.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області (вул. Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 08592164) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 скасувати накази УМВС України в Житомирській області № 227 о/с від 22.09.2011 і № 235 о/с від 29.09.2011.

Визнати протиправними і скасувати накази УМВС України в Житомирській області № 227 о/с від 22.09.2011 і № 235 о/с від 29.09.2011.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати ОСОБА_1 вислугу років у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за півтора за час служби у зоні бузумовного (обов`язкового) та гарантованого відселення у 2001-2011 роках згідно з табелем обліку робочого часу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.М.Шимонович