Рішення

від 10.10.2023 по справі 280/3403/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 жовтня 2023 року Справа № 280/3403/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37)

доЗапорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12)

провизнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (далі позивач) до Запорізької митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000131, винесену відповідачем;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 № UА112000/2023/000003/2, винесене відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. Зауважує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу України. З урахуванням викладеного вважає спірні картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.05.2023 відкрито провадження у справі № 280/3403/23; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. від 12.06.2023 № 24326), в якому висловлює свою незгоду з заявленими позовними вимогами з тих підстав, що товариством не надано всієї сукупності документів, що підтверджуєть митну вартість імпортованого товару, а в поданих позивачем до митного оформлення документах виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. При цьому, додатково надані позивачем документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товарів також не містять всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари, та вартості складових (зокрема, транспортних витрат), що були включені до ціни товару. Ураховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю відсутні, що зумовило прийняття відповідачем оскаржуваних картки та рішення. Просить у задоволенні позову відмовити.

16.06.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 25081), в кяій він заперечує проти доводів митниці з підстав, викладених у позовній заяві та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

20.06.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 25685), в яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

20.06.2023 від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі (вх. № 25716).

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (код ЄДРПОУ 44597370) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

29.12.2022 між TOB «УТД ТЕХПРОМ», як Покупцем та TIANJIN NOLITE STEEL CO., LTD, Китай, як Продавцем, укладено Контракт № NS221018TW006. Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Контракту визначено, що Продавець продає, а Покупець купує товар. Номенклатура товару описана у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Пунктами 2.1., 2.2. Контракту передбачено, що вартість товару визначається окремою Специфікацією, яка є невід`ємною частиною цього Договору. У вартість товару входять витрати на пакування, маркування та збереження. Як вбачається з п. 3.5. Конракту, умови поставки товару визначаються згідно «Інкотермс-2010».

Даний Контракт вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до Специфікації від 29.12.2022 № 1 позивач придбав товар на загальну суму 10920,00 доларів США. Також сторонами обумовлено умови поставки товару згідно ІНКОТРЕМС 2010: FOB TIANJIN, порт завантаження: TIANJIN, Китай, порт розвантаження: Польща, кінцевий пункт призначення: Україна, м. Запоріжжя.

Для здійснення митного оформлення товару 12.05.2023 митним брокером ТОВ «УТД ТЕХПРОМ» подано до митного органу митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 23UA112080004996U6, у якій задекларовано товар: «1. Вироби з недорогоцінних металів, арматура кріплення: Замок 14*50 - 100000шт; виготовлений із оцинкованої сталі; являється невід`ємною частиною будівельних лісів (риштувань), вишки-тури та призначений для кріплення сполучених елементів і їх фіксації. Виробник TIANJIN NOLІTE STEEL CO., LTD. Країна виробництва CN.».

До митного оформлення вказаного товару до митниці разом з ЕМД брокером надіслано скановані копії наступних документів: пакувальний лист від 29.12.2022 б/н; інвойс від 29.12.2022 № NS221018TW006-CI; коносамент (Bill of lading) від 07.03.2023 № WJXG230210309; автомобільна транспортна накладна CMR від 04.05.2023 № 4003; платіжні документи Swift від 06.02.2023 № 060223/1704967 та 21.02.2023 № 210223/1709388; довідка про транспортні витрати від 04.05.2023 № 4656; специфікація від 29.12.2022 № 1; договір продажу від 29.12.2022 № NS221018TW006; договір про організацію перевезення вантажів автотранспортом від 01.09.2022 № 0109; технічні паспорти від 13.02.2023 б/н; технічний опис від 13.02.2023 № 1; копія митної декларації країни відправлення від 03.03.2023 № 021720230000051418.

Згодом, того ж дня 12.05.2023 брокером додатково надіслано засобами електронного зв`язку документи: рахунок-фактуру від 04.05.2023 № 4482770 та інвойс від 29.12.2022 № NS221018TW006-CI.

У відповідності до статті 337 Митного кодексу України при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, митним органом виявлено наступне:

1.У наданому рахунку від 29.12.2022 № NS221018TW006-CI наявне посилання на контракт № NS221018TW006 без зазначення дати його складання.

2.Відповідно до наданого коносаменту від 07.03.2023 № WJXG230210309 здійснено транспортування вантажу від порту Tianjin (CN) до Gdansk (PL), натомість відповідно до транспортної накладної від 04.05.2023 № 4003 місце завантаження товару - Pruszkow (PL), у зв`язку з чим виникає сумнів щодо повноти включення всіх складових митної вартості, зокрема транспортних витрат.

3.Додатково наданий до митного оформлення рахунок на транспортування від 04.05.2023 № 4482770 містить зокрема інформацію про розмір експедиторської винагороди - 1539,17 грн., але до митної вартості зазначені витрати не включено.

Брокером 15.05.2023 засобами електронного зв`язку надіслано до митниці відомлення з додатковими документами для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: рахунок-фактура від 04.05.2023 № 4482770 (з виправленими даними), інвойс від 29.12.2022 № NS221018TW006-CI (з виправленими даними), лист ТОВ «УТД ТЕХПРОМ» від 15.05.2023 № 15/06, лист ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» від 15.05.2023 № 06. В надісланому до митниці повідомлені також зазначено: «Інші додаткові документи протягом строку визначеного ст. 53 МКУ надаватись не будуть.».

За результатом розгляду додатково наданих документів встановлено наступні зауваження.

1.Рахунок-фактура від 04.05.2023 № 4482770 вже надався декларантом 12.05.2023 за власним бажанням та був врахований під час аналізу документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Але у документі, який надано додатково 15.05.2023 (з тим самим номером та датою), доповнена інформація в частині зазначення місця надання експедиторських витрат.

2.Інвойс від 29.12.2022 № NS221018TW006-CI вже надався декларантом 12.05.2023 разом митною декларацією, був врахований під час аналізу документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Але у документі, який надано додатково 15.05.2023 (з тим самими номером та датою), доповнена інформація в частині зазначення дати складення контракту № NS221018TW006.

15.05.2023 Запорізька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА112000/2023/000003/2, яким застосовано другорядний (резервний) метод для визначення митної вартості товарів. Зазначене рішення обґрунтовано тим, що декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. У рішенні зазначено, що враховуючи вимоги ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару з розрахунком 4,08 дол. США/кг для товару № 1 та з розрахунку 3,59 дол. США/кг для товару № 2 у співставних обсягах та комерційних рівнях, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У оформленні ЕМД № 23UA112080004996U6 відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2023 № UА112080/2023/000131.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, Товариство з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України).

За правилами ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).

За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.

Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов`язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.

При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Необхідно зауважити, що Законом України від 05.10.2006 №227-V "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м. Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв`язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.

Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.

Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".

Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки поданих декларантом документів розбіжностей. В свою чергу, наведені обставини, на думку митниці, викликали обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості.

Надаючи оцінку доводам митниці щодо наявності таких розбіжностей, суд звертає увагу на наступне.

Так, як вже зазначалося вище, 29.12.2022 між TOB «УТД ТЕХПРОМ», як Покупцем та TIANJIN NOLITE STEEL CO., LTD, Китай, як Продавцем, укладено Контракт № NS221018TW006.

Однак, за зауваженнями митниці, у наданому рахунку від 29.12.2022 № NS221018TW006-CI наявне посилання на контракт № NS221018TW006 без зазначення дати його складання.

Проте, суд критично оцінює такі твердження та зазначає, що у рахунку від 29.12.2022 № NS221018TW006-CI, крім номеру контракту, містяться дані щодо назви та адреси виробника (Продавця) та вантажоотримувача (Покупця), найменування поставленого товару, його вартості, умов поставки та оплати. Тобто, у рахунку наявна вся інформація, яка дозволяє ідентифікувати поставку та дає підстави стверджувати, що вказаний рахунок відноситься саме до контракту від 29.12.2022, незважаючи навіть на те, що саму дату укладання контракту у ньому не зазначено.

Що стосується перевезення вантажу за маршрутом Tianjin (CN) Gdansk (PL) Pruszkow (PL) та витрат на таке перевезення суд зауважує, що рахунком-фактурою від 04.05.2023 № 4482770 підтверджується вартість як морського перевезення вантажу за межами України, так і міжнародного автоперевезення за межами державного кордону України. Крім того, з листа ТОВ «ТРАНСЛОГІСТИК-ЮА» від 15.05.2023 № 06, який надавався додатково митному органу, вбачається, що всі транспорті витртати згідно коносаменту WJXG230210309 по заявці від 22.02.2023 № 3 включені в рахунок від 04.05.2023 № 4482770. Також, у листі пояснюється, що контейнер з порту Гданськ був перевезений на склад у Прушков, де було здійснено перевантаження контейнеру в автомобіль, і ці витрати включені в п. 1 транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону України

Стосовно експедиторської винагороди суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення. Так, рахунком від 04.05.2023 № 4482770 підтверджується, що витрати в сумі 1539,17 грн. є витратами на експедиторську винагороду по Україні. При цьому, зауваження митниці про те, що у первісно наданому рахунку не було конкретизовано, що дані витрати стосуються саме витрат, понесених вже на території України, суд відхиляє, оскільки позивач не позбавлений права надавати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, і та обставина, що у наданому в подальшому рахунку позивач уточнив щодо витрат в сумі 1539,17 грн. не свідчить про надання недостовірних відомостей; доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару, позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Суд звертає увагу, що, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем не надано будь-яких пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості товару із застосуванням другорядного методу.

Такий підхід прямо суперечить положенням ст. 60 Митного кодексу України.

Слід зазначити також, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Зазначене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (зокрема, постанова від 02.03.2021 у справі № 380/842/20, від 23.02.2021 у справі № 805/5039/16-а, від 24.12.2020 у справі №808/1676/16 тощо).

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000131 є похідною від рішення про коригування митної вартості від 15.05.2023 № UА112000/2023/000003/2.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА112080/2023/000131, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправною та скасування картки відмови.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У силу вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 5 593,15 грн. За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Запорізької митниці.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів від 15.05.2023 № UА112000/2023/000003/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.05.2023 № UА112080/2023/000131.

4. Судові витрати в сумі 5 593 (п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 15 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТД ТЕХПРОМ» (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 37; код ЄДРПОУ 44597370) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (69041, м.Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12; код ЄДРПОУ ВП: 44005647).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 10.10.2023.

Суддя Ю.П. Бойченко